Рішення від 21 грудня 2025 р. у справі №363/7100/23 — Вишгородський районний суд Київської області

22.12.2025 Справа № 363/7100/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2025 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Котлярової І.Ю.,

за участі секретаря Дрозд В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Молчанова Н.В. звернулася до Вишгородського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначила, що 19.11.2020 року між сторонами було укладено договір про завдаток, на виконання умов якого позивачем було сплачено відповідачу завдаток у розмірі 5 000,00 доларів США, який використається як завдаток, внесений з метою забезпечення покупцем ОСОБА_1 зобов`язань по оплаті договору купівлі-продажу квартири площею 58,7 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності продавцеві - ОСОБА_2 . Окрім того, 19.11.2020 року відповідачем власноручно була видана розписка, відповідно до якої остання отримала від позивача завдаток у розмірі 5000,00 доларів США у рахунок купівлі-продажу зазначеної квартири. Згідно умов договору про завдаток, договір купівлі-продажу квартири мав бути укладений до 31.12.2021 року. Однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 була продана іншій особі ОСОБА_3 , а не позивачу. Зазначила, що після укладання договору купівлі-продажу квартири, відповідачем грошові кошти позивачеві повернуті не були. 26.01.2021 року позивачем була надіслана на адресу відповідача претензія з вимогою про повернення суми коштів у розмірі завдатку, сплаченого згідно з договором завдатку від 19.11.2020 року, проте відповідач жодним чином не відреагувала на вказану претензію, грошові кошти не повернула. Тому вважає, що відповідач, не маючи жодних правових підстав, заволоділа грошовими коштами та продовжує безпідставно утримувати кошти позивача в сумі 5000,00 доларів США, внесених нею в якості завдатку у рахунок оплати за договором купівлі продажу квартири. Враховуючи те, що сторони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, то передана позивачем відповідачу сума коштів в розмірі 5000,00 доларів США є авансом в розумінні ст. 570 ЦК України, який підлягає поверненню позивачу. Жодних повідомлень щодо неможливості виконання своїх зобов`язань за договором про завдаток відповідачем не було надано, тому позивач наполягає на поверненні сплачених коштів в сумі 5000,00 доларів США. Також, представник позивача посилаючись на статтю 625 ЦК України зазначила, що відповідач за порушення грошового зобов`язання повинна сплати на користь позивача кошти з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних. Вказала, що станом на 13.12.2023 року – дату нарахування процентів, офіційний курс гривні щодо долару США становить – 36, 9861, а 5000, 00 доларів США в гривневому еквіваленті становить 184 930, 50 грн. Період прострочення грошового зобов`язання 1120 днів. Відтак, загальний розмір заборгованості становить 288 230, 94 грн., яка складається з: 184 930, 50 грн. – сума безпідставно отриманих грошових коштів; 86 278, 49 грн. – інфляційне збільшення; 17 021, 95 грн. – 3 % річних. На підставі викладеного просила стягнути з відповідача на користь позивача кошти в сумі 288 230, 94 грн., а також судові витрати.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 09.01.2024 року по справі відкрито провадження та призначено до підготовчого судового засідання.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 20.06.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 20.01.2025 року провадження у справі зупинено та призначено судово-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

16.09.2025 року до суду від директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Кисельова М. надійшов лист, в якому повідомлено, що оплата за проведення не надходила, у зв`язку із чим експертне провадження № 1113/25-34/1114/25-33 призначене ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 20.01.2025 року залишене без виконання. Матеріали цивільної справи № 363/7100/23 у 2-х томах повернуто до суду.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 17.09.2025 року поновлено провадження у справі.

Позивач в судове засідання не з`явилася, про місце, день та час розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила. Будучи присутньою у судовому засіданні позовні вимоги підтримувала та просила про їх задоволення з викладених у позові підстав.

Представник позивача, яка приймала участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції позовні вимоги підтримувала та просила їх задовольнити у повному обсязі. В подальшому в судове засідання не з`явилася, про місце, день та час розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

Відповідач в судові засідання не з`являлася, про місце, день та час розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки до суду не повідомляла.

Представник відповідача, який приймав участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції щодо задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні. В подальшому в судове засідання не з`явився, про місце, день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Крім того, представником відповідача до суду було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачем не надано суду інформацію, про те, що після укладання договору, наступного дня, вона зі своїм чоловіком ОСОБА_4 , звернулися до відповідача з проханням повернути їм завдаток посилаючись на те, що вони не зможуть зібрати гроші на купівлю квартири, оскільки ОСОБА_4 один в родині працює, і не зможе за рік заробити стільки грошей щоб вистачило на купівлю квартири. Представник відповідача вказав, що зазначена розмова відбувалася в присутності ОСОБА_5 , який є чоловіком доньки ОСОБА_2 , нащо відповідач погодилася та повернула чоловіку позивача – ОСОБА_4 завдаток за квартиру, у розмірі 5000,00 доларів США. Щодо повернення завдатку ОСОБА_2 . 20.11.2020 року безпосередньо ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_2 було достовірно відомо, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебувають у шлюбі, проживають разом по сусідству, в квартирі АДРЕСА_2 . При цьому, грошові кошти в сумі 5000,00 доларів США в якості завдатку відповідачу також передавав саме ОСОБА_4 , однак сам договір завдатку на їх прохання був укладений з ОСОБА_1 . При укладанні договору ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , зазначили, що саме ОСОБА_4 заробляє в родині гроші та по роду діяльності постійно знаходиться в рейсах, тому що працює моряком, та не зможе займатися питаннями оформлення документів для придбання квартири, та її переоформлення. Факт передачі грошових коштів ОСОБА_4 19.11.2020 року відповідачу та складання договору відбувалося в присутності юриста ОСОБА_6 , в приміщені офісу по вул. Сонячна, 3 в. м. Покровськ, Донецької області, та остання може надати відомості про події які відбувалися 19.11.2020 року під час складання документів та передачі грошей. На момент звернення 20.11.2020 року до відповідача з проханням щодо повернення завдатку, позивачем було повідомлено про погане самопочуття через захворювання та про небажаність у спілкуванні зі сторонніми людьми, з метою уникнення можливості зараження інших, тому спілкування 20.11.2020 року між відповідачем та ОСОБА_4 відбувалося спочатку за участю ОСОБА_1 , а в подальшому без неї, в присутності ОСОБА_5 . Посилаючись на ч. 2 ст. 3, ст. 57 СК України, зазначив, що у ОСОБА_2 не було сумнівів при повернені грошових коштів ОСОБА_4 , як члену родини, та що вона їх повертає родині ОСОБА_7 , про що ОСОБА_4 було складено розписку, яка перебуває у відповідача. Також вказав, що у відповідача наявний другий примірник договору про задаток від 19.11.2020 року, в якому зазначено, що учасниками події є ОСОБА_5 збоку ОСОБА_2 та ОСОБА_4 збоку ОСОБА_1 . Окрім іншого, наголосив, що факт повернення відповідачем родині ОСОБА_7 завдатку, свідчить те, що протягом року ОСОБА_1 жодного разу не зверталася до відповідача з питаннями оформлення договору купівлі - продажу, що було передбачено договором завдатку від 19.11.2020 року, та що було його обов`язковою умовою. Позивач жодного разу не зверталася до відповідача з претензіями і після того, як нею було оформлено договір купівлі продажу 28.12.2021 року, про який позивачу було достовірно відомо, тому що покупець квартири є родичкою позивача. Лише після розірвання шлюбу з ОСОБА_4 , позивач стала здійснювати дії, спрямовані на отримання будь-якого майна, у тому числі на яке жодних прав не має. Просив суд також звернути увагу на те, що жодні претензії на адресу відповідача позивач не надсилала, що підтверджується трекінгом з сайту «Укрпошта» про те, що відправлення з № 8530206565142 взагалі не реєструвалося в базі «Укрпошти». Відтак, вважає позов ОСОБА_1 до відповідача безпідставним та необґрунтованим. Посилаючись на викладене просив у задоволенні позовних вимог відмовити та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 10 000, 00 грн.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, представника відповідача, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України, зазначається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом з долученого представником позивача до матеріалів справи оригіналу договору про завдаток (між фізичними особами) встановлено, що 19.11.2020 року у м. Покровськ ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) уклали договір про завдаток (між фізичними особами), згідно п. 1 якого покупець передає продавцеві завдаток у сумі 5000, 00 доларів США у рахунок оплати за договором купівлі-продажу квартири площею 58,7 кв.м. розташованої за адресою: АДРЕСА_3 . Вказаний договір містить підписи продавця: ОСОБА_2 , представника продавця: ОСОБА_5 , покупця: ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 2 договору, кошти зазначені в п. 1 договору, використаються як завдаток, внесений з метою забезпечення виконання покупцем зобов`язань по оплаті договору купівлі-продажу зазначеної квартири, що належить на праві власності продавцеві.

Згідно п. 3 договору, вартість квартири за договором купівлі-продажу становить 35 000, 00 доларів США. Договір купівлі-продажу укладається до 31.12.2021 року. Витрати сторін за договором купівлі-продажу становлять 50х50.

Відповідно до долученого представником позивача оригіналу розписки про отримання завдатку від 19.11.2020 року, м. Покровськ, ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 завдаток у розмірі 5000,00 дол. (п`ять тисяч доларів) у рахунок купівлі-продажу квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Вартість зазначеної квартири за договором становить 35 000,00 дол. (тридцять п`ять тисяч доларів). Передала: ОСОБА_1 , 19.11.2020 р., підпис, отримала: ОСОБА_2 , 19.11.2020, підпис.

З долученого до матеріалів справи представником відповідача екземпляру оригіналу договору про завдаток (між фізичними особами) відповідача, встановлено, що умови цього договору відповідають умовам оригіналу договору наданого представником позивача, однак в графі підписи сторін, окрім підписів продавця: ОСОБА_2 , представника продавця: ОСОБА_5 , покупця: ОСОБА_1 містить підпис ОСОБА_4 , а також запис, мовою оригіналу – російською «в его присутствии, его согласия».

Також, представником позивача до матеріалів справи долучено оригінал розписки складеної 20.11.2020 року ОСОБА_4 , відповідно до якої мовою оригіналу – російською « ОСОБА_8 . 20.11.2020 года получил от гр-ки ОСОБА_9 деньги в сумме 5000 (пять тысяч долларов США) которые 19.11.2020 года были даны, им и его женой ОСОБА_10 по договору о задатке на покупку квартиры. В связи с возникшими семейными обстоятельствами, никаких материальных и каких либо других претензий к гр. ОСОБА_9 не имеет».

26.01.2022 року ОСОБА_1 направлено ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4 претензію про повернення завдатку, відповідно до якої, зокрема, повідомлено, що ОСОБА_2 не виконала свої зобов`язання по договору купівлі-продажу від 19.11.2020 року квартири, тому повинна повернути, ОСОБА_1 суму передоплати в двократному розмірі, тобто 10 000 (десять тисяч) доларів. Також, вказаною претензією повідомлено, що у разі не виконання вимог даної претензії або залишення претензії без виконання, ОСОБА_1 буде вимушена звернутися до суду із позовною заявою про стягнення безпідставно отриманих коштів.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24.01.2022 року № 296031995 встановлено, що з 28.12.2021 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири серії та номер: 1949, виданого 28.12.2021 року, видавник: приватний нотаріус Покровського районного нотаріального округу Донецької області Богатова І.О. є власником квартири АДРЕСА_5 .

Позивач вважає, що відповідач, не маючи жодних правових підстав, заволоділа грошовими коштами та продовжує безпідставно утримувати її кошти в сумі 5000,00 доларів США, внесених нею в якості завдатку у рахунок оплати за договором купівлі-продажу квартири, у зв`язку із чим порушує питання про стягнення з відповідача на її користь безпідставно набутих коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Виходячи із наведених позивачем у позові обставин між сторонами склалися правовідносини щодо набуття майна без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), що регулюються нормами ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

За змістом статті 1212 ЦК України передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17, провадження № 14-32цс19, від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19, провадження № 14-175цс21).

Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17, провадження №12-182гс18).

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, - яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, - та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, провадження № 12-12гс21).

Положення частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого отримання.

Наявність між сторонами договору, який є нікчемним або який визнано недійсним, виключає можливість стягнення переданих на його виконання коштів на підставі статті 1212 ЦК України. У тому разі, якщо договір між сторонами не був укладений, тобто немає правової підстави для передання коштів у момент такого передання, до правовідносин застосовується стаття 1212 ЦК України.

У особи виникає зобов`язання повернути отримане майно, зокрема, грошові кошти, згідно зі статтею 1212 ЦПК України, як безпідставно набуте, якщо особа отримала їх без правової підстави, за відсутності договірних правовідносин щодо цього майна.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 495/2442/16-ц, провадження № 61-15428св19.

Так, Верховний Суд неодноразово роз`яснював, що зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Верховний Суд дійшов висновку, що для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося. У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

Так, з досліджених судом наданих представниками сторін їх екземплярів оригіналів договорів про завдаток (між фізичними особами) встановлено, що 19.11.2020 року у м. Покровськ ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) уклали договір про завдаток (між фізичними особами), згідно п. 1 якого покупець передає продавцеві завдаток у сумі 5000, 00 доларів США у рахунок оплати за договором купівлі-продажу квартири площею 58,7 кв.м. розташованої за адресою: АДРЕСА_3 . Оригінал договору наданий представником позивача містить підписи продавця: ОСОБА_2 , представника продавця: ОСОБА_5 , покупця: ОСОБА_1 , а наданий представником відповідача оригінал договору, окрім підписів продавця: ОСОБА_2 , представника продавця: ОСОБА_5 , покупця: ОСОБА_1 містить підпис ОСОБА_4 , а також запис, мовою оригіналу – російською «в его присутствии, его согласия».

Того ж дня, відповідачем власноручно була написана розписка про отримання завдатку від ОСОБА_1 у розмірі 5000,00 дол. (п`ять тисяч доларів) у рахунок купівлі-продажу квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Факт отримання вказаних коштів в якості завдатку відповідачем, не заперечувався і сторонами під час розгляду справи в суді.

Відтак встановлено, що отримані від позивача кошти за договором завдатку не були безпідставно набутим майном відповідача, оскільки такі передавалися на виконання умов укладеного між сторонами договору про завдаток від 19.11.2020 року.

При цьому, представник відповідача заперечуючи проти позовних вимог зазначив, що кошти завдатку відповідачем були повернуті родині ОСОБА_7 , а саме її чоловіку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 наступного дня після укладення договору, про що ним власноручно було написано розписку.

Також, представником позивача до матеріалів справи долучено оригінал розписки складеної 20.11.2020 року ОСОБА_4 , відповідно до якої мовою оригіналу – російською « ОСОБА_8 . 20.11.2020 года получил от гр-ки ОСОБА_9 деньги в сумме 5000 (пять тысяч долларов США) которые 19.11.2020 года были даны, им и его женой ОСОБА_10 по договору о задатке на покупку квартиры. В связи з возникшими семейными обстоятельствами, никаких материальных и каких либо других претензий к гр. ОСОБА_9 не имеет».

Представник позивача щодо вказаних доводів представника відповідача заперечує та стверджує, що такі кошти позивачу, як стороні договору відповідачем не поверталися та жодних погоджень позивачем про повернення їх колишньому її чоловіку не надавались, проте суд такі доводи оцінює критично, виходячи з наступного.

Судом встановлено та заперечується сторонами, що на момент укладення між сторонами договору про завдаток 19.11.2020 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, в інтересах сім`ї та за спільні кошти подружжя мали намір придбати квартиру. В присутності ОСОБА_4 , що і не заперечувалось позивачем, був укладений відповідний договір, про що також свідчить запис, що міститься на екземплярі оригіналу договору про завдаток наданому представником відповідача.

Вказані обставини також підтвердили і допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 – юрист, в присутності якої між сторонами 19.11.2020 року був укладений договір про завдаток.

Так, допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 , суду пояснив, що позивач є його колишньою дружиною, а ОСОБА_11 , є особою якій вони передавали завдаток в розмір 5000, 00 доларів за придбання квартири. Пояснив, що спільно з дружиною вирішили придбати квартири, коли саме виникло таке бажання не пам`ятає. Він зателефонував ОСОБА_12 , який йому повідомив, що продає квартиру та з ним домовився про придбання у нього цієї квартири та передання завдатку. В подальшому з метою укладення договору про передачу завдатку зустрілися в нотаріальній конторі та договір мав бути укладений саме з ним, однак в конторі з`ясувалося про відсутність його паспорту, тому договір був укладений з його дружиною. Зазначив, що домовленість з ОСОБА_12 вів безпосередньо він, а також кошти передавав саме він. Після укладення договору у нього виникли сумніви щодо можливості у виплаті обумовлених у договорі коштів, тому оскільки він з ОСОБА_12 був знайомий він йому зателефонував та попросив повернути кошти, нащо він погодився та наступного дня у першій половині дня він прийшов до їх квартири та повернув кошти, у зв`язку із чим ним була написана розписка. При поверненні коштів зазначив, що ОСОБА_1 була вдома та обізнана, щодо повернення коштів, однак вона не хотіла щоб він забирав ці кошти, але в подальшому повідомила, що кошти його та щоб він сам вирішував, тому саме ним була написана розписка. Також зазначив, що повернені кошти були витрачені в інтересах та на благо сім`ї.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 суду пояснив, що ОСОБА_2 є його тещою. 19.11.2020 року вони з тещою приїхали у м. Покровськ, з метою продажу квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка попередньо була оглянута ОСОБА_13 та ОСОБА_14 з метою її придбання та досягнута домовленість про її продаж та передання завдатку. Квартира фактично належала йому, оскільки він там проживав, але на праві власності була зареєстрована за його тещою. 19.11.2020 року він його теща та ОСОБА_1 і ОСОБА_15 зустрілися у юриста ОСОБА_16 , де вони вели розмову про завдаток за квартиру з ОСОБА_17 , тому що саме він повністю володів ситуацією та гроші були його. Коли вирішили укладати договір виявилося, що у ОСОБА_18 не було з собою його паспорта, тому вирішили оформити договір завдатку із його дружиною ОСОБА_19 . Жодних сумнівів не виникало, адже було видно, що сім`я любляча. Вечері йому зателефонував ОСОБА_15 і повідомив, що не встигне приїхати з рейсу до закінчення строку на який був укладений договір завдатку і попросив розірвати договір, нащо він погодився та домовились наступного дня зустрітися та вирішити це питання. Наступного дня вранці він з тещою прийшли до квартири ОСОБА_18 , ОСОБА_1 до них не виходила, вони обговорили всі моменти, кошти були повернуті ОСОБА_20 про, що він написав розписку.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 суду пояснила, що до неї, як до юриста звернувся ОСОБА_14 за допомогою в укладенні договору завдатку. В день укладення договору завдатку він зі своєю дружиною та іншими сторонами прибули до її офісу та мали заключати договір саме з ОСОБА_14 , однак оскільки у ОСОБА_21 не було із собою паспорта, договір зі згоди всіх сторін був укладений із його дружиною ОСОБА_13 . Зазначила, що домовлявся та передав кошти ОСОБА_14 . Подальші події щодо укладеного договору їй відомі не були, лише наступного дня до неї зайшли ОСОБА_22 зі ОСОБА_23 та повідомили, що у них щось не склалося та завдаток був повернутий, про що написана відповідна розписка. В подальшому сторін договору вона більше не бачила.

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Під час розгляду справи в суді ні позивачем, ні її представником не наголошувалося та не доводилися, про те, що кошти передані в якості завдатку були її особистою приватною власністю.

Відтак, враховуючи наведене та встановивши, що на момент написання ОСОБА_4 розписки про отримання завдатку від ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, доводи представника відповідача про те, що у відповідача не було жодних сумнівів при поверненні грошових коштів ОСОБА_4 , як члену родини та, що вона їх повертає родині ОСОБА_7 є слушними.

З Єдиного реєстру судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109723879) встановлено, що шлюб між сторонами був розірваний 21.03.2023 року на підставі рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, яке набрало законної сили 02.05.2023 року.

Також, з Єдиного реєстру судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/114379205) встановлено, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17.10.2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вирішено питання щодо поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, однак про поділ коштів, що є предметом розгляду даної справи позивачем заявлено не було.

Доводи позивача, про те, що вказані кошти 20.11.2020 року не могли бути передані її колишньому чоловіку ОСОБА_14 , і з тих, підстав, що того дня вона, як ведуча проводила весілля та він був з нею та їй допомагав, суд до уваги не приймає, оскільки вказані доводи не підтверджені жодними доказами.

Про те, що родині ОСОБА_7 були ОСОБА_2 повернуті грошові кошти в сумі 5000,00 доларів США, завдатку за договором про завдаток від 19.11.2020 року, свідчить те, що протягом року ОСОБА_1 жодного разу не зверталася до ОСОБА_2 з питаннями оформлення договору купівлі - продажу, що було передбачено договором про завдаток від 19.11.2020 року, та що було обов`язковою умовою.

З долученої до справи претензії ОСОБА_1 про повернення завдатку від 26.01.2022 року адресованої на ім`я ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4 , зокрема, вбачається, що ОСОБА_2 не виконала свої зобов`язання по договору купівлі-продажу від 19.11.2020 року квартири, тому повинна повернути, ОСОБА_1 суму передоплати в двократному розмірі, тобто 10 000 (десять тисяч доларів). Також, вказаною претензією повідомлено, що у разі не виконання вимог даної претензії або залишення претензії без виконання, ОСОБА_1 буде вимушена звернутися до суду із позовною заявою про стягнення безпідставно отриманих коштів.

Однак, жодних доказів про направлення вказаної претензії відповідачу матеріалами справи не містять, а долучений фіскальний чек АТ «УКРПОШТА», суд до уваги не приймає, оскільки такий не підтверджує про направлення відповідачу саме вказаної претензії.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказами в розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Аналізуючи викладене, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі з підстав його не доведеності.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Вирішуючи питання щодо заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, судом зазначається наступне.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 та ч. 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

Згідно ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов`язковий спосіб посвідчення копій документів.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Із відзиву на позовну заяву вбачається, що представник відповідача просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмір 10 000, 00 грн., долучивши на їх підтвердження: ордер на надання правничої допомоги серії АН № 1346318, акт про надання правничої (правової) допомоги від 18.01.2024 року, акт здійснення розрахунку за надані правничу (правову) допомогу за договором про надання правничої допомоги від 18.01.2024 року між адвокатом Овчаренко О.О. та ОСОБА_2 .

З акту про надання правничої (правової) допомоги від 18.01.2024 року вбачається, що адвокат Овчаренко О.О. надає послуги по договору про надання правничої допомоги від 18 січня 2024 року, а ОСОБА_2 приймає та оплачує (зобов`язується оплатити) наступні послуги: адвокатом Овчаренко О.О., згідно договору про надання правничої (правової) допомоги надано правничу (правову) допомогу наступного характеру: 18.01.2024 року - ознайомлення з позовною заявою ОСОБА_1 , та доданими документами, матеріалами які містяться на сайті «Судова влада» та стосуються позову, іншими матеріалами для звернення до суду з відзивом на позовну заяву, попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин, оцінка правової позиції судів України, кількість витрачено часу - 2 год., вартість – 2000, 00 грн.; 18.01.2024 року -22.03.2024 року - витребування копії позовної заяви (з додатками) в суді або у позивача, з`ясування обставин зазначених в позові, з`ясування позиції ОСОБА_2 , формування позиції сторони відповідача та лінії захисту у цивільному проваджені, при необхідності направлення адвокатських запитів на отримання інформації та документів для формування позиції сторони відповідача, кількість витрачено часу - 2 год., вартість – 2000, 00 грн.; 18.01.2024 року -30.03.2024 року - складання відзиву на позовну заяву, роздруківка позовної заяви, підготування копій матеріалів для сторін, сканування матеріалів, складання акту надання юридичних послуг, та акту здійснення розрахунку, направлення відзиву на позов до Вишгородського районного суду та представнику позивача засобами зв`язку «Електронний суд», позивача засобами зв`язку «Укрпошта», кількість витрачено часу - 4 год., вартість – 4000, 00 грн.; участь в Вишгородському районному суду під час розгляду справи, складання процесуальних документів, кількість витрачено часу - 2 год., вартість – 2000, 00 грн., а всього витрачено часу 10 год., вартість – 10 000, 00 грн. Підписанням цього акту ОСОБА_2 підтверджує факт належного отримання послуг відповідно до положень договору від 18.01.2024 року, а також не має претензій до адвоката стосовно отримання від нього послуг (частини послуг), вказаних у цьому акті.

З акту здійснення розрахунку за надані правничу (правову) допомогу за договором про надання правничої допомоги від 18.01.2024 року між адвокатом Овчаренко О.О. та ОСОБА_2 встановлено, що 22.03.2024 року ОСОБА_2 сплатила узгоджений сторонами адвокату гонорар в розмірі (частково) 10 000, 00 грн.

Разом з тим, за змістом ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з урахуванням критеріїв співмірності складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості вчинених ним дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що вказані витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн. є належним чином обґрунтованими і підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, судом не встановлено, який є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом та обсягом наданих адвокатом послуг, коли будь-яких заперечень та доводів щодо їх зменшення з боку сторони позивача не надійшло.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-13, 76-83, 88, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Повний текст рішення суду складений 07 січня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 , орган що видав 1444, дата видачі 27.10.2021 року, адреса: АДРЕСА_6 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Красноармійським МВ УМВС України в Донецькій області, 07.04.1998 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ).

Суддя І.Ю. Котлярова