Рішення від 07 січня 2026 р. у справі №452/4754/25 — Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/4754/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"08" січня 2026 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючої судді Бікезіної О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кухар О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 17.12.2025 року звернувся до Самбірського міськрайонного суду Львівської області з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в якій просить скасувати постанову № 1593 від 08 грудня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 17 березня 2015 року лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст. 26 «а» Наказу Міністерства Оборони України № 402 від 14.08.2008 року про що зроблений відповідний запис у його військовому квитку серії НОМЕР_1 .

Згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого від 09.12.2015 року йому встановлено діагноз: «Субатрофія очного яблука, помутніння рогівки, фіброз скловидного тіла правого ока (віддалені наслідки проникаючого поранення).

Згідно довідки до акту МСЕК серії ААВ № 901497 від 23.01.2016 року йому встановлено інвалідність третьої групи безтерміново.

31 жовтня 2025 року його було доставлено працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення військово-облікових данних, під час перевірки встановлено, що з 08.09.2025 року він знаходився у розшуку по базі « ІНФОРМАЦІЯ_4 », у зв`язку з тим, що не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце зазначені у повістці (№ 4581816 явка на 18.08.2025 року) всупереч ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На підставі чого його визнано виним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Оскаржувану постанову вважає незаконною з тих підстав, що відповідач зобов`язаний був внести відомості в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервистів про нього, а саме, що він виключений з військового обліку у зв`язку з тим, що визнаний непридатним до військової служби, що зроблено не було, тому він не повинен був з`являтися до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, зазначає, що повістку про необхідність явки до ТЦК та СП на 18.08.2025 року він не отримував, оскільки перебував в цей час за межами України, що підтверджується штампами у паспорті громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 (18.07.2025 року – виїзд з України, 31.10.2025 року – в`їзд в Україну).

Покликаючись на зазначені обставини просив суд визнати протиправною та скасувати постанову № 1593 від 08 грудня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а.с.1-8).

Ухвалою судді від 22 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження; відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву (а.с. 42).

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 44, 45) сторони в судове засідання не з`явилися.

При цьому, представник позивача адвокат Стецяк В.М. надала заяву про розгляд справи без її участі та участі позивача, на заявлених позовних вимогах наполягала, просила задовольнити (а.с. 46).

Відповідно до частини першої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, враховуючи належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, відсутність від них клопотань про неможливість розгляду справи, обмеженість строку розгляду відповідної категорії справ, дійшов висновку про розгляд справи за їх відсутності.

Розгляд справи проведено без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи та подані докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом позивач ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади та відповіддію з Єдиного ДДР (а.с. 14, 41).

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю третьої групи безтерміново, що підтверджується: довідкою до акту МСЕК серії 10 ААВ № 901497 від 28.01.2016 року; пенсійним посвідченням № НОМЕР_3 серії НОМЕР_4 , виданим 09.02.2016 року (а.с.16,15).

Згідно запису у військовому квитку серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 «знято з військового обліку військовозобов`язаних» ІНФОРМАЦІЯ_3 17.03.2015 року (а.с.23).

Згідно відомостей з додатку «Резерв+» (дата уточнення даних 01.11.2025 року) позивач є військовозобов`язаним та особою з інвалідністю третьої групи (а.с.28).

Згідно відомостей з додатку «Резерв+» (дата уточнення даних 01.12.2025 року)

ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , має відстрочку до 07.11.2026 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; також зазначено, що він непридатний з виключенням з військового обліку, має інвалідність третьої групи внаслідок загального захворювання до 14.09.2039 року (а.с.27).

З відміток у паспорті громадянина України ОСОБА_1 для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 вбачається, що 18.07.2025 року він виїхав з України, а 31.10.2025 року – в`їхав в Україну (а.с.35-36).

08 грудня 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову № 1593 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

З даної постанови вбачається, що ОСОБА_1 31.10.2025 року був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення військово-облікових данних. Під час розгляду усіх необхідних документів з`ясувалося, що ОСОБА_1 з 08.09.2025 року знаходиться у розшуку по базі « ІНФОРМАЦІЯ_4 », у зв`язку з тим, що не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, визначені у повістці (№ 4581816 явка на 18.08.2025 року), всупереч ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.

Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-9 цього Кодексу.

Згідно ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

За загальним правилом справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення (ч.1 ст. 276 КУпАП).

Разом з тим, згідно ч. 5 ст. 276 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем перебування на військовому обліку особи, яка вчинила такі адміністративні правопорушення, або за місцем їх виявлення.

Строки розгляду справ про адміністративні правопорушення передбачені ст. 277 КУпАП. Так, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи (частина 1).

Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, розглядаються уповноваженою посадовою особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервiстами, якi перебувають у запасi Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частинi правопорушень, вчинених військовозобов`язаними Служби зовнішньої розвідки України) у триденний строк після надходження відповідної заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (частина 2).

При цьому особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку та порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву передбачені статтею 279-9 КУпАП. Зокрема, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (частина 2).

Диспозиція частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Стаття 210-1 КУпАП є бланкетною, тобто є нормою непрямої дії, яка сама не встановлює правила поведінки, а має відсильний характер до інших нормативних актів.

Так, статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 року № 1932-XII визначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України № 303/2014 від 17 березня 2014 «Про часткову мобілізацію» оголошено про проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період.

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 № 2102-ІХ в Україні введено воєнний стан.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 № 3543-XII (далі Закон № 3543-ХІІ).

Відповідно до абзаців 1, 3 частини першої статті 22 Закону № 3543-ХІІ громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Абзацом восьмим частини третьої статті 22 Закону № 3543-ХІІ передбачено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Відповідно до абзацу 18 ч. 3 ст. 22 Закону № 3543-ХІІ поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

Процедура оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024.

Згідно з п.п.1 пункту 27 Порядку під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Згідно з пунктом 41 Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Як встановлено судом 08 грудня 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 встановив, що 31.10.2025 року ОСОБА_1 був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення військово-облікових данних. Під час розгляду усіх необхідних документів з`ясувалося, що ОСОБА_1 з 08.09.2025 року знаходиться у розшуку по базі « ІНФОРМАЦІЯ_4 », у зв`язку з тим, що не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, визначені у повістці (№ 4581816 явка на 18.08.2025 року), всупереч ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а.

Із оскаржуваної постанови не видається можливим встановити в який саме ІНФОРМАЦІЯ_2 повинен був прибути ОСОБА_1 та не конкретизовано, які самі дії вчинені останнім, що свідчать про порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тобто становлять об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. А також не вбачається чи був позивач належним чином оповіщеним про дату, час та місце виклику до якого саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , що він не з`явився за викликом без поважних причин.

Крім того згідно з матеріалів справи убачається, порушення з боку відповідача строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, що передбачені ст. 277 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 було доставлено до відповідача 31.10.2025 року, а постанову винесено 08.12.2025 року.

Даних, що ОСОБА_1 надавав заяву про розгляд справи за його відсутності у порядку передбаченому статтею 279-9 КУпАП матеріали справи не містять.

Позивач заперечує як факт отримання повістки про необхідність явки до ТЦК та СП (у зв`язку з перебуванням за межами України), так і підстави його виклику, оскільки вважає, що не є військовозобов`язаним та не повинен перебувати на обліку у відповідача (у зв`язку з тим, що є інвалідом ІІІ групи безтерміново, 17 березня 2015 року лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст. 26 «а» Наказу Міністерства Оборони України № 402 від 14.08.2008 року та зроблений відповідний запис у його військовому квитку серії НОМЕР_1 ).

Суд зазначає, що оскарження бездіяльності позивача щодо зняття або виключення з військового обліку ОСОБА_1 не є предметом даного позову.

Більш того, спір фізичної особи із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності не підсудний місцевому загальному суду, а повинен розглядатися за правилами предметної юрисдикції адміністративним судом.

А тому, враховуючи зазначене та дані з додатку «Резерв+» (станом 01.12.2025 року), суд вважає, що позивач ОСОБА_1 є військовозобов`язаним і повинен дотримуватися вимог ст. 22 Закону № 3543-ХІІ.

Не заперечуючи наявності у ОСОБА_1 обов`язку з`явитися за повісткою до ТЦК та СП та наявності у відповідача повноважень на притягнення позивача до адміністративної відповідальності у разі порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за таких обставин, суд зауважує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП, санкція якої є достатньо суттєвою, передбачає врахування всіх обставин справи, у тому числі причин неявки, та належне обґрунтування підстав притягнення до адміністративної відповідальності.

Крім того, суд враховує, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 23 Закону № 3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).

Згідно наданих доказів (додатку «Резерв+» (станом 01.12.2025 року) ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , має відстрочку до 07.11.2026 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

У відповідності до ч. ч. 1, 4 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За приписами ч. ч. 1, 2, 6 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (частина друга статті 77 КАС України).

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (постанова ВС від 27.06.2019 у справі №560/751/17).

Процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності покладено саме на відповідача. Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі N 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі N 295/3099/17.

Отже, відповідач зобов`язаний довести наявність правових підстав для реалізації ним компетенції щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов`язкова для застосування судами як джерело права.

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Гурепка проти України» (п. 50- 55 Рішення від 06.09.2005 року) суд не має сумніву, що в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носить кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що дає підстави для застосування практики Європейського суду з прав людини з кримінальних справ у справах про адміністративні правопорушення залежно від суворості санкції статті Закону.

Також у справі «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008 р., заява № 7460/03) ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Відповідач не виконав свого обов`язку щодо доказування правомірності свого рішення, не подав суду наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (частина друга статті 77 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки позивач заперечує факт належного поінформування його щодо прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а відповідач належними та допустимими доказами такий факт перед судом не довів, а відтак відсутні підстави вважати про порушення позивачем як військовозобов`язаним правил військового обліку, що і визначає склад адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, суд дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення за п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Відповідно до положень статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позивачем було сплачено судовий збір за подання позову до суду у розмірі 1211 грн. 20 коп., що підтверджується квитанцією від 16.12.2025 року, враховуючи положення зазначеної норми, сума судового збору в розмірі 605,60 грн. (розмір встановлений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17) підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача. Грошові кошти у розмірі 605,60 грн. слід повернути позивачу як зайво сплачений судовий збір.

Керуючись статтями 72-77, 241-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову № 1593 від 08.12.2025 року, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3

ст. 210-1 КУпАП - закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області повернути ОСОБА_1 зайво сплачений ним судовий збіру сумі 605 ( шістсот п`ять ) грн. 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому не було вручено копію рішення після його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 , юридична адреса:

АДРЕСА_2 .

Суддя