Рішення від 07 січня 2026 р. у справі №460/13191/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 січня 2026 року м. РівнеСправа №460/13191/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративної справи за позовом:

Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю

доТовариства з обмеженою відповідальністю "ЦКС "Склобуд"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

В С Т А Н О В И В:

Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі – Рівненське ОВ ФСЗОІ, позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦКС «Склобуд» (далі – ТОВ «ЦКС «Склобуд», відповідач), у якому просить стягнути адміністративно-господарську санкцію та пеню на загальну суму 162337,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті недотримання вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" до ТОВ «ЦКС «Склобуд» було застосовано адміністративно-господарську санкцію в сумі 158765,47 грн та за порушення терміну сплати даної санкції нараховано пеню в сумі 3572,10 грн, які у добровільному порядку відповідачем не сплачені. Просив позов задовольнити повністю та стягнути адміністративно-господарську санкцію та пеню на загальну суму 162337,57 грн.

Ухвалою від 04.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти позовних вимог. Зазначив, що для підприємств, установ, організацій, які використовують найману працю, ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» встановлено норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Відповідно до пункту 1.4. Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства економіки України від 02.04.2022 №827-22, форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії). Звіт за формою №3-ПН в актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів для працевлаштування. На виконання законодавства 11.06.2024 ТОВ «ЦКС Склобуд» звернулось до Костопільського управління Рівненської філії Рівненського обласного центру зайнятості подавши звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)». Зауважив, що періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше трьох робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Водночас, закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників осіб з інвалідністю. Окрім цього 17.03.2025 Рівненська філія Рівненського обласного центру зайнятості у відповідь на адвокатський запит адвоката Головачика В.О. повідомила до Костопільського управління Рівненської філії Рівненського обласного центру зайнятості було видане одне направлення осіб з інвалідністю ОСОБА_1 , який відмовився у зв`язку із станом здоров`я. Інші особи з інвалідністю, які були проінформовані про вакансію, не виявили бажання працювати на даній посаді. При подачі звіту до центру зайнятості ТОВ «ЦКС Склобуд» зазначив про наявні для осіб з інвалідністю вакансії, а тому не може відповідати за не направлення уповноваженим органом необхідної кількості осіб з інвалідністю, або ж за відмову особи з інвалідністю від роботи на підставі направлення. Відповідно ТОВ «ЦКС «Склобуд» виконало вимоги Закону №875-XII щодо прийняття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, доказів того, що товариство не створило робочі місця для осіб з інвалідністю, відмовляв особам з інвалідністю у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, або несвоєчасно звітував Фонду про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, не установлено. Тому в діях товариства відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році. З огляду на це, у діях ТОВ «ЦКС «Склобуд» немає складу правопорушень отже й відсутні підстави для сплати адміністративно-господарських стягнень. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач підтримав позовні вимоги повністю. Зазначив, що виконання нормативу робочих місць у необхідній кількості вважається саме працевлаштування роботодавцем осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним. Вважає формальним підхід відповідача до працевлаштування особи з інвалідністю, так як відповідач повинен створити для вразливих верств населення всі відповідні умови праці відповідно медичних показів особи з інвалідністю. Просив позов задовольнити повністю.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував таке.

Відповідно до Порядку надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №14-1 від 10.03.2023 і наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю №17 від 10.03.2023, позивачем, у формі електронного документу через електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України для відповідача направлено розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, за змістом якого:

- Середньооблікова чисельність штатних працівників становить - 15 осіб;

- Середньооблікова чисельність штатних працівників підприємства, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, осіб – “0”;

- Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця, округлені до цілого значення), одиниць – 1 особа;

- Фонд оплати праці штатних працівників, грн – 4762964,22;

- Середня річна заробітна плата штатного працівника (04/01), грн – 317530,95;

- Кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше (03-02), одиниць – 0,00;

- Сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05х06); від 16 до 25 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05); від 8 до 15 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05/2), грн – 158765,47 грн.

При цьому, як стверджено позивачем, усі розрахунки здійснені ним виключно на підставі даних податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, форму якого затверджено наказом Міністерства фінансів України №4 від 13.01.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за №111/26556, що надана роботодавцем до контролюючих органів за основним місцем обліку без можливості їх коригування.

У зв`язку з несплатою санкції в добровільному порядку, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 3572,10 грн та звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають з приводу соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантій їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами регулюються Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ).

Частинами першою, другою статті 18 Закону №875-ХІІ передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч. 2 ст. 20 Закону №875-ХІІ).

Відповідно до частин четвертої статті 20 Закону №875-ХІІ (в редакції чинній з 18.12.2024) адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. Позови про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені пред`являються протягом шести місяців після закінчення строку для самостійної сплати, встановленого частиною четвертою цієї статті.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом (ч. 5 ст. 20 Закону №875-ХІІ).

Згідно з ч. 10 ст. 20 Закону №875-ХІІ спори, що виникають із правовідносин за статтями 19 і 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю в адміністративному порядку відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" та/або в судовому порядку.

З системного аналізу наведених вище правових норм слід дійти висновку, що законодавством передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, що не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу. При цьому, адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку із вчиненням ним правопорушення, передбаченого статтею 20 Закону №875-XII.

У постанові від 03.08.2023 у справі №120/4975/22 Верховний Суд зазначив, що передбачена частиною першою статті 20 Закону №875-XII міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю має наставати або: 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону №875-XII, а саме: невиділення та нестворення робочих місць, ненадання державній службі зайнятості інформації, незвітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої, п`ятої статті 19 Закону №875-XII, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особи з інвалідністю, яка звернулась до роботодавця самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості.

На виконання приписів частини третьої статті 18 Закону №875-XII, 02.06.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №553 (набрала чинності 09.06.2023), якою затверджено Порядок надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю (далі - Порядок №553), яким визначено механізм надання підприємством, установою, організацією, фізичною особою, яка використовує найману працю, філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (міському, районному, міськрайонному центру зайнятості до дати припинення їх діяльності) інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до пункту 2 Порядку №553 роботодавець з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників з інвалідністю та/або з дати відкриття вакансій, на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, інформує центр зайнятості за його місцезнаходженням.

Інформація, необхідна для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, може надаватися роботодавцем центру зайнятості в електронній (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника/фізичної особи - підприємця або уповноваженої ними особи) (пункт 3 Порядку №553).

Роботодавець може повідомити центру зайнятості про закриття вакансії (вакансій) шляхом надсилання відповідної інформації в електронній формі на офіційну електронну адресу центру зайнятості (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника/фізичної особи - підприємця або уповноваженої ними особи) (пункт 5 означеного вище Порядку).

Згідно з пунктом 6 Порядку №553 роботодавець подає до центру зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування особи з інвалідністю, за формою звітності №3-ПН, визначеною Мінекономіки.

Наказом Міністерства економіки України від 02.04.2022 №827-22, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.05.2022 за №565/37901, затверджено форму звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі форма №3-ПН) та Порядок її подання (далі - Порядок №827-22).

Пунктами 1.4, 1.5 розділу І Порядку №827-22 визначено, що форма №3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

Форма №3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального / регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості до дати припинення їхньої діяльності) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

За пунктом 1.6 розділу І Порядку №827-22 роботодавець визначає вид форми №3-ПН первинна або уточнювальна. Первинна форма №3-ПН подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії). Уточнювальна форма №3-ПН подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії(й), зокрема, умов праці, розміру заробітної плати, вимог до кандидата(ів) тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та професійної назви робіт (професії/посади).

Актуальність зазначеної(их) у поданій формі №3-ПН вакансії(й) уточнюється фахівцем центру зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним чи фіксованим зв`язком, надсилання/отримання повідомлення електронною поштою. Також таке уточнення здійснюється перед направленням зареєстрованого безробітного або особи, яка шукає роботу, до роботодавця (пункт 1.7 розділу І означеного вище Порядку).

Таким чином, наведені вище положення Порядку №553 та Порядку №827-22 покладають на роботодавців обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН у разі виникнення в них потреби у підборі працівників з інвалідністю та/або відкриття вакансії, на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю. При цьому, періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається роботодавцем не пізніше ніж через три робочі дні з дати виникнення у нього відповідної потреби та/або відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну з таких вакансій.

З огляду на викладене, суд вважає, що обов`язок суб`єкта господарювання полягає у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, створенні для цього відповідних умов праці та надання інформації державній службі зайнятості, необхідної для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Отже, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН у строк не пізніше трьох робочих днів з дати відкриття відповідної вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №806/1368/17.

Як встановлено судом з матеріалів справи, 11.06.2024 на виконання Порядку №533 ТОВ «ЦКС «Склобуд» до Костопільського управління Рівненської філії Рівненського обласного центру зайнятості подано звітність форми №3-ПН (первинна) «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», у якій зазначено такі дані по вакансії:

1. Підсобний робітник - кількість вакансій (од) – 1, розмір заробітної плати, грн – 8300,00 (усього, грн), характер виконуваної роботи – постійний, місце виконання робіт […] спосіб укомплектування вакансії: за сприяння Державної служби зайнятості – ТАК, підбір кадрів здійснюється самостійно – «не заповнено», примітки – «не заповнено».

У Додатку до вказаної Інформації «Відомості про вакансію(ї)» в пункті 1.14. «Кількість вакансій для можливого працевлаштування осіб, які мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню, за категоріями таких осіб» проставлено відмітку: «особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проставлено кількість – 1.

Вказана звітність була подана до центру зайнятості 11.06.2024.

Крім того, про подання вказаної звітності відповідач повідомив позивача заявою від 25.03.2025 за вих.№2 на запит позивача №160/01-15 від 28.02.2025, яка надіслана засобами поштового зв`язку 25.03.2025, про що свідчить фіскальний чек №248.

Позивач обставин щодо подання відповідачем до державного центру зайнятості звіту за формою 3-ПН не заперечив та жодним чином не їх спростував.

Крім того, в листі від 17.03.2025 №16/04-360 Костопільське управління Рівненської філії Рівненського обласного центру зайнятості підтвердило про подання відповідачем 11.06.2024 вищевказаного звіту та зазначило, що центром зайнятості було видано одне направлення особі з інвалідністю ОСОБА_1 , який відмовився у зв`язку із станом здоров`я. Інші особи з інвалідністю, які були проінформовані про вакансію, не виявили бажання працювати на даній посаді з різних причин (стан здоров`я, транспортна недоступність тощо).

Тобто посада, створена відповідачем з можливістю працевлаштування особи з інвалідністю, була вакантною у період з 11.06.2024 по 31.12.2024.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що твердження позивача про не створення відповідачем вакантної посади для працевлаштування осіб з інвалідністю у період з 11.06.2024 по 31.12.2024, не відповідає обставинам справи.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 18-1 Закону №875-XII державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК або рекомендації у сфері зайнятості, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Таким чином, обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати таких осіб на створені робочі місця, оскільки цей обов`язок покладається на органи працевлаштування.

Відтак, підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Такий правовий висновок сформований Верховним Судом у постановах від 11.08.2021 у справі №260/557/19, від 22.06.2022 у справі №826/11977/18, та від 03.08.2023 у справі №120/4975/22.

Крім того, у постанові від 04.10.2023 у справі № 640/14143/21 Верховний Суд зазначив, що обов`язок працевлаштування інвалідів, головним чином, лежить на центрі зайнятості, який повинен бути виконаний шляхом визначення кількості вакантних посад для інвалідів на підставі поданих звітів роботодавців, проводити пошук та направлення інвалідів до роботодавців, у яких наявні вакантні посади.

Суд зауважує, що позивач не надав належних, достатніх та допустимих доказів того, що відповідач не виконав встановлений Законом № 875-ХІІ обов`язок щодо працевлаштування осіб з інвалідністю у період з 11.06.2024 по 31.12.2024. Натомість відповідач надав докази, якими в повній мірі підтверджено виконання ним цього обов`язку в зазначений період.

Що стосується обов`язку відповідача щодо працевлаштування осіб з інвалідністю у період з 01.01.2024 по 10.06.2024, суд зазначає таке.

Питання, пов`язані з обліком штатних працівників, регулюються Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722 (далі - Інструкція № 286), дія якої згідно із пунктом 1.1 поширюється на всі юридичні особи, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю.

Відповідно до пункту 3.2 та підпунктів 3.2.1, 3.2.2, 3.2.5 Інструкції №286 середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору. Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з`явились або не з`явились на роботу. Середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця. Кількість штатних працівників облікового складу за вихідний, святковий і неробочий день приймається на рівні облікової кількості працівників за попередній робочий день. У випадку двох або більше вихідних чи святкових і неробочих днів підряд кількість штатних працівників облікового складу за кожний з цих днів приймається на рівні кількості працівників облікового складу за робочий день, що їм передував. При обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункти 2.5.8 - 2.5.9 Інструкції). Облік цих категорій працівників ведеться окремо. Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

Як встановлено судом з матеріалів справи, після отримання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік відповідачем повідомлено позивача заявою від 25.03.2025 за вих.№2 про подання 11.06.2024 до центру зайнятості Інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН, а також про підтвердження отримання центром зайнятості цієї Інформації, викладене в листі Костопільського управління Рівненської філії Рівненського обласного центру зайнятості від 17.03.2025 №16/04-360, що свідчить про виконання відповідачем обов`язку щодо працевлаштування однієї особи з інвалідністю відповідно до норм Закону № 875-ХІІ у період з 11.06.2024 по 31.12.2024.

Разом з тим, позивач у розрахунку пені станом на 30.05.2024 зазначає, що кількість днів у поточному році – 365; розрахунковий розмір пені становить – 0,05 % = (15,5 х 120: 100: 365). Тобто адміністративно-господарська санкція та пеня обраховані за повний рік непрацевлаштування осіб з інвалідністю, що суперечить встановленим обставинам справи.

При цьому, позивач не надав належних, достатніх та допустимих доказів того, що обов`язок щодо сплати адміністративно-господарських санкцій у відповідача виник за цілий 2024 рік, тоді як обов`язок щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування однієї особи з інвалідністю у період з 11.06.2024 по 31.12.2024 у відповідача відсутній.

Оцінивши аргументи сторін та наявні у справі докази, враховуючи норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що забезпечивши працевлаштування однієї особи з інвалідністю у період з 11.06.2024 по 31.12.2024 відповідач частково виконав свій обов`язок у 2024 році, отже як адміністративно-господарська санкція, так і пеня на загальну суму 162337,57 грн розраховані щодо відповідача неправильно та безпідставно.

Щодо нарахування та застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за період з 01.01.2024 по 10.06.2024, то суд зазначає, що саме до компетенції позивача віднесено здійснення розрахунку адміністративно-господарських санкцій та пені, тоді як суд перевіряє обґрунтованість відповідного розрахунку, та при цьому не може підміняти державний орган, приймаючи замість нього рішення, яке б відповідало закону, чи давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи наведене у сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами під час судового розгляду справи, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦКС «Склобуд» про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Замкова, 10 А/1, м. Рівне, Рівненська обл., 33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 13979356)

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦКС "Склобуд" (вул. Дерев`яна, буд.7В, м. Костопіль, Рівненський р-н, Рівненська обл., 35000. ЄДРПОУ/РНОКПП 33318895)

Повний текст рішення складений 08 січня 2026 року.

Суддя Н.О. Дорошенко