Вирок від 07 січня 2026 р. у справі №705/7069/25 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/7069/25

1-кп/705/605/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2026 року м. Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні під час судового розгляду в залі суду м. Умань обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР № 12025250320001471 від 25.10.2025 року, відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, громадянина України, українця, із середньою освітою, не працевлаштованого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 287 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 починаючи із 2017 року по 22.06.2025 включно, знаходячись у селі Краснопілка, Уманського району, Черкаської області, будучи відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 19.11.2013, власником автомобіля ВАЗ 211140, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та відповідно особою, відповідальною за експлуатацію указаного транспортного засобу, достеменно знаючи про те, що його син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є неповнолітнім та не має права керування транспортним засобом й не має посвідчення водія, що відповідно до ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», посвідчує його право керування транспортним засобом, а отже не є водієм, як це передбачено вимогами п.1.10 Правил дорожнього руху зі змінами та доповненнями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1036 від 10.10.2001, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був та міг їх передбачати, в порушення вимог п.п.2.2 «ґ» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, згідно з якими:

«2.2 Власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії».

Добровільно та систематично дозволяв ОСОБА_5 здійснювати керування належним йому вищевказаним транспортним засобом, тим самим допускав неповнолітнього ОСОБА_5 до необмеженого користування та керування останнім, що у послідуючому призвело до того, що неповнолітній ОСОБА_5 , 22.06.2025, близько 21 години 10 хвилин, не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ 211140, реєстраційний номер НОМЕР_2 , порушуючи вимоги знаку 2.1 ПДР України «дати дорогу», виїхав на перехрестя вулиці Ватутіна та вулиці Молодіжної в с. Подібна, Уманського району, Черкаської області, розпочав виконувати маневр повороту ліворуч, в напрямку вулиці Шкільної, чим порушив вимоги п.п.1.5., 2.3. б), 16.3., 16.11. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1010.2001 №1306, не надав перевагу в русі мотоциклу SparkSP200R-28, реєстраційний номер НОМЕР_3 , та допустив зіткнення із ним.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди:

-водій мотоциклаSparkSP200R-28, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_7 , отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритого двокісточкового перелому правого гомілково-ступневого суглоба без зміщення відламків, які відносяться до категорії ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я;

-пасажир мотоцикла SparkSP200R-28, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: травми голови, вдавлений перелом правої тім`яної кістки, забій головного мозку, обширну забійну рану правої скронево-тім`яно-потиличної області, забій садни правої гомілки. Вдавлений перелом правої тім`яної кістки, забій головного мозку, обширну забійну рану правої скронево-тім`яно-потиличної області відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.

Порушення правил безпеки дорожнього руху під час керування автомобілем ВАЗ 211140, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_5 , а саме вимог дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу», п.п.16.3., 16.11. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, знаходиться в причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 вину у пред`явленому обвинуваченні визнав, пояснивши що обставини вчиненого повністю відповідають викладеним в обвинувальному акті. Пояснив, що дійсно добровільно та систематично дозволяв своєму сину ОСОБА_5 здійснювати керування належним йому транспортним засобом. У подальшому ОСОБА_5 скоїв на ньому дорожньо-транспортну пригоду. Шкоду потерпілим відшкодував. У вчиненому кається та просить суворо не карати.

Зважаючи на повне визнання вини обвинуваченим, врахувавши думку прокурора, яким запропоновано дослідити докази у справі відповідно до вимог ст. 349 ч. 3 КПК України, з`ясувавши думку обвинуваченого, який погодився дослідити докази в порядку запропонованому прокурором, після роз`яснення наслідків такого розгляду, судом обмежено дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та оголошенням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого, оскільки його показання повністю відповідають фактичним обставинам справи і ніким не оспорюються.

Приймаючи до уваги, що обвинувачений повністю визнав себе винним у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, зважаючи на дослідження судом доказів в порядку, передбаченому ст. 349 ч.3 КПК України, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 в межах пред`явленого обвинувачення необхідно кваліфікувати за ст. 287 КК України, оскільки ОСОБА_4 допустив до керування транспортним засобом особу, яка не має права на керування транспортним засобом, вчинене особою, відповідальною за експлуатацією транспортних засобів, якщо це спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження та тяжке тілесне ушкодження.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання необхідне і достатнє для його виправлення і попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, наслідки, які настали, розмір шкоди, дані, що характеризують особу обвинуваченого, стан здоров`я, умови життя, ставлення обвинуваченого до вчиненого ним діяння, а також пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

Обставиною, що пом`якшує покарання передбачені ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та відшкодування потерпілим завданої шкоди.

Обставин, що обтяжують, покарання, які передбачені ст. 67 КК України, суд не вбачає.

При обранні виду та міри покарання, суд враховує також дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який за місцем проживання характеризується позитивно, згідно довідок лікарів на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, притягується до кримінальної відповідальності вперше, одружений, має на утриманні двох дітей.

На підставі викладених обставин, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне призначити покарання за ст. 287 КК України - у виді штрафу, без позбавлення права обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Захід забезпечення кримінального провадження не обирався і суд не вбачає підстав для його обрання.

Керуючись ст.ст. 128, 75, 76 КК України, ст.ст. 368, 370, 373, 394 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 287 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень без позбавлення права обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів.

Запобіжний захід не обирати.

Речові докази: копії матеріалів кримінального провадження № 1202525032000884на 98 аркушах, залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення встановленого строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

В іншій частині вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку вручити після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Головуюча суддя ОСОБА_1