Постанова від 06 січня 2026 р. у справі №260/242/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/242/25 пров. № А/857/16278/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року про відмову в ухваленні додаткового рішення (суддя – Гаврилко С.Є., час ухвалення – не зазначено, місце ухвалення – м. Ужгород, дата складання повного тексту – не зазначено),

в адміністративній справі №260/242/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області, Державного підприємства "Документ",

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У січні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області, Державного підприємства "Документ", в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо порушення встановлених законом строків видачі ОСОБА_1 паспорту громадянина України для виїзду за кордон; 2) зобов`язати ДП "Документ" видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України для виїзду за кордон (серія НОМЕР_1 , дата видачі 15.04.2024, дійсний до 15.04.2034, орган, що видав 2129) у Філії ДП "Документ" у м. Берлін (ФРН), в порядку та на підставі законодавства України, яке було чинне на момент звернення з заявою про його оформлення - 10.04.2024, тобто без пред`явлення будь-яких військово-облікових документів.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 відкрито провадження.

27.03.2025 на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача від 06.03.2025 про відмову від позову і закриття провадження по справі. У цій заяві позивач просив суд повернути йому судовий збір, сплачений при поданні позову.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 прийнято відмову ОСОБА_1 від позову. Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області та Державного підприємства "Документ" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Повернуто ОСОБА_1 з державного бюджету судові витрати в розмірі 968,96 грн, що становить п`ятдесят відсотків сплаченого судового збору відповідно до платіжного доручення № 394Р-010М-4М9Е-5500 від 19 січня 2025 року.

01.04.2025 від позивача надійшла до суду першої інстанції заява від 31.03.2025 про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення з Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області та з Державного підприємства “Документ” на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу у розмірі по 11500 грн з кожного.

Від ДП “Документ” до суду надійшли заперечення проти задоволення заяви щодо стягнення витрат на правничу допомогу. Зокрема, зазначено, що розмір витрат не є співмірним з обсягом наданих послуг, необґрунтований та безпідставний, тому просив відмовити у задоволенні заяви в частині стягнення витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у задоволенні заяви представника позивача – адвоката Щербаня Дмитра Миколайовича про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області та Державного підприємства "Документ" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовлено.

З цією ухвалою суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт оскаржувану ухвалу суду незаконною, необґрунтованою, винесеною з порушенням норм процесуального права та формуванням висновків, які не відповідають обставинам справи, а тому оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на положення ч. 1 ст. 140 КАС України, не дослідив, що відповідач фактично вже після подання позову своїми діями задовольнив позовні вимоги. Саме внаслідок таких дій відповідача позивач і подав заяву про закриття провадження у справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України. Відтак, саме на підставі ч. 1 ст. 140 КАС України суд мав присудити на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу. Також суд не дослідив належним чином тексту позовної заяви та не звернув уваги, що в позові в розділі "Інше" наведений також попередній розрахунок судових витрат, а саме: 23 000 грн - витрати на правничу допомогу (докази на підтвердження цих витрат будуть подані до суду протягом 5 днів після ухвалення судового рішення по суті спору). Тобто в позові чітко зазначено розмір судових витрат на правову допомогу та вказано про намір подати докази на підтвердження таких витрат протягом 5 днів після ухвалення рішення по суті спору. Як наслідок, позивач дотримався вимог ст. 143 КАС України та ще в позові заявив про намір подати докази на підтвердження судових витрат протягом 5 днів після ухвалення рішення по суті спору. Зауважує, що акт про надання правової допомоги від 31.03.2025 сторони підписали вже після ухвалення судового рішення по суті спору. Так само й оплату частини гонорару позивач ОСОБА_1 також здійснив вже після винесення ухвали про закриття провадження. З цих підстав у позивача не було можливості подати усі докази на підтвердження судових витрат до винесення ухвали.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати ухвалу суду від 07.04.2025, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення.

Відповідач ДП “Документ” подав апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Так, згідно з ч.1 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, однією з підстав для ухвалення додаткового судового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати.

Відповідно до ч.4 ст.252 КАС України, про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Матеріалами справи підтверджено, що розгляд справи по суті завершено постановленням 27.03.2025 Закарпатським окружним адміністративним судом ухвали про закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від позову. Цією ухвалою повернуто ОСОБА_1 з державного бюджету судові витрати в розмірі 968,96 грн, що становить п`ятдесят відсотків сплаченого судового збору.

Проте, судом першої інстанції не вирішувалось питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

01.04.2025 від позивача надійшла до суду першої інстанції заява від 31.03.2025 про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення з відповідачів на його користь судові витрати на правову допомогу у розмірі по 11500 грн з кожного.

Відповідно до статті 139 частини 1 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Правильно звернув увагу суд першої інстанції, що ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року було прийнято відмову позивача від позову у цій справі та закрито провадження в ній відповідно до пункту 2 частини 1 статті 238 КАС України.

При цьому на виконання приписів частини 1 статті 142 КАС України, якій кореспондують норми статті 7 частини 3 Закону України "Про судовий збір", у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову судом повернуто позивачу лише 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Суд зауважує, що у разі закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою від позову на підставі п.2 ч.1 ст.238 КАС України поверненню підлягає лише сплачена стороною сума судового здору. Витрати ж на надання правової допомоги поверненню не підлягають.

Тому правильним є висновок суду першої інстанції, що підстави для ухвалення судом додаткового рішення у зазначеній справі з причини не вирішення питання про судові витрати – витрат на професійну правничу допомогу, відсутні, що не спростовано доводами апеляційної скарги.

При цьому, колегія суддів зауважує, що ухвалою суду першої інстанції від 27.03.2025 закрито провадження у справі на підставі пункт 2 частини 1 статті 238 КАС України, а не на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України.

Водночас, апеляційний суд вважає помилковим твердження суду першої інстанції про те, що позивач до закінчення розгляду даної справи не подав заяви про стягнення витрат на адвоката, оскільки у позовній заяві в розділі "Інше" позивач повідомив, що розраховує понести судові витрати у цій справі, як от, витрати на правову допомогу, докази на підтвердження яких будуть подані до суду протягом 5 днів після ухвалення судового рішення по суті спору.

Однак, таке помилкове обгрунтування суду першої інстанції не призвело до неправильного вирішення справи, а тому не являється підставою для скасування або зміни оскаржуваної ухвали суду.

Таким чином, з врахуванням наведених вище норм законодавства та встановлених у цій справі обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвала суду першої інстанції про відмову в ухваленні додаткового судового рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 252, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року про відмову в ухваленні додаткового рішення в адміністративній справі №260/242/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області, Державного підприємства "Документ" про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і в касаційному порядку не оскаржується.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

З. М. Матковська