Постанова від 07 січня 2026 р. у справі №464/1432/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 464/1432/25 пров. № А/857/31246/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Довгої О. І.,

Запотічного І. І.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду 30 червня 2025 року (головуючий суддя Кузан Р.І.), ухвалене у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження у м. Львові, у справі № 464/1432/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

04.03.2025 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській, в якому просила: визнати незаконною відмову Управління Пенсійного фонду України у Сихівському районі м. Львова у зарахуванні до її спеціального педагогічного стажу період з 01.09.1990 до 08.09.1998; зобов`язати відповідача включити цей період до її спеціального педагогічного стажу.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду 30 червня 2025 року позов задоволено: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до спеціального педагогічного стажу період роботи з 01.09.1990 до 08.09.1998; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років передбаченої пунктом “е” ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” період роботи з 01.09.1990 до 08.09.1998.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 17.08.1988 підтверджено, що позивач з 01.09.1990 працювала на посаді культорганізатора - вихователя учнівської молоді, а з 08.09.1998 переведена з посади педагога організатора на посаду вчителя початкових класів. При цьому, судом встановлено, що вказані записи не містять виправлень, описок, підчищень, та місять посилання на накази, які наявні в матеріалах справи, а тому є належними та допустимими доказами які підтверджують період її роботи. У свою чергу Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, посада “організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми”, “педагоги-організатори” у загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх, навчальних закладах, музичних і художніх школах, а також посада “старшої піонервожатої”, “вчителя” зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років. Суд зауважив, що посади “вихователь учнівської молоді” та “педагог-організатор” по суті та за функціональними обов`язками є тотожними посадами, що підтверджується також змістом довідки Середньої загальноосвітньої школи №42 м. Львова №113 від 25.02.2025. Відсутність запису в трудовій книжці про перейменування посади не може бути підставою для відмові ОСОБА_1 в зарахуванні періоду роботи на цих посадах до педагогічного стажу. Відтак суд дійшов висновку, що період роботи позивача з 01.09.1990 до 08.09.1998 підлягає зарахуванню до педагогічного стажу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду 30 червня 2025 року та в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що на підставі документів та з урахуванням індивідуальних відомостей про застраховану особу, які містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж, врахований по 31.03.2024, становить 34 роки 07 місяців 14 днів. Педагогічний стаж врахований за даними трудової книжки по 11.10.2017 становить 19 років 04 місяці 22 дні. Одночасно відповідач повідомив, що до спеціального стажу не зараховано період роботи 01.09.1990 – 08.09.1998, так як у трудовій книжці відсутній наказ про переведення або перейменування з посади вихователя учнівської молоді на посаду педагога-організатора. Відтак, доцільно надати довідку про підтвердження періодів роботи на педагогічній посаді (дата прийняття на посаду і звільнення з неї) із посиланням на первинні документи (накази).

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 06.02.2013 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як отримувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Згідно з даними трудової книжки позивачки (серії НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 в межах спірного періоду працювала з 01.09.1990 по 08.09.1998 на посаді вихователя учнівської молоді, педагога-організатора.

Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою від 31.12.2024 щодо тривалості набутого страхового та педагогічного стажу.

Відповідач листом від 08.01.2025 повідомив ОСОБА_1 про те, що на підставі поданих документів та з урахуванням індивідуальних відомостей про застраховану особу, які містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивачки врахований по 31.03.2024 та становить 34 роки 07 місяців 14 днів. Педагогічний стаж врахований за даними трудової книжки по 11.10.2017 становить 19 років 04 місяці 22 дні. Одночасно повідомив, що до спеціального стажу не зараховано період роботи 01.09.1990 – 08.09.1998, так як у трудовій книжці відсутній наказ про переведення або перейменування з посади вихователя учнівської молоді на посаду педагога-організатора. Відтак, доцільно надати довідку про підтвердження періодів роботи на педагогічній посаді (дата прийняття на посаду і звільнення з неї) із посиланням на первинні документи (накази).

Не погоджуючись з такою відмовою щодо зарахування спірного періоду роботи до спеціального (педагогічного) стажу, позивач звернулася з цим позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

За змістом ч.1 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 1 ст.26 Закону № 1058-IV визначено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема у Законі України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон України № 1788-ХІІ), йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим, ніж поняття «страховий стаж», оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов`язковому соціальному страхуванню.

Положеннями ч.1 ст.56 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до п. “е” ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII (далі – Закон №1788-XII) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема, з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналогічна норма передбачена постановою Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 №637 (далі – Порядок №637).

Згідно з п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

Отже, основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка.

При цьому, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.

Згідно з п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі – Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Як передбачено п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

На момент внесення записів у трудову книжку позивача діяв Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженою постановою Державного комітету ради міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати від 09.07.1958 №620 та Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (далі – Інструкція №162).

Згідно з п.2.2. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до п.2.3. Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 року) записується «1984.05.01», в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; «05.01.1984». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (п.2.5. Інструкції № 162).

Згідно з п.2.12 Інструкції № 162 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місце роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.

Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.

Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що трудова книжка позивача містить відомості про підстави внесення записів, підписи осіб, відповідальних за ведення і видачу трудових книжок, а також відбитки печатки підприємства, записи виконані у хронологічній послідовності, не суперечать один одному, не мають підчисток та виправлень, формально відповідають вимогам, які висуваються законодавством до ведення трудових книжок.

В свою чергу, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці є недійсними чи того, що трудова книжка не належить позивачеві.

Як убачається з матеріалів справи, до спеціального стажу позивача не зараховано період роботи 01.09.1990 – 08.09.1998, так як у трудовій книжці відсутній наказ про переведення або перейменування з посади вихователя учнівської молоді на посаду педагога-організатора.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, водночас, якщо у трудовій книжці не зазначені необхідні відомості, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 17.08.1988 підтверджено, що позивач з 01.09.1990 працювала на посаді культорганізатора - вихователя учнівської молоді, а з 08.09.1998 переведена з посади педагога організатора на посаду вчителя початкових класів.

У свою чергу Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, посада “організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми”, “педагоги-організатори” у загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх, навчальних закладах, музичних і художніх школах, а також посада “старшої піонервожатої”, “вчителя” зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

Суд зауважує, що посади “вихователь учнівської молоді” та “педагог-організатор” по суті та за функціональними обов`язками є тотожними посадами, що підтверджується також змістом довідки Середньої загальоосвітньої школи №42 м.Львова №113 від 25.02.2025.

Відсутність запису в трудовій книжці про перейменування посади не може бути підставою для відмові ОСОБА_1 в зарахуванні періоду роботи на цих посадах до педагогічного стажу.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що період роботи позивача з 01.09.1990 до 08.09.1998 підлягає зарахуванню до педагогічного стажу.

Водночас суд апеляційної інстанції зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, зокрема за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки, іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року по справі №687/975/17, у якій зазначено, що на особу не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить висновку, що обов`язок належного оформлення трудової книжки та іншої документації покладається не на працівника, а на роботодавця, а працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та порядок ведення, заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства, а відтак суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем протиправно не зараховано до спеціального педагогічного стажу позивача період роботи з 01.09.1990 до 08.09.1998, оскільки такий має бути зарахований, з огляду на вищевикладене, враховуючи окрім того і приписи Постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 та зайняті позивачем посади у спірний період.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави задоволення позовних вимог, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду 30 червня 2025 року у справі № 464/1432/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар

судді О. І. Довга

І. І. Запотічний