Рішення від 07 січня 2026 р. у справі №460/22318/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 січня 2026 року м. Рівне№460/22318/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинення певних дій.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – Позивач) до Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі – Відповідач), в якому Позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо неприйняття рішення про закінчення виконавчого провадження №72985157 щодо примусового виконання постанови №56381223 від 05.10.2023 про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) виконавчого збору в розмірі 116939,39 грн (сума до стягнення 113869,25 грн.); зобов`язати Рівненський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України закінчити виконавче провадження №72985157 щодо примусового виконання постанови №56381223 від 05.10.2023 про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) виконавчого збору в розмірі 116939,39 грн (сума до стягнення 113869,25 грн) відповідно до частини восьмої статті 27 Закону України “Про виконавче провадження”, припинивши усі заходи примусового виконання рішень.

Стислий виклад позиції Позивача.

Позивач зазначає, що 25.05.2018 державним виконавцем Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області винесена Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №56381223 щодо виконання виконавчого листа Рівненського районного суду Рівненської області від 07.12.2010 №2-1255/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості у розмірі 1169393,85 грн. Державним виконавцем 05.10.2023 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу (виконавче провадження №56381223), згідно якої виконавчий лист від 09.06.2011 повернуто стягувачу, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. 09.10.2023 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №72985157 про стягнення з боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) виконавчого збору у розмірі 116939,39 грн. (сума до стягнення 113869,25 грн.). Підставою для відкриття виконавчого провадження стала вищезгадана постанова державного виконавця від 05.10.2023 у виконавчому провадженні №56381223. 18.04.2024 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №74789958 щодо боржника ОСОБА_1 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором №019-2900/756-0899 від 28.12.2007 року в сумі 1168105,75 грн. (1138692,48 грн. згідно відмітки державного виконавця) та стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця в розмірі 113869,25 грн. 04.11.2025 Позивач звернувся до виконавчого органу із заявою про закінчення виконавчого провадження №72985157 на підставі вищевикладених обставин. Проте, Відповідач відмовив у вчиненні таких дій. Така бездіяльність Відповідача є протиправною, оскільки має місце подвійне стягнення з Позивача виконавчого збору та основної винагороди приватного виконавця. Просив задовольнити позову у повному обсязі.

Стислий виклад заперечень Відповідача.

Відповідач зазначає, що у Рівненському відділі державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на виконанні перебувало виконавче провадження № 56381223 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1255/10, виданого 07.12.2010 Рівненським районним судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості в сумі 1169393,85 грн. Виконавче провадження №56381223 завершене 05.10.2023 на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа від 27.09.2023. Встановлююча частина постанови про повернення виконавчого провадження стягувачу № 56381223 від 05.10.2023 містить припис: «В порядку частини 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» постанову про стягнення виконавчого збору № 56381223 від 03.05.2025 необхідно виокремити в окреме провадження. Залишок нестягнутого виконавчого збору становить 113869,25 грн». Оскільки, боржником не погашено залишок виконавчого збору на момент повернення виконавчого документа стягувачу, необхідно було постанову про стягнення виконавчого збору № 56381223 від 05.10.2023 виокремити в окреме виконавче провадження. 09.10.2023 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 72985157 щодо примусового стягнення виконавчого збору. Частина друга статті 27 Закону №1404-VIII щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута за виконавчим документом, діяла до 28 серпня 2018 року, а Законом України №2475-VIII від 03 липня 2018 року, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, у частині другій статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінено словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів». Отже, після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми, яка підлягає стягненню. 09.10.2023 державним виконавцем Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесена Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №72985157 щодо виконання виконавчого документа – Постанови від 05.10.2023 №56381223 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 116939,39 грн. Державний виконавець був зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження. Постанова про відкриття виконавчого провадження № 72985157 від 09.10.2023 чинна та не оскаржена у порядку та строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження». Виконавчий документ № 56381223 від 05.10.2023 на підставі якого винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №72985157 від 09.10.2023 чинний та не оскаржений у порядку та строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження». Тому постанова державного виконавця ВП № 56381223 від 05.10.2023 є чинним виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню. Просив відмовити позивачу у задоволенні позову.

Ухвалою судді від 08.12.2025 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 18.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, з врахуванням особливостей провадження у категорії справ з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця (стаття 287 КАС України), у відкритому судовому засіданні на 08.01.2026.

Представник Позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

За правилами частини третьої статті 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Тому, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження, оскільки потреба заслухати свідка чи експерта відсутня.

В силу норм частини четвертої статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та з`ясувавши всі обставини, які мають правове значення для вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

25.05.2018 державним виконавцем Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області винесена Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №56381223 щодо виконання виконавчого листа Рівненського районного суду Рівненської області від 07.12.2010 №2-1255/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості у розмірі 1169393,85 грн (а.с. 28).

05.10.2023 державним виконавцем Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесена Постанова про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №56381223, відповідно до якої виконавчий лист Рівненського районного суду Рівненської області від 07.12.2010 №2-1255/10 повернуто стягувачу - ПАТ «Універсал Банк» за його заявою (а.с. 31).

05.10.2023 державним виконавцем Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесена Постанова про стягнення виконавчого збору ВП 56381223, якою постановлено стягнути з ОСОБА_1 суму виконавчого збору у розмірі 116939,39 грн (а.с. 30).

09.10.2023 державним виконавцем Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесена Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №72985157 щодо виконання виконавчого документа – Постанови від 05.10.2023 №56381223 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 116939,39 грн (а.с. 40).

АТ «Універсал Банк» виконавчий лист Рівненського районного суду Рівненської області №2-1255/2010 від 09.06.2011 повторно пред`явлено до виконання приватному виконавцю виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н.О.

18.04.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області – Ярмошевич Н.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа Рівненського районного суду Рівненської області від 07.12.2010 №2-1255/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості у розмірі 1169393,85 грн (а.с. 34).

Позивач звернувся до виконавчого органу із заявою від 04.11.2025 про закінчення виконавчого провадження №72985157.

Листом від 24.11.2025 №79578 Рівненським відділом державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відмовлено у задоволенні заяви про закінчення виконавчого провадження, оскільки відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження №72985157, а виконавче законодавство не вставить право приватного виконавця на отримання основної винагороди у залежність від тієї обставини, що на примусовому виконанні перебуває постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору.

Позивач вважає таку бездіяльність Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України протиправною та такою, що порушує його законні права та інтереси, адже, на переконання Позивача, наявні законні підстави для закінчення виконавчого провадження №72985157 та припинення подвійного стягнення з Позивача виконавчого збору та основної винагороди приватного виконавця.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість оскаржуваної бездіяльності на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.

За приписами статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі – Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами частини першої статті 27 Закону №1404-VIII (в редакції, чинній на момент винесення Постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.05.2018), виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до частини другої статті 27 Закону №1404-VIII (в редакції, чинній на момент винесення Постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.05.2018), виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Так, 25.05.2018 державним виконавцем Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області винесена Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №56381223 щодо виконання виконавчого листа Рівненського районного суду Рівненської області від 07.12.2010 №2-1255/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості у розмірі 1169393,85 грн.

У Постанові про відкриття виконавчого провадження ВП №56381223 від 25.05.2018 зазначено: «стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 116939,39 грн».

За приписами частини першої статті 27 Закону №1404-VIII (в редакції, чинній на момент винесення Постанови про стягнення виконавчого збору від 05.10.2023), виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до частини другої статті 27 Закону №1404-VIII (в редакції, чинній на момент винесення Постанови про стягнення виконавчого збору від 05.10.2023), виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

З матеріалів справи слідує, що 05.10.2023 державним виконавцем Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесена Постанова про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №56381223, відповідно до якої виконавчий лист Рівненського районного суду Рівненської області від 07.12.2010 №2-1255/10 повернуто стягувачу - ПАТ «Універсал Банк» за його заявою.

05.10.2023 державним виконавцем Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесена Постанова про стягнення виконавчого збору ВП 56381223, якою постановлено стягнути з ОСОБА_1 суму виконавчого збору у розмірі 116939,39 грн.

09.10.2023 державним виконавцем Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесена Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №72985157 щодо виконання виконавчого документа – Постанови від 05.10.2023 №56381223 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 116939,39 грн.

Разом з цим, 18.04.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області – Ярмошевич Н.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа Рівненського районного суду Рівненської області від 07.12.2010 №2-1255/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості у розмірі 1169393,85 грн.

За приписами пункту 5 частини п`ятої статті 27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір не стягується: у разі виконання рішення приватним виконавцем.

Також, частиною шостою статті 27 Закону №1404-VIII визначено, що у разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

За приписами частини восьмої статті 27 Закону №1404-VIII, під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

Відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

В свою чергу, за правилами пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Судом встановлено, що виконавчий лист Рівненського районного суду Рівненської області від 07.12.2010 №2-1255/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості у розмірі 1169393,85 грн повернутий стягувачу відповідно до поданої ним заяви в порядку пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII на підставі постанови державного виконавця від 05.10.2023 ВП №56381223.

В Постанові про повернення виконавчого документа стягувачу від 05.10.2023 ВП №56381223 визначено, що залишок нестягнутої суми за виконавчим документом становить 1138692,48 грн, а залишок нестягнутого виконавчого збору становить 113869,25 грн.

Таким чином, Постанова про стягнення виконавчого збору від 05.10.2023 ВП 56381223, якою постановлено стягнути з ОСОБА_1 суму виконавчого збору, правомірно виведена в окреме виконавче провадження, і 09.10.2023 державним виконавцем правомірно винесена Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №72985157 щодо виконання виконавчого документа – Постанови від 05.10.2023 №56381223 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 116939,39 грн.

Проте, суд зазначає, що відповідно до статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» №1403-VIII від 02.06.2016 визначено право приватного виконавця на отримання винагороди.

Зазначеною нормою визначено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Якщо суму, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.

Як слідує з матеріалів справи, у межах виконавчого провадження №56381223 державним виконавцем повного фактичного виконання виконавчого листа Рівненського районного суду Рівненської області від 07.12.2010 №2-1255/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості у розмірі 1169393,85 грн, досягнуто не було; виконавчий документ був повернутий стягувачу із відміткою про те, що залишок нестягнутої суми за виконавчим документом складає 1138692,48 грн.

В подальшому, виконавчий лист Рівненського районного суду Рівненської області від 07.12.2010 №2-1255/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості у розмірі 1169393,85 грн було пред`явлено до виконання приватному виконавцю Ярмошевич Н.О., якою винесено Постанову від 18.04.2024 про відкриття виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа Рівненського районного суду Рівненської області від 07.12.2010 №2-1255/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості у розмірі 1169393,85 грн.

Постановою приватного виконавця від 18.04.2024 про відкриття виконавчого провадження визначено суму основної винагороди приватного виконавця у розмірі 113869,25 грн.

Таким чином, склалася ситуація, що за виконання одного й того ж виконавчого документа з боржника буде здійснюватися і стягнення виконавчого збору, залишок якого не був стягнутий в межах виконавчого провадження №56381223, процедура стягнення якого наразі провадиться в рамках виконавчого провадження №72985157, і основна винагорода приватного виконавця у розмірі 113869,25 грн в межах виконавчого провадження №74789958.

За правилами частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 21.07.2022 у справі №320/6215/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розв`язуючи питання подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа, звернув увагу на те, що Закон України “Про виконавче провадження” містить прогалину у правовому регулюванні процедури стягнення з боржників виконавчого збору і основної винагороди за виконання одного й того ж виконавчого документа. Так, з одного боку, Закон не визначає порядку, умов чи підстав для припинення стягнення виконавчого збору з боржників у випадку подальшого пред`явлення стягувачами виконавчого документа до виконання приватним виконавцям. Натомість з іншого боку, норми законодавства, що стосуються умов і підстав стягнення винагороди приватними виконавцями, не містять приписів, які б обмежували їхні права на отримання винагороди за вчинення виконавчих дій у разі, коли виконавчий лист попередньо перебував на виконанні в державного виконавця. Вирішення цієї проблеми зачіпає конвенційні та конституційні права особи, її інтереси, а також стосується забезпечення верховенства права під час здійснення виконавчого провадження.

Так, виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду і завершальною стадією судового провадження. Виконавче провадження, серед іншого, здійснюється з дотриманням такої засади як справедливість. Стягнення з боржника виконавчого збору й основної винагороди за виконання одного судового рішення тягне за собою додаткові витрати. Ця обставина може розглядатися як накладання непропорційного і надмірного тягара на боржника, що зачіпає його право власності, гарантоване статтею 41 Конституції України і статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист людських прав і основоположних свобод.

Своєю чергою, ця ситуація здатна підважити засади виконавчого провадження й атакувати такі стрижневі елементи верховенства права як правова визначеність і поважання людських прав. Іншим аспектом цієї проблеми є балансування прав та інтересів учасників виконавчого провадження. Так, указана проблема за колом осіб, головним чином, стосується прав та інтересів державних виконавців, приватних виконавців і боржників. Однак з-поміж інших учасників виконавчого провадження саме боржники перебувають у найбільш уразливому становищі, позаяк у зв`язку з неповнотою законодавчого регулювання зобов`язані платити двічі за виконання одного й того ж виконавчого документа. Зрештою проблематика, яка зумовлена неповнотою законодавства, стосується й аспекту дієвого юридичного захисту індивідуальних людських прав від їх порушення суб`єктами владних повноважень та питання ефективного способу захисту, який повинен забезпечити поновлення порушеного права й бути адекватним наявним обставинам. Така невизначеність законодавчого регулювання окреслених правовідносин на переконання верховного Суду має наслідком потребу застосування аналогії закону (права).

У цьому контексті Верховний Суд насамперед зауважив, що означене питання [про справедливість подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа] полягає у тому, що несправедливим є не стягнення виконавчого збору чи основної винагороди як таких, а саме їхнє стягнення одночасно. Тобто у ракурсі поставленого питання справедливим є стягнення лише однієї з указаних сум.

Розв`язуючи це питання, Верховний Суд зазначив, що виконавче законодавство не ставить право приватного виконавця на отримання основної винагороди у залежність від тієї обставини, що на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби перебуває постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору. Зрештою, це право залежить від того чи виконане рішення в повному або частковому обсязі внаслідок дій приватного виконавця.

На противагу цьому, виконавче законодавство містить норму, у якій обумовлений випадок, коли виконавчий збір не стягується або припиняється стягуватися у зв`язку із участю приватного виконавця у процедурі виконання того ж самого виконавчого документа.

Так, ч.8 ст.27 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що “під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає”. Фактично тільки ця норма містить правило стосовно неможливості подальшого стягнення виконавчого збору, якщо надалі виконавчий документ буде виконувати не державний, а приватний виконавець. Логічний і цільовий способи уяснення ч.8 ст.27 Закону України “Про виконавче провадження” свідчать, що у вказаному випадку її приписи мають імперативний характер і встановлюють пряму заборону стягувати (перший абзац) або продовжувати стягнення виконавчого збору (другий абзац). Указана норма спрямована на те, щоб не допустити одночасного стягнення з боржника виконавчого збору і основної винагород. Ця норма покликана уникнути подвійної плати боржником зазначених коштів. Тож її застосування дозволяє розв`язати спір стосовно справедливості подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа.

За правилами ч.6 ст.7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Верховний Суд виснував, що для розв`язання означеної проблеми та з метою ефективного захисту прав й інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, до подібних правовідносин слід застосувати за аналогією закону ч.8 ст.27 Закону України “Про виконавче провадження”.

Застосування ч.8 ст.27 Закону України “Про виконавче провадження” до спірних правовідносин дало Верховному Суду підстави зробити такий висновок: “у разі коли державний виконавець повернув виконавчий лист за заявою стягувача і розпочав стягнення виконавчого збору, а після цього стягувач пред`явив цей лист до виконання приватному виконавцю, який у свою чергу відкрив виконавче провадження й виніс постанову про стягнення основної винагороди у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутих сум, то надалі виконавчий збір не стягується. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент відкриття приватним виконавцем провадження з виконання того ж самого виконавчого документа стягнута частина виконавчого збору не повертається”.

Застосування аналогії закону дозволило Верховному Суду зробити висновок, що у такому випадку належний та ефективний спосіб захисту, здатний відновити й захистити права боржника, полягає у закінченні виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору. Правовою основою для закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору у подібному випадку слід розглядати як загальні підстави, перелік яких наведений у ч.1 ст.39 Закону України “Про виконавче провадження”, так і ч.8 ст.27 цього Закону, яка у таких обставинах має характер спеціальної підстави для закінчення виконавчого провадження.

Зважаючи на вжиті у ч.8 ст.27 Закону України “Про виконавче провадження” часові маркери для її застосування: , , то застосування аналогії закону до правовідносин дозволяє виснувати, що право на захист виникає з дня відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження з виконання того самого документа, який раніше був на виконанні у державного виконавця. Водночас строк на оскарження у такому випадку пов`язується не з винесенням постанови про стягнення виконавчого збору, а з діями державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору, вчиненими після відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження з виконання того ж самого виконавчого листа.

Зрештою, враховуючи положення ч.8 ст.27, ч.1 ст.39 Закону України “Про виконавче провадження”, Верховний Суд до способів судового захисту у подібних ситуаціях відніс, серед іншого, визнання дій, бездіяльності протиправними; зобов`язання закінчити виконавче провадження зі стягнення виконавчого збору. Способи такого роду на переконання Верховного Суду не суперечать закону, є адекватними обставинам і здатні забезпечити ефективний захист права боржника на припинення стягнення з нього виконавчого збору. Указаний підхід до правозастосування дає змогу подолати невизначеність законодавчого регулювання, не атакувавши конвенційні й конституційні права особи та знайшовши справедливий баланс прав й інтересів учасників виконавчого провадження на основі волі законодавця, закладеної у нормі, що регулює подібні суспільні правовідносини.

З огляду на встановлене, враховуючи ту обставину, що правові висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 21.07.2022 по справі №320/6215/19 є релевантними до справи №460/22318/25, суд застосовує за аналогією закону ч.8 ст.27 Закону України “Про виконавче провадження” і приходить до висновку, що права ОСОБА_1 підлягають до повного і належного захисту шляхом визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання закінчити виконавче провадження зі стягнення виконавчого збору, припинивши усі заходи примусового виконання рішень.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваної бездіяльності в порядку статті 77 КАС України, а тому заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Розподіл судових витрат.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На користь Позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 968,96 грн, сплачена відповідно до квитанції від 03.12.2025 №1.430234663.1.

У тексті позовної заяви Позивач зазначив, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу адвоката становить 10000,00 грн та надав суду лише Договір про надання правничої допомоги від 03.10.2025 №239/25-5.

Таке зазначення суд оцінює як попередню заяву Позивача про намір подати до суду докази понесення витрат на правничу допомогу адвоката з метою ухвалення додаткового судового рішення у порядку статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вулиця Петра Могили, 22Б, місто Рівне, 33067; ЄДРПОУ 35007151) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинення певних дій – задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо неприйняття рішення про закінчення виконавчого провадження №72985157 щодо примусового виконання постанови №56381223 від 05.10.2023 про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) виконавчого збору в розмірі 116939,39 грн (сума до стягнення 113869,25 грн).

Зобов`язати Рівненський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України закінчити виконавче провадження №72985157 щодо примусового виконання постанови №56381223 від 05.10.2023 про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) виконавчого збору в розмірі 116939,39 грн (сума до стягнення 113869,25 грн) відповідно до частини восьмої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Стягнути на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 08 січня 2026 року

Суддя К.М. Недашківська