Рішення від 22 грудня 2025 р. у справі №376/3045/25 — Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/3045/25

Провадження № 2-о/376/193/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2025 року Сквирський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді: Батовріної І.Г.,

за участю секретаря судового засідання: Гіптенко Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквири Київської цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,-

в с т а н о в и в:

Заявник ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаною заявою, в якій просить встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , трудової книжки серії НОМЕР_2 виданої 27.08.1984 р. на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

В обґрунтування заяви зазначає, що 28.09.2025 р. вона досягла пенсійного віку (60 років), встановленого ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що необхідний для призначення пенсії за віком, у зв`язку з чим 08.09.2025 р. звернулася до регіонального відділення Пенсійного фонду України.

Однак заявник отримала рішення ГУ ПФУ в Полтавській області № 104750010478 від 15.09.2025 р., яким у призначенні пенсії за віком відмовлено у зв?язку з відсутністю страхового стажу, оскільки відповідно до наданих до заяви документів загальний трудовий стаж складає 04 роки 02 місяці 13 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. Також заявнику повідомлено, що трудова книжка не може бути прийнята як документ, що підтверджує трудовий стаж, оскільки на прізвище згідно свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_3 « ОСОБА_3 » не відповідає паспорту « ОСОБА_4 ».

Вказані помилки та розбіжності в документах є перешкодою для призначення пенсії та зарахування періоду трудової діяльності до загального трудового стажу. В зв`язку з відсутністю органів, які вчинили вищезазначені невірні та неповні записи, внести будь-які виправлення на сьогоднішній час неможливо, що змусило її звернутися до суду із даною заявою.

На підставі викладеного просили суд заяву задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 14.10.2025 р. заяву залишено без руху та надано строк десять днів з моменту отримання ухвали для усунення вказаних недоліків.

27.10.2025 р. заявник подала заяву про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 05.11.2025 року провадження у вказаній справі відкрито та постановлено здійснювати розгляд за правилами окремого провадження.

У судове засідання заявник не з?явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, просила заяву задовольнити у повному обсязі з підстав викладених у ній.

У судове засідання представник заінтересованої особи не з?явився, подала заяву про розгляд справи без її участі, при вирішенні справи покладається на розсуд суду.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа розглянута за відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що заява обґрунтована і підлягає задоволенню.

У силу ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .

На підставі ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини,які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У силу ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Федорівка, Великобурлуцького району, Харківської області, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_4 виданого Великобурлуцьким РВ УМВС України в Харківській області 07 серпня 1996 року (а.с. 5-6).

Дівоче прізвище « ОСОБА_5 » заявниця змінила на « ОСОБА_4 » у зв`язку з укладенням шлюбу 22.06.1985 року з ОСОБА_6 , що підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу № 00053268347 від 27.08.2025 р. (а.с. 8).

У подальшому заявниця прізвище « ОСОБА_4 » змінила на « ОСОБА_3 » у зв`язку з укладенням шлюбу 15.12.1995 року з ОСОБА_7 , що підтверджується копією Свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_5 , актовий запис № 14 (а.с. 9).

З копії трудової книжки від 27 серпня 1984 року вбачається, що вона видана на ім`я (російською) « ОСОБА_8 », по-батькові (російською) « ОСОБА_9 » прізвище записано (російською) « ОСОБА_10 », у подальшому закреслене та записано (російською) « ОСОБА_4 », також закреслене та записано (російською) « ОСОБА_11 ». На звороті титульної сторінки якої наявний запис «виправлено на « ОСОБА_11 » на підставі Свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_6 » та завірено підписом директора школи та проставлена печатка.

У той же час у паспорті громадянина України серії НОМЕР_4 виданому Великобурлуцьким РВ УМВС України в Харківській області 07 серпня 1996 року та картці фізичної особи – платника податків від 11.04.2002 р. прізвище заявниці вказано як « ОСОБА_4 ».

08.09.2025 р. ОСОБА_1 звернулася до регіонального відділення Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 15.09.2025 № 104750010478 заявнику було відмовлено у призначенні пенсії. Рішення мотивоване тим, що за результатами розгляду документів до страхового стажу не зараховані певні періоди роботи згідно з трудовою книжкою, оскільки прізвище згідно свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_6 « ОСОБА_3 » не відповідає паспорту « ОСОБА_4 » (а.с. 11-12).

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31.03.1995 року "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи немайнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

З матеріалів справи вбачається, що встановлення належності правовстановлюючих документів заявниці необхідно для оформлення пенсії.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення, заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення.

У п. 12 цієї Постанови надано роз`яснення, що при розгляді справи про встановлення відповідно до п. 6 ст. 273 ЦПК (прим.: в редакції до 18.03.2004) факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до листа ВСУ від 01.01.2012 р. «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа.

Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту.

Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо.

Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Крім того, встановлено, що розбіжність в зазначенні прізвища заявника, яка виникла внаслідок некоректного перекладу з російської мови на українську, є об`єктивною перешкодою для вирішення питання про призначення пенсії.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що у заявника відсутній інший, окрім судового, шлях для відновлення свого порушеного права, а тому з урахуванням наданих заявником документів на підтвердження її дійсного прізвища (паспорта, картки фізичної особи-платника податків), суд вважає за можливе встановити факт належності заявнику трудової книжки, з огляду на що задовольняє заяву ОСОБА_1 в повному обсязі.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, та керуючись постановами Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», ст.ст. 2-4, 7-11, 13, 17-19, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 293-294, 315, 319, 352, 354-355 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу- задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , трудової книжки серії НОМЕР_2 виданої 27.08.1984 р. на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 02.01.2026 року.

Суддя І.Г.Батовріна