Вирок від 07 січня 2026 р. у справі №397/845/24 — Олександрівський районний суд Кіровоградської області

Суд: Олександрівський районний суд Кіровоградської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп’яніння

Дата: 07 січня 2026 р.

Справа: №397/845/24

Суддя: МАКСИМОВИЧ І. В.

Справа № 397/845/24

н/п : 1-кп/397/39/26

В И Р О К

Іменем України

08.01.2026 селище Олександрівка

Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

за участю прокурорів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

потерпілих - ОСОБА_5 , ОСОБА_5 ,

представників потерпілих - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинуваченого - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Олександрівка матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 05.01.2024 за № 12024121020000021, на підставі обвинувального акту стосовно:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Матюші Білоцерківського району Київської області, українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, не одруженого, на утриманні осіб не має, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України,

У С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту - порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Так, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 04.01.2024 приблизно о 19.50 год. керував технічно справним автомобілем «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_9 , рухався в темну пору доби з увімкненим світлом фар, по автодорозі Н-01, яка проходить у с. Красносілля Кропивницького району Кіровоградської області у напрямку м. Знам`янка Кіровоградської області у вантажному відділенні якого, знаходився вантаж у вигляді бухти металопрокату.

Під час руху в зазначений час, 04.01.2024 року приблизно о 19.50 год., на вказаному автомобілі, у вказаному напрямку, на ділянці автодороги в межах населеного пункту с. Красносілля Кропивницького району Кіровоградської області, а саме на його початку зі сторони смт. Олександрівка Кропивницького району Кіровоградської області, ОСОБА_8 в порушення вимоги п.2.3 (б) ПДР України (п.2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним… стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу …), достовірно знаючи про те, що вантаж у вигляді бухти металопрокату ненадійно закріплений, а саме не був закріплений будь-якими засобами кріплення (пасками безпеки, стяжними вантажними пасками або іншими засобами кріплення), а лише підпертий дерев`яними брусками, що призвело до порушення вимог п.22.2 ПДР Украъни (п.22 Перевезення вантажу: 2) водій перед початком руху зобов`язаний перевірити надійність розташування і кріплення вантажу, а під час руху – контролювати це, щоб запобігти його падінню, волочінню, травмуванню супроводжуючих осіб чи створенню перешкод для руху.), тим самим проявивши неуважність та безпечність до забезпечення елементарних вимог безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, унаслідок чого бухта металевого прокату, яку перевозив ОСОБА_8 , викотилась з вантажного відділення та випала на автомобіль «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в салоні якого знаходився пасажир ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який рухався у зустрічному напрямку. Унаслідок падіння бухти металопрокату на автомобіль «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій ОСОБА_5 втратив керування транспортним засобом та автомобіль виїхавши за межі проїжджої частини перекинувся.

Тобто, порушення вищезазначених вимог ПДР України водієм ОСОБА_8 , перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою, що сталась та у результаті якої пасажир автомобілю «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої тупої травми грудної клітки з переломами 8, 9, 10 ребер по паховій лінії справа, які згідно висновку судово-медичної експертизи №16 від 28.02.2024, в сукупності відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості, як такі, що потягли тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні (більше як 21 день).

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за обставин, зазначених у обвинувальному акті, визнав повністю. Пояснив, що 04.01.2024 на заводі в м. Біла Церква погрузив бухту та направлявся автомобілем з нею в м. Дніпро. На перехресті автодороги у с. Красносілля бухта вивалилася з авто та врізалася в автомобіль «Ford Transit», де знаходився потерпілий ОСОБА_10 , автообіль перекинувся. Він дуже злякався, але побіг до потерпілих та витягнув їх з машини. Приїхала швидка. Має 20 років водійського стажу. Вантаж був закріплений на заводі, проте коли їхав мав перевіряти чи не ослабилося кріплення. Швидкість авто була 60 км/год. Власником автомобіля є ОСОБА_11 . Він на час ДТП працював у ТОВ «Бродавтотранс», страхова компанія — СГ «ТАС» м. Київ. Просив не позбавляти права керування транспортними засобами. Щиро каявся у скоєному.

Потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що 04.01.2024 близько 18 год. їхали зі сторони м. Знам`янка в бік селища Олександрівка. У с. Красносілля їм на зустріч по їх стороні їхала машина. Він сказав до брата, що робить водій, він нас розіб`є та вони почали скеровувати своє авто з дороги на узбіччя. І коли вони майже роз`їхалися, він не зрозумів що трапилося та втратив свідомість. Коли прийшов до тями, біля нього поряд лежав брат. Вони почали давити вікна авто, не розуміючи де знаходяться. ОСОБА_12 , вирвав двері автомобіля та витяг їх з авто. Після чого він запитав у ОСОБА_13 що трапилося. ОСОБА_13 просив вибачення та повідомив, що не закріпив вантаж. Потім приїхали працівники поліції та швидка. Вони поїхали в лікарню, де він також пройшов тест щодо вживання алкоголю. У брата виявили зламані ребра, їх кількість повідомили наступного дня. Підтримав заявлений ним цивільний позов.

Потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що разом з братом направлялися автомобілем зі сторони м. Знам`янка в бік селища Олександрівка. У с. Красносілля їм на зустріч виїхав автомобіль і далі він не пам`ятає що трапилося. Коли прийшов до тями, знаходився в автомобілі, який був перевернутий. До них підбіг ОСОБА_14 , допоміг вилізти з авто. Визвав поліцію та швидку. Після ДТП погіршився його стан здоров`я.

Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні, суд провів судовий розгляд справи із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України. Наслідки розгляду судом провадження із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України учасникам процесу роз`яснено.

Оскільки, обвинувачений ОСОБА_8 у судовому засіданні дає покази правдиво та добровільно, повністю визнає провину у вчинені кримінального правопорушення, тому за згодою учасників судового провадження, суд обмежився допитом обвинуваченого, потерпілих та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які визначають судові витрати і речові докази у даному провадженні та характеризують особу обвинуваченого, досудової доповіді, так як немає жодного сумніву в добросовісності та істинності позиції обвинуваченого щодо обставин вчиненого ним кримінального правопорушення.

Таким чином, обвинувачення, висунуте обвинуваченому ОСОБА_8 відповідно до обвинувального акта, визнається судом доведеним і воно ніким не оспорюється.

Отже, суд, розглядаючи справу в межах висунутого обвинувачення, кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.1 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При призначенні ОСОБА_8 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винуватого, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, яке віднесено до категорії нетяжких злочинів.

Як особа, обвинувачений ОСОБА_8 пенсіонер за віком, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, медичну допомогу у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не отримує.

Обставинами, які пом?якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Відповідно до висновку органу пробації стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 – ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінено як низький. На думку органу пробації, виправлення ОСОБА_8 можливе без ізоляції від суспільства.

Із врахуванням всіх обставин кримінального провадження а саме того, що злочин посягає як на суспільні відносини в сфері безпеки дорожнього руху, так і на життя та здоров`я людини, внаслідок ДТП не настало безповоротних наслідків, та з врахуванням особи обвинуваченого, який раніше не судимий, вину у скоєному визнав, щиро каявся, за місцем проживання характеризується позитивно, відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_8 покарання в межах санкції, встановленої ч.1 ст.286 КК України у виді штрафу в розмірі п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки, яке буде справедливим та необхідним у даному випадку, а також відповідатиме меті покарання та запобігатиме вчиненню обвинуваченим та іншими особами нових кримінальних правопорушень.

Потерпілим ОСОБА_5 до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та СГ "ТАС" м. Київ подано цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в даному кримінальному провадженні, в якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , СГ "ТАС" м. Київ на його користь матеріальну шкоду у сумі 5951 грн. 96 коп. та моральну шкоду у сумі 100000 грн. (том 1 а.с.28-29).

В обгрунтування позову потерпілий вказав, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди отримав численні травми середньої тяжкості, що привело до тривалого лікування та значних витрат на ліки під час лікування, які підтверджуються товариними чеками на загальну суму 5951 грн. 96 коп. Власником автомобіля Рено мастер є ОСОБА_9 . З часу отримання тілесних ушкоджень він не мав можливості вільно спілкуватись з рідними та вільно пересуватись у своїх справах. Крім того, він та його родина постійно перебуває в стані сильного душевного хвилювання з питання страху за станом його здоров`я та життя. Обвинувачений не відшкодовує кошти як матеріальну так і моральну шкоду в добровільному порядку.

Окрім матеріальної шкоди, неправомірними суспільно-небезпечними діями відповідача також завдано йому немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни у його житті: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх можливого повторення подій, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні реакції при згадуванні; психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання.

Були порушені актуальні життєві плани, погіршені можливості побудови та реалізації нових життєвих перспектив. Наслідки події, що сталася, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу, обумовили необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів. Не може не зазначити про його психологічно-схвильований та емоційно напружений стан як особи, що перенесла такий психологічний стрес.

Таким чином, внаслідок суспільно-небезпечних дій обвинуваченого, йому були заподіяні психологічні (моральні) страждання, розмір відшкодування яких, враховуючи характер та обсяг, душевних, психічних страждань, характеру його немайнових втрат, становить 100000 грн., які підлягають відшкодуванню (компенсації) відповідачем у повному обсязі.

Окремо звертає увагу суду на те, що відповідач, на неодноразові його звернення, на сьогоднішній день, добровільно не відшкодував йому матеріальну та моральну шкоду.

А тому, на підставі ст. 16, 23, 1166, 1167, 1195 ЦК України, постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 №4, просив задовольнити позов.

На підтвердження несення витрат на лікування потерпілим ОСОБА_15 надані фіскальні чеки (том 1 а.с.30-33).

Також, відновідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №83/21, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебував на стаціонарному лікуванні з 04.01.2024 по 15.01.2024 в КПН «Олександрівська лікарня» Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області з діагнозом: закриті переломи 8, 9, 10 ребер справа; забій, розтягнення, перенапруження в шийному та грудному відділі хребта (том 1 а.с.37).

Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААВ №187658 від 18.07.2023, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була встановлена друга група інвалідності загального захворювання з ураж. ОРА на строк до 01.08.2024 (том 1 а.с.38).

04.02.2025 представником АТ "СГ "ТАС" подано відзив на цивільні позови, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог до АТ "СГ "ТАС" (приватне) за безпідставністю та необгрунтованістю позовних вимог (том 1 а.с. 156-158, 176-179).

19.03.2025 адвокатом ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та СГ "ТАС" м. Київ подано заяву про збільшення позовних вимог про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої внаслідок злочину, в якій просив стягнути солідарно з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , СГ "ТАС" м. Київ на його користь моральну шкоду у сумі 500000 грн. (том 1 а.с.220-221).

10.11.2025 представником потерпілих - адвокатом ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 подано клопотання, на підставі ст. 47 ЦПК України, ст.1171 ЦК України, ст.ст. 55, 61, 127, 128 КПК України, про залишення вимог до відповідача СГ «ТАС» м. Київ у цивільному позові у кримінальній справі №397/845/24 по обвинуваченню ОСОБА_8 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України без розгляду; клопотання, на підставі ст. 51 ЦПК України, ст.1171 ЦК України, ст.ст. 55, 61, 127, 128 КПК України, про заміну первісного відповідача ОСОБА_9 на належного відповідача ТОВ «Бродавтотранс» (код ЄДРПОУ 44370177; 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Курсова,35 кв.116) у цивільному позові у у кримінальній справі №397/845/24 по обвинуваченню ОСОБА_8 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України; заяву про зміну предмету позовних вимог про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої внаслідок злочину (з урахуванням зміни первісного відповідача чи заміну неналежного відповідача).

Ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10.11.2025 задоволені клопотання представника потерпілих. Залишено без розгляду вимоги ОСОБА_5 до відповідача СГ «ТАС» м. Київ у цивільному позові потерпілого ОСОБА_5 до ОСОБА_8 , ОСОБА_16 та СГ "ТАС" м. Київ про відшкодування матеріальної та моральної шкоди (з урахування заяви про збільшення позовних вимог) у кримінальному провадженні №397/845/24 по обвинуваченню ОСОБА_8 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України. Замінено первісного відповідача ОСОБА_9 у цивільному позові потерпілого ОСОБА_5 до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди (з урахування заяви про збільшення позовних вимог) у кримінальному провадженні №397/845/24 по обвинуваченню ОСОБА_8 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України на належного відповідача — ТОВ «БРОДАВТОТРАНС». Поновлено представнику потерпілого строк для подання заяви про зміну предмету позовних вимог. Прийнято заяву представника потерпілого — адвоката ОСОБА_6 , подану в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_8 та ТОВ «БРОДАВТОСЕРВІС» про зміну предмета позовних вимог про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої внаслідок злочину у кримінальному провадженні №397/845/24 по обвинуваченню ОСОБА_8 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, а саме стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 моральної шкоди у розмірі 250000,00 грн. та стягнення з ТОВ «БРОДАВТОТРАНС» на користь ОСОБА_5 моральної шкоди у розмірі 250000,00 грн. та матеріальної шкоди у розмірі 5951,96 грн.

Отже, потерпілим ОСОБА_5 заявлено вимоги про відшкодування ТОВ «БРОДАВТОТРАНС» моральної шкоди у розмірі 250000 грн. та матеріальної шкоди у розмірі 5951,96 грн., а також відшкодування ОСОБА_8 моральної шкоди у розмірі 250000 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Судом встановлено, що 04.01.2024 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю обвинуваченого ОСОБА_8 , який керував автомобілем «Renault Master”, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_9 , внаслідок якої бухта металевого прокату, яку перевозив ОСОБА_8 , викотилась з вантажного відділення та випала на автомобіль «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в салоні якого знаходився пасажир ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який рухався у зустрічному напрямку.

У результаті ДТП пасажир автомобілю «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої тупої травми грудної клітки з переломами 8, 9, 10 ребер по паховій лінії справа, які згідно висновку судово-медичної експертизи №16 від 28.02.2024, в сукупності відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості, як такі, що потягли тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні (більше як 21 день).

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на момент ДТП (04.01.2024) цивільно-правова відповідальність ОСОБА_9 була застрахована в АТ «СГ «ТАС» (приватне), що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ/3442057 від 22.06.2023 та який на момент ДТП був чинний.

Відповідно до п.2.1 ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV, відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до ст. 6 вказаного Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 5 вказаного Закону, об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до п.24.1 ст. 24 вказаного Закону, у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 16 червня 2021 року, у справі № 199/4778/18, статтею 1194 ЦК України урегульовано питання відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема у випадках, передбачених у статті 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), пункт 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц (провадження № 14-80цс19)).

Відповідно до ст. 26? Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV, страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Потерпілим заявлено позов до ТОВ «БРОДАВТОТРАНС», оскільки обвинувачений ОСОБА_8 перебував з ним у трудових відносинах під час скоєння ДТП.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Виходячи із наведених норм права, шкода (в тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Саме такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 534/872/16-ц (провадження № 61-11969св18).

Однак, під час судового розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами, що під час події ДТП, яка відбулася 04.01.2014, внаслідок якої ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, ОСОБА_8 перебував у трудових відносинах з ТОВ «БРОДАВТОТРАНС», та виконував трудові обов`язки.

Отже, заявлений потерпілим позов в частині відшкодування йому матеріальної та моральної шкоди ТОВ «БРОДАВТОТРАНС» не підлягає задоволенню.

Щодо заявленого потерпілим ОСОБА_17 позову в частині відшкодування ОСОБА_8 моральної шкоди, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтю 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2)душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та непов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно роз`яснень, викладених у пунктах 3, 5, 9 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У п. 4 Постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 № 4 роз`яснено, що відповідно до ст. 1166, ст. 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. У п.6 Постанови зазначено, що особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

У даному випадку законним володільцем транспортного засобу на момент ДТП був обвинувачений ОСОБА_8 .

Під час вирішення позовних вимог ОСОБА_5 про відшкодування ОСОБА_8 моральної шкоди, суд також вважає можливим застосувати практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 28.05.1985 у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», в якому зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин. Крім того, моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

У п. 52 рішення ЄСПЛ у справі «Ромашов проти України» від 27.07.2004 зазначено, що завдана позивачу моральна шкода не може бути виправлена лише шляхом констатації самого факту порушення.

Суд приходить до висновку про наявність у потерпілого ОСОБА_5 моральних страждань і переживань, оскільки потерпілий у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою було допущено порушення нормального способу його життя, крім того, ним отримані середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, які потягли тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 три тижні (більше як 21 день). Обставини ДТП негативно позначилися на моральному стані потерпілого (щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх можливого повторення подій, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні реакції при згадуванні; психологічний дискомфорт, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання).

Під час судового розгляду справи обвинувачений не намагався відшкодувати моральну шкоду потерпілому, що тільки посилює його моральні страждання.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Розмір відшкодування має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Про це зазначила Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №752/17832/14-ц у постанові від 15.12.2020.

На переконання суду, розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню, має бути достатнім насамперед для можливості відновлення потерпілим повноцінного та нормального ритму життя.

Отже, враховуючи викладене, у зв`язку з характером і глибиною душевних, емоційних, моральних страждань, тяжкістю тілесних ушкоджень, які переніс потерпілий ОСОБА_5 , їх тривалістю, ґрунтуючись на принципах розумності, виваженості і справедливості, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з ОСОБА_8 на користь потерпілого моральної шкоди у розмірі 80000 гривень.

Потерпілим ОСОБА_5 до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та СГ "ТАС" м. Київ подано цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в даному кримінальному провадженні, в якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , СГ "ТАС" м. Київ на його користь матеріальну шкоду у сумі 200000 грн. 00 коп. та моральну шкоду у сумі 100000 грн. (том 1 а.с.39-40).

В обгрунтування позову вказав, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди за участю обвинуваченого ОСОБА_8 , його автомобіль «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_2 , отримав пошкодження.

Обвинувачений, власник автомобіля та страхова компанія не відшкодовує кошти як матеріальну та моральну шкоду в добровільному порядку.

Окрім матеріальної шкоди, неправомірними суспільно-небезпечними діями відповідача також завдано йому немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни у його житті: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх можливого повторення подій, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні реакції при згадуванні; психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання.

Були порушені актуальні життєві плани, погіршені можливості побудови та реалізації нових життєвих перспектив. Наслідки події, що сталася, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу, обумовили необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів. Не може не зазначити про його психологічно-схвильований та емоційно напружений стан як особи, що перенесла такий психологічний стрес.

Таким чином, внаслідок суспільно-небезпечних дій обвинуваченого, йому були заподіяні психологічні (моральні) страждання, розмір відшкодування яких, враховуючи характер та обсяг, душевних, психічних страждань, характеру його немайнових втрат, становить 100000 грн., які підлягають відшкодуванню (компенсації) відповідачем у повному обсязі.

Окремо звертає увагу суду на те, що відповідач, на неодноразові його звернення, на сьогоднішній день, добровільно не відшкодував йому матеріальну та моральну шкоду.

А тому, на підставі ст. 16, 23, 1166, 1167, 1195 ЦК України, постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 №4, просив задовольнити позов.

04.02.2025 представником АТ "СГ "ТАС" подано відзив на цивільні позови, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог до АТ "СГ "ТАС" (приватне) за безпідставністю та необгрунтованістю позовних вимог (том 1 а.с. 156-158, 176-179).

Дослідивши відзив та документи надані потерпілою стороною на підтвердження обставин позову, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.1, 4, 5 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Солідарна відповідальність - це один із різновидів цивільно-правової відповідальності, яка настає лише у випадках, прямо передбачених законом чи договором.

Так, у ст. 1190 Цивільного кодексу України зазначено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

У ст.543 ЦК України зазначено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Судом встановлено, що 04.01.2024 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю обвинуваченого ОСОБА_8 , який керував автомобілем «Renault Master”, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_9 , внаслідок якої бухта металевого прокату, яку перевозив ОСОБА_8 , викотилась з вантажного відділення та випала на автомобіль «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в салоні якого знаходився пасажир ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який рухався у зустрічному напрямку. Унаслідок падіння бухти металопрокату на автомобіль «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій ОСОБА_5 втратив керування транспортним засобом та автомобіль виїхавши за межі проїжджої частини перекинувся.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на момент ДТП (04.01.2024) цивільно-правова відповідальність ОСОБА_9 була застрахована в АТ «СГ «ТАС» (приватне), що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ/3442057 від 22.06.2023 та який на момент ДТП був чинний.

Відповідно до п.2.1 ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV, відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до ст. 6 вказаного Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 5 вказаного Закону, об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до п. 1.3, 1.6 ст. 1 вказаного Закону, потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу; власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 вказаного Закону, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 , автомобіль «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким 04.01.2024 керував ОСОБА_5 , належить на праві власності ОСОБА_18 .

Таким чином, в даному випадку потерпілим ОСОБА_5 не надано належних доказів, що підтверджує його право на отримання відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу - автомобіля «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_18 .

За таких обставин, вимоги ОСОБА_5 про солідарне стягнення матеріальної шкоди з відповідачів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та СГ « «ТАС» м. Київ є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо солідарного стягнення з відповідачів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та СГ « «ТАС» м. Київ на користь ОСОБА_5 моральної шкоди, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтю 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2)душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та непов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно роз`яснень, викладених у пунктах 3, 5, 9 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст. 26? Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV, страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Таким чином, АТ «СГ «ТАС» (приватне) несе відповідальність лише у випадках та розмірах, що визначені Законом.

У п. 4 Постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 № 4 роз`яснено, що відповідно до ст. 1166, ст. 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. У п.6 Постанови зазначено, що особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

У даному випадку законним володільцем транспортного засобу на момент ДТП був обвинувачений ОСОБА_8 .

Під час вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд також вважає можливим застосувати практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 28.05.1985 у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», в якому зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин. Крім того, моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

У п. 52 рішення ЄСПЛ у справі «Ромашов проти України» від 27.07.2004 зазначено, що завдана позивачу моральна шкода не може бути виправлена лише шляхом констатації самого факту порушення.

Суд приходить до висновку про наявність у потерпілого ОСОБА_5 моральних страждань і переживань, оскільки потерпілий у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою було допущено порушення нормального способу його життя. Обставини ДТП негативно позначилися на моральному стані потерпілого (щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх можливого повторення подій, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні реакції при згадуванні; психологічний дискомфорт, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання).

Під час судового розгляду справи обвинувачений не намагався відшкодувати моральну шкоду потерпілому, що тільки посилює його моральні страждання.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Розмір відшкодування має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Про це зазначила Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №752/17832/14-ц у постанові від 15.12.2020.

На переконання суду, розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню, має бути достатнім насамперед для можливості відновлення потерпілим повноцінного та нормального ритму життя.

Отже, враховуючи викладене, у зв`язку з характером і глибиною душевних, емоційних, моральних страждань, які переніс потерпілий ОСОБА_5 , їх тривалістю, ґрунтуючись на принципах розумності, виваженості і справедливості, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з ОСОБА_8 на користь потерпілого моральної шкоди у розмірі 20000 гривень.

Стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 на досудовому розслідуванні не застосовувалися заходи забезпечення кримінального провадження.

Ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 03.10.2025 обрано відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, поклавши на нього на строк з 03.10.2025 до 01.12.2025 включно дію наступних обов`язків відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України: прибувати за кожною вимогою на визначений час до суду, в якого перебуватиме кримінальне провадження; не відлучатися за межі Київської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Підстави до вжиття заходів забезпечення кримінального провадження відсутні.

Під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні проведено дві судові інженерно-транспортні експертизи (висновок експерта №СЕ-19/112-24/3074-ІТ та висновок експерта №СЕ-19/112-24/3075-ІТ) вартістю 3786,40 грн. кожна та судову інженерно-транспортну експертизу (висновок експерта №961/24-27) вартістю 3029,12 грн., а всього загальною вартістю 10601,92 грн. А тому дані процесуальні витрати необхідно стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.286 ч.1 КК України, 100, 368-371, 373-374, 376, 394-395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження) та призначити йому покарання у виді п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85000 (вісімдесят п`ять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Запобіжний захід ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання вироком законної сили - не обирати.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП – НОМЕР_4 , в рахунок відшкодування моральної шкоди 80000 (вісімдесят тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

В задоволенні решти вимог ОСОБА_5 – відмовити.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_5 , в рахунок відшкодування моральної шкоди 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

В задоволенні решти вимог ОСОБА_5 – відмовити.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні за проведення судових інженерно-транспортних експертиз у загальному розмірі 10601 (десять тисяч шістсот одну) гривню 92 (дев`яносто дві) копійки.

Речові докази:

- автомобіль «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_5 – вважати повернутим володільцю ОСОБА_5 .

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрівський районний суд Кіровоградської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua