Постанова від 07 січня 2026 р. у справі №336/8637/25 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/8637/25

Провадження №: 3/336/292/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 січня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Дацюк Ольга Ігорівна, розглянувши матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 126 ч. 5 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає у АДРЕСА_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

29 серпня 2025 року приблизно о 15.24 годині ОСОБА_1 перебуваючи біля будинку №271 по вул. Шевченка у м. Запоріжжя, керував автомобілем Daewoo Nexia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , при цьому не мав права керування транспортними засобами відповідної категорії. Правопорушення вчинено повторно протягом року, 13.06.2025 року ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ст. 126 ч. 2 КУпАП постановою серії ЕНА 4962139.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, викликався до суду шляхом направлення смс-повістки на номер телефону, вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення, про причини неявки суд не повідомив.

Як вказував Верховний Суд у постанові від 17.11.2022 року по справі № 560/5541/20, якщо учасник надав суду телефон та електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Самого лише заперечення учасника про неотримання повідомлення недостатньо, щоб спростувати цю презумпцію.

Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника, який надав суду свої номери та адреси, але не користується чи не стежить за ними.

У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 № 3236/03, § 41 «Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У відповідності до положень ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП не є обов`язковою, тому враховуючи наведені положення, оскільки ОСОБА_1 був завчасно повідомлений про час та місце розгляду справи, суд розглянув справу за наявними доказами за його відсутності.

Обставини правопорушення також підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення, відеозаписом з місця скоєння правопорушення, копією постанови серії ЕНА №4962139 від 13.06.2025 року, довідкою з бази даних ІПНП.

На відеозаписі, долученому до матеріалів справи про адміністративне правопорушення зафіксовано рух автомобіля Daewoo Nexia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який зупиняється перед поліцейським автомобілем. Після чого, поліцейський підходить до водія та повідомляє останньому, що в такому стані керувати неможна. ОСОБА_1 вказує про те, що він тверезий, вже закодувався та має відповідну довідку. На запитання щодо наявності документів, ОСОБА_1 повідомив про відсутність в нього документів.

Поліцейський запитав у водія, чому він керує транспортним засобом та пасажир автомобіля зазначила, що це вона попросила відвезти її.

Перевіркою відомостей про ОСОБА_1 було виявлено, що водій раніше притягався до адміністративної відповідальності, посвідчення водія не отримував та ОСОБА_1 підтвердив вказані обставини зазначивши, що колись в нього було посвідчення водія.

Поліцейський повідомив ОСОБА_1 про складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 126 ч. 5 КУпАП за повторне протягом року керування транспортним засобом не маю права керування відповідної категорії.

Після чого водієві були роз`яснені права та обов`язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та складено протокол про адміністративне правопорушення.

Постановою серії ЕНА №4962139 від 13.06.2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 126 ч. 2 КУпАП за керування ТЗ не маючи при собі посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії.

За відомостями бази даних підсистеми «Адмінпрактика», а саме ІТС «ІПНП України», посвідчення водія НОМЕР_2 від 11.05.2006 року, видане ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зберігається в ТСЦ №2342 від 24.04.2024 року.

Відповідно до пункту 2.1.«А» Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України від 10.10.2001 року № 1306, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.

Право на керування транспортними засобами відповідної категорії може бути надано:

мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії A1, A) - особам, які досягли 16-річного віку;

автомобілями, колісними тракторами, самохідними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами, які експлуатуються на вулично-дорожній мережі, всіх типів (категорії B1, B, C1, C, T), за винятком автобусів, трамваїв і тролейбусів, - особам, які досягли 18-річного віку;

автомобілями з причепами або напівпричепами (категорії BE, C1E, CE), а також призначеними для перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів, - особам, які досягли 19-річного віку;

автобусами, трамваями і тролейбусами (категорії D1, D, D1E, DE, T) - особам, які досягли 21-річного віку.

Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

За ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 суперечать п. 2.1.«А» Правил дорожнього руху та підлягають кваліфікації за ст. 126 ч. 5 КУпАП як повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Згідно ст. 38 ч. 2 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Аналіз положень пункту 7 статті 247, статті 1, статті 7, статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, дозволяє зробити висновок про те, що в разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 частиною 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю без з`ясування обставин, передбачених статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в тому числі винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, що також в поєднанні із вимогами статті 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за змістом якої суд у резолютивній частині повинен викласти тільки одне із передбачених цією статтею рішень: про накладення адміністративного стягнення чи про закриття.

Враховуючи, що на час розгляду справи судом тримісячний строк для накладення адміністративного стягнення, оскільки адміністративне правопорушення було вчинене 29.08.2025 року, протокол про адміністративне правопорушення, складений 29.08.2025 року, після доопрацювання та належного оформлення надійшов до суду 15.12.2025 року та справа призначалась до розгляду на 08.01.2026 року з метою належного повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд вбачає підстави для закриття провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 247 КУпАП,—

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 126 ч. 5 КУпАП закрити за закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Суддя О.І. Дацюк

Постанова набрала законної чинності «_____»_________________20___року

Дата видачі «_____»_________________20___року