Постанова від 08 січня 2026 р. у справі №452/31/26 — Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа №: 452/31/26

Провадження № 3/452/106/2026

П О С Т А Н О В А

Іменем України

09 січня 2026 року м.Самбір

Суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області Бікезіна О.В., розглянувши протокол про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

-за ст. 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И Л А:

До Самбірського міськрайонного суду Львівської області повтороно 05 січня 2026 року надійшов протокол про адміністративне правопорушення відносно неповнолітнього ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП.

Відповідно до протоколу серії ВАД № 991527 від 04 грудня 2025 року неповнолітній ОСОБА_1 02 грудня 2025 року близько 21 год. 40 хв. здійснив завідомо неправдивий виклик у поліцію, а саме: зателефонував на лінію «102», представившись чужим ім`ям та повідомив про крадіжку телефону, однак даного факту насправді не було, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП.

Дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, дійшла висновку про наступне.

Відповідно до ст. 7 КУпАП - провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Разом з тим, на суд покладається обов`язок відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення, сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Положення ст. 183 КУпАП встановлюють відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.

Відповідно до ст. 12 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 КУпАП інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і потерпілого, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення, мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).

Законні представники мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; від імені особи, інтереси якої вони представляють, приносити скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу (ч. 3 ст. 270 КУпАП).

Так, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 як особа яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП, є неповнолітнім.

На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП суду надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 991527 від 04 грудня 2025 року; рапорт чергового ЧЧ СМ Самбірського РВП ГУНП у Львівській області від 03.12.2025 року про повідомлення від ОСОБА_2 про крадіжку у нього мобільного телефону 02.12.2025 року поблизу ТЦ «Атлант»; копію письмових пояснень ОСОБА_1 від 04.12.2025 року; копію паспорта ОСОБА_1 .

При цьому встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 991527 від 04 грудня 2025 року був складений без участі батьків (одного з них), іншого законного представника неповнолітнього ОСОБА_1 .

Доказів про те, що неповнолітнього ОСОБА_1 було ознайомлено із спеціальним правом визначеним ст. 270 КУпАП, що його інтереси може представляти законний представник, матеріали справи також не містять.

Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 33 Закону України «Про національну поліцію» проведення опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.

Аналогічна норма міститься також і в п. 17 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 листопада 2015 за №1376 (з наступними змінами) в якому зазначено, що проведення опитування малолітніх чи неповнолітніх осіб допускається тільки за участі батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.

Матеріали справи містять письмові пояснення, які відібрані інспектором СЮП ВП Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області Цюх Н.Ф. у неповнолітнього ОСОБА_1 04.12.2025 року без участі батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога. В матеріалах справи відсутні відомості про повідомлення батьків ОСОБА_1 або осіб, які їх замінюють, а також час, дата повідомлення, кого повідомлено і в який спосіб.

Судом двічі постановами від 10.12.2025 року та від 30.12.2025 року поверталися матеріали для доопрацювання з зазначених причин, але недоліки не були усунені.

Отже, судом встановлено, що працівниками поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 991527 від 04 грудня 2025 року було істотно порушено право неповнолітнього ОСОБА_1 на захист.

Встановивши, що поліцейські спілкуються з неповнолітнім, для проведення його опитування та відібрання від нього пояснень, вони були зобов`язані забезпечити прибуття законного представника, однак у порушення вимог ст. 270 КУпАП та 2 ст. 33 Закону України «Про національну поліцію» цього не зробили.

Згідно вимог п. 7 Мінімальних стандартних правил ООН, що стосуються відправлення здійснення правосуддя щодо неповнолітніх, право мати адвоката та право на присутність батьків є основними процесуальними гарантіями захисту прав неповнолітніх.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, насамперед увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відтак, забезпечення права на захист неповнолітньої особи при її притягненні до будь-якого виду юридичної відповідальності здійснюється шляхом обов`язкового залучення законного представника.

При цьому, правовий статус неповнолітнього, як особи, що не володіє повним обсягом дієздатності, для належної реалізації права на захист потребує залучення законного представника незалежно від наявності про це клопотання неповнолітнього.

Уповноважена особа не переконалась у тому, що ОСОБА_1 правильно розуміє суть правопорушення, вчинення якого їй ставиться у провину, а також наслідки визнання ним вини в повному обсязі, хоча в цьому випадку зобов`язаний був такі дії вчинити шляхом повідомлення і залучення до справи захисника або кого-небудь з батьків - законних представників, як того вимагають загальні положення норм права як національного так і міжнародного, зокрема Конвенції ООН про права дитини, що регламентують захист прав дитини, а також особливість порядку притягнення неповнолітніх до відповідальності за вчинення правопорушення.

Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп / 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.

Так, згідно зі ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до вимог закону.

Оскільки всі докази у даній справі були здобуті працівниками поліції з порушенням вимог ст. ст. 251, 270 КУпАП, а саме без участі законного представника чи захисника неповнолітнього ОСОБА_1 , тобто з порушенням права на захист останнього, то всі зібрані по справі докази в обґрунтування винуватості неповнолітнього у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 183 КУпАП є недопустимими.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, оцінюючи докази, суд застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом», яке має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішенні ЄСПЛ «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), рішення від 18 січня 1978 року, серія А, №25, с.6465, п. 161 в кінці; та «Лабіта проти Італії», заява №26772/95, п.121, ECHR 2000-IV).

Крім цього, стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Таким чином, на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження наявних в матеріалах справи доказів, керуючись принципами презумпції невинуватості, поваги до людської гідності, загальними принципами здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури, у зв`язку із недотримання працівниками поліції порядку складання протоколу про адміністративного правопорушення, що є основним процесуальним документом, який є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, та порядку відібрання письмових пояснень, суд вважає недоведеним належними та допустимими доказами наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно неповнолітнього ОСОБА_1 – закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, на підставі п. 1) ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, до Львівського апеляційного суду через Самбірський міськрайонний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після спливу строку, встановленого законом для її апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги постанова судді набирає законної сили після перегляду справи апеляційним судом.

Суддя