Рішення від 07 січня 2026 р. у справі №753/12720/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/12720/25

провадження № 2/753/2343/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Якусика О.В., за участю секретаря судових засідань Гайової С.Г., розглянувши цивільну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку (суброгації) регресу,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку (суброгації) регресу в розмірі 12 648,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ПрАТ «СК «ВУСО» та AT «Київгаз» було укладено Договір страхування наземного транспорту № 20021549-02-10-00 від 01 січня 2023 року, за умовами якого ПрАТ «СК «ВУСО» взяло на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування у зв`язку із пошкодженням транспортного засобу «Ford Tourneo Connect» д.н.з. « НОМЕР_1 ».

04 квітня 2024 року у м. Києві сталася ДТП, в результаті якої було пошкоджено транспортний засіб «Ford Tourneo Connect» д.н.з. « НОМЕР_1 ».

Згідно з постановою Святошинського районного суду міста Києва від 04 червня 2024 року у справі № 759/8367/24 винним у ДТП визнано ОСОБА_2 , який 04 квітня 2024 року о 12:46 у м. Києві по пл. Чорнобаївська виїзд на просп. Берестейський, керуючи автомобілем Ford Transit, д.н.з. « НОМЕР_2 », не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем «Ford Tourneo Connect» д.н.з. « НОМЕР_1 », який рухався попереду в попутному напрямку, внаслідок чого автомобілі зазнали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги пп. «б» п. 2.3 та п. 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 січня 2001 року № 1306, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.

Факт ДТП 04 квітня 2024 року визнаний ПрАТ «СК «ВУСО» страховим випадком, страховик провів розрахунок суми страхового відшкодування та здійснив його виплату на користь потерпілої особи у сумі 54 726,78 грн.

Транспортний засіб Ford Transit, д.н.з. « НОМЕР_2 », яким керував відповідач на момент ДТП, був забезпечений Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту ЕР № 219627803 в AT СК «ІНГО».

AT СК «ІНГО» визнало подію 04 квітня 2024 року страховою та здійснило виплату ПрАТ «СК «ВУСО» страхового відшкодування згідно з вказаним Полісом з урахуванням зносу та вирахуванням франшизи у розмірі 38 878,30 грн. (копія додається)

Отже, різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, здійсненою AT СК «ІНГО» становить 12 648,48 грн.

Водночас, як вказує позивач, 26 грудня 2024 року між ПрАТ «СК «ВУСО» та ФОП ОСОБА_1 було укладено Договір № 26/12/2024 про відступлення права вимоги, відповідно до якого позивач отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків, в тому числі у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Договором страхування наземного транспорту № 20021549-02-10-00 від 01 січня 2023 року, а отже до нього перейшло право вимоги щодо стягнення з відповідача вищевказаної суми боргу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 червня 2025 року позовну заяву було передано для розгляду судді Якусику О.В.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 29 липня 2025 року відкрито провадження у справі №753/12720/25 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, призначено розгляд справи на 24 вересня 2025 року.

24 вересня 2025 року розгляд справи відкладено на 06 листопада 2025 року.

06 листопада 2025 року розгляд справи відкладено на 08 січня 2026 року.

Відповідач у судові засідання не прибув, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, своїм правом на подання відзиву не скористався.

Дослідивши письмові докази по справі, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 04 квітня 2024 року о 12:46 у м. Києві по пл. Чорнобаївська виїзд на просп. Берестейський, керуючи автомобілем Ford Transit, д.н.з. « НОМЕР_2 », не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем «Ford Tourneo Connect» д.н.з. « НОМЕР_1 », який рухався попереду в попутному напрямку, внаслідок чого автомобілі зазнали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги пп. «б» п. 2.3 та п. 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 січня 2001 року № 1306, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.

Винуватим у вказаному ДТП згідно з постановою Святошинського районного суду міста Києва від 04 червня 2024 року по справі №759/8367/24, визнано ОСОБА_2 .

Як передбачено ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до Договору страхування наземного транспорту № 20021549-02-10-00 від 01 січня 2023 року автомобіль «Ford Tourneo Connect» д.н.з. « НОМЕР_1 », що належить AT «Київгаз», був застрахований в ПрАТ «СК «ВУСО, яке взяло на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.

ПрАТ «СК «ВУСО» 12 квітня 2024 року здійснило огляд автомобіля «Ford Tourneо Connect» д.н.з. « НОМЕР_1 » та склало акт (протокол) огляду ТЗ - заява на виплату, фото-таблицю пошкоджень, розрахунок суми страхового відшкодування, ремонтну калькуляцію.

Факт ДТП 04 квітня 2024 року визнаний ПрАТ «СК «ВУСО» страховим випадком, що підтверджується страховим актом № 2357596-1 від 29 квітня 2024 року.

На підставі цього страхового акта ПрАТ «СК «ВУСО» провело розрахунок суми страхового відшкодування та здійснило виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи у сумі 54 726,78 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 26256 від 29 квітня 2024 року. Вказана сума страхового відшкодування перерахована на рахунок заявника, а саме СТО ФОП ОСОБА_3 .

Як слідує з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Ford Transit, д.н.з. « НОМЕР_2 », яким керував відповідач на момент ДТП, застрахована в AT СК «ІНГО» згідно з Полісом ЕР № 219627803

AT СК «ІНГО» здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок ПрАТ «СК «ВУСО» відповідно до цього Полісу з урахуванням зносу та за вирахування франшизи у розмірі 38 878,30 грн.

26 грудня 2024 року між ПрАТ «СК «ВУСО» (Первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_1 (Новий кредитор) укладено Договір № 26/12/2024 про відступлення права вимоги, відповідно до якого Первісний кредитор відступає (передає), а Новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих Первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у Додатку №1 до Договору.

З вказаного додатку слідує, що позивач отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування в тому числі і за Договором страхування наземного транспорту № 20021549-02-10-00 від 01 січня 2023 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 зазначеної норми визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як передбачено ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Судом встановлено, що ПрАТ «СК «ВУСО» здійснило виплату страхового відшкодування потерпілому в повному обсязі у сумі 54 726,78 грн.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Ford Transit, д.н.з. « НОМЕР_2 », яким керував відповідач на момент ДТП, застрахована в AT СК «ІНГО» згідно з Полісом ЕР № 219627803.

AT СК «ІНГО» в свою чергу здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок ПрАТ «СК «ВУСО» з урахуванням зносу та за вирахування франшизи у розмірі 38 878,30 грн.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, різниця між фактичним розміром шкоди, який сплачений ПрАТ «СК «ВУСО» потерпілій особі, і сумою страхового відшкодування, сплаченого AT СК «ІНГО», становить 12 648,48 грн.

Згідно з статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Тобто з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність.

При цьому страховик, який виплатив страхове відшкодування потерпілому, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого відшкодування.

Отже, відшкодувавши матеріальну шкоду заподіяну відповідачем внаслідок ДТП, ПрАТ «СК «ВУСО» отримало право вимоги до відповідача щодо стягнення суми виплаченого страхового відшкодування з врахуванням франшизи, а саме 12 648,48 грн.

Водночас 26 грудня 2024 року між ПрАТ «СК «ВУСО» (Первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_1 (Новий кредитор) укладено Договір № 26/12/2024 про відступлення права вимоги, за умовами якого позивач отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Договором страхування наземного транспорту № 20021549-02-10-00 від 01 січня 2023 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, до позивача перейшло право вимоги щодо стягнення з відповідача вищевказаної суми боргу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 12 648,48 грн., тобто різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яку здійснила AT СК «ІНГО».

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 211,20 грн.

Згідно з частинами другою статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої-третьої статті 137 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як визначено частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто у ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Схожі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20, від 08 червня 2021 року у справі 550/936/18.

Водночас суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження розміру витрат на надання професійної правничої допомоги позивач надав:

(1) договір про надання правової (правничої) допомоги № 88 від 01 лютого 2024 року, укладений між ФОП ОСОБА_1 та адвокатом Трикозом Дмитром Євгеновичем;

(2) Додаткову угоду № 1 від 15 травня 2025 року до Договору (Акт приймання передачі правової (правничої) допомоги до Договору), якою сторони узгодили характер правової допомоги, її вартість та розмір у сумі 12793,30 грн.

Згідно з вказаним Актом адвокатом були надані такі послуги: вивчення матеріалів страхової (регресної) справи, формування позиції - вартітю 1059,80 грн., підготовка та відправка адвокатських запитів до УПП в м. Києві, Святошинського районного суду м. Києва, МТСБУ,СТО, страхової компанії - вартістю 1059,80 грн., підготовка позовної заяви про відшкодування шкоди в порядку регресу (суброгації), спричиненої ОСОБА_2 , подача до Дарницького районного суду м. Києва - вартістю 6056,00 грн., підготовка процесуальних документів у кількості необхідних для подачі позову - вартістю 1059,80 грн., підготовка заяви та клопотання до Дарницького районного суду м. Києва (в межах провадження у справі) - вартістю 529,90 грн., представництво інтересів позивача у Дарницькому районному суді м. Києва - вартістю 3028 грн.

(3) квитанцію до прибуткового касового ордеру від 15 травня 2025 року на суму 12793,30 грн.

Дослідивши вказані документи, суд вважає, що послуги з підготовки процесуальних документів у кількості, необхідних для подачі позову, сформульовані неконкретно, що позбавляє суд можливості оцінити обґрунтованість і необхідність таких послуг, які в тому числі охоплюються послугами з підготовки і подання позовної заяви до суду, послуги з підготовки заяви та клопотання до Дарницького районного суду м. Києва (в межах провадження у справі) фактично не надавалися, оскільки інших процесуальних документів, крім позовної заяви, позивач (його представник) до суду не подавав, представництво інтересів позивача у Дарницькому районному суді м. Києва представник позивача не здійснював, що свідчить про необґрунтованість включення такої послуги до її відшкодування. Отже заявлені до стягнення витрати у сумі 4 617,70 грн. не підлягають компенсації.

Розглянувши інші виконані адвокатом роботи по наданню правничої допомоги позивачу у цій справі, з огляду на незначну складність справи, її типовий характер, обсяг виконаної адвокатом роботи, ціну позову, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, їх необхідність у цьому випадку, суд вважає, що за обставинами цієї справи витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн. відповідатимуть наведеним вище критеріям та є обґрунтованими, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 10, 12,76-84, 141 , 209, 258, 259, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку (суброгації) регресузадовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 12 648,48 (дванадцять тисяч шістсот сорок вісім) гривень 48 коп., судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 );

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ; РНОКПП не відомий).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 08 січня 2026 року.

Суддя Олександр ЯКУСИК