Вирок від 07 січня 2026 р. у справі №293/1408/25 — Черняхівський районний суд Житомирської області

Справа №293/1408/25

Провадження №1-кп/293/86/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.10.2025 за №12025060610000606 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , освіта середня, навчається в Житомирському ЦПТО № 15, не одруженого, раніше не судимого, військовозобов"язаного

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155 КК України

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінальних правопорушень, форми вини і мотивів кримінальних правопорушень.

В липні 2025 року у невстановлений слідством день близько 22 години 00 хвилин у ОСОБА_4 , який перебував за місцем свого проживання, у спальній кімнаті житлового будинку по АДРЕСА_1 разом з неповнолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виник злочинний умисел направлений на вчинення дій сексуального характеру пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на статеві зносини з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку, у вказаний день, час та місці, за вказаних обставин, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що потерпілій не виповнилося шістнадцятирічного віку, та незважаючи на це, за добровільної згоди останньої, без застосування фізичного та психологічного насилля, а також погрози застосування до неї такого насилля, на ліжку у спальній кімнаті у житловому будинку по АДРЕСА_1 вступив з ОСОБА_5 у природні статеві зносини, шляхом вагінального проникнення геніталіями в тіло іншої особи.

Таким чином, ОСОБА_4 , будучи повнолітньою особою, вчинив дії сексуального характеру, пов`язані з вагінальним проникненням в тіло ОСОБА_5 , яка не досягла шістнадцятирічного віку, з використанням своїх геніталій.

Своїми діями, які виразились у вчинення дій сексуального характеру, пов`язаного із вагінальним проникненням в тіло особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, з використанням геніталій, ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.155 КК України.

II. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав повністю, надав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчиненого кримінального правопорушення. Вказав, що дійсно він за добровільної згоди ОСОБА_5 вступив з нею у статевий зв`язок. Планують створити сім`ю та разом виховувати новонароджену дитину. Просить суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_5 та її законний представник ОСОБА_5 подали до суду клопотання про розгляд справи у їх відсутності. Просять обвинуваченого не карати.

При визначенні обсягу та порядку дослідження доказів, прокурор висловив думку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, вказав, що слід обмежитися допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, що характеризують його особу.

Обвинувачений погодився з думкою прокурора.

Враховуючи те, що обвинувачений свою вину визнав повністю, фактичні обставини справи ніхто з учасників судового розгляду не оспорював, суд у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів у судовому засіданні щодо до тих обставин, які ніким не оспорюються. Суд також роз`яснив, що у такому випадку сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржити в апеляційному порядку судове рішення з підстав заперечення цих обставин. Суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, що характеризують його особу.

Такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Здійснивши допит обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, суд дійшов висновку, що інкриміноване обвинуваченому діяння повністю доведене і вірно кваліфіковане за ч.1 ст.155 КК України.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.155 КК України, як вчинення дій сексуального характеру, пов`язаного із вагінальним проникненням в тіло особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, з використанням геніталій.

Підстав, відповідно до ч.3 ст.337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

ІІІ. Мотиви призначення покарання.

Суд, призначаючи обвинуваченому покарання, враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації.

Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч.1 ст.368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.

Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення.

За змістом статей 50, 65 КК України особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен враховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Варто відмітити, що колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09 жовтня 2018 року у справі №756/4830/17-к вказала про те, що визначені у ст.65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Згідно із ст.12 КК України злочин передбачений ч.1 ст.155 КК України, є нетяжким злочином.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно ст.66 КК України суд визнає щире каяття та активне розкриття кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 передбачених ст.67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення; наявність обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, відсутність обставин, які його обтяжують, особу обвинуваченого, який має молодий вік (19 років) та його відношення до скоєного (бажання створити сім"ю з потерпілою та спільно виховувати дитину); також ті обставини, що ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, тому суд дійшов до переконання про призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті ч.1 ст.155 КК України.

Разом з тим, відповідно до вимог ч.1 ст.75 КК України, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного, який критично ставиться до вчиненого ним діяння, а також думку потерпілої та її законного представника, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Вказане покарання відповідає принципу індивідуалізації покарання та ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, є справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого і для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень у майбутньому.

ІV. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_4 під час досудового розслідування та під час розгляду справи у суді не застосовувався.

Підстав передбачених ст. 177, 178 КПК України для обрання обвинуваченому будь-якого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Цивільний позов у справі не заявлений.

Арешт на майно не накладався.

Речові докази та процесуальні витрати у справі відсутні.

Керуючись ст. 2,7, 100, 124, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ст. 165 КВК України іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку, а саме з 08.01.2026.

Запобіжний захід до ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуюча суддя ОСОБА_6