Постанова від 07 січня 2026 р. у справі №379/2230/25 — Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/2230/25

Провадження № 3/379/23/26

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2026 рокум.Тараща

Суддя Таращанського районного суду Київської області Разгуляєва Олександра Володимирівна, розглянувши матеріали справи, що надійшли від батальйону № 2 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, раніше притягувався до адміністративної відповідальності,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130, ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

УСТАНОВИЛА:

22.11.2025 о 21 год 00 хв у м. Тараща по вул. Липнева, 9, водій ОСОБА_1 керував т/з ВАЗ 21013 д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме:запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки т/з або ж у найближчому медичному закладі водій категорично відмовився, правопорушення вчинене повторно протягом року, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.130 КУпАП.

Крім того, 22.11.2025 о 21 год 00 хв Київська область, Білоцерківський район, м. Тараща по вул. Липнева, 9, водій ОСОБА_1 , керував т/з ВАЗ 21013 д.н.з. НОМЕР_2 будучи позбавленим права керування т/з на 5 років постановою Таращанського районного суду від 19.02.2025, №379/153/25, правопорушення вчинене повторно протягом року, чим порушив вимоги п.2.1.аПДР, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Постановою від 08.01.2026 року матеріали справ єдиний унікальний номер 379/2230/25, номер провадження 3/379/23/26, єдиний унікальний номер 379/2231/25, номер провадження 3/379/24/26 об`єднано в одне провадження та присвоєно єдиний унікальний номер 379/2230/25, номер провадження 3/379/23/26.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив. Він достеменно знав про складення відносно нього протоколів про адміністративне правопорушення та розгляд його судом, що підтверджується матеріалами справи, однак, незважаючи на викладене, у судове засідання не з`явився, будь-яких заяв та клопотань не подавав, до суду за інформацією щодо стану розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності не звертався.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

З метою недопущення необгрунтованого порушення строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлених ст.277 КУпАП, а також строків накладення адміністративного стягнення, передбаченихст.38 КУпАП, суд визнає причину неявки ОСОБА_2 у судове засідання неповажною і розцінює його неявку як затягування строків розгляду справи, у зв`язку з цим суд розглядає справу у його відсутність.

Ст. 268 КУпАП визначає, що справу може бути розглянуто під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи, і від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.130, ч.5ст.126, КУпАП, при розгляді справи не є обов`язковою.

Таким чином, перешкоди для розгляду справи у відсутність особи, яка притягується до адміністративної - відсутні.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення, письмові докази, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі статтею 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.

Щодо протоколу серії ЕПР1 №520889 від 22.11.2025 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Пунктом 2.1.«а» Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Крім того, згідно з ч. 9 ст. 15 Закону України "Про дорожній рух" право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом притягується особа, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Частиною 4 ст. 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Згідно ч. 5 ст. 126 КУпАП повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті , - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Таким чином, частина 5 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч. 3 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4 ст. 126 КУпАП).

Об`єктом правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП полягає, зокрема, у керуванні транспортним засобом особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами.

Суб`єктом адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП є особа, яка досягла на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку, згідно ст. 12 КУпАП.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.

Поняття повторності розкрито в пункті 2 частини 1 статті 35 КУпАП повторним правопорушенням є повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративного стягненню.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, підтверджується матеріалами справи, дослідженими у судовому засіданні, а саме:

- даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення від 22.11.2025 серії ЕПР1 № 520889;

- довідкою т.в.о. інспектора відділення адміністративної практики батальйону № 2 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП старшого сержанта поліції Н. Фурсенко щодо наявності посвідчення водія згідно якої відомості про отримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідчення водія на право керування т/з відсутні;

- довідкою т.в.о. інспектора відділення адміністративної практики батальйону № 2 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП старшого сержанта поліції Н.Фурсенка щодо кваліфікації адміністративного правопорушення від 23.11.2025 року;

- витягу з бази даних «Адмінпрактика» щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст. 126 КУпАП, постанова серії ЕНА 3837960 від 11.01.2025;

- копією постанови серії ЕНА 3837960 від 11.01.2026 якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу розміром 3400 грн;

- копією рапорту поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону № 2 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП сержанта поліції Федорова Д.Ф. від 22.11.2025 року;

- відеозаписом з боді камери Motorolla № 477979,№ 476671.

Факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 підтверджується оглянутим в судовому засіданні оптичним диском із відеозаписами

Згідно із п. 3 Розділу І "Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі", затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 року № 1395 повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП).

Відповідно до п. 4, 5 розділу VII вказаної інструкції, поліцейський, який подає матеріали до розгляду, готує довідку про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення.

В матеріалах справи наявна довідка про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 .

Отже, у діях ОСОБА_1 суд вбачає повторність керування транспортним засобом особою, яка протягом року позбавлялась такого права.

За таких обставин суд визнає ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Щодо протоколу серії ЕПР1 № 520869 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до вимог п. 2.5. Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частина 2 статті 130 КУпАП встановлює відповідальність за повторне протягом року вчинення будь - якого з порушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ВАЗ 21013 д.н.з. НОМЕР_2 , на вимогу працівника поліції пройти огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або проїхати в медичний заклад - відмовився.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, надано:

- протокол про адміністративне правопорушення від 22.11.2025 серії ЕПР1 № 520869;

- довідку т.в.о. інспектора відділення адміністративної практики батальйону № 2 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП старшого сержанта поліції Н. Фурсенко щодо наявності посвідчення водія згідно якої відомості про отримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідчення водія на право керування т/з відсутні;

- довідку т.в.о. інспектора відділення адміністративної практики батальйону № 2 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП старшого сержанта поліції Н.Фурсенка щодо кваліфікації адміністративного правопорушення від 23.11.2025 року;

- витяг з бази даних «Адмінпрактика» щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП;

- копію постанови Таращанського районного суду Київської області від 01.09.2025 ЄУН №379/1350/25 якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу розміром 17000 грн з позбавленням права керування строком на 1 рік;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22.11.2025, результат огляду не проводився;

- актом огляду, результати огляду на стан сп`яніння: не проводився;

- копією рапорту поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону № 2 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП сержанта поліції Федорова Д.Ф. від 22.11.2025 року;

- відеозаписом з боді камери Motorolla № 477979,№ 476671.

Із дослідженого судом відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції(час 21:01) Під час спілкування із ОСОБА_1 працівник поліції встановлює ознаки алкогольного сп`яніння в останнього, у зв`язку з чим водієві було запропоновано пройти огляд на визначення стану сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу або в медичному закладі (час 21:08). ОСОБА_1 о 21 :11:15 год погоджується пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та вже о 21 :11:23 год ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу та в найближчому закладі охорони здоров`я.

Поліцейські роз`яснюють йому наслідки відмови та те, що відносно нього буде складено протокол за ст.130 КУпАП.

Отже, вимоги вищезазначеного пункту 2.5 ПДР України ОСОБА_1 дотримано не було.

Відповідно до норм діючого законодавства, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу.

Матеріали провадження не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час зупинки та складанні протоколу про адміністративне правопорушення, щодо оскарження цих дій, як і не містять результатів такого оскарження.

Як вбачається з протоколу, правопорушник з наявними ознаками наркотичного сп`яніння відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку.

На підставі доказів, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у відмові водієм від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння у визначений законом спосіб, будучи особою, яка протягом року піддавалася адміністративному стягненню передбаченому ст.130 КУпАП, тобто у вчинені правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП.

Доказів, що спростовували б винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП, у судовому засіданні не встановлено.

Згідно з положенням ст.23 КУпАП України, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Статтею 33 КУпАП передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Правопорушення, за вчинення якого притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 входить до глави 10 «Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв`язку» та належить до правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у зв`язку із чим при прийнятті рішення суд не бере до уваги особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ст.36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Разом з тим, відповідно до п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005, неможливо накладати стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншим особам.

Так, суддею установлено, що власником транспортного засобу марки ВАЗ 21013 д.н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_3 . Тому застосування оплатного вилучення цього транспортного засобу у ОСОБА_1 , який не є власником авто, неможливе.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП та статті 4 Закону України «Про судовий збір» із ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 9, 23, 33, 38, 40-1, 126 ч. 5, 268, 276-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,

ПОСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених:

- ч.5 ст.126 КУпАП та накласти стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40800,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 7 років, без оплатного вилучення транспортного засобу;

- ч.2 ст.130КУпАП та накласти стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.

На підставі ст.36 КУпАП на ОСОБА_1 остаточно накласти стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40800,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 7 років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Отримувач коштів – ГУК у Київ.обл/м. Київ/21081300 ЄДРПОУ – 37955989, банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), рахунок IBAN – UA488999980313030149000010001, код класифікації доходів бюджету – 21081300.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665,60 грн.

Реквізити: стягувач – Державна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код стягувача (за ЄДРПОУ): 26255795, отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Роз`яснити правопорушнику його обов`язок сплатити штраф не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Суддя

Таращанського районного суду

Київської області Олександра РАЗГУЛЯЄВА