Рішення від 07 січня 2026 р. у справі №460/13966/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 січня 2026 року м. РівнеСправа №460/13966/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративної справи за позовом:

Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю

доТовариства з обмеженою відповідальністю "УКРСЕРТІФІКЕЙШН"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

В С Т А Н О В И В:

Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі – Рівненське ОВ ФСЗОІ, позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСЕРТІФІКЕЙШН» (далі – ТОВ «УКРСЕРТІФІКЕЙШН», відповідач), у якому просить стягнути адміністративно-господарську санкцію та пеню на загальну суму 80853,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті недотримання вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" до ТОВ «УКРСЕРТІФІКЕЙШН» було застосовано адміністративно-господарську санкцію в сумі 78958,14 грн та за порушення терміну сплати даної санкції нараховано пеню в сумі 1895,04 грн, які у добровільному порядку відповідачем не сплачені. Просив позов задовольнити повністю та стягнути адміністративно-господарську санкцію та пеню на загальну суму 80853,18 грн.

Ухвалою від 13.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти позовних вимог. Зазначив, що для підприємств, установ, організацій, які використовують найману працю, ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» встановлено норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. З 23.10.2023 на ТОВ «УКРСЕРТІФІКЕЙШН» було введено новий штатний розпис, з якого вбачається, що кількість штатних одиниць на підприємстві становить - 10,25 (десять цілих 25 сотих), що відповідно вказувало на те, що на виконання ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» на підприємстві мало бути створено ОДНЕ робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю. На виконання вказаний норм законодавства на товаристві було створене одне робоче місце. 24.10.2023 на виконання Порядку подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» ТОВ «УКРСЕРТІФІКЕЙШН», як роботодавець, у зв`язку із виникненням у нього вакансій підготував і подав на адресу Рівненської філії Рівненського обласного центру зайнятості звітність «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» за формою №3-ПН (первинна) у якій зазначено такі дані по вакансії: 1. інженер із стандартизації, кількість вакансій (од) – 1, розмір заробітної плати, грн – 9000,00 (усього, грн), з неї основна заробітна плата – 9000,00 грн, характер виконуваної роботи – постійний, місце виконання робіт […] спосіб укомплектування вакансії: за сприяння Державної служби зайнятості – ТАК, підбір кадрів здійснюється самостійно – ні, примітки – особа з інвалідністю; 2. інженер-лаборант, кількість вакансій (од) – 1, розмір заробітної плати, грн – 9000,00 грн., з неї основна заробітна плата – 9000,00 грн., характер виконуваної роботи – постійний, місце виконання робіт […], спосіб укомплектування вакансії: за сприяння Державної служби зайнятості – ТАК, підбір кадрів здійснюється самостійно – ні, примітки –. Зауважив, що у Додатку до Інформація про попит на робочу силу (вакансію) «Відомості про вакансію(ї)» щодо «інженер із стандартизації» в пункті 1.14. «Кількість вакансій для можливого працевлаштування осіб, які мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню, за категоріями таких осіб» проставлено відмітку щодо «особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проставлено кількість – 1. Також у розділі 2 «Доступність робочого(их) місця(ь) для особи(іб) з інвалідністю, інших маломобільних груп населення» Додатку у пункті 2.1. та пункті 2.2. вказано відомості про інклюзивність в умовах праці, а зокрема, зазначено про наявність пакувального місця для осіб з інвалідністю, а також вказано відомості про доступність та безпечність робочого місяця з врахуванням потреб особи з інвалідністю. Вказана звітність була подана та прийнята уповноваженою особою центру зайнятості 24.10.2023. Зауважив, що періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше трьох робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Центр зайнятості до якого звернулося товариство не забезпечило виконання свого обов`язку по працевлаштуванню особи з інвалідністю відповідно до відомостей наданих ТОВ «УКРСЕРТІФІКЕЙШН», в той же час товариство повністю та належним чином вжило всі необхідні заходи для працевлаштування особи з інвалідністю. Таким чином, ТОВ «УКРСЕРТІФІКЕЙШН» виконало всі покладені на нього законодавством обов`язки в частині створення робочого місця для особи з інвалідністю, а також вжило визначених державою заходів для пошуку і працевлаштування особи з інвалідністю (шляхом подання у встановлені строки та порядку звіту за формою №3-ПН), але з незалежних від товариства причин такої особи не знайшлося. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, а також стягнути з позивача на його користь всі, понесені ним судові витрати, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував таке.

Відповідно до Порядку надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №14-1 від 10.03.2023 і наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю №17 від 10.03.2023, позивачем, у формі електронного документу через електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України для відповідача направлено розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, за змістом якого:

- Середньооблікова чисельність штатних працівників становить - 9 осіб;

- Середньооблікова чисельність штатних працівників підприємства, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, осіб – “0”;

- Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця, округлені до цілого значення), одиниць – 1 особа;

- Фонд оплати праці штатних працівників, грн – 1421246,58;

- Середня річна заробітна плата штатного працівника (04/01), грн – 157916,29;

- Кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше (03-02), одиниць – 0,00;

- Сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05х06); від 16 до 25 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05); від 8 до 15 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05/2), грн – 78958,14 грн.

При цьому, як стверджено позивачем, усі розрахунки здійснені ним виключно на підставі даних податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, форму якого затверджено наказом Міністерства фінансів України №4 від 13.01.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за №111/26556, що надана роботодавцем до контролюючих органів за основним місцем обліку без можливості їх коригування.

У зв`язку з несплатою санкції в добровільному порядку, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 1895,04 грн та звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають з приводу соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантій їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами регулюються Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ).

Частинами першою, другою статті 18 Закону №875-ХІІ передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч. 2 ст. 20 Закону №875-ХІІ).

Відповідно до частин четвертої статті 20 Закону №875-ХІІ (в редакції чинній з 18.12.2024) адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. Позови про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені пред`являються протягом шести місяців після закінчення строку для самостійної сплати, встановленого частиною четвертою цієї статті.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом (ч. 5 ст. 20 Закону №875-ХІІ).

Згідно з ч. 10 ст. 20 Закону №875-ХІІ спори, що виникають із правовідносин за статтями 19 і 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю в адміністративному порядку відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" та/або в судовому порядку.

З системного аналізу наведених вище правових норм слід дійти висновку, що законодавством передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, що не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу. При цьому, адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку із вчиненням ним правопорушення, передбаченого статтею 20 Закону №875-XII.

У постанові від 03.08.2023 у справі №120/4975/22 Верховний Суд зазначив, що передбачена частиною першою статті 20 Закону №875-XII міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю має наставати або: 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону №875-XII, а саме: невиділення та нестворення робочих місць, ненадання державній службі зайнятості інформації, незвітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої, п`ятої статті 19 Закону №875-XII, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особи з інвалідністю, яка звернулась до роботодавця самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості.

На виконання приписів частини третьої статті 18 Закону №875-XII, 02.06.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №553 (набрала чинності 09.06.2023), якою затверджено Порядок надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю (далі - Порядок №553), яким визначено механізм надання підприємством, установою, організацією, фізичною особою, яка використовує найману працю, філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (міському, районному, міськрайонному центру зайнятості до дати припинення їх діяльності) інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до пункту 2 Порядку №553 роботодавець з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників з інвалідністю та/або з дати відкриття вакансій, на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, інформує центр зайнятості за його місцезнаходженням.

Інформація, необхідна для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, може надаватися роботодавцем центру зайнятості в електронній (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника/фізичної особи - підприємця або уповноваженої ними особи) (пункт 3 Порядку №553).

Роботодавець може повідомити центру зайнятості про закриття вакансії (вакансій) шляхом надсилання відповідної інформації в електронній формі на офіційну електронну адресу центру зайнятості (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника/фізичної особи - підприємця або уповноваженої ними особи) (пункт 5 означеного вище Порядку).

Згідно з пунктом 6 Порядку №553 роботодавець подає до центру зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування особи з інвалідністю, за формою звітності №3-ПН, визначеною Мінекономіки.

Наказом Міністерства економіки України від 02.04.2022 №827-22, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.05.2022 за №565/37901, затверджено форму звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі форма №3-ПН) та Порядок її подання (далі Порядок №827-22).

Пунктами 1.4, 1.5 розділу І Порядку №827-22 визначено, що форма №3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

Форма №3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального / регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості до дати припинення їхньої діяльності) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

За пунктом 1.6 розділу І Порядку №827-22 роботодавець визначає вид форми №3-ПН первинна або уточнювальна. Первинна форма №3-ПН подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії). Уточнювальна форма №3-ПН подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії(й), зокрема, умов праці, розміру заробітної плати, вимог до кандидата(ів) тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та професійної назви робіт (професії/посади).

Актуальність зазначеної(их) у поданій формі №3-ПН вакансії(й) уточнюється фахівцем центру зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним чи фіксованим зв`язком, надсилання/отримання повідомлення електронною поштою. Також таке уточнення здійснюється перед направленням зареєстрованого безробітного або особи, яка шукає роботу, до роботодавця (пункт 1.7 розділу І означеного вище Порядку).

Таким чином, наведені вище положення Порядку №553 та Порядку №827-22 покладають на роботодавців обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН у разі виникнення в них потреби у підборі працівників з інвалідністю та/або відкриття вакансії, на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю. При цьому, періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається роботодавцем не пізніше ніж через три робочі дні з дати виникнення у нього відповідної потреби та/або відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну з таких вакансій.

З огляду на викладене, суд вважає, що обов`язок суб`єкта господарювання полягає у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, створенні для цього відповідних умов праці та надання інформації державній службі зайнятості, необхідної для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Отже, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН у строк не пізніше трьох робочих днів з дати відкриття відповідної вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №806/1368/17.

Як встановлено судом з матеріалів справи, 23.10.2023 на ТОВ «УКРСЕРТІФІКЕЙШН» було введено новий штатний розпис та створено одне робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю.

24.10.2023 на виконання Порядку №533 ТОВ «УКРСЕРТІФІКЕЙШН» до Рівненської філії Рівненського обласного центру зайнятості подано звітність форми №3-ПН (первинна) «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», у якій зазначено такі дані по вакансії:

1. інженер із стандартизації, кількість вакансій (од) – 1, розмір заробітної плати, грн – 9000,00 (усього, грн), з неї основна заробітна плата – 9000,00 грн, характер виконуваної роботи – постійний, місце виконання робіт […] спосіб укомплектування вакансії: за сприяння Державної служби зайнятості – ТАК, підбір кадрів здійснюється самостійно – ні, примітки – особа з інвалідністю;

2. інженер-лаборант, кількість вакансій (од) – 1, розмір заробітної плати, грн – 9000,00 грн., з неї основна заробітна плата – 9000,00 грн., характер виконуваної роботи – постійний, місце виконання робіт […], спосіб укомплектування вакансії: за сприяння Державної служби зайнятості – ТАК, підбір кадрів здійснюється самостійно – ні, примітки –.

У Додатку до вказаної Інформації «Відомості про вакансію(ї)» в пункті 1.14. «Кількість вакансій для можливого працевлаштування осіб, які мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню, за категоріями таких осіб» проставлено відмітку: «особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проставлено кількість – 1.

Також у розділі 2 «Доступність робочого(их) місця(ь) для особи(іб) з інвалідністю, інших маломобільних груп населення» вказаного Додатку у пункті 2.1. та пункті 2.2. вказано відомості про інклюзивність в умовах праці, а зокрема, зазначено про наявність пакувального місця для осіб з інвалідністю, а також вказано відомості про доступність та безпечність робочого місяця з врахуванням потреб особи з інвалідністю.

Вказана звітність була подана до центру зайнятості 24.10.2023.

Позивач обставин щодо подання відповідачем до державного центру зайнятості звіту за формою 3-ПН не заперечив та жодним чином не їх спростував.

Крім того, в листі від 28.08.2025 №16-03/1/02-960 Рівненська філія Рівненського обласного центру зайнятості підтвердила про подання відповідачем 24.10.2023 вищевказаного звіту та зазначила, що перша вакансія була знята роботодавцем у зв`язку із самостійним підбором працівника у січні 2024 року, а друга - підтверджена звітами від 10.01.2024 та 13.01.2025 у зв`язку із зміною розміру заробітної плати.

Тобто посада, створена відповідачем з можливістю працевлаштування особи з інвалідністю, була вакантною протягом 2024 року та січня 2025 року.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що твердження позивача про не створення відповідачем вакантної посади для працевлаштування осіб з інвалідністю не відповідає обставинам справи.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 18-1 Закону №875-XII державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК або рекомендації у сфері зайнятості, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Таким чином, обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати таких осіб на створені робочі місця, оскільки цей обов`язок покладається на органи працевлаштування.

Відтак, підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Такий правовий висновок сформований Верховним Судом у постановах від 11.08.2021 у справі №260/557/19, від 22.06.2022 у справі №826/11977/18, та від 03.08.2023 у справі №120/4975/22.

Крім того, у постанові від 04.10.2023 у справі № 640/14143/21 Верховний Суд зазначив, що обов`язок працевлаштування інвалідів, головним чином, лежить на центрі зайнятості, який повинен бути виконаний шляхом визначення кількості вакантних посад для інвалідів на підставі поданих звітів роботодавців, проводити пошук та направлення інвалідів до роботодавців, у яких наявні вакантні посади.

Підсумовуючи наведене вище у сукупності, оцінивши основні вагомі аргументи сторін, перевіривши їх дослідженими доказами, проаналізувавши норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позивач не надав належних, достатніх та допустимих доказів того, що відповідач не виконав встановлений Законом №875-ХІІ обов`язок щодо працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році. Натомість наданими відповідачем доказами в повній мірі підтверджено виконання ним цього обов`язку у 2024 році. Отже, суд вважає, що адміністративно-господарська санкція та пеня на загальну суму 80853,18 грн нараховані позивачем необґрунтовано, а тому позов про їх стягнення задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи, що позивачем в цій справі є суб`єкт владних повноважень, беручи до уваги результати судового розгляду справи, підстави для розподілу судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору, відсутні.

Разом з тим, відповідач подав клопотання про стягнення на його користь з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 26000 грн.

Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

При цьому, стаття 134 КАС України передбачає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2).

Частиною третьою статті 134 КАС України регламентовано, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України”, від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12 жовтня 2006 року у справі “Двойних проти України”, від 30.03.2004 у справі “Меріт проти України”, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд встановив, що відповідно до п. 1.1 договору про надання правничої допомоги від 25.08.2025 б/н, укладеного між ТОВ «УКРСЕРТІФІКЕЙШН» (Клієнт) та Адвокатським бюро “Миколи Бляшина” (Адвокатське бюро), за цим Договором Адвокатське бюро (Захисник) зобов`язується надати правову (правничу) допомогу Клієнту у формі захисту та представництва його інтересів в суді у справі №460/13966/25 за позовом Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про стягнення адміністративно-господарських санкцій (надалі по тексту Договору - судова справа) та яка включає в себе: 1.1.1. збір і аналіз доказів, отримання та збирання відомостей про факти, які можуть бути використані, як джерело відомостей та докази у судовій справі; 1.1.2. правовий аналіз відомостей, фактів та обставин правовідносин щодо мають відношення до предмету договору; 1.1.3. складання та підготовка процесуальних документів (відзив, заперечення, клопотання, тощо) та документів правового характеру для подачі до суду в судовій справі; 1.1.4. представництво в суді першої інстанції; 1.1.5. представництво в суді апеляційної інстанції; 1.1.6. здійснювати інші дії, пов`язані з виконанням цього Договору, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та всі фактичні витрати, необхідні для виконання договору у відповідності до умов Договору.

Згідно з п. 3.1 – 3.3, 3.6 Сторонами погоджено, що розмір гонорару за цим Договором визначено відповідно до принципу свободи договору у формі нарахування та виплати гонорару в фіксованому розмірі: за представництво в суді першої інстанції в сумі 26 000,00 грн (Двадцять шість тисяч грн. 00 коп.); за представництво в суді апеляції інстанції в сумі 20 000,00 грн. (Двадцять тисяч грн 00 коп.). При встановленні розміру гонорару враховано складність справи та її обставини, кваліфікація і досвід Захисника, важливість справи для Клієнта та інші істотні обставини. Гонорар визначений за цим Договором сторонами є розумним і співмірним та враховує витрачений адвокатом час. Гонорар за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включає підготовку до її розгляду, збір доказів, підготовку процесуальних документів по справі при потребі, участь в судових засіданнях при потребі, тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, інших витрат Захисника. Оплата гонорару здійснюється не пізніше 3 робочих днів з дня виставлення рахунку в безготівковому порядку.

Витрати відповідача на професійну правничу допомогу підтверджуються дослідженими судом доказами, а саме:

ордером від 27.08.2025 серії ВК №1186536 адвоката Лавренчук Т.В.;

рахунком від 26.08.2025 №INV-003614;

проміжним звітом від 11.12.2025 про надану правничу допомогу у справі №460/13966/25 станом на 11.12.2025, згідно з яким Адвокатське бюро було надано ТОВ «УКРСЕРТІФІКЕЙШН» такі види правової допомоги: 1. Аналіз позовної заяви та додатків до неї, узгодження правової позиції з клієнтом та підготовка відзиву на таку позову заяву / подано через систему «Електронний Суд» - 5 год.00хв.; 2. Підготовлено адвокатський запит на Рівненську філію Рівненського обласного центру зайнятості / подано адресату - 1 год. 00 хв.; 3. Підготовлено клопотання про долучення доказів у справі №460/13966/25 з долученням до нього відповіді Рівненської філії Рівненського обласного центру зайнятості на адвокатський запит - 0 год 30хв. Всього - 6 год.30хв. Загальний обсяг часу, витраченого на надання правової допомоги ТОВ «УКРСЕРТІФІКЕЙШН» у справі №460/13966/25 станом на 11.12.2025 за цим проміжним звітом складає 6 годин 30хв.;

платіжною інструкцією від 28.08.2025 №5574 на суму 26000,00 грн з призначенням платежу "гонорар у справі №460/13966/25 відповідно до рахунку від 26.08.2025 №INV-003614 без ПДВ".

Позивач заперечень щодо розміру судових витрат не подав.

Суд зазначає, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, затрачений адвокатом час на надання правничої допомоги, суд дійшов висновку, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 26000,00 грн, є надмірною, неспівмірною із складністю справи та фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, отже підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Відтак, виходячи з критерію пропорційності, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з позивача, повинен становити 3000,00 грн. Решту витрат на правничу допомогу повинен понести відповідач.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСЕРТІФІКЕЙШН» про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені відмовити повністю.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСЕРТІФІКЕЙШН» за рахунок бюджетних асигнувань Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 3000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Замкова, 10 А/1, м. Рівне, Рівненська обл., 33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 13979356)

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРСЕРТІФІКЕЙШН" (вул. Володимира Стельмаха, 62Д, м. Рівне, Рівненський р-н, Рівненська обл., 33019. ЄДРПОУ/РНОКПП 43478470)

Повний текст рішення складений 08 січня 2026 року.

Суддя Н.О. Дорошенко