Рішення від 07 січня 2026 р. у справі №440/7076/25 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/7076/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №163950032416 від 24.04.2025 року щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1982 по 18.06.1990 року у Донецькому інституті радянської торгівлі згідно диплому серії НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1982 по 18.06.1990 року у Донецькому інституті радянської торгівлі згідно диплому серії НОМЕР_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 24.04.2025 №163950032416 позивачу протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком з посиланнями на те, що до страхового стажу не зарахований період навчання з 01.09.1982 по 18.06.1990 року у Донецькому інституті радянської торгівлі, оскільки період навчання перетинається з військовою службою та перевищує встановлені терміни навчання, а також не зазначена форма навчання та періоди навчання. Зазначає, що відповідно до диплому Донецького інституту радянської торгівлі серії НОМЕР_1 , позивач в 1982 році вступив до Донецького інституту радянської торгівлі і в 1990 році закінчив повний курс названого інституту за спеціальністю "Економіка торгівлі", форма навчання - денна. Рішенням Державної екзаменаційної комісії від 18.06.1990 позивачу присвоєно кваліфікацію економіста. Тобто, у 1990 році позивач закінчив навчання. У 1961 році у зв?язку з перейменуванням міста Сталіно на Донецьк інститут одержав назву Донецький інститут радянської торгівлі. У 1998 році інститут отримав статус університету: Донецький державний університет економіки і торгівлі. При цьому, враховуючи неодноразові перейменування та реорганізацію Донецького інституту, в якому навчався позивач, шляхом його приєднання до Криворізького національного університету, ОСОБА_1 звернувся із запитом до Криворізького національного університету про надання довідки щодо його навчання у Донецькому інституті радянської торгівлі. Листом від 18.03.2025 №41-157/3 позивачу було підтверджено факт його навчання у період з 1982 по 1990 роки у Донецькому інституті радянської торгівлі. Поряд з цим, факт навчання позивача з 01.09.1982 по 22.06.1990 у вказаному вище інституті також підтверджується записом у трудовій книжці серії НОМЕР_2 . Водночас, протягом періоду навчання з 24.06.1985 по 13.06.1987 позивач проходив військову службу, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_3 . Після закінчення військової служби позивач повернувся до навчання.

2. Стислий зміст заперечень відповідача

У наданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні у повному обсязі. Свою позицію мотивував тим, що позивач по справі звернувся із заявою про призначення пенсії за віком до територіальних органів Пенсійного фонду України 16.04.2025. Заява позивача про призначення пенсії за віком від 16.04.2025 була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду в Кіровоградській області було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 24.04.2025 №163950032416. Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повідомило позивача про відмову у призначенні пенсії листом виходячи з того, що позивач зареєстрований та проживає в Полтавській області, відповідно в разі призначення пенсії позивач буде перебувати на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області. Відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон) право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - 32 роки. У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2028 року по 31 грудня 2028 року - від 25 до 35 років; після досягнення віку 65 років - за наявності страхового стажу починаючи з 1 січня 2026 року – від 15 до 25 років. Згідно рішення про відмову в призначенні пенсії за віком від 24.04.2025 № 163950032416 підставами відмови слугувало те, що страховий стаж особи становить 30 років 1 місяць 27 днів. Страховий стаж особи для визначення права на пенсію за віком з врахуванням положень абзацу 3 підпункту 1 пункту 3-1 розділу ХV Закону складає 31 рік 20 днів. За результатом розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зарахований період навчання з 01.09.1982 по 18.06.1990 згідно диплому НОМЕР_1 , оскільки період навчання перетинається з військовою службою, перевищує встановлені терміни навчання. При цьому, надана позивачем довідка №41-157/3 від 18.03.2025 підтверджує факт навчання, але в ній не зазначена форма навчання та періоди навчання /а.с. 56-58/.

3. Процесуальні дії по справі

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджено копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 /а.с. 20-26/.

16.04.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком /а.с. 38-39/.

З урахуванням принципу екстериторіальності заяву та документи ОСОБА_1 було передано на розгляд ГУПФУ в Кіровоградській області.

Рішенням Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 24.04.2025 №163950032416 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного стажу.

Так, у рішенні про відмову пенсійним органом зазначено, що вік заявника 60 років. Працює. Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон) право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років. У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2028 року по 31 грудня 2028 року - від 25 до 35 років; після досягнення віку 65 років - за наявності страхового стажу починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років. Страховий стаж особи становить 30 років 1 місяць 27 днів. Страховий стаж особи для визначення права на пенсію за віком з врахуванням положень абзацу 3 підпункту 1 пункту 3-1 розділу XV Закону складає 31 рік 20 днів. За результатом розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зарахований період навчання з 01.09.1982 по 18.06.1990 згідно диплому НОМЕР_1 , оскільки період навчання перетинається з військовою службою, перевищує встановлені терміни навчання. Надана довідка №41-157/3 від 18.03.2025 підтверджує факт навчання, але в ній не зазначена форма навчання та періоди навчання. Право на призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону, з урахуванням наявних документів, заявник набуде після досягнення 63-річного віку, з 08.01.2028. Рішення про відмову може бути переглянуте у разі надання додаткових документів.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач оскаржив його до суду шляхом звернення з цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Перелік видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначено статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ, підпунктом "д" пункту 1 якого передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

За приписами статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 8 Порядку № 637 передбачено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Отже, норма статті 62 Закону №1058-IV закріплює, що основним документом для підтвердження стажу роботи є трудова книжка і лише при її відсутності або відсутності відповідних записів у ній, стаж підтверджується згідно із Порядком, затвердженим Постановою КМУ № 637, зокрема, період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти може бути підтверджений дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що відповідач піддав сумніву період навчання позивача з 01.09.1982 по 18.06.1990 згідно диплому НОМЕР_1 , оскільки вказаний період перетинається з проходженням ОСОБА_1 військової служби.

З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити, що факт навчання позивача у Донецькому інституті радянської торгівлі із 1982 по 18.06.1990 підтверджується дипломом серії НОМЕР_1 , копія якого залучена до матеріалів справи /а.с. 17, 40/.

Водночас, у період з 24.06.1985 по 13.06.1987 ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах Союзу ССР у військовій частині НОМЕР_5 , що підтверджується записами у військовому квитку позивача серії НОМЕР_3 , виданому 15.10.1991 /а.с. 18-19, 48-50/.

При цьому, у військовому квитку позивача серії НОМЕР_3 також зазначені відомості про освіту останнього, а саме, вказано про його навчання у Донецькому інституті радянської торгівлі /а.с. 18, 48/.

Крім того, у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 06.08.1990 міститься запис про те, що до вступу в Управління торгівлі Світловодського міськвиконкому ОСОБА_1 навчався в Донецькому інституті радянської торгівлі з 01.09.1982 по 22.06.1990, диплом НОМЕР_1 /а.с. 9, 43 зі звороту/.

З огляду на викладене, не заперечується та обставина, що період навчання позивача в Донецькому інституті радянської торгівлі з 01.09.1982 по 22.06.1990 накладається на період проходження ОСОБА_1 військової служби з 24.06.1985 по 13.06.1987.

Разом з тим, на переконання суду, відповідач безпідставно не зарахував весь період навчання позивача, тоді як він співпадає з проходженням військової служби лише частково.

Так, не співпадають із військовою службою періоди навчання позивача у Донецькому інституті радянської торгівлі з 01.09.1982 по 23.06.1985 та з 14.06.1987 по 22.06.1990.

Отже, вищевказані періоди фактичного навчання позивача, які не співпадають із військовою службою відповідно мають бути зараховані до страхового стажу позивача, а саме, з 01.09.1982 по 23.06.1985 та з 14.06.1987 по 22.06.1990 на підставі відомостей трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 06.08.1990 та диплому серії НОМЕР_1 , виданого Донецьким інститутом радянської торгівлі 22.06.1990.

Щодо посилань пенсійного органу у оскаржуваному рішенні про відмову у призначенні пенсії за віком на те, що надана позивачем довідка №41-157/3 від 18.03.2025 підтверджує факт навчання, але в ній не зазначена форма навчання та періоди навчання, то суд зазначає, що дійсно ОСОБА_1 разом із заявою про призначення пенсії за віком подавалася до пенсійного органу довідка Криворізького національного університету №41-157/3 від 18.03.2025 /а.с. 42/.

Так, згідно довідки Криворізького національного університету №41-157/3 від 18.03.2025 у відповідь на звернення стосовно підтвердження факту навчання у Донецькому інституті радянської торгівлі ОСОБА_1 у період з 1982 по 1990 роки повідомлено наступне. Згідно з наказом Міністерства освіти і науки України "Про реорганізацію Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського" (ДонНУЕТ) від 29.07.2024 №1063 ДонНуЕТ реорганізовано шляхом приєднання до Криворізького національного університету. Правонаступником прав та обов?язків ДонНУЕТ є Криворізький національний університет. Відповідно до статті 5-1 Закону України від 02.09.2014 №1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та на основі наданої заявником нотаріально завіреної копії диплому серії НОМЕР_1 від 22.06.1990, виданого Донецьким інститутом радянської торгівлі, Криворізький національний університет підтверджує факт навчання ОСОБА_1 у Донецькому інституті радянської торгівлі у період з 1982 по 1990 роки.

Крім того, згідно довідки Криворізького національного університету №41-185/3 від 09.04.2025 /а.с. 41/ у відповідь на звернення №1600-0210-8/26695 від 04.04.2025 стосовно надання довідки про періоди навчання з урахуванням військової служби гр. ОСОБА_1 в Донецькому інституті радянської торгівлі та довідки про реорганізацію (перейменування) навчального закладу повідомлено наступне. Згідно з наказом Міністерства освіти і науки України "Про реорганізацію Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського" (ДонНУЕТ) від 29.07.2024 №1063 ДонНУЕт реорганізовано шляхом приєднання до Криворізького національного університету. Правонаступником прав та обов?язків ДонНУЕТ є Криворізький національний університет. У зв?язку з переведенням ДонНУЕТ до м. Кривий Ріг згідно з наказом МОН України від 17.10.2014 №1178 "Про організацію освітнього процесу у Донецькому національному університеті економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського" та відсутністю у повному обсязі інформації про працівників та студентів-випускників (архіви, кадрова та фінансова документація залишилися у м. Донецьк), що підтверджується висновками Саксаганського РВ Криворізькою МУ УМВС України в Дніпропетровській області від 23.10.2014 №31/ЖЄО-2783, від 15.12.2014 №31/ЖЄО-3487. Криворізький національний університет не може надати довідку про періоди навчання з урахуванням військової служби гр. ОСОБА_1 в Донецькому інституті радянської торгівлі.

Відтак, суд вважає, що позивач позбавлений можливості надання належної уточнюючої довідки про період його навчання враховуючи знаходження архівів, кадрової та фінансової документації ДонНУЕТ у м. Донецьк, тобто на тимчасово окупованій території, та в період власне збройної агресії та воєнного стану.

Разом з тим, суд наголошує, що ОСОБА_1 має належним чином оформлений запис у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 06.08.1990, а також належним чином оформлений диплом серії НОМЕР_1 , виданий Донецьким інститутом радянської торгівлі 22.06.1990, який відповідає вимогам законодавства для підтвердження права на пенсію, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відтак відповідач не позбавлений права вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність поданих відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

У свою чергу відповідачем не надано до суду доказів на спростування доводів позивача про те, що навчання у вищому навчальному закладі у спірний період відбувалося за денною формою.

Оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо). Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема Закону №1058, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

Враховуючи наведене, з урахуванням представлених суду письмових доказів, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено та не надано доказів на підтвердження правомірності відмови позивачеві у зарахуванні до його загального страхового стажу періодів навчання з 01.09.1982 по 23.06.1985 та з 14.06.1987 по 22.06.1990, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 24.04.2025 №163950032416 щодо відмови в призначенні пенсії за віком слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини №3477-IV від 23.02.2006 суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень вказаної Конвенції.

У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та, виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Враховуючи фактичні обставини даної справи, суд вважає, що зарахування періодів навчання з 01.09.1982 по 23.06.1985 та з 14.06.1987 по 22.06.1990 до страхового стажу є варіантом правомірної поведінки, від якого відповідач безпідставно ухилився, тому це питання не може бути віднесено до дискреційних повноважень органу пенсійного фонду з огляду на приписи чинного пенсійного законодавства.

Надаючи правову оцінку обраному позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відтак, суд вважає, що належним та необхідним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.04.2025 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання з 01.09.1982 по 23.06.1985 та з 14.06.1987 по 22.06.1990 у Донецькому інституті радянської торгівлі на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_2 від 06.08.1990 та диплому серії НОМЕР_1 , виданого Донецьким інститутом радянської торгівлі 22.06.1990.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Водночас, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки передумовою для виникнення цього спору є протиправні дії відповідача, суд вважає за необхідне компенсувати судові витрати позивача у повному розмірі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, буд. 7 А, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, код ЄДРПОУ 20632802) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 24 квітня 2025 року №163950032416 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 квітня 2025 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до загального страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01 вересня 1982 року по 23 червня 1985 року та з 14 червня 1987 року по 22 червня 1990 року у Донецькому інституті радянської торгівлі на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_2 від 06.08.1990 та диплому серії НОМЕР_1 , виданого Донецьким інститутом радянської торгівлі 22.06.1990.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяМ.В. Довгопол