Рішення від 01 січня 2026 р. у справі №949/2431/25 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/2431/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 січня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді: Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубровиця справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просить визначити йому додатковий строк для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його двоюрідна баба по лінії матері — ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина. До складу спадкового майна входить нерухоме майно, а саме: земельна ділянка площею 0,59 га та земельна ділянка площею 1,42 га, розташовані на території Мочулищенської сільської ради Дубровицького району Рівненської області. На час звернення до суду зазначені земельні ділянки перебувають у межах території Дубровицької міської ради.

З 01 січня 1962 року і до дня смерті ОСОБА_3 була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 , разом з онукою — ОСОБА_4 .

За життя, 17 лютого 2004 року, ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповіла належні їй земельні ділянки позивачу. Про існування вказаного заповіту на момент відкриття спадщини сторонам відомо не було, оскільки спадкодавець та інші особи за життя про його складення не повідомляли.

Після смерті ОСОБА_3 відповідачка ОСОБА_2 мала намір оформити спадщину, однак у Мочулищенській сільській раді Дубровицького району Рівненської області їй було повідомлено про наявність складеного на користь позивача заповіту. Після цього позивач отримав дублікат заповіту, а відповідачка передала йому державні акти на земельні ділянки та повідомила про відсутність наміру оформляти спадщину і звертатися до нотаріуса.

17 липня 2025 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області Овдіюка А.В. із заявою про прийняття спадщини, однак у відкритті спадкової справи та видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено у зв`язку з пропуском встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини за заповітом та відсутністю доказів постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини за однією адресою. У зв`язку з цим позивачу було роз`яснено право звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

До початку судового засідання від представника позивача — адвоката Мозоль Л.К. надійшла заява про розгляд справи без її та позивача участі, позовні вимоги підтримано у повному обсязі.

Від відповідачки до початку судового засідання надійшла заява про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги визнає.

Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задоволити з наступних підстав.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 26 лютого 2007 року вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої увійшло належне їй нерухоме майно, а саме: земельна ділянка площею 0,59 га та земельна ділянка площею 1,42 га, розташовані на території Мочулищенської сільської ради Дубровицького району Рівненської області, що підтверджується копіями державних актів на право власності на земельні ділянки серії РВ №010385 від 14 жовтня 2003 року та серії РВ №031470 від 08 грудня 2003 року (а.с.9,10).

Як вбачається з копії дубліката заповіту від 17 лютого 2004 року, який має силу оригіналу та був посвідчений секретарем Мочулищенської сільської ради і зареєстрований у відповідному реєстрі, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповіла належні їй земельні ділянки позивачу (а.с.8).

Згідно довідки виконавчого комітету Дубровицької міської ради №301 від 18 квітня 2024 року, ОСОБА_3 на день смерті була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , разом із онукою — ОСОБА_4 (а.с.13).

Судом встановлено, що позивач на час відкриття спадщини постійно із спадкодавцем не проживав, а тому відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України для прийняття спадщини мав подати нотаріусу заяву про її прийняття у шестимісячний строк, встановлений статтею 1270 ЦК України.

Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що про існування заповіту на його користь позивачу на момент відкриття спадщини відомо не було, оскільки спадкодавець за життя про складення заповіту його не повідомляла, а інші особи також не інформували його про це.

Після смерті ОСОБА_3 відповідачка ОСОБА_2 мала намір оформити спадщину, однак у Мочулищенській сільській раді їй було повідомлено про наявність заповіту, складеного на користь позивача. Після цього відповідачка передала позивачу державні акти на земельні ділянки та повідомила про відсутність наміру оформляти спадщину та звертатися до нотаріуса.

Зазначена поведінка відповідачки свідчить про відсутність між сторонами спору щодо складу спадкового майна та підтверджує, що визначення позивачу додаткового строку не порушує її прав та законних інтересів.

Для юридичного оформлення права на спадкове майно позивач звернувся до приватного нотаріуса Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області Овдіюка А.В., проте повідомленням за №236/01-16 від 17 липня 2025 року йому було роз`яснено, що ним пропущено встановлений статтею 1270 ЦК України шестимісячний строк для прийняття спадщини, а тому рекомендовано звернутися до суду (а.с.11).

Як вбачається із витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №81906341 від 18 липня 2025 року, спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилась (а.с.12).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ч. 1 ст. 1217 Цивільного кодексу України). Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ч. 1 ст. 1233 Цивільного кодексу України), а право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (ч. 1 ст. 1223 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 1220 та ч. 1 ст. 1222 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, а право на спадщину виникає з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який обчислюється з часу відкриття спадщини.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 1269 Цивільного кодексу України спадкоємець, який на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, зобов`язаний подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 1272 Цивільного кодексу України, у разі пропуску строку для прийняття спадщини з поважної причини суд за позовом спадкоємця може визначити додатковий строк, достатній для подання заяви про її прийняття.

Таким чином, наведеними нормами цивільного законодавства встановлено, що реалізація спадкових прав пов`язана з дотриманням установленого законом строку для прийняття спадщини, а його пропуск допускає судове поновлення виключно за наявності поважних причин.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, має право звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для її прийняття.

За змістом ч. 3 ст. 1272 Цивільного кодексу України поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є обставини, пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця у вчиненні відповідних дій. Застосування зазначеної норми можливе за умови встановлення судом наявності таких перешкод та визнання їх поважними.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17.

Як на підставу позовних вимог, позивач у позовній заяві зазначає, що шестимісячний строк для прийняття спадщини ним було пропущено з поважних причин, оскільки на момент відкриття спадщини йому не було відомо про існування заповіту на його користь.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд виходить з того, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Відповідно до роз`яснень, наведених у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини та виходить з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця у вчиненні відповідних дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємця, значна відстань між місцем проживання спадкоємця і місцем знаходження спадкового майна, складні умови праці, пов`язані з тривалими відрядженнями, у тому числі закордонними, перебування на строковій службі у складі Збройних Сил України, а також необізнаність спадкоємця про наявність заповіту, тощо.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 , а пропуск встановленого законом строку для прийняття спадщини зумовлений поважними причинами, які не залежали від його волі та були безпосередньо пов`язані з необізнаністю про існування заповіту на його користь.

Суд також враховує, що після отримання інформації про наявність заповіту позивач без зволікань вжив заходів для реалізації своїх спадкових прав, зокрема звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак не зміг реалізувати таке право у нотаріальному порядку з підстав пропуску встановленого законом шестимісячного строку, у зв`язку з чим був змушений звернутися до суду за захистом свого права.

При цьому суд бере до уваги, що спадкова справа після смерті спадкодавця не заводилась, свідоцтва про право на спадщину не видавались, а визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини саме по собі не вирішує питання права власності на спадкове майно, не порушує прав та законних інтересів інших осіб та спрямоване виключно на надання позивачу можливості реалізувати своє спадкове право у встановленому законом порядку.

З огляду на викладене, заявлений позивачем додатковий строк тривалістю три місяці є достатнім, розумним та таким, що відповідає вимогам ч.3 ст. 1272 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.1223, 1233, 1270, 1272 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задоволити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк, для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 тривалістю три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 07 січня 2026 року о 10-30 год.

Відомості про учасників справи, згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає по АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 16 березня 1999 року Дубровицьким РВ УМВС України в Рівненській області.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає по АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 .

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.