Рішення від 06 січня 2026 р. у справі №606/1992/25 — Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/1992/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2026 року м.Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі: судді Мельник А.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду через представника адвоката Пацулу В.О. з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив скасувати постанову №6/583 від 10.10.2025 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуваною постановою №6/583 від 10.10.2025 позивач визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП, а саме, що ОСОБА_1 вчасно не пройшов військово-лікарську комісію до 05.07.2025 (п.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в ТЦК та СП та поліцейських на соціальний захист») та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн.

З оскаржуваною постановою позивач не погоджується, оскільки її було винесено із порушенням вимог законодавства без відома та за відсутності ОСОБА_1 , про її існування останній дізнався лише при ознайомленні із матеріалами виконавчого провадження. Крім того, будь-яких повідомлень, викликів чи повісток про необхідність з`явитися для проходження ВЛК він не отримував. Позивач самостійно 07.10.2025 з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 та здійснив уточнення облікових даних. ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи, яка встановлена йому рішенням експертної команди від 02.10.2025. В діях ОСОБА_1 відсутні ознаки адміністративного правопорушення. В будь-якому випадку, тримісячний строк притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП на момент винесення оскаржуваної постанови від 10.10.2025 закінчився.

Вказане стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 21.11.2025 заяву про поновлення пропущеного строку на звернення з позовом до суду задоволено, поновлено позивачу такий строк, відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово з повідомленням (викликом) учасників справи та призначено у справі судове засідання.

12.12.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, у якому зазначено, що оскаржувана позивачем постанова є законною та обґрунтованою, винесеною із дотриманням вимог законодавства. Так, 07.10.2025 ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення військово-облікових даних. Під час звіряння військово-облікових даних встановлено, що ОСОБА_1 військово-лікарську комісію на предмет придатності до військової служби під час мобілізації, на особливий період в зазначений строк до 05.06.2025 не пройшов, чим порушив вимоги пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України від 21.03.2024 №3621-ІХ. Свою вину ОСОБА_1 визнав повністю, про що він особисто засвідчив у протоколі №465 від 07.10.2025. Про розгляд справи ОСОБА_1 був повідомлений належним чином, що також засвідчується його підписом у протоколі №465 від 07.10.2025. При цьому, групу інвалідності ОСОБА_1 отримав лише 02.10.2025, до цього часу до ІНФОРМАЦІЯ_4 не з`являвся.

У відзиві представник відповідача просить справу розглянути за відсутності представника ІНФОРМАЦІЯ_3 та відмовити у задоволенні позову.

У судове засідання учасники справи не з`явились.

Від представника позивача до суду 07.01.2026 надійшли додаткові пояснення, у яких вказано, що при винесенні оскаржуваної постанови було порушено процедуру розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення, а також має місце порушення строків притягнення до адміністративної відповідальності. Представник просив позовні вимоги задовольнити, а також справу розглядати без участі позивача та його представника.

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

10.10.2025 т.в.о.начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесена постанова №6/583 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.

Зі змісту вказаної постанови слідує, що 07.10.2025 о 11 год. 30 хв. ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 для уточнення військово-облікових даних.

Під час звіряння військово-облікових даних в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 стало відомо, що ОСОБА_1 вчасно не пройшов військово-лікарську комісію до 05.07.2025 ( п.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в ТЦК та СП та поліцейських на соціальний захист»).

Таким чином ОСОБА_1 вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, яке вчинене в особливий період, чим порушив вимоги ч.1 та ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч.3 ст.17 Закону України «Про оборону України».

Винесенню вказаної постанови передувало складення протоколу №465 від 07.10.2025 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП (вчинення порушення в особливий період) із зазначенням аналогічних обставин вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП. У протоколі зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться що 12 год. 30 хв. 09.10.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), стоїть підпис позивача. В графі «пояснення особи» зазначено «прошу суворо не наказувати, вину в тому, що не пройшов ВЛК визнаю».

Не погоджуючись із винесеною постановою № 6/583 від 10.10.2025, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно із абзацом одинадцятим статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указами Президента України №64/2022 та №69/2022 від 24.02.2022 в Україні оголошено воєнний стан та загальну мобілізацію, які діють і по цей час.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно частини третьої статті 210 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, а саме: порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період, тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 2 Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12.02.2025 № 4235-IX установлено, що «громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Відповідно до пункту 5 частини 1статті 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Згідно із статтею 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Із матеріалів справи слідує, що позивач є громадянином України у віці 42-двох років, на момент винесення оскаржуваної постанови був обмежено придатним до військової служби. Щодо вказаних обставин сторони заперечень не висловлювали. Тобто, в силу вимоги законодавства ОСОБА_1 зобов`язаний був пройти повторний медичний огляд до 05.06.2025. При цьому, суд звертає увагу на те, що у даному випадку відповідач не повинен був направляти відповідні повістки громадянам, які є обмежено придатними до військової служби з вимогою явки до ТЦК та СП для отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Навпаки громадянин, який є обмежно придатним до військової служби самостійно зобов`язаний звернутися до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста для отримання такого направлення. Суд також зауважує, що ОСОБА_1 визнаний в установленому порядку особою з інвалідністю лише 02.10.2025. Таким чином, ОСОБА_1 мав обов`язок щодо самостійного проходження медичного огляду до 05.06.2025, який він не виконав, тобто умисно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.

До такого ж висновку за подібних обставин дійшов Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 16.12.2025 у справі №608/1998/25. Суд враховує висновки апеляційного суду, оскільки у даній категорії справ рішення апеляційного суду є остаточними рішеннями.

Суд критично оцінює твердження позивача про те, що він не був повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно нього, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення №465 від 07.10.2025 зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться що 12 год. 30 хв. 09.10.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), стоїть підпис позивача. В графі «пояснення особи» зазначено «прошу суворо не наказувати, вину в тому, що не пройшов ВЛК визнаю». Тобто, про розгляд справи про адміністративне правопорушення в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) ОСОБА_1 був повідомлений та мав цікавитись провадженням у його справі.

Оскільки позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження того, що він до 05.06.2025 самостійно або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста звертався до ТЦК та СП з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, суд дійшов переконання, що оскаржувана постанова винесена відповідно до вимог чинного законодавства, є правомірною.

Надаючи оцінку доводам позивача про те, що при розгляді відповідачем справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності було порушено процедуру розгляду справи, суд зазначає наступне.

Порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.05.2018 у справі № 753/4366/17, можливі окремі недоліки оформлення оскаржуваної постанови не спростовують здійсненого адміністративного правопорушення, оскільки окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.

Позивачем не надано суду будь-яких належних та достовірних доказів, які б спростували факти викладені в оскаржуваній постанові та підтверджували факт відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП України, допущені відповідачем неточності в складеній постанові не впливають на правильність прийняття такої.

Щодо доводів представника позивача про порушення строків накладення стягнення суд зазначає наступне.

Згідно з ч.9 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Поняття триваючого правопорушення роз`яснено листами Міністерства юстиції України № 22-34-1465 від 01.12.2003р., № 22-14-493 від 17.07.2007р.

Згідно вказаних листів триваючими визнаються правопорушення, які, розпочавшись з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язків. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія чи бездіяльність, коли винна особа або не виконує конкретний покладений на неї обов`язок, або виконує його неповністю або неналежним чином.

Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винна особа безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків.

Отже, у даному випадку не проходження ВЛК є триваючим правопорушенням, оскільки в цьому випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов`язку.

Відповідач виявив вказане порушення 07.10.2025, що зафіксовано у протоколі №465 від 07.10.2025 про адміністративне правопорушення. При цьому, постанова № 6/583 в справі про адміністративне правопорушення винесена 10.10.2025, тобто, в межах трьох місяців з дня його виявлення та одного року з дня його вчинення (06.06.2025).

Відповідно до вимог частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що відповідачем доведено правомірність дій щодо винесення оскаржуваної постанови, надано докази на підтвердження вчинення позивачем правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності оскаржуваною постановою, а також судом не встановлено належних доказів, що спростовують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є правомірною та підстави для її скасування відсутні, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 255, 268, 286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, відповідно до частини 4 статті 286 КАС України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено та підписано 07.01.2026.

Суддя А.В. Мельник