Постанова від 06 січня 2026 р. у справі №280/7364/23 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 січня 2026 року м. Дніпросправа № 280/7364/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року (суддя Прасов О.О.) у справі №280/7364/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановиВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, за період його лікування з 06.09.2022 по 31.01.2023, а також грошового забезпечення за період військової служби з 01.02.2022 по 24.04.2023;

зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену до 100 000,00 грн додаткову винагороду, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, за період його лікування з 06.09.2022 по 31.01.2023, а також грошове забезпечення за період військової служби з 01.02.2022 по 24.04.2023.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що він був мобілізований до Збройних Сил України і отримав поранення, у зв`язку з яким перебував на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я. У цьому контексті позивач стверджував, що за час його військової служби та перебування на лікуванні після поранення він має право на отримання грошового забезпечення та додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядовою і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, водночас відповідач їх безпідставно не виплатив.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року позов задоволено частково:

зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену до 100 000,00 грн додаткову винагороду, відповідно до Постанови №168, за період його лікування з 06.09.2022 по 31.01.2023, а також грошове забезпечення за період, коли воно не було нараховано та виплачено.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач з 01.02.2022 по 24.02.2022 не проходив військову службу, оскільки був мобілізований лише 25.02.2022, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову з 01.02.2022.

Суд першої інстанції також зазначив, що у наказі командира НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.04.2023 №115 зазначено, що «… Виплатити грошове забезпечення за період з 01.04.2023 по 24.04.2023 …». У свою чергу, позивачем не спростовано того, що за вказаний період йому виплачено грошове забезпечення.

Суд першої інстанції звернув увагу на те, що наказом командира (по стройовій частині) від 21.09.2022 №192 позивача увільнено з 01.09.2022 від займаних посад і зараховано у розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 з утриманням у списках особового складу ВЧ НОМЕР_1 у зв`язку з довготривалим лікуванням. Цим наказом вирішено грошове забезпечення позивача виплачувати у розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовець отримував за посадою головного сержанта 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти до зарахування в розпорядження, проте не більше ніж за два місяці до 31.10.2022. Додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, не виплачувати.

Суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано до суду доказів протиправності та скасування наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.09.2022 №192.

В той же час, суд першої інстанції встановив, що позивачу за час перебування на військовій службі не завжди виплачувалось належне грошове забезпечення, а також не було виплачено винагороду, передбачену постановою КМУ №168, за період знаходження позивача на лікуванні за кордоном, у період з 06.9.2022 по 31.01.2023, у зв`язку з отриманим пораненням.

З цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що лікування та реабілітацію за кордоном позивач проходив самостійно, тобто без додержання встановленого законом порядку, що унеможливлює здійснення нарахування та виплати йому збільшеної до 100000 грн додаткової грошової винагороди на законних підставах. Також відповідач зазначає про те, що наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 21.09.2022 року №192 позивача з 01.09.2022 року увільнено від займаної посади та вирішено не виплачувати додаткову винагороду передбачену постановою КМУ №168.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.02.2024 скасовано рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.11.2023 та ухвалено нове - про відмову у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністром оборони України видано Окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29 (далі - Окреме доручення №912/з/29).

Безпосередньою участю військовослужбовця у бойових діях або заходах є виконання військовослужбовцем у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави та у визначених відповідним рішення Головнокомандувача Збройних Сил України районах ведення бойових дій завдань та участь військовослужбовця у заходах, перелік яких визначений пунктом 1 Окремого доручення №912/з/29.

Безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або заходах повинна бути підтверджена відповідними документами, перелік яких визначений абзацами 4-6 пункту 3 Окремого доручення №912/з/29, на підставі яких керівником органу військового управління видається наказ про виплату додаткової винагороди.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 21.09.2022 №192 (по стройовій частині) вирішено, що позивач з 01.09.2022 є таким, що увільнений від займаних посад та додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, позивачу не виплачується.

Ураховуючи те, що додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, в розмірі 100 000,00 грн виплачується на підставі наказу командиру (начальника), при цьому наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 21.09.2022 №192 вирішено не виплачувати позивачу таку допомогу та позивачем зазначений наказ не оскаржено, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що у відповідача не було підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн, у спірний період.

Постановою Верховного Суду від 27 серпня 2025 року скасовано постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.02.2024, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції виходив з того, що суд апеляційної інстанції не вжив усіх визначених законом заходів та не встановив фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд касаційної інстанції зазначив, що виходячи із суті спірних відносин повнота судового розгляду мала б включати з`ясування (у сукупності): 1) чи виконував позивач обов`язки військової служби в період, визначений цим позовом (з 01.02.2022 по 24.04.2023); 2) чи брав він у цей період безпосередню участь у бойових діях або заходах, що давало би йому право на отримання додаткової винагороди до 100 000,00 грн; 3) за якій конкретний період позивач не отримав належні йому грошове забезпечення та додаткову винагороду; 4) чи перебував він у період з 06.09.2022 по 31.01.2023 на лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних); якщо перебував на лікуванні, то з яких причин - зокрема, чи було це пов`язано з пораненням, контузією, травмою або каліцтвом, отриманими у зв`язку із захистом Батьківщини; 5) чи проходив він у такому випадку саме стаціонарне лікування; 6) чи перебував він після тяжкого поранення у відпустках за станом здоров`я за висновками (постановами) військово-лікарської комісії; 7) та чим це все підтверджується.

Ухвалою Верховного Суду від 26.08.2025 замінено відповідача у справі – військову частину НОМЕР_2 на її правонаступника – військову частину НОМЕР_1 (а.с.164-165).

За наслідками нового розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено такі обставини.

Молодший сержант ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 і під час виконання бойового завдання 29.04.2022 отримав поранення (травми).

Згідно з наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 06.09.2022 №236 указані поранення, отримані позивачем 29.04.2022, визнані такими, що пов`язані із захистом Батьківщини. Наказано вважати старшого солдата ОСОБА_1 таким, що виконував бойове завдання на підставі таких бойових розпоряджень командира ВЧ НОМЕР_2 : від 24.04.2022 №11/дск, від 24.04.2022 №12/дск (а.с.18-19).

Позивачу видано довідку ВЧ НОМЕР_3 про обставини травми (порання, контузії, каліцтва) від 07.09.2022 №377 (а.с. 20).

Наказом командира ВЧ НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 21.09.2022 №192 позивача увільнено з 01.09.2022 від займаних посад і зараховано у розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 з утриманням у списках особового складу ВЧ НОМЕР_2 у зв`язку з довготривалим лікуванням (а.с.48).

Також зазначеним наказом вирішено грошове забезпечення позивача виплачувати у розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовець отримував за посадою головного сержанта 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти до зарахування в розпорядження, проте не більше ніж за два місяці до 31.10.2022. Додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, не виплачувати.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_3 від 24.04.2023 №115 позивача звільнено з військової служби за станом здоров`я (а.с.30).

Уважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування і невиплати у збільшеному розмірі винагороди, згідно з Постановою №168, за період лікування з 06.09.2022 по 31.01.2023, а також грошового забезпечення за період військової служби з 01.02.2022 по 24.04.2023, позивач звернувся з позовом до суду.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги відповідача та з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Щодо заявлених вимог про виплату грошового забезпечення за період з 01.02.2022 по 24.04.2023.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що фактично вимога про виплату грошового забезпечення в належному розмірі стосувалася періоду з 01.02.2023 (дата 01.02.2022 помилково зазначена позивачем) по 24.04.2023 (день звільнення позивача з військової служби).

Обгрунтувуючи заявлені вимоги, позивач вказував, що у спірному періоді (01.02.2023-24.04.2023) грошове забезпечення йому виплачувалося не у повному обсязі, а саме відповідачем виплачувався лише оклад за військовим званням без інших видів грошового забезпечення.

Встановивши спірний період та обставини, з якими позивач пов`язував виплату йому грошового забезпечення в неналежному розмірі, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до п.1 Розділу ХХVІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці.

Згідно із п.4 Розділу ХХVІІ Порядку №260 якщо не можна прийняти кадрове рішення щодо подальшого службового використання військовослужбовця, у період перебування у розпорядженні протягом двох місяців з поважних причин (відсутність рівнозначних посад, бажання подальшого проходження військової служби, наявність сімейних та інших обставин) грошове забезпечення виплачується йому в розмірі, яке він отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження, за рішенням Міністра оборони України.

У відповідності до п.5 Розділу ХХVІІ Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовцям після перебування у розпорядженні понад два місяці виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за винятком випадків продовження строків виплати за рішенням Міністра оборони України.

Таким чином, грошове забезпечення військовослужбовця, який перебуває у розпорядженні понад ва місяці, виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, окрім винятку - продовження строків виплати за рішенням Міністра оборони України.

У спірному випадку встановлено, що наказом командира ВЧ НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 21.09.2022 №192 позивача увільнено з 01.09.2022 від займаних посад і зараховано у розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 з утриманням у списках особового складу ВЧ НОМЕР_2 у зв`язку з довготривалим лікуванням (а.с.48).

Судом також встановлено, що рішень МОУ щодо продовження позивачу виплати грошового забезпечення в розмірі, яке він отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження, не приймалося.

Таким чином, у спірному періоді (01.02.2023-24.04.2023) відповідач мав обов`язок виплачувати позивачу грошове забезпечення, враховуючи ті його складові, які прямо передбачені п.5 Розділу ХХVІІ Порядку №260.

З довідок про розмір грошового забезпечення, які надавалися відповідачем вбачається, що у спірному періоді позивачу виплачувалося грошове забезпечення у розмірі окладу за військовим званням. Виходячи із наданих довідок також вбачається, що надбавка за вислугу років позивачу під час проходження ним військової служби не встановлювалася (іншого позивачем не доведено), а тому відповідачем такий вид грошового забезпечення, як надбавка за вислугу років, обгрунтовано не виплачувався позивачу у спірному періоді.

З цих підстав, приймаючи до уваги встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав стверджувати про неправомірність дій чи бездіяльності відповідача в питанні виплати позивачу грошового забезпечення за період з 01.02.2023 по 24.04.2023.

Щодо заявлених вимог про виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168, за період лікування з 06.09.2022 по 31.01.2023.

Відповідно до ст.9 Закону України №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (Далі – Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до п.11 ст. 10-1 вказаного Закону військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не може перевищувати чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).

При цьому, відповідно до абз.2 ст.4 Закону №2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Так, наказом Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 року, затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (Далі – Порядок №260).

Згідно абз.4 п.10 вказаного Порядку №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних),- з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Також, згідно абз.5 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” (Далі – Постанова №168) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З огляду на вказані норми права можливо дійти висновку про те, що до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн. включаються особи, які:

- перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого);

- перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії.

У спірному випадку позивачем заявлено вимоги про виплату йому додаткової винагороди, збільшеної до 100000грн, за період його лікування у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини.

Факт отримання позивачем поранення та те, що вказане поранення пов`язане із захистом Батьківщини відповідачем не заперечується та підтверджується довідкою ВЧ НОМЕР_3 про обставини травми (порання, контузії, каліцтва) від 07.09.2022 №377 (а.с. 20).

В той же час, позиція відповідача полягала в недоведеності відповідачем факту лікування у зв`язку з отриманим пораненням.

На встановлення того, чи перебував позивач у період з 06.09.2022 по 31.01.2023 на лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних); якщо перебував на лікуванні, то з яких причин - зокрема, чи було це пов`язано з пораненням, контузією, травмою або каліцтвом, отриманими у зв`язку із захистом Батьківщини; та чи проходив він у такому випадку саме стаціонарне лікування, звертав увагу Верховний Суд, повертаючи цю справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У спірному випадку позивачем заявлено вимоги про виплату додаткової винагороди у зв`язку з лікуванням за період з 06.09.2022 по 31.01.2023.

Натомість, надані позивачем медичні документи, підтверджують факт його стаціонарного лікування, у зв`язку з оперативним втручанням ( в закордонному закладі охорони здоров`я), лише за період з 26.10.2022 по 29.10.2022. Інших документальних доказів перебування позивача на лікуванні (у тому числі стаціонарному) за заявлений позивачем період (з 06.09.2022 по 31.01.2023) суду надано не було.

За встановлених обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку про часткову обгрунтованість заявленого позову, а саме в частині заявлених вимог щодо виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000грн, за період лікування позивача – 26.10.2022 по 29.10.2022, у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини.

З цих підстав суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.ст.317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 – задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року у справі №280/7364/23 – скасувати та ухвалити нову постанову про часткове задоволення позову.

Визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, за період його лікування з 26.10.2022 по 29.10.2022.

Зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену до 100 000,00 грн додаткову винагороду, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, за період його лікування з 26.10.2022 по 29.10.2022.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.

Вступну та резолютивну частини проголошено 07.01.2026

Повне судове рішення складено 08.01.2026

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя І.Ю. Добродняк

суддя А.В. Суховаров