Рішення від 08 січня 2026 р. у справі №452/4463/25 — Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/4463/25

Провадження № 2-а/452/10/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" січня 2026 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Казана І.С.,

із участю: секретаря Кафтан О.Ю.,

розглянувши у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Самборі Львівської області у письмовому провадженні без виклику осіб адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладання адміністративного стягнення, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову, винесену інспектором взводу №1 роти №2 батальйону №3 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Ковальчук Христиною Миколаївною про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6163075 від 16.11.2025 року, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510грн; закрити справу про адміністративне правопорушення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 16.11.2025 року він керував транспортним засобом у місті Львів та був зупинений інспектором Ковальчук Христиною Миколаївною. Причиною зупинки було зазначено проїзд на заборонений сигнал світлофора. Зазначає, що він здійснював виїзд з прилеглої території на вулицю Володимира Великого (фото перехрестя та схему руху додає). Виїжджаючи з прилеглої території та маючи намір здійснити поворот праворуч, позивач керувався встановленим там дорожнім знаком 2.1 «Дати дорогу». Відповідно до вимог знаку, позивач зупинився, щоб пропустити транспортні засоби, які рухалися по вулиці Володимира Великого. Безпосередньо на виїзді з прилеглої території, звідки рухався позивач, світлофор відсутній. Тільки після того, як транспортні засоби на вулиці Володимира Великого зупинилися перед своєю стоп-лінією, позивач здійснив виїзд на вулицю, пропускаючи пішоходів, які знаходилися на переході. Крім того, на шляху позивача була відсутня дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія) та відповідні знаки, що зобов`язують до зупинки в конкретному місці, а також не було необхідної відстані 10 метрів до світлофора. Згідно з п. 8.10 ПДР України вимога зупинитися перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.69 або світлофором діє лише у разі їх наявності. Оскільки на даному напрямку руху світлофор та стоп-лінія були відсутні, позивач, відповідно до вимог ПДР зупинився перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів, та продовжив рух, переконавшись у безпеці маневру. З огляду на викладене, вважає, що постанова серії ЕНА №6163075 від 16.11.2025 року була винесена без належної доказової бази, за відсутності самого факту правопорушення, а також із порушенням вимог законодавства щодо повного та об`єктивного розгляду справи.

Представник відповідача подав до суду відзив, в якому проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позовних зазначивши, що ОСОБА_1 16.11.2025 о 12:14 у м. Львові по вулиці В. Великого, керуючи транспортним засобом SUZUKI GRAND VITARA д.н.з. НОМЕР_1 , проїхав перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 «е» Правил дорожнього руху України. Твердження представника про те, що «безпосередньо на виїзді з прилеглої території світлофор відсутній», не звільняє водія від відповідальності, оскільки він проігнорував загальний сигнал регулювання, що діє на перехресті. Виїжджаючи з другорядної дороги на головну, позивач в`їжджав у зону регулювання світлофора і був зобов`язаний безумовно дотримуватися його сигналів. Пауза у русі транспортних засобів на головній дорозі не створює права рухатися на заборонений сигнал світлофора. Сигнали світлофорів поширюються на всіх учасників руху, що знаходяться у зоні їхньої дії. Зона дії світлофора — це перехрестя або проїзна частина, рух по якій він регулює. Поліцейський Управління приймаючи рішення про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності, діяла в межах власної дискреції, яка визначається завданнями та функціями передбаченими Законом України «Про Національну поліцію», КУпАП та посадовою інструкцією поліцейського. Поліцейський Управління мала всі законні підстави для винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, була дотримана процедура та порядок складання адміністративних матеріалів. Постанова у справі про адміністративне правопорушення є обґрунтована, винесена на підставі та у порядку передбаченому законодавством.

Представник позивача адвокат Міняйло Я.В. подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що позивач здійснював виїзд з прилеглої території на вулицю Володимира Великого та, маючи намір здійснити поворот праворуч, керувався встановленим там дорожнім знаком 2.1 «Дати дорогу». Відповідно до вимог знаку позивач зупинився щоб пропустити транспортні засоби, які рухалися по вулиці Володимира Великого; безпосередньо на виїзді з прилеглої території, звідки рухався позивач, світлофор відсутній. Тільки після того, як транспортні засоби на вулиці Володимира Великого зупинилися перед своєю стоп-лінією, позивач здійснив виїзд на вулицю, пропускаючи пішоходів, які знаходилися на переході. Крім того, на шляху позивача була відсутня дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія) та відповідні знаки, що зобов`язують до зупинки в конкретному місці, а також не було необхідної відстані 10 метрів до світлофора. Згідно з п. 8.10 ПДР України, вимога зупинитися перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.69 або світлофором діє лише у разі їх наявності. Оскільки на даному напрямку руху світлофор та стоп-лінія були відсутні, позивач, відповідно до ПДР, зупинився перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів, та продовжив рух, переконавшись у безпеці маневру. Крім того, у постанові серії ЕНА №6163075 від 16.11.2025 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП в пункті 7 «До постанови додаються» є відсутніми посиланням на технічний засіб за допомогою якого мало бути здійснено фіксацію правопорушення.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне:

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Судом встановлено, що 16 листопада 2025 року інспектором взводу №1 роти №2 батальйону №3 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Ковальчук Христиною Миколаївною винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6163075 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510грн.

Із оскаржуваної постанови вбачається, що 16.11.2025 року о 12:14:11 у м. Львів вул. Володимира Великого ОСОБА_1 керуючи ТЗ проїхав перехрестя на заборонений «червоний» сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3.е. ПДР – порушення проїзду на заборонний сигнал, або миготливий, або два червоних миг, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Судом досліджено відеозаписи, які були долучені представником відповідача, на яких вбачається рух транспортного засобу, водій котрого виїжджав із прилеглої території, виконав вимоги знаку «дати дорогу», виїхав на перехрестя, де пропустив пішоходів, та продовжив рух переконавшись у безпечності маневру.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення, з-поміж іншого, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до пункту третього частини першої цієї норми, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. ч. 1, 4 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За приписами ч. ч. 1, 2, 6 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання та регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами, далі – Правила).

Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 8.7.3 «е» ПДР України передбачено, що червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп- лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх немає - не ближче 10м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів (пункт 8.10 ПДР України).

Адміністративним правопорушенням, - згідно ч. 2 ст. 122 КУпАП визнається порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Позивач ОСОБА_1 заперечує факт, що викладений у постанові інспектора поліції про порушення правил дорожнього руху, посилаючись на те, що він керуючи транспортним засобом при виїзді з прилеглої території, повертаючи праворуч, пропускав транспортні засоби головної дороги, зупиняючись на другорядній дорозі та чекаючи, поки транспортні засоби на головній вулиці зупиняться на стоп-лінії перед світлофором, а також пропускав пішоходів, які знаходилися на переході. Позивач керувався вимогами пунктів 8.10, 16.8 та 16.2 ПДР України, дотримався правил проїзду перехрестя та сигналів світлофора, не створював перешкод для інших учасників дорожнього руху та не порушив вимог ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності містить інформацію про фіксацію цього правопорушення.

Водночас приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапису у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Згідно правовій позиції ВС, викладеній у Постанові від 26.04.2018 у справі №338/855/17 зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Суд звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності покладено саме на відповідача. Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі N524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі N295/3099/17.

Згідно з п. 8.5 ПДР України Дорожня розмітка застосовується відповідно до ПДР і повинна відповідати вимогам національного стандарту, дорожня розмітка повинна бути видимою учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби на відстані, що забезпечує безпеку руху. Згідно з п. 8.21 Дорожні знаки застосовуються відповідно до ПДР і повинні відповідати вимогам національного стандарту, дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена. Згідно з п. 8.34 ДСТУ 4092-2002 «Світлофори дорожні» світлофори встановлюють перед перехрестям, на території перехрестя, та за перехрестям у відповідних місцях. На території перехрестя можливі розміщення ліворуч (або праворуч) на розділовій смузі, напрямному острівці чи острівці безпеки, причому перевага у встановлені світлофора надається його встановленню перед перехрестям (Таблиця 10) і якщо це праворуч, то він має бути встановлений праворуч від проїзної частини (підпункт а), над проїзною частиною (підпункт б). Світлофори, встановлені на перехресті переважно є дублівними, або ж якщо вони є основними, то пріоритет у встановленні перед перехрестям завжди переважає.

Правилами дорожнього руху України перехрестя визначається так: «перехрестя - місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території».

Із спірних правовідносин у суду залишається незрозумілою ситуація і без відповіді питання, - як повинен був діяти водій, виїжджаючи на головну дорогу, оскільки видимість світлофора, який показує заборонений сигнал руху на цій ділянці дороги, - стає для нього невидимим, - однозначно поза полем зору; перед тим він міг бачити його, але водій в даній ситуації за основне керувався вимогами знаку «дати дорогу» та, переконавшись у відсутності перешкод продовжив маневр праворуч, виконував вимоги дорожньої розмітки – «пішохідний перехід». Якщо змоделювати ситуацію в такий спосіб, як ставлять питання поліцейські про зону дії цього світлофора по вул. В. Великого і на прилеглу другорядну дорогу де водій в`їжджав нібито у зону регулювання світлофора і був зобов`язаний безумовно дотримуватися його сигналів, - то при насиченому русі автотранспорту по головній дорозі (по вул. В. Великого) виїхати з прилеглої території з наміром здійснити поворот праворуч при встановленому там знаку 2.1 «Дати дорогу», - стає взагалі неможливим. Тому в даному випадку відповіді на всі спірні питання може надати влаштування на місці цього знаку додаткового світлофора і до нього чи зеленої стрілки, котра фактично дозволяє виконати поворот при будь-якому сигналі світлофора, або додаткову секцію світлофору.

Викладені аргументи підтверджують невідповідність встановлення світлофора, знаків та розмітки державним стандартам, та в сукупності створюють у водія відчуття незрозумілості регулювання руху, з чим особисто він зіткнувся. Під час проїзду перехрестя у незрозумілій ситуації рішення водій приймає швидко та інтуїтивно, на основі досвіду. А такий аналіз невідповідності регулювання руху на даному перехресті вимогам стандартів можна було провести лише за наявності достатнього часу.

Таким чином докази того, що ОСОБА_1 порушив вимоги пункту п. п. 8.7.3.е. ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відсутні. Інших належних та допустимих доказів по справі відповідачем суду не надано.

Вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Відсутність у матеріалах справи доказу, який би підтвердив факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови (постанова Верховного Суду України від 23.10.2019 у справі №357/10134/17). Також, факт порушення ПДР має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами (постанова ВС від 15.03.2019 №686/11314/17).

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (постанова ВС від 27.06.2019 у справі №560/751/17).

Відповідно до п. 3) ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином під час судового розгляду встановити наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення лише за відеозйомкою та постановою про накладення адміністративного стягнення неможливо, інші докази, які б підтверджували вину особи до вказаної постанови не додані. Оцінюючи викладені обставини, суд переконаний, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 поза розумним сумнівом не доведена, а як було вказано вище відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, відтак вимоги позивача суд знаходить такими що підлягають задоволенню.

Відтак, суд приходить до висновку, що дії поліцейського під час провадження у справі про адміністративне правопорушення по відношенню до позивача не відповідають вимогам ст. 245, 280 КУпАП, а відтак є незаконними; оскаржувана постанова відповідачем прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, а тому суд відповідно до вимог п. 1 ст. 247, ст. 293 КУпАП скасовує вказану постанову і закриває провадження у справі.

Керуючись ст. 6, 9, 10, 195, 242-246, 257, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕНА №6163075 від 16.11.2025 року, винесену інспектором взводу №1 роти №2 батальйону №3 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Ковальчук Христиною Миколаївною про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя