Рішення від 08 січня 2026 р. у справі №297/3662/25 — Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/3662/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2026 року м. Берегово

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого ГЕЦКО Ю. Ю. за участю секретаря Ісак О. І., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного державного виконавця Берегівського ВДВС про скасування постанови про арешт коштів боржника,-

в с т а н о в и в:

До Берегівського районного суду Закрпатської області звернулась ОСОБА_2 (далі - позивачка ОСОБА_3 ) з позовом до Головного державного виконавця Берегівського ВДВС, в якому просить суд

- визнати протиправною та скасувати постанову від 24.10.2025 державного виконавця Берегівського відділу державної виконавчої служби Турані Аліною Іванівною у виконавчому провадженні № 79436002 від 24.10.2025 про стягнення заборгованості за водопостачання та водовідведення на корист ТОВ «ВОДОКАНАЛ КАРПАТВІЗ» згідно судового наказу № 297/2639/25.

Позивач зазначає, що вона не проти сплатити борг, однак наявність заборгованості перед стягувачем породжує сумніви у достовірності і змушує робити висновки чи варто сплачувати за послуги якщо все одно невідомо зідки зявиться борг, оскільки стягував не пояснив позивачу звідки у неї заборгованість.

Ухвалою суду від 01.12.2025 відкрито провадження у справі, визначено справу до розгляду.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що на виконанні у Відповідача перебуває виконавче провадження про стягнення з неї заборгованості на користь КП «Міськводоканал». Державним виконавцем було накладено арешт на її банківський рахунок, на який зараховується виключно пенсія, що є її єдиним джерелом існування. Позивач вважає такі дії порушенням її конституційних прав та ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки законом заборонено звернення стягнення на пенсію в повному обсязі.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив у повному обсязі. Зазначив, що діяв у межах повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження». Постанова про арешт коштів була винесена з метою забезпечення виконання рішення суду. Виконавець вказав, що банківські рахунки не мають спеціального режиму використання, а арешт накладається на кошти, що знаходяться на рахунках, незалежно від джерела їх надходження.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.

Зокрема, в силу ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Вирішуючи цей спір суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон), звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно з ч. 2 ст. 56 Закону, арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Аргументи Позивача про те, що рахунок є «пенсійним», суд відхиляє з наступних підстав: Відповідно до Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої Постановою НБУ № 492, банки відкривають клієнтам поточні рахунки. Законодавством не передбачено відкриття окремого виду рахунків саме для зарахування пенсії, які б мали спеціальний режим використання, що унеможливлює накладення арешту. Рахунок, на який Позивач отримує пенсію, є звичайним поточним рахунком.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом (наприклад, кошти на рахунках із спеціальним режимом використання або кошти цільового призначення, що не підлягають стягненню). При цьому, згідно з ч. 3 ст. 52 Закону, не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову без виконання.

У даному випадку банк прийняв постанову до виконання, що свідчить про те, що спірний рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним режимом використання у розумінні ст. 52 Закону.

Саме по собі зарахування на рахунок пенсійних виплат не робить цей рахунок таким, на кошти на якому не може бути накладено арешт. Заборона, встановлена ст. 73 Закону, стосується звернення стягнення (відрахування) із сум пенсії, що здійснюється органами Пенсійного фонду, а не накладення арешту на кошти, що вже акумульовані на банківському рахунку.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 198-р (та відповідних змін на час дії воєнного стану), фізичні особи-боржники можуть здійснювати видаткові операції з арештованого рахунку в межах суми, визначеної законом (наприклад, 2 розміри мінімальної заробітної плати), за умови звернення до виконавця для визначення такого рахунку. Це є механізмом захисту прав боржника, однак не свідчить про незаконність дій виконавця щодо винесення постанови про арешт.

Таким чином, державний виконавець діяв у межах наданих йому повноважень, а тому підстави для визнання його дій протиправними та скасування постанови відсутні.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи наслідки розгляду справи судом, підстави для розподілу витрат понесених позивачем у справі відсутні.

Інших витрат до розподілу у справі до суду не заявлено.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного державного виконавця Берегівського ВДВС про скасування постанови про арешт коштів боржника - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя ГЕЦКО Ю. Ю.