Рішення від 06 січня 2026 р. у справі №564/3623/25 — Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/3623/25

07 січня 2026 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі головуючої судді Грипіч Л. А.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в місті Костопіль цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернувся до Костопільського районного суду Рівненської області суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути із ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за період 26.04.2011 по 25.08.2025 у розмірі 12108,78 доларів США за кредитним договором № 0806/33 від 17.06.2008 року, яка складається з 12108,78 грн. - 3 % річних від простроченої суми, та судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач покликається на те, що 17.06.2008 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0806/33, згідно умов якого банк зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 220012108.78 доларів США на термін до 14.06.2018 р., а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Згідно договору у випадку порушення зобов`язань за кредитним договором, Відповідач сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Позивач зобов`язання за даним договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами Кредитного договору. Відповідач не повернув своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов Кредитного договору, що відображено у Розрахунку заборгованості за договором № 0806/33.

Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним Кредитним договором не виконав.

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за Кредитним договором позивач вимушений був звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Заочним рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 14.04.2011 р. позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ТОВ «Українське Фінансове Агентство «Верус» в особі філії у Кіровському районі м.Дніпропетровська, ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» заборгованість у розмірі 28158,16 дол.США за кредитним договором №0806/33 від 17.06.2008, що в еквіваленті складає 224181,19 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «Верус» в особі філії у Кіровському районі м.Дніпропетровська на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» 200,00 грн. Стягнуто з з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» заборгованість у розмірі 20041,37 грн. за кредитним договором №б/н від 13.05.2020. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «Верус» в особі філії у Кіровському районі м.Дніпропетровська на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» 200,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати в розмірі 1820,00 грн. У задоволенні ренти позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення суду набрало чинності, банком отримано виконавчий лист про стягнення із відповідачки 28158,16 доларів США.

Згідно доданого розрахунку заборгованість відповідача складається із основної суми заборгованості у розмірі 28158,16 доларів США та нарахованих 3% річних за період з 26.04.2011 по 25.08.2025 у розмірі 12108,78 доларів США, які просили стягнути з відповідачки на користь Банку.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 15 вересня 2025 року відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, про що повідомлено сторони.

Відповідачу було надано 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позов, позивачу у 5-ти денний строк з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив, відповідачу у строк не пізніше 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив подати свої заперечення на відповідь на відзив.

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.

Представник відповідача — адвокат Євгенюк О. Є. — подав до суду відзив на позов, у якому зазначає про наявність укладеного між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 кредитного договору № 0806/33 від 17.06.2008. Відповідно до його умов відповідачці надано кредит у сумі 22 000,00 доларів США у формі кредитної угоди на термін до 14.06.2018 зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 18 % річних. Забезпеченням виконання зобов`язань Позичальника перед Кредитором (зокрема щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування ним та виконання інших платіжних зобов`язань за цим Кредитним договором) є нежитлова нерухомість, що передається в іпотеку згідно з іпотечним договором.

На виконання зазначених положень Кредитного договору між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено Договір іпотеки № 0806/33/1 від 17.06.2008, посвідчений 17 червня 2008 року приватним нотаріусом Костопільського районного нотаріального округу Дідовець А. Г. та зареєстрований у реєстрі за № 2012. Відповідно до його умов (згідно з п. 7 Договору іпотеки) в іпотеку передано нежитлову будівлю (картоплесховище) за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник вказує, що іншим заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13.10.2011 у справі № 2-3136/2011 позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку 255 234,85 грн заборгованості, 1 700,00 грн судового збору та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього — 257 054,85 грн. На виконання вказаного судового рішення було видано виконавчий лист № 2-3136/2011, який перебував на примусовому виконанні у ВДВС Костопільського районного управління юстиції Рівненської області з січня 2012 року.

Також у відзиві зазначено, що ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13.06.2024 у справі № 202/17649/23 визнано протиправною бездіяльність Костопільського відділу ДВС у Рівненському районі Рівненської області щодо розгляду звернення адвоката Євгеюка О. Є. про закінчення виконавчого провадження № 30817973 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Суд зобов`язав відділ ДВС розглянути звернення боржника ОСОБА_1 з урахуванням фактично сплачених нею сум за виконавчим листом.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін, а касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» ухвалою Верховного Суду від 19.11.2024 було повернуто заявнику.

07.10.2024 постановою начальника відділу ДВС Петрової В. О. виконавче провадження № 30817973 з виконання листа № 2-3136/2011 про стягнення боргу закінчено у зв`язку з повним погашенням заборгованості (п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»). Таким чином, ОСОБА_1 у повному обсязі виконала рішення суду від 13.10.2011 та сплатила 255 234,85 грн, що станом на 17.08.2011 за курсом НБУ еквівалентно 32 049,54 долара США.

Також у відзиві зазначається, що ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13.06.2024 у справі № 202/17649/23 визнано протиправною бездіяльність Костопільського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції при розгляді звернення представника ОСОБА_1 — адвоката Євгеюка О. Є. щодо фактичного виконання рішення суду та необхідності закінчення виконавчого провадження № 30817973 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Суд зобов`язав Костопільський відділ ДВС розглянути звернення боржника ОСОБА_1 або її представника з урахуванням виконавчого листа у справі № 2-3136/2011 від 25.10.2011, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська на загальну суму 257 852,54 грн, та фактично сплачених ОСОБА_1 сум за цим виконавчим листом.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року у справі № 202/17649/23 апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, а ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13.06.2024 — без змін. Ухвалою Верховного Суду від 19.11.2024 у справі № 202/17649/23 касаційну скаргу банку на зазначені судові рішення повернуто заявнику.

Постановою начальника відділу ДВС Петрової В. О. від 07.10.2024 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-3136/2011 закінчено у зв`язку зі сплатою боргу в повному обсязі на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Представник вважає, що ОСОБА_1 у повному обсязі виконала заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13.10.2011 у справі № 0417/2-3136/2011 та сплатила 255 234,85 грн заборгованості за кредитним договором № 0806/33 від 17.06.2008, що станом на 17.08.2011 за курсом НБУ становило 32 049,54 долара США.

Щодо заочного рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.04.2011 у справі № 2-1740/2011 представник зазначає, що відповідачці про нього нічого не було відомо, участі у справі вона не брала, а виконавчий лист до органів ДВС не передавався. Наявність двох рішень судів про стягнення одного й того самого боргу представник вважає незаконною.

Крім того, представник вказує на суперечності у позові: у прохальній частині позивач просить стягнути 12 108,78 доларів США, водночас зазначаючи, що ця сума складається з 12 108,78 грн (3 % річних). Також представник просить застосувати строки позовної давності, оскільки вимоги про стягнення 3 % річних заявлені за період з 26.04.2011 по 25.08.2025, тобто за понад 14 років. На підставі викладеного представник просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У поданій до суду відповіді на відзив представник позивача ОСОБА_2 зазначає, що факт ухвалення іншого судового рішення (Індустріального районного суду) в іншій валюті (гривні) та його подальшого виконання не скасовує і не припиняє автоматично чинності рішення Кіровського районного суду.

На думку представника позивача, існування простроченого грошового зобов`язання, підтвердженого рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.04.2011, є прямою підставою для нарахування 3 % річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Щодо невідповідностей у позові представник вказує на технічні помилки, допущені у прохальній частині (плутанина між UAH та USD), які, на його переконання, не впливають на суть спору. Також позивач вважає, що звернувся до суду з позовом до спливу строку позовної давності, а тому просить задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Частинами першою, другою та третьою ст.89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч.1 та ч.3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що 17.06.2008 року між ЗАТ «КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №0806/33, згідно умов якого відповідачці надано кредит у сумі 22000,00 доларів США у формі кредитної угоди на споживчі цілі на термін до 14.06.2018 року із сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 18% річних.

Заочним рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 14.04.2011 р. позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість у розмірі 28158,16 дол.США за кредитним договором №0806/33 від 17.06.2008, що в еквіваленті складає 224181,19 грн. Стягнуто з ТОВ «Українське Фінансове Агентство «Верус» в особі філії у Кіровському районі м.Дніпропетровська на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 200,00 грн. Стягнуто з з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість у розмірі 20041,37 грн. за кредитним договором №б/н від 13.05.2020. Стягнуто з ТОВ «Українське Фінансове Агентство «Верус» в особі філії у Кіровському районі м.Дніпропетровська на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 200,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати в розмірі 1820,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вказане судове рішення набрало законної сили, видані виконавчі листи не передавалися позивачем до органів виконавчої служби для примусового виконання.

Також встановлено, що заочним рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 13.10.2011 року у справі №2-3136/2011 позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 255234,85 грн., судовий збір у розмірі 1700,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 грн., а всього 257054,85 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 200,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» суму у розмірі 1950 грн. за надання юридичних послуг та витрат пов`язаних з оплатою правової допомоги адвоката та інших фахівців в галузі права.

Виданий судом виконавчий лист №2-3136/2011 від 25.10.2011 р. перебував за заявою банку на примусовому виконанні у ВДВС Костопільського районного управління юстиції Рівненської області, ВП №30817973.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13.06.2024 р. у справі №202/17649/23 визнано протиправною бездіяльність Костопільського відділу Державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції при розгляді звернення представника ОСОБА_1 – адвоката Євгеюк О.Є. про фактичне виконання рішення суду та необхідності закінчення виконавчого провадження №30817973 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону "Про виконавче провадження". Зобов`язано Костопільській відділ Державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції розглянути звернення боржника ОСОБА_1 чи її представника з урахуванням виконавчого листа по справі №2-3136/2011 від 25.10.2011 року, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, на загальну суму 257852,54 гривень та фактично сплачених сум ОСОБА_1 по цьому виконавчому листу.

Постановою Дніпровського апеляційного суду 25.09.2024 р. у справі №202/17649/23 апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишено без задоволення, а ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 13 червня 2024 р. –без змін.

Постановою начальника відділу ДВС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Петрової В.О. від 07.10.2024 р. виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №203136/2011, виданого 25.10.2011 р. Індустріальним судом м.Дніпропетровська про стягнення боргу в сумі 255234,85 грн., судового збору в розмірі 1700,00 грн. та 120 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи, всього 257054,85 грн. закінчено у зв`язку із сплатою у повному обсязі на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст..40 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, заочне рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 14.04.2011 р. у справі №2-1740/2011 та заочне рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 13.10.2011 року у справі №2-3136/2011 стосувалися одного і того ж самого предмета спору – стягнення заборгованості по Кредитному договору №0806/33 від 17.06.2008 р. При цьому позивачем не надано доказів пред`явлення виконавчого листа для примусового виконання заочного рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 14.04.2011 р. у справі №2-1740/2011. Тоді як згідно заочного рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 13.10.2011 року у справі №2-3136/2011 виконавчий лист знаходився на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби і виконавче провадження було завершено у жовтні 2024 року у зв`язку із сплатою відповідачкою заборгованості по Кредитному договору №0806/33 від 17.06.2008 р., визначеної судовим рішенням, у повному обсязі. Крім того суд зважає на той факт, що звернувшись повторно до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська у 2011 році із позовом про стягнення боргу із відповідачки за кредитним договором №0806/33 від 17.06.2008 року, позивач визначив таку заборгованість у валюті гривні України (UAH), погодився із судовим рішенням, яким таку заборгованість стягнуто з відповідачки, звернувся до органів виконавчої служби для примусового стягнення і отримав борг від відповідачки у поновному обсязі згідно судового рішення

Відтак вимоги про повторне стягнення заборгованості по Кредитному договору №0806/33 від 17.06.2008 р., яку сплачено в повному обсязі згідно судового рішення, є незаконними та порушує принцип res judicata (рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим для всіх).

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 01.06.2021 р. у справі № 910/12876/19, гарантована статтею 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. - поп bis in idem - «двічі за одне і те саме не карають») має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі.

Згідно ч. 5 ст. 124, п. 9 ст. 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. До основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню по всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Позивачем недоведено наявність вини ОСОБА_1 у невиконанні заочного рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 14.04.2011 р. №2-1740/2011 за період з 26.04.2011 по 25.08.2025, яке не пред`являлося банком для примусового виконання до органів виконавчої служби.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 04.02.2020 р. у справі №912/1120/16 висловлено правовий висновок про те, що проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання.

Крім того, позивач у прохальній частині позовної заяви вказує різні валюти заборгованості 3% річних від простроченої суми (долари СЩА/гривні) та не подавав до суду заяви про виправлення допущених описок.

З огляду на встановлені факти та досліджені докази, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених вимог. Тому у задоволенні позову про стягнення заборгованості у вигляді 3% річних від простроченої суми у розмірі 12108,78 доларів США/грн. слід відмовити.

Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представником відповідачки додано до справи на підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12600 грн. такі докази: договір №273/25 про надання правничої допомоги від 10.10.2025 р.; акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 20.10.2025 р.; ордер про надання правничої допомоги серії ВК №1149546 від 14.10.2025 р.

У постанові від 28.09.2023 у справі №686/31892/19 Верховний Суд зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Таким чином, враховуючи виконані роботи, складність справи (справа розглядалася в спрощеному порядку без виклику сторін), принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з позивача на користь відповідачки 10000,00 (десять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі наведеного та керуючись ст. 2, 11, 13, 19, 258, 259, 264, 265, 268, 272, 293, 294, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Стягнути з позивача Комерційний банк «Приватбанк» на користь відповідачки ОСОБА_1 понесені судові витрати, пов`язані з розглядом справи у формі понесених витрат на правову допомогу, у сумі 10 000,00 грн. (десять тисяч грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач:

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», адреса реєстрації: вул.М.Грушевського, 1Б, м.Київ, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач:

ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1

Повне рішення складено

07 січня 2026 року.

СуддяЛ. А. Грипіч