Вирок від 07 січня 2026 р. у справі №379/21/26 — Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/21/26

Провадження № 1-кп/379/19/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2026 року м.Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засідання в м. Тараща, кримінальне провадження №12025111290000404, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.11.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Северинівка Таращанського району Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше несудимий,

у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч.2 ст.194 КК України,

У С Т А Н О В И В :

12.11.2025, приблизно о 20 годині 40 хвилин, ОСОБА_4 перебував за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де також проживала його співмешканка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У цей час між ними виник словесний конфлікт під час телефонної розмови, у ході якої ОСОБА_4 висловив намір спалити належний ОСОБА_6 автомобіль марки «Honda Civic», державний номерний знак НОМЕР_2 . Після завершення телефонної розмови, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне знищення чужого майна шляхом підпалу, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді знищення майна, підійшов до вказаного автомобіля, який перебував біля домоволодіння за вищевказаною адресою. Діставши акумулятор із транспортного засобу, ОСОБА_4 розбив ним скло задньої дверцяти автомобіля, куди помістив акумулятор, після чого облив вміст багажного відділення легкозаймистою речовиною та підпалив його.

Внаслідок умисних дій ОСОБА_4 автомобіль марки «Honda Civic», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 , згорів повністю, чим потерпілій заподіяно матеріальної шкоди у сумі 115960 гривень00 копійок.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 194 КК України, як умисному знищенні чужого майна, вчиненому шляхом підпалу.

У даному кримінальному провадженні 08.01.2026 між прокурором Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості, згідно з вимогами ст. ст. 468, 469, 472 КПК України.

Згідно заяви потерпілої ОСОБА_6 остання підтверджує згоду на укладення в зазначеному кримінальному провадженні угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим. Просить розглядати угоду за її відсутності.

Відповідно до змісту угоди про визнання винуватості прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення і кваліфікації дій за ч. 2 ст. 194 КК України.

Сторони угоди про визнання винуватості також погодились на призначення покарання ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 194 КК України у виді 4 років позбавлення волі, відповідно до ст. 75, 76 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене в угоді покарання.

Обвинувачений у підготовчому судовому засіданні визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.194 КК України, в обсязі пред`явленого обвинувачення, дав згоду на призначення узгодженого виду та міри покарання у разі затвердження угоди про визнання винуватості. Просив угоду про визнання винуватості затвердити.

Захисник не заперечував проти затвердження угоду про визнання винуватості.

Потерпіла в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд угоди за її відсутності, підтвердила свою згоду на затвердження угоди про визнання винуватості.

Суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди про визнання винуватості сторонами є добровільним та не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді про визнання винуватості, обвинувачений цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України.

Перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України та КК України, суд встановив, що кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 194 КК України, є вірно. Злочин, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винним, відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, що в силу вимог п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України передбачає можливість укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні.

Сторони розуміють наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені положеннями ст. 476 КПК України, зокрема те, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості, прокурор, який затвердив угоду, має право звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку. Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.

Умови угоди про визнання винуватості відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін і інших осіб. Взяті обвинуваченим на себе за угодою про визнання винуватості зобов`язання, очевидно можливі для виконання.

Судом не встановлено жодних підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України.

З огляду на викладене, враховуючи пом`якшуючі обставини, передбачені ст. 66 КК України: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину; обтяжуючі обставини вчинення кримінального правопорушення, передбачені ст. 67 КК України: вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває у стан алкогольного сп`яніння. Особу обвинуваченого, який раніше несудимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, військовослужбовець, суд дійшов до висновку про можливість затвердження угоди від 08.01.2026 про визнання винуватості та призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання із звільненням обвинуваченого від подальшого відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з покладенням обов`язків визначених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Питання щодо речових доказів вирішити згідно вимог ст. 100 КПК України. Цивільний позов по справі не заявлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КПК України, суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою скасувати, звільнивши його з під варти в залі суду негайно.

Керуючись ст. ст. 373, 374, 394, 475 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 08.01.2026, укладену в кримінальному провадженні №12025111290000404 від 12.11.2025 між прокурором Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_5

Визнати винним ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України і призначити йому покарання в виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік.

Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід обраний відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою - скасувати, звільнивши останнього з-під варти негайно в залі суду.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи –висновок експерта від 10.12.2025 № СЕ-19/111-25/71018-АВ у розмірі 6239,80грн., витрати на проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів- висновок експерта від 22.12.2025 № СЕ-19/111-25/71469-ФХД у розмірі 4457,00грн, витрати на проведення судової пожежно-технічної експертизи- висновок експерта від 29.12.2025 № СЕ-19/111-25/72445-ПТ у розмірі 3565,60грн.

Речові докази: мобільний телефон марки «Samsung», який упаковано в спецпакет CRI 1200883, електронний пристрій для куріння, який упаковано в спеціальний пакет CRI 1200881, повернути власнику ОСОБА_4 ; металеву каністру 5л. "Wolver" "ANTSFREEZE &COOLANT? -38°? WG11°", яка упакована до спеціального пакету WAR1661910, знищити.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Таращанського районного суду Київської області від 14.11.2025, скасувати.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинувачений має право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Копію повного тексту вироку негайно після проголошення його резолютивної частини в порядку ч. 15 ст. 615 КПК України вручити обвинуваченому, прокурору та іншим учасникам судового провадження.

Головуючий:ОСОБА_1