Постанова від 05 січня 2026 р. у справі №711/8983/24 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/164/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №711/8983/24 Категорія: 305010900 Демчик Р. В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

судді секретарКарпенко О.В., Сіренко Ю. В. Івануса А.Д.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника відповідача адвоката Жук О. М. та представника позивача адвоката Манзар Т. В. на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 06.10.2025 (повний текст складено 06.10.2025, суддя в суді першої інстанції Демчик Р. В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в :

у листопаді 2024 року позивач звернувся до суду з позовом, яким просив стягнути з відповідача на свою користь матеріальні збитки у сумі 217 872,08 грн, моральну шкоду у сумі 30 000 грн та понесені судові витрати.

В обґрунтування вказав на те, що 26.04.2024 близько 12:45 год. у м. Черкаси ОСОБА_2 по вул. Гуржіївська, 60 керувала автомобілем KIA SPORTAGE д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не впевнилася в безпечності та скоїла зіткнення з автомобілем VOLKSWAGEN TOUAREG д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався позаду, чим порушила вимоги п.10.9 ПДР за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.07.2024 по праві № 711/3419/24 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП була застрахована згідно з полісу ОСЦПВВНТЗ № АТ3938617 в АТ «СГ «ТАС», сума страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну становить 160 000 грн.

У результаті ДТП позивач зазнав матеріальних збитків, які відповідно до висновку експерта № 62 від 07.06.2024 як вартість відновлювального ремонту легкового автомобіля VOLKSWAGEN TOUAREG д.н.з. НОМЕР_2 , без урахування коефіцієнту фізичного зносу складників внаслідок пошкодження під час ДТП 26.04.2024 складають 343 751,21 грн. Вартість відновлювального ремонту легкового автомобіля VOLKSWAGEN TOUAREG із урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників внаслідок пошкодження під час ДТП 26.04.2024 складає 145 308,29 грн.

09.09.2024 АТ «СГ «ТАС» здійснила виплату позивачу страхового відшкодування у сумі 125 879,13 грн за мінусом ПДВ, що підтверджується випискою по надходженням по картці/рахунку позивача та листом за № 15991/9124/ТС від 05.09.2024.

Отже за приписами ст. 1194 ЦК України відповідач повинна відшкодувати позивачу матеріальні збитки внаслідок пошкодження автомобіля VOLKSWAGEN TOUAREG під час ДТП 26.04.2024 у розмірі 217 872,08 грн, які залишилися не відшкодовані виплаченим страховим відшкодуванням.

Крім того, внаслідок ДТП, яка трапилася з вини відповідача, позивачу було завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях від пошкодження майна – автомобіля VOLKSWAGEN TOUAREG, що призвело до не можливості з моменту ДТП 26.04.2024 по серпень 2024 року (позивач здійснив ремонт автомобіля за власний рахунок) використовувати автомобіль за призначенням, порушенням нормальних життєвих зв`язків позивача, а саме користуватися своєю власністю в особистих цілях, що призводить до незручностей та додаткових зусиль для організації свого життя. Позивач з урахуванням душевних страждань та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, свої моральні страждання оцінює в сумі 30 000 грн.

Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 06.10.2025 позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 146 399,38 грн матеріальної шкоди, 5000 грн моральної шкоди та 5000 грн витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги.

Суд керувався тим, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 142 899,38 грн (288 207,67 грн /загальна сума ремонту автомобіля без ПДВ/ - 145 308,29 грн /сума, яка повинна бути сплачена страховиком/). Крім того, як вбачається з квитанції до прибуткового касового ордера №62 від 07.06.2024, за проведення авто-товарознавчого дослідження позивачем було сплачено 3500 грн. Таким чином загальна сума матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 146 399,38 грн. Також суд зазначив про необхідність відшкодування за рахунок винуватця ДТП позивачу моральної шкоди в розмірі 5000 грн, який відповідатиме засад розумності та справедливості.

Представник відповідача адвокат Жук О. М. 12.11.2025 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та новим рішенням відхилити позовні вимоги у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції невірно визначив розмір матеріальних збитків у позивача та не врахував, що якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу – постанови Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №№910/3650/16, 910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16.

Отже пред`явлення вимог про матеріальне відшкодування у розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу є неправомірним. Натомість позивачу має бути відшкодовано вартість відновлювального ремонту його транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу.

Згідно договору між АТ «СГ «ТАС» та ОСОБА_2 гранична сума страхових виплат становить 160 тис. грн, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фактичного зносу складників складає 145 308,29 грн. Відшкодування склало 125 879,13 грн (без ПДВ) тобто не вийшло за межі ліміту відповідальності страховика. З вимогою виплати різниці в сумі 19 429,16 грн позивач до ПрАТ «Страхова група «ТАС» не звертався.

Отже саме страховик відповідальності відповідача в межах ліміту відповідальності має нести витрати по відшкодуванню збитків позивачу.

Позивач не надав суду доказів вартості фактично здійсненого ремонту.

Позивач не довів наявності у нього моральних страждань від пошкодження його майна, адже йому належить ще один автомобіль, яким він міг користуватися.

Також на рішення суду першої інстанції 17.11.2025 апеляційну скаргу подано представником позивача адвокатом Манзар Т. В. у якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, порушено питання про скасування рішення районного суду в частині визначення розміру відшкодування матеріальної шкоди та стягнути з відповідача на користь позивача 165 828,54 грн матеріальної шкоди та 10 000 грн витрат на правничу допомогу при апеляційному перегляді справи.

Указує, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про необхідність покладення на страховика обов`язку відшкодувати матеріальну шкоду в межах ліміту відповідальності 160 000 грн за вирахуванням ПДВ, адже згідно пункту 36.2 статті 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», вказану суму страховик зобов`язаний доплатити у випадку надання доказів проведення відновлювального ремонту транспортного засобу на СТО, яке має статус платника ПДВ. Якщо докази ремонту відсутні, то компенсувати ПДВ не повинен ні страховик, ні винуватець. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 565/1210/19 та у постанові від 21 грудня 2020 року у справі № 911/286/20; у постанові від 12 липня 2023 року у справі № 591/1861/22.

Однак відповідно до висновку експерта № 62 від 07 червня 2024 року загальна сума ремонту автомобіля без ПДВ складає 288207,67 грн. За таких обставин позивач вважає, що з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 162 328,54 грн (288207,67 грн /загальна сума ремонту автомобіля без ПДВ/ - 125 879,13 грн /сума, яка сплачена страховиком без ПДВ/) + 3500 грн витрат за проведення експертизи.

Скаржник зауважує, що позивачу має бути компенсовано за рахунок держави судовий збір та стягнено з відповідача витрати за правничу допомогу пропорційно задоволених позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача Манзар Т. В. вказала про безпідставність аргументів, наведених у апеляційній скарзі представника відповідача, та просила її відхилити та задовольнити вимоги скарги представника позивача, а також відшкодувати 10 000 грн витрат на правничу допомогу, понесених при апеляційному перегляді справи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача Жук О. М. просила відмовити позивачу у його апеляційних вимогах та задовольнити вимоги апеляційної скарги представника відповідача, вказуючи на безпідставність аргументів скарги позивача та на доведеність вимог апеляційної скарги представника відповідача.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що власником автомобіля VOLKSWAGEN TOUAREG д.н.з. НОМЕР_2 є позивач ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 25.10.2016.

Постановою судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.07.2024 відповідача ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 850 грн. Звільнено ОСОБА_2 від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», як особу з інвалідністю ІІ групи.

Згідно вказаної постанови, 26.04.2024 о 12 год. 45 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «KIA SPORTAGE» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул. Гуржіївській у м. Черкаси, порушуючи вимоги п. 10.9 ПДР України, рухаючись заднім ходом не впевнилась в безпечності та скоїла зіткнення з автомобілем «VOLKSWAGEN TOUAREG» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався позаду, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 16.08.2024 постанова Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.07.2024 залишена без змін.

Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином вина відповідача у вчинені ДТП є встановленою та не підлягає доведенню.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «KIA SPORTAGE» ОСОБА_2 була застрахована в АТ «СГ «ТАС» (страховий поліс № АТ/3938617). Сума страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000 грн, франшиза нуль.

Згідно висновку експерта № 62 за результатами проведення автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту та розміру матеріального збитку завданого власнику автомобіля «VOLKSWAGEN TOUAREG» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого при ДТП 26.04.2024, який складений 07.06.2024 судовим експертом Березовським А. А., вартість відновлювального ремонту автомобіля «VOLKSWAGEN TOUAREG» без урахування коефіцієнту фізичного зносу складників внаслідок пошкодження під час ДТП 26.04.2024 складає 343751,21 грн, вартість відновлювального ремонту із урахування коефіцієнту фізичного зносу складників - 145308,29 грн.

ПрАТ «Страхова група «ТАС» виплатило 09.09.2024 позивачу ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 125 879,13 грн.

Таким чином на даний час позивачу не відшкодована матеріальна шкода у розмірі 162 328, 54 грн (288207,67 грн /загальна сума ремонту автомобіля без ПДВ/ - 125 879,13 грн /сума, яка сплачена страховиком без ПДВ/) + 3500 грн витрат за проведення експертизи, у зв`язку з чим було подано позов у цій справі до суду.

Також позивачем заявлено вимоги про відшкодування завданої від пошкодження його транспортного засобу моральної шкоди в сумі 30 000 грн.

Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі вищевикладених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Частиною першої статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення речі.

Крім того, ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV (тут і далі по тексту постанови у редакції на час настання ДТП) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 3 вказаного закону встановлено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV).

Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (пункт 9.1 статті 9 Закону № 1961-IV).

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Слід врахувати, що відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092).

Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14.04.2022 у справі № 205/7747/18 принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Крім того, за правовим висновком у постанові ВС від 06.07.2018 у справі № 924/675/17 звіт про оцінку транспортного засобу – лише попередній оціночний документ, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення ТЗ, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт з ремонту автомобіля платником ПДВ.

Відтак для прийняття рішення про відшкодування потерпілій особі розміру ПДВ, включеного до величини матеріальної шкоди, суду слід переконатися у тому, що ремонт транспортного засобу здійснено платником вказаного податку.

З урахуванням викладеного вище правового регулювання правовідносин у сфері відшкодування збитків, завданих внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, у аспекті встановлених у даній справі фактичних обставин слід прийти до таких висновків.

Як зазначалося вище, в силу вимог статті 1194 ЦК України та зважаючи на правові висновки ВС у постанові від 14.04.2022 у справі № 205/7747/18 винуватець ДТП, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність, відшкодовує потерпілій особі збитки, які залишилися після виплати страхового відшкодування.

У даному випадку згідно з висновком № 62, складеним 07.06.2024 судовим експертом Березовським А. А., вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача «VOLKSWAGEN TOUAREG» без ПДВ складає 288 207,67 грн.

За обставин цієї справи цивільна відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «Страхова група «ТАС», яке виплатило позивачу ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 125 879,13 грн.

Отже невідшкодованою сумою матеріальної шкоди позивачу лишилася різниця між розміром збитків та отриманою страховою виплатою 288 207,67 грн - 125 879,13 грн = 162 328,54 грн, про що вірно зауважує представник позивача у поданій апеляційній скарзі.

Враховуючи те, що позивачем не надано доказів ремонту його автомобіля платником ПДВ, до суми відшкодування вказаний податок включатися не може, про що свідчить актуальний правовий висновок ВС від 06.07.2018 у справі № 924/675/17.

Таких обставин суд першої інстанції, визначаючи розмір відшкодування, належним чином не врахував та помилково включив суму ПДВ до розрахунку страхового відшкодування, яке мало бути сплачене позивачу, та одночасно зазначив про невключення вказаного податку до суми відшкодування матеріальних збитків, що покладається на винуватця ДТП (відповідача).

У цій частині аргументи апеляційної скарги представника позивача є слушними.

Надаючи оцінку вимогам апеляційної скарги представника позивача стосовно необхідності відшкодування за рахунок відповідача як матеріальної шкоди витрат на проведення експертної оцінки транспортного засобу позивача у сумі 3500, апеляційний суд враховує таке.

За вимогами частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Отже витрати позивача щодо проведення експертного дослідження для визначення розміру збитків від пошкодження його транспортного засобу пов`язані саме із розглядом справи у суді, тому за правовою природою відносять до судових витрат та не являються матеріальними збитками, як необґрунтовано зазначає представник відповідача.

Таким чином такі витрати, як судові, в силу приписів ст. 141 ЦПК України підлягають розподілу між сторонами пропорційно до задоволеної частки позовних вимог.

Апеляційний суд не погоджується з аргументами скарги представника відповідача про те, що суд першої інстанції невірно визначив розмір матеріальних збитків у позивача та не врахував, що страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників пошкодженого транспортного засобу, оскільки усі ці аргументи судом першої інстанції були належним чином враховані та зазначено про покладення на страховика цивільно-правової відповідальності винуватця ДТП у межах ліміту страхування відповідальності за фактичні збитки у виді вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу складників, що відповідатиме вимогам ст. 36.2 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV.

Водночас застосування таких самих підходів при визначення розміру відшкодування матеріальних збитків, який покладається на винуватця ДТП, є протиправним, адже коефіцієнт фізичного зносу застосовується при визначення страхового відшкодування у правовідносинах між отримувачем страхової виплати (потерпілим) та страховиком, а у відносинах між потерпілим та винуватцем ДТП розмір збитків визначається виходячи з розміру фактично необхідної суми для відновлення становища до ДТП, тобто з урахуванням необхідності заміни пошкоджених частина автомобіля на нові, що відповідатиме принцип повного відшкодування шкоди про який ідеться у правових висновках ВС у постанові від 14.04.2022 у справі №205/7747/18.

Апеляційний суд не погоджується з аргументами скарги представника відповідача про необхідність покладення витрат по сплаті ПДВ у сумі 19 429,16 грн на страховика цивільно-правової відповідальності відповідача АТ «СГ «ТАС», адже, як зазначалося вище, позивачем не надано доказів виконання робіт з ремонту його автомобіля платником ПДВ, що є необхідною умовою для відшкодування збитків у розмірі такого податку, відповідачем, в свою чергу. належним чином вказані доводи не спростовані.

При цьому за експертною оцінкою, яка не спростовується відповідачем, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу із урахування коефіцієнту фізичного зносу складників складає 145308,29 грн, отже попри вищий страховий ліміт покладення відповідальності на страховика відповідача у більшому розмірі ніж вказаний є помилковим, оскільки сума до відшкодування імперативно визначалася на час ДТП з урахуванням зносу складників - ст. 36.2 ЗУ №1961-IV.

Слід оцінити критично аргументи апеляційної скарги представника відповідача і про те, що позивач не надав суду доказів вартості фактично здійсненого ремонту, оскільки вказані обставини за умови встановленої експертної оцінки розміру збитків не є перешкодою для визначення суми відшкодування, яка виплачується потерпілій в ДТП особі.

Апеляційний суд не погоджується також із аргументами представника відповідача про те, що позивач не довів наявності у нього моральних страждань від пошкодження його майна, адже йому належить ще один автомобіль, яким він міг користуватися, оскільки саме по собі протиправне істотне пошкодження цінного майна, яким являється автомобіль, та потреба у його ремонті та відновленні своїх прав у судовому порядку достатнім чином підтверджує наявність відповідної моральної шкоди, розмір якої судом першої інстанції у цій справі визначено з належним дотриманням засад щодо розумності та справедливості.

Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, подані апеляційні скарги не містять.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 06.10.2025 у даній цивільній справі слід змінити в частині визначення розміру матеріальної шкоди, яка має бути відшкодована відповідачем позивачу, вказавши, що до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає 162 328,54 грн матеріальної шкоди, у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та змінити в частині вирішення питання про розподіл судових витрат.

Отже апеляційна скарга представника позивача підлягає до часткового задоволення, а апеляційна скарга представника відповідача має бути відхилена.

На підставі приписів ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (65,48 %) з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 291,80 грн за проведення експертного дослідження в суді першої інстанції та 6548 грн витрат на правничу допомогу в апеляційному суді.

Підстав для перегляду розміру витрат позивача на правничу допомогу при розгляді справи судом першої інстанції, який місцевий суд визначив до компенсації відповідачем у розмірі 5 000 грн, апеляційний суд не вбачає, оскільки вказана сума належним чином відповідає обсягу наданих адвокатом позивачу послуг при розгляді даної справи в місцевому суді та не є необґрунтованою у аспекті зміни частки позовних вимог, які задоволено у справі по результатам апеляційного перегляду.

Апеляційний суд також враховує наявність у відповідача пільг по сплаті судового збору як в особи з інвалідністю ІІ групи за приписами п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір».

Отже позивачу пропорційно до задоволеної частки позову з державного бюджету України слід компенсувати 1303 грн судового збору за апеляційний перегляд справи.

Апеляційний суд звертає увагу скаржника на те, що судом першої інстанції у резолютивній частині рішення не вирішено питання про компенсацію з державного бюджету позивачу витрат по сплаті судового збору пропорційно до задоволеної частки позовних вимог (65,48 %) як передбачено ч.6 ст.141 ЦПК України, враховуючи пільги відповідача щодо його сплати згідно п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», хоча в мотивувальній суд частково висловлював свою позицію з даного приводу.

Отже дане питання має бути вирішене за зверненням учасників судового розгляду судом першої інстанції у порядку ухвалення додаткового рішення згідно положень ст. 270 ЦПК України, а не по результатам перегляду рішення місцевого суду в апеляційному порядку, так як відповідні вимоги про компенсацію судових витрат (судовий збір, сплачений позивачем за розгляд справи судом першої інстанції) на даний час районним судом взагалі вирішено не було.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу представника відповідача адвоката Жук О. М. – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника позивача адвоката Манзар Т. В. – задовольнити частково.

Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 06.10.2025 у даній цивільній справі – змінити в частині визначення розміру матеріальної шкоди, вказавши, що до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає 162 328,54 грн матеріальної шкоди.

Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 06.10.2025 у даній цивільній справі – змінити в частині вирішення питання про розподіл судових витрат, вказавши, що до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає 2 291,80 грн за проведення експертного дослідження в суді першої інстанції.

У решті рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 06.10.2025 у даній цивільній справі – залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6548 грн витрат на правничу допомогу в апеляційному суді.

Компенсувати ОСОБА_1 з державного бюджету України 1303 грн судового збору за апеляційний перегляд справи.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 07.01.2026.

Суддя-доповідач

Судді