Суд: Шевченківський районний суд міста Харкова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 07 січня 2026 р.
Справа: №638/19978/25
Суддя: Невеніцин Є. В.
Справа № 638/19978/25
Провадження № 3/638/5663/25
ПОСТАНОВА
Іменем України
08 січня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі судді Невеніцина Є.В., за участю секретаря Лєбєдєвої А.О., захисника Гафича О.І., Мустяци О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові адміністративний матеріал, який надійшов від Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Спея Григоропольського району Молдови, неодруженого, із вищою освітою, який має на утриманні трьох малолітніх дітей, працює виконробом «Житлобуд-1», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не є особою з інвалідністю,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 912824, 28.09.2025 в 00 год. 50 хв. ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ-210700» номерний знак НОМЕР_1 по в-ду Островського у м. Ізюм Харківської області з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився під відеозапис бодікамери Тексар № 5, чим порушив п. 2.5 ПДР.
Вказані дії ОСОБА_1 органом поліції кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні вказаного правопорушення не визнав, пояснив, що автомобілем керував не він, а інша особа на ім`я ОСОБА_2 , яка втекла, оскільки перебувала в СЗЧ. Крім того, їх автомобіль працівники поліції не зупиняли, причини зупинки не оголошували.
Захисник Гафич О.І. подав клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Свою позицію мотивував тим, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобам, докази такого факту відсутні. Звертає увагу на відсутність безперервної відеофіксації. Зазначив, що поліцейські не оголосили ознаки алкогольного сп`яніння, не запропонували пройти відповідну перевірку.
В судовому засіданні захисник підтримав клопотання та додатково пояснив, що поліцейський вів себе агресивно, погрожував ОСОБА_1 , фактично провів незаконний обшук транспортного засобу, його підзахисному не роз`яснені права, процедура огляду, наслідки відмови від огляду, право на проходження огляду в медзакладі, час на відеозаписі починається з 00 год 20 хв., а в протоколі вказано час скоєння правопорушення 00-50 год.
Відповідно до положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За приписами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозицією ч. 1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб`єктом правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, може бути будь-яка особа, що досягла шістнадцятирічного віку (ст. 12 КУпАП), яка керувала транспортним засобом.
За пунктом 1.10 ПДР України водієм визнається особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
У пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
У свою чергу, у даному випадку підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП є обов`язкове встановлення, доведення та підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
За результатами дослідження відеозапису з бодікамери поліцейського встановлено, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом працівниками поліції не зафіксовано. Працівники поліції під`їхали до автомобіля «ВАЗ-210700», за яким до цього слідували деякий час та який вже знаходився у нерухомому стані, неподалік автомобіля перебував ОСОБА_1 . Зі спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 слідує, що в автомобілі перебувало троє осіб, після зупинки на місці залишився лише ОСОБА_1 , інші втекли. ОСОБА_1 увесь час спілкування з поліцейськими постійно, стабільно та неодноразово повідомляє, що він не керував транспортним засобом, водієм була інша особа, яка втекла через побоювання наслідків порушення комендантської години. На такі пояснення ОСОБА_1 поліцейський неодноразово ставить йому запитання: «Хто керував автомобілем, якщо не він?» та повідомляє, що на нього у будь-якому разі буде складено протокол. Поліцейський оголосив ОСОБА_1 , що відчуває від нього запах алкоголю з порожнини рота та запропонував пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки ТЗ або у медичному закладі, на що ОСОБА_1 відмовився, мотивуючи це тим, що він не керував автомобілем. Також, під час спілкування по телефону з адвокатом ОСОБА_1 повідомляє, що не керував автомобілем, а водій втік. Крім цього, на запитання жінки на ім`я ОСОБА_3 , яка прибула на місце події та представилася цивільною дружиною ОСОБА_1 , останній відповів, що він не керував автомобілем, водій втік. Роз`яснення прав ОСОБА_1 на наданому суду відеозаписі не зафіксовані.
На зазначеному відеозаписі не зафіксований факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 . Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 увесь час заперечує факт керування ним автомобілем.
При цьому, обов`язок щодо збирання доказів, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Інші докази у справі, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, рапорт працівника поліції В.Шевченка від 28.09.2025, довідка про отримання ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, направлення на огляд водія з метою визначення стану сп`яніння, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння також не підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, перебувають у залежності із відсутністю доказів керування, а тому не можуть бути враховані під час судового розгляду справи для кваліфікації дій особи за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також суд зазначає, що рапорт поліцейського В.Шевченка від 28.09.2025, в якому зазначено, що було зупинено ТЗ «ВАЗ 210700» н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , не є належним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення. Рапорт є внутрішнім документом, складеним працівником поліції та сам по собі не є незалежним об`єктивним доказом вчинення особою правопорушення, за відсутності інших належних, допустимих та достатніх доказів. Вказана позиція відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом у постанові від 20 травня 2020 року по справі № 524/5741/16-а (провадження № К/9901/33786/18).
Крім цього, протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний достатнім доказом у справі у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, що б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви суду.
В матеріалах справи містяться письмові пояснення від імені ОСОБА_1 від 28.09.2025, згідно із яких він вживав на протязі дня спиртні напої, після чого вони сіли до його автомобіля ВАЗ-2107 в нетверезому стані та почали ним керувати. В цих же поясненнях міститься запис «Від підпису відмовляюсь» ОСОБА_4 та підпис.
Сторона захисту в суді пояснила, що ці пояснення написані працівником поліції, а ОСОБА_1 поставив свій підпис про те, що відмовляється від підписання пояснень.
Суд зазначає, що таке пояснення захисту підтверджується відеозаписом з бодікамери поліцейського, дослідженим в судовому засіданні. Крім того, у поясненні відсутні дані про те, що автомобілем керував саме ОСОБА_1 .
Таким чином, органом поліції не доведено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки встановлено, що матеріали справи не містять доказів здійснення керування автомобілем ОСОБА_1 , а відтак не можна визнати, що водій порушив п. 2.5 ПДР України, що підпадає під диспозицію вказаної статті.
При цьому, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення. Приймаючи дане рішення, суд керується п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», яким визначено, зокрема, що доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ст.62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суд дійшов висновку, що провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст.130 КУпАП підлягає закриттю, за відсутності в його діях складу адміністративних правопорушень.
Щодо інших доводів сторони захисту, суд зазначає наступне.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У зв`язку з наведеним та встановленням судом відсутності доказів, а отже недоведення вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суд не надає окремої оцінки іншим доводам щодо порушень, які, на думку сторони захисту, мали місце при складанні матеріалів про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст. 247, 251-252, 279, 283-285 КУпАП, -
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Харкова.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку її оскарження.
Суддя Є.В. Невеніцин
Оригінал: reyestr.court.gov.ua