Постанова від 05 січня 2026 р. у справі №136/1835/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 136/1835/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Кривенко Д.Т.

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

06 січня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Решкатюк Л.O.,

представника відповідача: Кріштоф-Боровскі Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 14 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Вінницького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

позивач, ОСОБА_1 , звернулася в суд із позовом Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Вінницького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови від 16.09.2025 серія БАА №110020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.127-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 гривень

Липовецький районний суд Вінницької області рішенням від 14.11.2025 позов задовольнив частково. Визнав протиправною та скасував постанову від 16.09.2025 серія БАА №110020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.127-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 гривень, а справу направив на новий розгляд. В решті позову відмовив.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що суб`єктами притягнення до адміністративної відповідальності за ст.127-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення є виключно: посадові особи закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів; фізичні особи - підприємці.

Вважає, що оскільки ОСОБА_1 є керівником (директором) ТОВ «ТОП АВТО-ТРАНС» та у своїй діяльності наділена адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими обов`язками – вона є посадовою особою та, відповідно, суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 127-3 КУпАП, що не підлягає доказуванню, як про це помилково та безпідставно зазначив суд першої інстанції.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Позивач в судове засідання не з`явився про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника сторони, яка прибула в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16.09.2025 постановою серія БАА №110020 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.127-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 гривень.

Відповідно до оскаржуваної постанови 16.09.2025 о 11 год.. 30 хв. ОСОБА_1 , будучи посадовою особою ТОВ "Автотранс", а саме директором допустила підготовку учня на транспортному засобі, обладнаному з порушенням вимог Правил дорожнього руху.

Факт використання транспортного засобу з порушенням вимог ПДР для проведення практичного навчання водіїв відповідачем доведено. Проте доказів того, що згідно з розподілом посадових обов`язків у ТОВ «Автотранс», саме на директора покладено обов`язок перевіряти транспортні засоби на відповідність ПДР, суду не подано. Також ця обставина не була з`ясована посадовою особою під час складення постанови.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначенні положеннями Закону України “Про дорожній рух”.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України “Про дорожній рух” учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Положеннями статті 16 Закону України “Про дорожній рух” визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють ПДР України.

За приписами підпункту «к» пункту 30.3 ПДР, на відповідних транспортних засобах установлюються такі розпізнавальні знаки (додаток 4): "Навчальний транспортний засіб" - рівносторонній трикутник білого кольору з вершиною догори і каймою червоного кольору, в який вписано літеру "Н" чорного кольору (сторона - не менше 200 мм, ширина кайми - 1/10 цієї сторони). Знак розміщується спереду і ззаду на транспортних засобах, що використовуються для навчання водінню (допускається встановлення двостороннього знака на даху легкового автомобіля).

Процедура підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів акредитованими у встановленому законодавством порядку закладами (у тому числі філіями чи відокремленими підрозділами юридичних осіб), які здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів (далі - заклади) визначена Порядком підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 487 (далі по тексту – Порядок № 487).

Пунктом 17 Порядку № 487 передбачено, що транспортні засоби, які використовуються в процесі практичної підготовки, повинні бути обладнані відповідно до вимог Правил дорожнього руху та зареєстровані в уповноваженому органі МВС.

Як встановлено частиною 3 статті 127-3 КУпАП, порушення посадовими особами закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів, фізичними особами - підприємцями встановленого порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, а саме: проведення практичної підготовки водіїв з використанням транспортних засобів, обладнаних з порушенням вимог Правил дорожнього руху, або особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу від п`ятисот до вісімсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що суб`єктом відповідальності за статтею 127-3 КУпАП є посадова особа закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів, фізичні особи-підприємці, що здійснюють діяльність з підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації транспортних засобів.

Так, відповідно до статті 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків.

Суд апеляційної інстанції враховує, що Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення "посадова особа", а оперує цим терміном у значенні суб`єкта накладення адміністративного стягнення або застосування адміністративної відповідальності до спеціального суб`єкта - посадової особи. Однак, таке визначення міститься в інших законодавчих актах, наприклад, Законі України "Про державну службу", яке може бути застосоване з метою правового регулювання саме сфери дії цього Закону.

Відповідно до абзацу 2 статті 2 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII, посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

У зв`язку з цим, можна зробити загальний висновок, що посадовими (службовими) особами вважаються особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.

Посадова особа наділена певним обсягом повноважень і в їх межах має право вчиняти дії, що породжують, змінюють або припиняють конкретні правовідносини.

Отже, суб`єктами відповідальності за порушення статті 127-3 КУпАП є посадові особи закладів, що проводять підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації водіїв, а також посадові особи територіальних сервісних центрів МВС. Ці особи несуть відповідальність за недотримання правил підготовки водіїв.

Посадові особи закладів: Керівники або інші відповідальні працівники автошкіл, які відповідають за дотримання встановлених правил при навчанні водіїв.

Посадові особи сервісних центрів МВС: Працівники, які займаються реєстрацією, видачею посвідчень водія та іншими питаннями, пов`язаними з допуском до керування транспортними засобами.

Таким чином, визначення відповідачем посадової особи навчального закладу ТОВ «ТОП АВТО-ТРАНС» в особі директора без встановлення особи відповідальної за дотримання встановлених правил при навчанні водіїв є передчасним.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, за встановлених судом обставин в ході судового розгляду, які були перевірені зібраними у справі доказами, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною статті 127-3 КУпАП є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а справу слід направити на новий розгляд. Під час нового розгляду з`ясувати, хто згідно встановленого розподілу обов`язків в ТОВ "Автотранс" відповідальний перевіряти транспортні засоби на їх відповідність вимог ПДР та допускати до проведення практичної підготовки водіїв.

Отже, сам факт того, що ОСОБА_1 є директором ТОВ «Автотранс», не підтверджує її відповідальності за вказані дії за відсутності установчих або інших документів, які б визначали коло її посадових обов`язків.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України залишити без задоволення, а рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 14 листопада 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.