Вирок від 07 січня 2026 р. у справі №452/4282/25 — Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/4282/25

Провадження № 1-кп/452/163/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2026 року м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

із участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника-адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Самборі Львівської області кримінальне провадження №62025140110001861 від 15 травня 2025 року про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Жмеринка Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньо-технічною освітою, неодруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, у військовому званні солдат», хіміка 2-го відділення РХБЗ 2-го взводу РХБЗ роти РХБЗ батальйону РХБЗ військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого, -

-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 під час проходження військової служби за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби 8 березня 2025 року о 21.30год самовільно залишив розташування військової частини та перебував за межами місця служби понад три доби, проводив час на власний розсуд та не виконував свої службові обов`язки в умовах воєнного стану, до моменту добровільної явки 1 жовтня 2025 року до ТУ ДБР у м. Львові по вул. Максима Кривоноса, 6 м. Львів.

Судом проаналізовано показання обвинуваченого, позицію прокурора, докази досудового розслідування в сукупності та, суд прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив самовільне залишення військової частини військовослужбовцем понад три доби в умовах воєнного стану; кваліфікація дій за вказаною нормою Кримінального Закону є вірною і обвинувачений повинен би за це понести кримінальну відповідальність.

На підтвердження встановлених судом обставин винність особи вбачається із допитаного безпосередньо у судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_4 , який свою вину в скоєнні кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому розкаявся; пояснив, що на початку березня 2025 року покинув розташування військової частини, де проходив службу, оскільки за станом здоров`я не міг впоратися із покладеними на нього військовими обов`язками, поїхав за місцем свого проживання і там знаходився до моменту добровільного прибуття у ТУ ДБР.

Крім визнання вини обвинуваченим його винність в інкримінованому правопорушенні доведена сукупністю доказів зібраних у ході досудового розслідування, дослідження яких відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України суд за погодженням із учасниками кримінального провадження визнав недоцільним. Водночас судом з`ясовано чи правильно розуміють сторони кримінального провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснено, що у такому разі вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Вивченням особи обвинуваченого, встановлено, що він раніше не притягався до кримінальної відповідальності; на обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває; по місцю служби характеризується негативно.

У відповідності до вимоги ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно із ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Також судом узято до уваги, що у зв`язку із набранням 27 січня 2023 року чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13 грудня 2022 року, посилено кримінальну відповідальність за вчинення військових кримінальних правопорушень, та обмежено застосування ст. ст. 69, 75 КК України у випадках засудження, зокрема, за передбачене ст. 407 КК України кримінальне правопорушення, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці. Тобто, вказаний Закон вносить зміни до статей 69 та 75 Кримінального кодексу і виключає можливість призначення більш м`якого покарання та звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Отже, напротивагу позиції захисту встановлено, що в умовах воєнного стану обвинуваченим ОСОБА_4 було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, а тому відсутні правові підстави застосування положень ст. 69 та ст. 75 КК України, - про що в судовому засіданні заявляв адвокат ОСОБА_5 .

Тому, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості ним учиненого; також судом ураховано особу винного, його характеристику, сімейне становище, обставини вчинення злочину. Із урахуванням цього слід призначити обвинуваченому покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; обставин, що обтяжує покарання не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 судом ураховано окрім загальних засад такого, і роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Тому, розглядаючи кримінальне провадження в межах установленого звинувачення обвинуваченому ОСОБА_4 , із урахуванням наведеного і загальних засад призначення покарання, аналізуючи матеріали досудового розслідування в сукупності із позиціями обвинуваченого, сторони обвинувачення і захисника-адвоката; із урахуванням особи ОСОБА_4 , котрий раніше не судимий, характеристики, сімейного становища, стану здоров`я, поведінки до і після вчинення злочину, вимоги закону, наслідки та обставини вчиненого особою, - суд дійшов висновку, що йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі, - що є тотожним позиції сторони обвинувачення, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчиненню ним нових злочинів для реалізації принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Також, під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді від 01.10.2025р. було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою; під час судового розгляду ухвалою суду від 26.11.2025р. обрано аналогічний запобіжний захід.

За змістом ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Отже, суд вважає необхідним відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_4 у строк відбування покарання термін його попереднього ув`язнення з 01.10.2025р. до дня набрання вироком законної сили включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Оскільки призначається покарання у вигляді позбавлення волі, з метою забезпечення виконання вироку на підставі п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили, залишити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. ст. 370, 373 - 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити покарання позбавлення волі на строк 5(п`ять) років.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати із 1 жовтня 2025 року.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили стосовно ОСОБА_4 залишити тримання під вартою.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити засудженому та прокурору і роз`яснити, що інші учасники мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя