Постанова від 07 січня 2026 р. у справі №587/5457/25 — Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/5457/25

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2026 року суддя Сумського районного суду Сумської області Вортоломей І. Г., розглянувши адміністративну справу, що надійшла від Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, військовий квиток НОМЕР_1 , учасника бойових дій, РНОКПП: НОМЕР_2 ,

за ч. 5 ст. 126 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №516734 від 18 листопада 2025 року – 18 листопада 2025 року о 15 год. 10 хв. на дорозі Т1909, 8 км (Нижньосироватська територіальна громада) керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування. Це правопорушення вчинено повторно протягом року та зафіксовано на нагрудний відеореєстратор Motorola Solutions 471590, чим порушив п. 2.1 А ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП України.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що керування вказаним автомобілем в зазначений час та дату було викликано крайньою необхідністю, а саме виконання завдання відповідно до бойового розпорядження командира.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Якименко О. І. підтримала раніше подане нею письмове заперечення та просила суд закритисправу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП у зв`язку із вчиненням вказаного адміністративного правопорушення в стані крайньої необхідності. Пояснила, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі та виконує спеціальні бойові завдання по захисту національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф, перебуваючи безпосередньо у районах ведення воєнних (бойових) дій на території Сумської області поблизу лінії зіткнення з ворогом. У день складення протоколу ОСОБА_1 мав терміново їхати в авто службу військової частини НОМЕР_3 , яка знаходиться поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 , за запчастинами для автомобіля ХАМЕР. Вказаний автомобіль був пошкоджений безпілотними дронами ворога поблизу лінії зіткнення та потребував негайного ремонту, оскільки цим автомобілем необхідно було здійснити евакуацію поранених побратимів та військової техніки. Інших транспортних засобів для евакуації в частині не має, реальної можливості направити за запчастинами когось іншого з особового складу не було. Також ОСОБА_1 є єдиним техніком в роті, тому саме він мав обрати необхідні для термінового ремонту транспортного засобу запчастини. Така ситуація сталася внаслідок того, що ворог вчинив масований безпілотний обстріл особового складу та техніки частини, необхідність термінового виїзду в смт Недригайлів пов`язана з терміновим виїздом на позиції з метою виконання бойових завдань та захистом Батьківщини. Участь ОСОБА_1 у злагодженій роботі взводу була вкрай необхідною, від швидких та оперативних дій якого залежало життя побратимів, збереження воєнної техніки, зброї та захист позицій від прориву ворога. Автомобіль, на якому рухався ОСОБА_1 , придбаний ним за власні кошти та призначений для виконання бойових завдань. ОСОБА_1 має посвідчення водія, яке ніхто у нього не вилучав, про притягнення його до адміністративної відповідальності йому відомо не було, адже з червня 2022 року він перебуває в лавах Збройних Сил України. В цьому випадку ОСОБА_1 виконував невідкладний наказ, діяв у стані крайньої необхідності, а вчинене ним порушення є менш значним, ніж відвернена шкода.

Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що є безпосереднім командиром ОСОБА_1 , знайомий з ним з 2023 року, може охарактеризувати його з позитивної сторони як відповідального до виконання завдань військовослужбовця. 18 листопада 2025 року їх підрозділ перебував на бойовому завданні у АДРЕСА_3 . Під час виконання бойових дій був пошкоджений автомобіль Хамер, який вкрай потрібен їм для виконання цих завдань, тому, щоб забрати його з позицій, де постійні обстріли зі сторони рф, та не втратити його, він віддав усний наказ ОСОБА_1 як головному техніку, який має відповідні знання, їхати в автослужбу в смт. Недригайлів за запчастинами. Інших військових, які б могли виконати це завдання, не було. Такі злагоджені дії допомогли виконати завдання, врятувати людей, спасти техніку. Знає, що ОСОБА_1 позбавлений права керування, але виконання цього завдання було дійсно вкрай необхідним для виконання подальших бойових завдань.

Суддя, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, його захисника, дослідивши матеріали справи, прийшла до таких висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пункт 2.1а ПДР України передбачає, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Невиконання пункту 2.1а ПДР України має наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП. Ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених ч. 2-4 цієї статті, в цьому випадку за керування транспортним засобом особою, яка позбавлена права керування таким транспортним засобом.

При цьому, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів у справі.

Правовими нормами ст. 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті для усунення небезпеки, яка загрожує. Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.

Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема, не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Підставою крайньої необхідності є небезпека інтересам, які охороняються адміністративним законодавством. Ця небезпека може бути викликана: 1) протиправними діями людини: 2) діями тварин; 3) природними явищами; 4) джерелом підвищеної небезпеки (технічними та транспортними засобами) тощо. Крім того, крайню необхідність можна визнати правомірною лише при таких обставинах (ознаках): - небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; - при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; - шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.

Відповідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Вчинення протиправного діяння в стані крайньої необхідності представляє собою дії правопорушника, спрямовані на усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, встановленому порядку управління, але за умов, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунена іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена.

З наданих захисником доказів вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 , що підтверджується військовим квитком, довідками №3980 від 14 жовтня 2025 року, №4429 від 25 листопада 2025 року, №4473 від 27 листопада 2025 року, Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) №464 від 27 вересня 2025 року, має позитивні характеристики, відзнаки, є учасником бойових дій. Крім цього довідкою від 08 грудня 2025 року підтверджено, що саме 18 листопада 2025 року, в день складання протоколу, він брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, тому негайно мав виконати усний наказ командира щодо доставки запчастин для ремонту пошкодженого бойового автомобіля.

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази, суддя дійшла висновку, що ОСОБА_1 вчинив дії, які хоча і містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, але такими визнаватися не можуть, оскільки він діяв у стані крайньої необхідності у зв`язку з необхідністю виконання службових обов`язків, пов`язаних із захистом України від зовнішньої агресії, враховуючи баланс між інтересами держави по захисту її незалежності, територіальної цілісності з одного боку, та забезпечення порядку в області дорожнього руху з іншого боку, отже вчинене ним порушення є менш значним, ніж відвернена шкода.

Пунктом 4 частини 1 статті 247 КУпАП визначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони.

Виходячи з наведеного, суддя дійшла висновку про необхідність закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із вчиненням ОСОБА_1 дій в стані крайньої необхідності.

Керуючись ст. ст. 126, 245, 247, 280, 283, 285, 294 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із вчиненням вказаного адміністративного правопорушення в стані крайньої необхідності.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя І. Г. Вортоломей