Рішення від 07 січня 2026 р. у справі №600/4737/25-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/4737/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та стягнення коштів,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та стягнення коштів.

Позивач просить суд:

- визнати протиправною дією військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 28.07.2016 року по 04.08.2017 у розмірі 29020,84 грн;

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 28.07.2016 року по 04.08.2017 з урахуванням виплачених сум у розмірі 9702,62 грн;

- визнати протиправною дією військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення у розмірі 9879,57 грн;

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати з 28.07.2016 по 17.05.2021 з урахуванням виплачених сум у розмірі 5405,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду у справі №600/1411/20-а ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення у розмірі 29020,84 грн, а також компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у сумі 9879,57 грн. З вирахуванням суми військового збору фактично до виплати визначено загальну суму 38316,90 грн. Однак, дослідивши дані про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення за період з 28 липня 2016 року 04 серпня 2017 року, останнім виявлено, що розмір виплат, здійснених на виконання рішення суду у справі №600/1411/20-а, є меншим, ніж це передбачено законодавством. Так, позивач вважає, що для розрахунку індексації грошового забезпечення підлягав застосуванню місяць підвищення доходів (базовий місяць) січень 2008 року. Відповідно, сума індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 28 липня 2016 року по 04 серпня 2017 року мала становити 38920,50 грн, натомість фактично було сплачено суму 29020,84 грн, а тому різниця недоплаченої суми індексації грошового забезпечення складає 9702,62 грн. Аналогічна ситуація з виплатою компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати: на думку позивача, така мала складати 15284,57 грн, однак відповідачем на виконання рішення суду фактично сплачено лише 9879,57 грн. Відповідно, різниця недоплаченої суми компенсації становить 5405,00 грн.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач, не погоджуючись із позовом, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що про повне виконання ним рішення суду у справі №600/1411/20-а. Так, при вчиненні дій, спрямованих на виконання рішення суду, відповідачем взято до уваги, що дохід позивача у липні 2016 року становив 2,32 грн, а з серпня по листопад 2016 року – 172,00 грн. Тобто, при нарахуванні позивачу індексації у період липень-листопад 2016 року враховувався повний фактичний дохід позивача, а не відповідний прожитковий мінімум. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що ним вірно здійснено розрахунок індексації грошового забезпечення позивача, а тому заявлений позов, на переконання представника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), є безпідставним. Крім цього, представник відповідача вказав про обрання позивачем неналежного способу захисту порушених прав, адже фактично спір у даній справі тотожний з предметом спору у справі №600/1411/20-а та стосується одних і тих же відносин та спірних видів грошового забезпечення. В даному випадку, як вважає представник відповідача, позивач повинен був звертатися до суду із заявою в порядку, встановленому статтями 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України в межах адміністративної справи №600/1411/20-а, а не звертатись до суду з новим позовом.

У поданій до суду відповіді на відзив позивачем зазначено про необґрунтованість доводів відзиву, оскільки розрахунок індексації грошового забезпечення виконано без застосування базового місяця січень 2008 року, у зв`язку з чим він був змушений звертатись до суду з цим позовом.

Правом подання заперечень відповідач не скористався.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши повідомлені обставини, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у період з 28 липня 2016 року по 04 серпня 2017 року.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2020 року у справі №600/1411/20-а визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 28.07.2016 року до 04.08.2017 року у розмірі 197,04 грн. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату належної ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 28.07.2016 року по 04.08.2017 року, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 рік, із врахуванням висновків суду викладених в даному рішенні.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року у справі №600/1411/20-а апеляційні скарги ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військової частини НОМЕР_3 ) та ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року скасовано. Ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 28.07.2016 року по 04.08.2017 року у розмірі 197,04 грн. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату належної ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 28.07.2016 року по 04.08.2017 року із врахуванням висновків суду викладених в даній постанові. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 28.07.2016 по день фактичної виплати індексації. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення суду у справі №600/1411/20-а ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснено позивачу нарахування індексації грошового забезпечення за період служби з 28 липня 2016 року по 04 серпня 2017 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року та призначено до виплати суму 29020,84 грн (з утриманням суми військового збору 435,31 грн фактично виплачено 28585,53 грн).

Крім цього, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на виконання рішення суду у справі №600/1411/20-а здійснено нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення з липня 2016 року по день фактичної виплати травень 2021 року у сумі 9789,57 грн (з утриманням суми військового збору 148,19 грн фактично виплачено 9731,38 грн).

Не погоджуючись із виплаченими сумами індексації грошового забезпечення та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зміст зазначених норм свідчить про те, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначені Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі – Закон №2011-XI).

Зокрема, вказаний Закон визначає порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

Так, абзацом 1 пункту 1 статті 9 цього Закону №2011-XI передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з пунктами 2, 3 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до абзацу 1 пункту 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Абзацом 2 пункту 4 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” від 03 липня 1991 року №1282-XII (далі – Закон №1282-XII).

Згідно з абзацом другим статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Частиною першою статті 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частина друга статті 5 Закону України №1282-ХІІ).

Відповідно до частини сьомої статті 5 Закону №1282-ХІІ проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі – Порядок №1078).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 (в редакції, чинній станом на 15 грудня 2015 року), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року №491-IV Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Постановою Кабінету Міністрів України №77 від 11 лютого 2016 року внесено зміни в абзац 2 пункту 1-1 Порядку №1078, а саме цифри « 101» замінено цифрами « 103». Вказана редакція пункту 1-1 Порядку №1078 застосовується з 01 січня 2016 року.

Згідно з абзацами першим, другим, п`ятим пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Згідно з пунктом 5 Порядку №1078, в редакції, яка діяла до 15 грудня 2015 року (до прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови №1013 від 09 грудня 2015 року) у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Тобто, відповідно до пункту 5 Порядку №1078 (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2015 року, до прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови №1013 від 09 грудня 2015 року) базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був, в тому числі, місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів (далі - Постанова №1013) були внесені значні зміни у Порядок №1078, у зв`язку з чим з 01 грудня 2015 року вступили в дію нові правила індексації заробітної плати.

Так, згідно з пунктом 5 Порядку №1078 (в редакції Постанови №1013) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Тобто, у зв`язку з прийняттям Постанови №1013 змінилась процедура визначення базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення.

Таким місяцем (базовим) є той, в якому відбулось підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці.

Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу збільшено грошове забезпечення військовослужбовців».

Зазначена постанова набрала чинності з дня втрати чинності указів Президента України, що визначають умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу державних органів, але не раніше ніж 01 січня 2008 року.

Указ Президента України «Про внесення зміни до Указу Президента України від 14 квітня 1999 року №379 та визнання такими, що втратили чинність деяких указів Президента України» набрав чинності з 01 січня 2008 року.

Отже, у зв`язку із прийняттям вказаної постанови базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача за період служби з 28 липня 2016 року по 04 серпня 2017 року включно мав бути січень 2008 року.

В контексті даного періоду ключовим є те, що у зв`язку з прийняттям Постанови №1013 базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення є не місяць зростання грошових доходів військовослужбовця (в тому числі у зв`язку із встановленням надбавок, виплати премії), а саме місяць, в якому відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець.

Тобто, після прийняття Постанови №1013 місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації військовослужбовців є місяць наступний за місяцем, в якому відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець згідно з постановою Кабінету Міністрів України.

При цьому, обчислення такого індексу за даними правилами відбувається незалежно від того, коли військовослужбовець прийнятий на військову службу, коли перемістився на посаду з більшим посадовим окладом, коли встановлено чергове військове звання або встановлені різні надбавки, доплати і премії.

Підвищення розміру тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, відбулось лише у зв`язку з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, яка набрала чинності 01 березня 2018 року, та якою затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.

Тобто, з дати підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07 липня 2007 року №1294, яка набрала чинності 01 січня 2008 року, наступне підвищення розміру тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, відбулось на підставі постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, яка набрала чинності 01 березня 2018 року.

Вказане свідчить про те, що базовими місяцями для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців повинні бути січень 2008 року та березень 2018 року. Водночас усі інші місяці у даному проміжку часу не можуть бути базовими для нарахування індексації, оскільки у період з січня 2008 року по березень 2018 року посадові оклади військовослужбовців, з яких вираховується індексація, залишалися незмінними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 10 вересня 2020 року у справі №200/9297/19-а, відповідно до якої з 01 грудня 2015 року для нарахування індексації грошового забезпечення як базовий місяць має застосовуватися січень 2008 року.

Також Верховний Суд у постанові від 22 березня 2023 року (справа №380/1730/22) наголосив, що за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку №1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2019 №1013) є січень 2008 року.

Дослідженням наявних у справі матеріалів судом встановлено, що на виконання рішення суду у справі №600/1411/20-а ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснено нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 28 липня 2016 року по 04 серпня 2017 року в сумі 29020,84 грн.

При цьому розрахунок індексації грошового забезпечення позивача здійснювався з урахуванням базового місяця січень 2008 року та виходячи з фактичного доходу ОСОБА_1 , отриманого протягом спірного періоду.

Так, відповідачем обґрунтовано враховано, що дохід позивача у липні 2016 року становив 2,32 грн, а з серпня по листопад 2016 року – 172,00 грн. Тобто, при нарахуванні позивачу індексації у період липень-листопад 2016 року враховувався повний фактичний дохід позивача, а не відповідний прожитковий мінімум. Відтак, відповідачем правильно здійснено розрахунок індексації грошового забезпечення позивача. Доказів того, що надані відповідачем розрахунки індексації грошового забезпечення не відповідають дійсності, позивачем до суду не подано.

Посилання представника позивача у відповіді на відзив у тій частині, що відповідачем виконано розрахунок індексації грошового забезпечення без застосування базового місяця січень 2008 року є безпідставними, адже такі спростовуються наявними у справі довідкою-розрахунком індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з базовим місяцем січень 2008 року від 22 серпня 2025 року №485 та доданим до відзиву розрахунком, з яких вбачається, що на виконання рішення суду у справі №600/1411/20-а відповідачем при розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 28 липня 2016 року по 04 серпня 2017 року застосовано базовий місяць січень 2008 року.

Стосовно доданих до позову розрахунків індексації грошового забезпечення за період з 28 липня 2016 року по 04 серпня 2017 року та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати суд зауважує, що позивачем не наведено належних аргументувань з посиланням на відповідні норми законодавства щодо алгоритмів їх проведення, у тому числі із зазначенням джерел походження показників величин приросту індексу споживчих цін, сум поточної індексації за конкретний місяць, підсумкових індексів інфляції та коефіцієнтів, які брались позивачем до уваги про здійсненні власних розрахунків індексації грошового забезпечення та компенсації втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, з урахуванням яких позивачем самостійно визначено суми, які, на його думку, підлягали виплаті на виконання рішення суду у справі №600/1411/20-а.

Крім цього, суд зауважує, що резолютивна частина постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2020 року у справі №600/1411/20-а (на виконання якої НОМЕР_4 прикордонним загоном (військова частина НОМЕР_1 ) проведено розрахунки індексації грошового забезпечення та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати) не містить жодних конкретно зазначених сум, які мали бути виплачені ОСОБА_1 за результатами розгляду спору у справі №600/1411/20-а, а передбачає лише зобов`язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 28.07.2016 року по 04.08.2017 року та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 28.07.2016 по день фактичної виплати індексації.

З огляду на викладене, заявлений позов є безпідставним, а тому суд відмовляє у його задоволенні.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач не довів обґрунтованість заявлених вимог. Натомість відповідачем доведено безпідставність заявленого позову, тому такий не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та стягнення коштів відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 08 січня 2026 року.

Повне найменування учасників справи: позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ), відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).

Суддя О.П. Лелюк