Рішення від 07 січня 2026 р. у справі №740/6951/25 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/6951/25

Провадження № 2-а/740/6/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2026 року місто Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області у складі судді Гагаріної Т.О., при секретарі Мартиненко Ю.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Чернігівській області, третя особа: інспектор Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області Кательницький Олександр Григорович, про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

встановив:

04.12.2025 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руку, зафіксоване не в автоматичному режимі серiя ЕАН №6216001 вiд 24.11.2025 за ч.1 ст.122 КУпАП, складену щодо нього та закрити справу про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову зазначив, що 24.11.2025 відносно нього інспектором Кательницьким О.Г. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №6216001. Відповідно до винесеної постанови, ним ніби було скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. В постанові зазначено, що керуючи транспортним засобом марки «VOLVO FH12.420», державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом M&G FDC27A, державний номерний знак НОМЕР_2 , не виконав вимог дорожнього знаку 3.15 «Рух вантажних ТЗ маса яких перевищує 12 т заборонено» та здійснив рух у зоні дії дорожнього знаку 3.15, чим порушив п.8.4.в. ПДР.

Зазначив, що він дійсно, 24.11.2025 він керував автомобілем марки «VOLVO FH12.420», державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом M&G FDC27A, державний номерний знак НОМЕР_2 , та рухався від місця постійної стоянки за адресою: Чернігівська область, м.Ніжин, вул.Захисників України, 4, до виїзду з м.Ніжина по вул.Незалежності у напрямку с.Вертіївка, обираючи найкоротший та найбільш логічний маршрут для початку роботи за межами міста. Його рух був об`єктивно необхідним і не мав транзитного характеру (виїзд від стоянки на трасу Р67), він обрав шлях, який не передбачав проїзд об`єктів, що потребують особливого захисту. Зазанчив., що він не здійснював заїзд у зону дії знаку 3.15, оскільки його транспортний засіб уже перебував в межах міста Ніжина на стоянці і протягом тижня до дати винесення постанови не використовувався, а тому він не здійснював в`їзд в місто Ніжин під обмежувальний знак 3.15., а лише виконував вимушений маневр виїзду з міста.

На місці зупинки він не визнав факт правопорушення, його пояснення та заперечення не були враховані. Вважає, що фактичні обставили справи, викладені у постановi, є такими, що не відповідають дійсності, у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, у постанові відсутні будь які докази, що підтверджують масу його автомобіля, не враховано, що він рухався з місця стоянки на виїзд з міста Ніжина, а тому постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08.12.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження.

У поданому відзиві від 17.12.2025 третя особа інспектор Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області Кательницький О.Г. просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та зазначив, що 24.11.2025 нарядом ГРПП №1 у складі інспектора ВРПП Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області майора поліції Кательницького О.Г. та поліцейського ВРПП Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області сержанта поліції Книря Ігоря Миколайовича близько 19 год 00 хв під час патрулювання м. Ніжин по вул. Незалежності, 21, за порушення вимог п.8.4 (в) ПДР відповідно до ч.1 ст.35 ЗУ "Про Національну поліцію" було зупинено автомобіль VOLVO FH, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , мешканця АДРЕСА_1 , а саме за невиконання вимоги дорожнього знаку 3.15 "Рух транспортних засобів маса яких перевищує 12 тон заборонено". Інспектором було розглянуто справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, за результатом якої винесено постанову ЕАН №6216001 та накладено штраф у розмірі 340 грн. Дана подія фіксувалась на нагрудний відеореєстратор поліцейського та автомобільний відеореєстратор. Поліцейський належним чином роз`яснив позивачу його права, та вручив постанову ОСОБА_1 , останній поставив підпис та отримав копію оскаржуваної постанови.

19.12.2025 від представника відповідача Головного управління національної поліції в Чернігівській області надійшов відзив на позовну заяву в якому, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та зазначив, що поліцейський дотримався передбаченої законодавством процедури розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, ознайомив водія із правами, якими користується особа, стосовно якої проводиться розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності, розглянув заявлені клопотання та надав можливість в будь-який зручний спосіб позивачу користуватися наданими правами. Твердження позивача про те, що оскаржувана постанова є протиправною з огляду на те, що поліцейські не проводили зважування транспортного засобу, є безпідставною. Так, маса автопоїзда під керуванням позивача перевищувала дозволені 12 т незалежно від наявності вантажу. Згідно зі свідоцтвами про реєстрацію (що не заперечується і самим позивачем): споряджена маса тягача VOLVO FH12.420-7270 кг; споряджена маса причепа M&G FDC27A - 6800 кг; загальна споряджена маса становить 14070 кг (14,07 т). Це мінімально можлива маса транспортного засобу без вантажу. Отже, транспортний засіб фізично не міг важити менше 12 тонн. Дія знаку 3.15 поширювалась на позивача в будь-якому випадку. Потреби у проведенні зважувания не існувало, оскільки маса була встановлена за офіційними документами, що є належним доказом, відповідно до ст.251 КУпАП. Усталена судова практика при розгляді справ анологічного характеру свідчить, що споряджена маса може бути достатньою для констатації порушення вимог знаку 3.15, якщо вона перевищує встановлене обмеження.

Щодо тверджень позивача про те, що він 24.11.2025 нібито їхав з місця стоянки найкоротшим шляхом на виїзд з міста Ніжина, то вказані твердження позивача є такими, що не відповідають дійсності та спростовуються відеозаписом нагрудного портативного відеореєстратора поліцейського, який приєднано до оскаржуваної постанови, та надано до матеріалів справи третьою особою. Так, як вбачається з наявного відеозапису (19:02:21, 19:02:55, 19:04:25 відеозапису) поліцейські неодноразово запитували позивача про те, куди він направляється, на що позивач повідомляв поліцейським, що він направляється на місце стоянки. Водночас на пропозицію поліцейських супроводжувати його до місця стоянки проконтролювати тa здійснення позивачем паркування автомобіля (19:02:55 відеозапису) позивач відповідав категоричною відмовою, що в свою чергу свідчить про неправдивість тверджень позивача в цій частині та спробу ввести в оману суд. Таким чином, вищевикладеним та наявним відеозаписом підтверджується факт порушення позивачем 24.11.2025 вимог п.8.4.в. ПДР, за що нормами ч.1 ст.122 КУпАП передбачена відповідальність, що повністю спростовує доводи позивача про протиправність оскаржуваної постанови.

На підставі ст.262 КАС України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно положень ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши наявні в справі докази, суд встановив наступне.

24.11.2025 інспектром Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області Кательницьким О.Г. винесено постанову серії ЕАН №6216001, згідно якої притягнуто позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 24.11.2025 о 19-00 год в м.Ніжині на вул.Незалежності, 21, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом "VOLVO FH12.420", державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом M&G FDC27A, державний номерний знак НОМЕР_2 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.15 "Рух ТЗ маса яких перевищує 12 т заборонено" та здійснив рух в зоні дії дорожнього знаку 3.15, чим порушив пункт 8.4.в.Правил дорожнього руху– порушення вимог заборонних знаків (а.с.10).

Вказана постанова містить відомості про долучення до постанови відео з боді камери М505.

Судом досліджено копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , з якого вбачається, що маса без навантаження спеціалізованого напівпричепу M&G FDC27A, державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 6800 кг, максимальна маса 39000 кг.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , вбачається, що маса транспортного засобу «VOLVO FH12.420», державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 7270, максимальна маса 34000.

Тобто загальна маса без навантаження транспортного засобу з напівпричепом складає 14070 кг.

Згідно із ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (ст.68 Конституції України).

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Згідно з п.1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з п.1.4 Правил дорожнього руху кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Відповідно до п.1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно із ч.5 ст.14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Статтею 7 КУпАП визначено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч.1 ст.9 КУпАП).

Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Згідно п.п.8.1 ПДР регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Відповідно до п.п.8.4 дорожні знаки поділяються на групи, зокрема, заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Згідно додатку 1 ПДР передбачені забороні знаки, зокрема знак 3.15 «Рух транспортних засобів, маса яких перевищує…т, заборонено» тобто забороняє рух транспортних засобів, у тому числі їх составів, загальна фактична маса яких перевищує зазначену на знакові. Зона дії знака від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, до кінця населеного пункту. Дія знака не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи із норм, викладених в ст.77 КАС України, за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає саме на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

При цьому, окремо слід звернути увагу на те, що відповідно до вимог ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач звертаючись до суду із зазначеним позовом на обґрунтування позовних вимог вказує на необґрунтованість, недоведеність та незаконність винесеної відносно нього постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Суть правопорушення, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, полягає в порушенні вимог дорожнього знаку 3.15 ПДР "Рух транспортних засобів, маса яких перевищує 12 т, заборонено". Забороняється рух транспортних засобів, у тому числі їх составів, загальна фактична маса яких перевищує зазначену на знаку.

Відповідно до даних оскаржуваної постанови автомобіль, за кермом якого перебував позивач, рухався в зоні діїзнаку 3.15 "Рух транспортнихзасобів, маса яких перевищує 12 т, заборонено".

Аналізуючи докази у справі суд враховує те, що позивач не заперечує того факту, що 24.11.2025 о 19-00 год він керував автомобілем "VOLVO FH12.420", державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом M&G FDC27A, державний номерний знак НОМЕР_2 , в зоні дії дорожнього знаку 3.15 ПДР "Рух транспортних засобів, маса яких перевищує 12 т, заборонено", що підтверджується відеозаписом з боді камери інспектора.

На долученому відеозаписі позивач сам визнає цей факт, пояснює що їде на автомобільну стоянку.

Водночас посилання позивача у позовній заяві на наявність договору про надання стоянки автомобіля, згідно з яким місце стоянки автомобіля «VOLVO FH12.420», державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом, за адресою: Чернігівська область, м.Ніжин, вул.Захисників України, 4, не підтверджує того факту, що позивач рухався саме з місця стоянки без виконання вимог дорожнього знаку 3.15 ПДР.

Доводи позивача, викладені у позовній заяві, щодо недоведеності факту вчиненого правопорушення є нічим іншим як обраною лінією захисту з метою уникнення відповідальності за вчинене.

Тобто, факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП та відповідно порушення вимог п.8.4.в ПДР, підтверджено не лише візуальним спостереженням працівника поліції, а й підтверджується наданими відповідачем доказами, даними відеозаписів із місця події.

Згідно ч.1 ст.40 Закону України "Про Національну поліцію»"поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:

1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;

2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;

3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню;

4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння;

5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.

Таким чином, надані докази є допустимими та належними, оскільки зібрані без порушень норм чинного законодавства, містять інформацію щодо предмету доказування та дають змогу дійти висновку про наявність обставин, які входять до предмета доказування.

Крім цього, висновок про те, що відеоматеріали з місця події є доказами в адміністративній справі, які безпосередньо свідчать про наявність та обставини правопорушення, неодноразово був висловлений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 536/583/17, від 29 травня 2018 року у справі № 727/6565/17 та від 11 липня 2019 року у справі № 686/15730/16-а, про що вірно зазначено судом першої інстанції.

Щодо тверджень позивача, що поліцейські не проводили зважування транспортного засобу, то судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль «VOLVO FH12.420», державний номерний знак НОМЕР_1 , має повну масу 34000 кг, а маса без навантаження складає 7270 кг, а відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу M&G FDC27A, державний номерний знак НОМЕР_2 , напівпричіп має повну масу 39 000 кг, а маса без навантаження складає 6800 кг. Тобто, маса автопоїзда під керуванням позивача перевищувала дозволені 12 т незалежно від наявності вантажу. Габаритно-ваговий контроль щодо зазначеного вище транспортного засобу не проводився, оскільки маса була встановлена за офіційними документами, що є належним доказом, відповідно до ст.251 КУпАП.

Враховуючи, що максимальна маса транспортного засобу склала 14070 кг, а дорожній знак 3.15 ПДР встановлює обмеження щодо руху транспортних засобів, маса яких перевищує 12 т, суд дійшов висновку про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП про порушення позивачем п. 8.4.в Правил дорожнього руху.

Хоча КАС України і покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень на відповідача, однак, це не може розумітися таким чином, що позивач взагалі звільнений від обов`язку доказування своїх вимог.

Позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Додатково суд враховує, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «O’Halloranand Francis v. The United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Згідно вимог ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6-10, 72, 77, 90, 241-246, 271, 272, 286, КАС України, суд

ухвалив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Чернігівській області, третя особа: інспектор Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області Кательницький Олександр Григорович, про скасування постанови про адміністративне правопорушення –відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т.О.Гагаріна