Рішення від 07 січня 2026 р. у справі №214/9193/25 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/9193/25

2/214/223/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 січня 2026 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючої судді Чернової Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Нестеренко К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження, при заочному розгляді, цивільну справу № 214/9193/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Томилко О.Б., діючи в інтересах ТОВ «Таліон Плюс» 15 вересня 2025 року звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» суму заборгованості договором № 685689727 від 27.09.2024 в сумі 83 430,00 грн., з яких заборгованість по кредиту в сумі 27 000,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 56 430,00 грн., стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 2422, 40 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про укладення 27 вересня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 договору кредитної лінії № 685689727, та отримання відповідачем на підставі укладеного договору грошових коштів в погодженій умовами договору сумі в розмірі 27 000,00 грн. Зазначено про укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та позивачем договору факторингу № МВ-ТП/15 від 30.12.2024, відповідно до якого до нового кредитора перейшло право вимоги за договором № 685689727 від 27.09.2024. Відповідач належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконував, заборгованість відповідача за договором № 685689727 від 27.09.2024 перед ТОВ «Таліон Плюс» становить 96 930,00 грн., з яких позивачем стягується сума 83 430,00 грн., а саме 27 000,00 грн. – заборгованість за кредитом; 56 430,00 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом. Тому з метою захисту прав нового кредитора, просить вимоги задовольнити.

Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін).

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, відзив на позовну заяву не подавав. Причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оцінюючи характер процесу, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, а також враховуючи належне повідомлення відповідача, його неявку до суду без поважних причин, не подання відзиву у встановлений законом строк, суд вважає за можливе ухвалити по справі заочне рішення на підставі наявних доказів за відсутності заперечень позивача проти заочного розгляду справи, що відповідатиме ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 27 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 685689727, відповідно до розділу 2 якого Товариство зобов`язалось надати 27 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Кінцева дата повернення (виплата) кредиту 27.10.2029 (пункт 7.3 договору).

Нарахування та сплата процентів погоджена сторонами у розділах 7 та 8 кредитного договору, де у пункті 8.3 договору сторони погодили, що на момент укладення цього договору та отримання першого траншу за цим договором, базова процентна ставка складає 1,00 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника, за кожен день користування ним, що становить 365,00 відсотків річних.

Факт перерахування грошових коштів в сумі 27 000,00 грн. на рахунок відповідача 27 вересня 2024 року о 19:24 підтверджується довідкою первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що не спростовано стороною відповідача в судовому засіданні.

Згідно частини першої статті 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті – це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

30 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № МВ-ТП/15, згідно якого до останнього перейшло право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками, що витягом з Реєстру прав вимоги.

Як вбачається з витягу з реєстру боржників ТОВ «Таліон Плюс» отримано право вимоги за кредитним договором №685689727 до боржника ОСОБА_1 в загальній сумі заборгованості 57 780,00 грн., з яких:

- заборгованість за тілом кредиту 27 000,00 грн.,

- заборгованість за відсотками 17 280,00 грн.

- неустойка 13 500,00 грн.

За період з 30.12.2024 до 24.05.2025 новим кредитором ТОВ «Таліон Плюс» нараховано проценти за договором № 685689727 від 27.09.2024 в сумі 39 150,00 грн., що становить загальну суму боргу за процентами в сумі 56 430,00 грн.

Сума неустойки 13 500,00 грн. позивачем до стягнення не пред`являється.

Відповідачем не було спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості, ОСОБА_1 не оспорював у судовому порядку положення даного кредитного договору, у тому числі що стосуються погоджених умовами кредитного договору розміру відсотків.

Відповідно до норм статей 610, 612, 625, 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором та не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлений договором строк, як закріплено нормами статей 526,530 ЦК України.

Відповідно до ч. 1ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зіст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин справи та з урахуванням доказів, що подані на підтвердження позовних вимог, суд приходить до висновку що позивачем належним чином доведені обставини виникнення між сторонами правовідносин та обґрунтованість позовних вимог, за таких обставин є підстави для задоволення позову.

Згідно ч.ч. 1, 3ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат. Також слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Заїченко проти України»).

Судом досліджено договір про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024 з додатковою угодою від 07.08.2025 до договору, акт приймання-передачі наданих послуг з платіжним дорученням про сплату гонорару адвокату, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, тощо. Зміст вказаних документів не суперечить вимогам законодавства до їх оформлення

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи документальне підтвердження стороною позивача понесених витрат та відсутність обґрунтованих заперечень відповідача щодо наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу з доведенням їх не співмірності в цій частині, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування стороні позивача витрат на правничу допомогу, що узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24).

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у розмірі 2 422,40 грн. судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.12,13,81,141,247,263-265,280-282 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за договором № 685689727 від 27.09.2024 в сумі 83 430 (вісімдесят три тисячі чотириста тридцять) гривень 00 коп., з яких заборгованість по кредиту в сумі 27 000 (двадцять сім тисяч) гривень 00 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 56 430 (п`ятдесят шість тисяч чотириста тридцять) гривень 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» витрати на відшкодування судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» витрати на відшкодування правничої допомоги в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його підписання не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Заочне рішення може бути переглянуте Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, оформленою згідно зі ст.285 ЦПК України та поданою протягом тридцяти днів з дня його підписання. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Відомості про сторін:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», код ЄДРПОУ 39700642, місцезнаходження за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.В. Чернова