Постанова від 07 січня 2026 р. у справі №480/1346/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: С.В. Воловик

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2026 р. Справа № 480/1346/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства у справах ветеранів України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.08.2025, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 05.08.25 по справі № 480/1346/25

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства у справах ветеранів України , Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства у справах ветеранів України, Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання УБД та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності, в якій просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» від 28.08.2024 №11/ІІІ/18/13, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій;

- визнати ОСОБА_1 особою яка приймала безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;

- зобов`язати Міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» Міністерства у справах ветеранів України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання статусу учасника бойових дій та за результатом її розгляду прийняти рішення про надання йому статусу учасника бойових дій.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що позивач будучи бійцем добровольчого загону "СОВА" Сумської обласної ветеранської організації ГО "Асоціація ветеранів МВС України" у період часу з 25.02.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України перебуваючи в м. Суми. У зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому статусу учасника бойових дій на підставі пункту 25 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-ХІІ), однак відповідач відмовив у задоволенні заяви. Позивач вважає рішення відповідача протиправним та звернувся до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 05.08.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України, Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання УБД та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" від 28.08.2024 № 11/ІІІ/18/13, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій.

Зобов`язано Міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" Міністерства у справах ветеранів України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.06.2024 про надання статусу учасника бойових дій, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Представник відповідача, Міністерства у справах ветеранів України, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, представник Міністерства у справах ветеранів України в апеляційній скарзі зазначає, що положення підпункту 6 пункту 4 Порядку № 413 прямо вимагає, щоб підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним у пункті 25 частини 1 статті 6 Закону № 3551-ХІІ, була довідка встановленої форми, видана командиром (начальником) відповідного органу, у взаємодії з яким особа брала участь у здійсненні заходів. Подані Позивачем довідки такою формою не є, а тому не можуть бути правовою підставою для прийняття позитивного рішення.

Жодна з наданих позивачем довідок не відповідає формі, передбаченій додатком 6. Вони є вільною формою викладення інформації, без реквізитів, структури та юридичних підстав, передбачених у законодавстві. Також довідка ОСОБА_2 була видана на підставі тієї ж довідки ОСОБА_3 , яка теж не має юридичної сили як первинне джерело даних. Крім того, ГУНП у Сумській області офіційно підтвердило, що жодної довідки встановленої форми за додатком 6 до Порядку № 413 не видавало, отже наведені Позивачем документи не можуть визнаватися допустимими та належними доказами.

На переконання представника апелянта, суд першої інстанції фактично визнав юридично нікчемні документи такими, що мають переважну доказову силу, чим грубо порушив принцип верховенства права та законності.

Позивач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу Міністерства у справах ветеранів України, в якому зазначає, що спірне рішення про відмову у наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 було ухвалене раніше, ніж комісія отримала лист ГУНП в Сумській області від 09.12.2024 №6091/117/05/12/4-2024. Отже, міжвідомча комісія прийняла рішення про відмову без належного та всебічного дослідження обставин справи, що свідчить про його передчасність та необґрунтованість.

Також, абзац сьомий пункту 25 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» прямо передбачає можливість використання письмових свідчень (заяв), підписи на яких засвідчені нотаріально, за умови, що ці особи мають статус учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни та документально підтвердили свою участь у відповідних заходах оборонного характеру. Закон не містить вимоги про те, що такі особи мають обов`язково належати до військовослужбовців.

Усі троє свідків, заяви яких містяться у матеріалах справи, на момент 24.02.2022 року мали статус учасника бойових дій, що підтверджується відповідними документами: ОСОБА_4 посвідчення серії НОМЕР_1 від 27.11.2014, видане УМВС України в Сумській області; ОСОБА_5 посвідчення серії НОМЕР_2 від 30.07.2020, видане УМВС України; ОСОБА_6 посвідчення серії НОМЕР_3 від 24.07.2015, видане УМВС України.

Також, у матеріалах справи наявна довідка №29/24 від 14.02.2024 року за підписом полковника поліції Петра Токаря, оформлена та видана за формою згідно з додатком 6 до Порядку №413, яка підтверджує участь Позивача в охороні об`єктів критичної інфраструктури та громадського порядку у складі добровольчого формування «СОВА» з 25.02.2022 по 25.03.2022. Також наявна довідка Сумського РУП №9582 від 05.07.2022 року за підписом начальника ОСОБА_7 , яка стала підставою для видачі вищевказаного документа.

Крім того, відповідач надав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що згідно з підпунктом 6 пункту 4 Порядку № 413, підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 25 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ, є довідка за формою згідно з додатком 6, видана командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії, Держприкордонслужби, СБУ та інших утворених відповідно до закону військових формувань чи правоохоронних органів, у взаємодії з якими заявник сам або у складі добровольчого формування брав безпосередню участь у здійсненні заходів.

Натомість, довідка від 05.07.2022 № 9582, видана ГУНП в Сумській області, за підписом ОСОБА_3 , не відповідала формі згідно з додатком 6 до Порядку № 413, а тому міжвідомча комісія не мала повноважень враховувати її при розгляді заяви позивача. Вчинення міжвідомчою комісією будь-яких інших дій свідчило б про порушення норм чинного законодавства.

Також, довідки, видані ГУНП в Сумській області як за підписом ОСОБА_3 так і за підписом ОСОБА_2 , не могли враховуватись міжвідомчою комісією під час розгляду питання надання статусу учасника бойових дій позивачу, оскільки до Мінветеранів надійшов лист ГУНП в Сумській області від 09.12.2024 № 6091/117/05/12/4-2024 за підписом т. в. о. заступника начальника Олега Перекреста про те, що станом на 01.12.2024, та за весь період збройної агресії російської федерації, довідки за формою згідно додатку 6 до Порядку № 413 Головним управлінням національної поліції в Сумській області не видавалися жодній цивільній особі.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , 11.06.2024 звернувся із заявою до міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій щодо надання йому статусу учасника бойових дій відповідно до статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

До заяви позивачем було долучено копію довідки начальника ГУНП в Сумській області Петра Токаря про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держава у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, нотаріально завірені заяви членів добровольчого загону "СОВА" Сумської обласної ветеранської організації ГО "Асоціація ветеранів МВС України" ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , посвідчення учасників бойових дій та іншими документами.

12.12.2024 міжвідомчою комісією було прийнято рішення, яким відмовлено позивачу в наданні статусу учасника бойових дій у зв`язку з відсутністю правових підстав для надання статусу учасника бойових дій відповідно до пункту 25 частини першої статті 6 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.

У вищевказаному рішенні зазначено, що зі змісту заяви та доданих до неї документів, вбачається, що позивач просив розглянути на міжвідомчій комісії питання надання йому статусу учасника бойових дій відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 6 Закону. Вказано, що додані до заяви нотаріальні свідчення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не можуть братись до уваги, оскільки у період, за який вони свідчать, вони не належали до військовослужбовців, а були членами добровольчого формування територіальної громади, що суперечить вимогам п. 25 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Також вказано, що до Міністерства у справах ветеранів України надійшов лист Головного управління національної поліції в Сумській області про те, що станом на 01.12.2024, та за весь період збройної агресії російської федерації, довідки за формою згідно додатку 6 до Порядку не видавались жодній цивільній особі.

Позивач, вважаючи протиправним оскаржуване рішення, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не вчинив всіх необхідних дій з метою перевірки наявності підстав для отримання позивачем статусу учасника бойових дій. Отже, оскаржуване рішення є необґрунтованим та не може вважатись прийнятим з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки заяву позивача не було розглянуто належним чином, то позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу статусу учасника бойових дій, є зверненими на майбутнє та не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб, а також райони проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.

Підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, є довідка, видана командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України та інших утворених відповідно до закону військових формувань чи правоохоронних органів, у взаємодії з якими особа сама або у складі добровольчого формування брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, про період участі у таких заходах.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України" період дії воєнного стану громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - цивільні особи), можуть брати участь у відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації та/або інших держав, у тому числі отримати вогнепальну зброю і боєприпаси до неї відповідно до порядку та вимог, встановлених Міністерством внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства у справах ветеранів України від 26.02.2021 № 43, затверджено Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до Положення "Про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що затверджено наказом Міністерства у справах ветеранів України 26 лютого 2021 року № 43, основними завданнями міжвідомчої комісії в світлі цього судового спору є:

1) надання статусу учасника бойових дій у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання, особам, зазначеним в пунктах 19, 20 та 22 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

2) надання статусу учасника бойових особам, зазначеним в пунктах 21, 25 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII;

3) надання статусу учасника бойових дій працівникам підприємств, установ, організацій, які у порядку, встановленому законодавством, залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення у період з дня набрання чинності Законом України від 01 липня 2014 року № 1547-VII "Про внесення зміни до статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до набрання чинності Законом України від 07 квітня 2015 року № 291-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щодо статусу осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України".

Частиною 2 Положення №43 визначено, що Міжвідомча комісія має право, зокрема:

1) розглядати документи зі спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання, надіслані комісіями при міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади чи інших державних органах, щодо надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним у підпункті 1 пункту 1 цього розділу, або позбавлення їх такого статусу;

2) розглядати документи щодо надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в підпункті 2 пункту 1 цього розділу, або позбавлення їх такого статусу, надіслані такими особами або командирами добровольчих формувань, у складі яких вони брали участь в антитерористичній операції, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;

6) уточнювати інформацію про осіб, стосовно яких подано документи, заслуховувати пояснення цих осіб, свідків та представників державних органів;

7) приймати рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій особам, зазначеним у підпунктах 1-3 пункту 1 цього розділу;

10) повертати документи щодо надання статусу учасника бойових дій комісіям при міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади чи інших державних органах у разі відсутності в поданих документах спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання (стосовно осіб, зазначених у підпункті 1 пункту 1 цього розділу).

Підстави для відмови міжвідомчої комісії в наданні статусу учасника бойових дій врегульовані п. 5 Порядку № 43, відповідно до якого Міжвідомча комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій у разі:

1) відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій;

2) відсутності документів, що містять достатні докази безпосередньої участі особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;

3) виявлення факту подання недостовірної інформації про участь в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх проведення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України або подання недостовірних даних про особу;

4) виявлення факту підробки поданих документів;

5) наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Згідно з п.25 ст.6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі Закон України № 3551-XII) учасниками бойових дій визнаються особи, які з 24 лютого по 25 березня 2022 року відповідно до Закону України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України" або у складі добровольчих формувань у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною прикордонною службою України, Національною поліцією, Національною гвардією України, Службою безпеки України та іншими утвореними відповідно до закону військовими формуваннями та правоохоронними органами брали участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Відповідно до ст.6 Закону України № 3551-XII рішення про надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, приймається міжвідомчою комісією, утвореною центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, постраждалих учасників Революції Гідності, членів сімей таких осіб і членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України.

Згідно з п.19 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413 положення про міжвідомчу комісію затверджується Мінветеранів. До складу міжвідомчої комісії включаються представники Міноборони, МВС, Мін`юсту, Національної поліції, Національної гвардії, СБУ, розвідувальних органів, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Управління державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, ДСНС, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро. Також можуть включатися представники інших державних органів та громадських об`єднань.

Згідно з Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" затвердженого наказом Міністерства у справах ветеранів України 26 лютого 2021 року № 43 (далі Положення №43) визначає порядок створення, організації та роботи, основні функції та завдання міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

З матеріалів справи встаноавлено, що 12.12.2024 міжвідомчою комісією було прийнято рішення, яким відмовлено позивачу в наданні статусу учасника бойових дій у зв`язку з відсутністю правових підстав для надання статусу учасника бойових дій відповідно до пункту 25 частини першої статті 6 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.

У вищевказаному рішенні зазначено, що зі змісту заяви та доданих до неї документів, вбачається, що позивач просив розглянути на міжвідомчій комісії питання надання йому статусу учасника бойових дій відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 6 Закону. Вказано, що додані до заяви нотаріальні свідчення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не можуть братись до уваги, оскільки у період, за який вони свідчать, вони не належали до військовослужбовців, а були членами добровольчого формування територіальної громади, що суперечить вимогам п. 25 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Також вказано, що до Міністерства у справах ветеранів України надійшов лист Головного управління національної поліції в Сумській області про те, що станом на 01.12.2024, та за весь період збройної агресії російської федерації, довідки за формою згідно додатку 6 до Порядку не видавались жодній цивільній особі.

Згідно п. 3 розділу III Положення № 43 міжвідомча комісія розглядає документи та у разі потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких вони подані, заслуховує пояснення таких осіб, свідків, представників державних органів та у місячний строк із дня надходження документів (уточненої інформації) приймає рішення щодо надання (відмови у наданні) статусу учасника бойових дій, про що інформує комісії, підприємства, установи, організації або їх працівників, осіб, зазначених у "пунктах 21, 25 частини першої статті 6 Закону, за формою, наведеною в додатку 1 до цього Положення.

Відповідно до ст.6 Закону України № 3551-XII до уваги беруться свідчення (заяви) осіб, підпис на яких засвідчений нотаріально, яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до абзацу першого пункту 19 частини першої цієї статті та/або статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 цього Закону та які мають документальне підтвердження своєї участі у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за період, за який вони свідчать.

Отже, міжвідомча комісія в силу діючого законодавства наділена повноваженнями вчиняти певні дії для вирішення питання щодо надання особі статусу учасника бойових дій.

Проте, відповідачем не надано доказів направлення відповідних запитів щодо уточнення інформації про особу та заслуховування заявлених свідків.

Отже, відповідач відмовив позивачу в отриманні статусу учасника бойових дій виходячи лише з пакету документів доданих до заяви, але не провівши всіх необхідних дій та не переконавшись у наявності у позивача наявності підстав для отримання такого статусу.

Тобто, відповідач не вчинив всіх необхідних дій з метою перевірки наявності підстав для отримання позивачем статусу учасника бойових дій.

Отже, оскаржуване рішення є необґрунтованим та не може вважатись прийнятим з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту Міністерства у справах ветеранів України № 11/ІІІ/18/13 від 28.08.2024 у частині відмови у наданні статусу учасника бойових дій позивачу є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, для належного захисту порушених прав позивача необхідно зобов`язати міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту Міністерства у справах ветеранів України повторно розглянути заяву позивача про надання статусу учасника бойових дій, з урахуванням висновків суду.

Щодо доводів відзиву представника позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції в сумі 4000 грн.

Представник відповідача у відповіді на відзив на апеляціну скаргу надав заперечення на аргументи представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції, з огляду на їх не співмірність, не пропорційність та необґрунтованість.

За приписами статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають такі категорії осіб ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань, - на всі види правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону.

З матеріалів справи встановлено, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, тому має право користуватися безоплатною вторинною правовою допомогою. Водночас, право користуватися платною правничою допомогою законодавством не обмежено.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Частинами 1, 2 ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Так, згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами 4, 5 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу матеріали справимістять наступні докази, а саме: копію договору про надання послуг з професійної правничої допомоги від 22.01.2025 № 9/А, укладений між позивачем та Адвокатським бюро "Андрія Пєтухова", копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 15.01.2019, ордер від 22.01.2025, попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, квитанція № 18/09від 18.09.2025 р на суму 4000грн.

Дослідивши надані позивачем документи, колегія суддів враховує ту обставину, що справа є не складною, а спірні правовідносини не новими у судовій практиці. Отже, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала значних витрат часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу, про що свідчать зміст та обсяг позовної заяви.

З приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивача у суді апеляційної інстанції, колегія суддів зауважує, що в будь-якому випадку надання правової допомоги щодо вирішення навіть певної (усієї) сукупності питань у апеляційному порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом. Первинна - більш складна, об`ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази. У свою чергу, процедурні питання є типовими, виконання яких потребує більш технічного підходу та не залежить від ціни позову та/або професійного досвіду виконавця.

Отже, враховуючи наведені обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, розмір відшкодування, визначений судом апеляційної інстанції за аналогічні послуги в суді першої інстанції, колегія суддів уважає заявлений позивачем до відшкодування розмір правової допомоги у суді апеляційної інстанції завищеним та таким, що підлягає зменшенню.

Крім того, участь одного адвоката при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.

Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 520/7431/19.

Враховуючи викладене, а також фактичний обсяг виконаної роботи у суді апеляційної інстанції та її незначну складність, колегія судів апеляційної інстанції вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача у сумі 1000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.08.2025 року по справі № 480/1346/25 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог Міністерства у справах ветеранів України.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства у справах ветеранів України - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.08.2025 по справі № 480/1346/25 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб Міністерства у справах ветеранів України (пров. Музейний, буд. 12, м. Київ, Київська область, код ЄДРПОУ 42657144) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000 грн..

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач І.М. Ральченко

Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов