Рішення від 28 грудня 2025 р. у справі №286/2197/25 — Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/2197/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

29 грудня 2025 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Гришковець А. Л. ,

з секретарем Павленко Л. В.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Овручі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, в інтересах якої діє адвокат - Савіцька Анна Олегівна, звернулася до суду із позовною заявою і просить позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав щодо його неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мотивуючи тим, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , який рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 09.12.2016 по справі №295/13768/16-ц, було розірвано. Фактично, після розірвання шлюбу відповідач втратив усі зв`язки з дитиною, тобто протягом вже дев`яти років він не цікавиться життям сина, не виховує його, не надавав матеріальної допомоги на дитину, яка потребувала певного специфічного лікування у офтальмолога, не цікавився здоров`ям сина, розвитком та вихованням дитини, не цікавився успіхами у навчанні, не здійснював та не здійснює виховання щодо підготовки до самостійного життя, фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків. Аліменти на дитину відповідач не сплачує, ніяким чином матеріально дитині не допомагає. Він, як батько, ніякого зв`язку з нею чи безпосередньо з сином не підтримує, а син взагалі не пам`ятає його, не сприймає його як батька, вважаючи батьком іншу людину, яка його виховує, її чоловіка, який має бажання усиновити його. На даний час про фізичний та психологічний розвиток сина турбується лише вона та її чоловік, якого ОСОБА_5 сприймає як батька. При цьому, дбає не лише про матеріальне забезпечення і виховання сина, а й підтримує його, допомагає йому в період усвідомлення ним свого місця в житті, обрання професії, занять, в інших його життєвих переживаннях та радощах. В розвиток та життя свого сина відповідач не вкладає тих турбот, хвилювань, душевних та фізичних сил, що зобов`язані вкладати батьки.

Відповідач умисно нехтує своїми батьківськими правами, а це вкрай негативно відбивається на внутрішньому психологічному стані сина і на можливості його реалізації в майбутньому.

Відповідачем відзив на позовну заяву не подавався.

В судовому засіданні сторона позивача позовні вимоги підтримала, з підстав зазначених у позовній заяві. При цьому, позивач пояснила, що вони з відповідачем розлучилися у 2016 році. В 2019 році вона уклала інший шлюб. Її колишній чоловік взагалі не спілкується і не намагався спілкуватися з сином, не вітав його ні на дні народження, ні на свята. Жодних перешкод у спілкуванні з сином вона йому не чинила. Аліменти з нього не стягувалися, так як вона не подавала на їх стягнення. Перший місяць відповідач за домовленістю платив кошти на дитину, а потім перестав. Син батька взагалі не пам`ятає, для нього татом є її чоловік.

Відповідач в судове засідання не з`явився, не повідомивши про причини неявки, хоча своєчасно та належним чином, відповідно до положень ст. ст. 128-130 ЦПК України, повідомлявся про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Новогуйвинської селищної ради в судове засіданні не з`явився, але надали заяву, в якій просять справу слухати у відсутність їх представника. Щодо задоволення позову покладаються на погляд суду.

Вислухавши пояснення сторони позивача, врахувавши позицію органу опіки та піклування, наведену в письмовій заяві та висновку, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 2, 3 ст. 150 та с 180 СК України кожна дитина має право на піклування батьків, а батьки мають право та зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, матеріально забезпечувати та утримувати її.

Згідно із ч.ч.2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав закріплені в ч.1 ст. 164 СК України. Зокрема, п. 2 ч.1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Тлумачення п. 2 ч.1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В п. 16 Постанови від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, що передбачені ст.166 СК України.

Частинами 1,2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголосив на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Такого правового висновку дійшов і Верховний Суд у справі № 753/2025/19 (постанова від 6 травня 2020 року).

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16.07.2015 Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (параграф 76).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. ч. 5-6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ст.89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що відповідач є батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Матір`ю є ОСОБА_1 , тобто позивач, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 09.11.2011 (а. с. 14).

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 09.12.2016 по справі №295/13768/16-ц було розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 11.06.2011 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції (актовий запис №730). Вказане рішення набрало законної сили (а. с. 13).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 17.12.2019 підтверджує зміну прізвища ОСОБА_1 з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 » в зв`язку з укладенням шлюбу (а. с. 12).

З копії довідки виконавчого комітету Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 06.06.2025 №05-26/134 вбачається, що згідно акту обстеження №103 від 05.06.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 з 2019 року (а. с. 11).

Копія довідки Житомирського дошкільного навчального закладу №75 від 15.05.2025 свідчить, що син ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно відвідував Житомирський дошкільний навчальний заклад №49 з 2014 року по 2018 рік.

За свідченнями вихователів: ОСОБА_12 та ОСОБА_13 дитиною опікувалася мати. Приводила, забирала сина, відвідувала батьківські збори та святкові ранки теж ОСОБА_14 . Батько не цікавився вихованням дитини (а. с. 15).

Копія характеристики, виданої директором ліцею №17 міста Житомира на ОСОБА_4 , в свою чергу, свідчить, що останній навчається в ліцеї з 1 класу. ОСОБА_5 зарекомендував себе як старанний учень. Рівень знань учня - середній. До уроків готується, виконує домашні завдання, навчання в школі не пропускає, має добрий загальний розвиток, багато читає.

До виконання громадських доручень ставиться дбайливо. Секції та гуртки за інтересами не відвідує. Спілкується з усіма однокласниками, має друзів, підтримує дружні стосунки з усіма учнями. Скромний, спокійний, врівноважений, дисциплінований. Правила поведінки не порушує.

Мати та її теперішній чоловік - ОСОБА_15 цікавляться навчанням дитини, приділяють належну увагу вихованню сина, підтримують зв`язок з класним керівником, відвідують батьківські збори. Рідний батько не спілкується з сином, не приймає участі у вихованні дитини, не цікавиться її навчанням та інтересами (а. с. 16).

З психолого-педагогічної характеристики, виданої директором ліцею №17 міста Житомира на ОСОБА_4 , вбачається, що ОСОБА_4 навчається в ліцеї з 1 класу. Зарекомендував себе як дисциплінований, уважний учень. Має навчальні досягнення середнього рівня. Має добрий загальний розвиток. Має змішану пам`ять, добре запам`ятовує навчальний матеріал. Виявляє логічно-образне мислення. Має здібності до вивчення предметів природно-гуманітарного циклу. На уроках завжди уважний, але не активний, постійно виконує домашнє завдання. До виконання громадських доручень ставиться сумлінно.

Скромний, стриманий, врівноважений, розсудливий та самостійний. Правила поведінки завжди свідомо виконує. Має друзів, підтримує дружні стосунки з учнями класу.

Учень систематично відвідує навчальний заклад, відсутній буває тільки з поважних причин.

Проживає з мамою - ОСОБА_1 та її чоловіком - ОСОБА_15 . Вони разом приділяють належну увагу вихованню та навчанню дитини. Постійно підтримують зв`язок з ліцеєм та класним керівником.

Батько дитини - ОСОБА_3 не підтримує зв`язок з ОСОБА_5 , не цікавиться його життям, навчанням, не приймає участі у вихованні дитини (а. с. 17).

Копія декларації №0001-Н94А-КА10 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу від 25.11.2024 підтверджує, що законним представником пацієнта ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його законний представник - ОСОБА_1 (а. с. 18).

З копій консультаційних висновків спеціаліста (огляд офтальмолога) вбачається, що ОСОБА_4 має проблеми з зором (а. с. 19-21).

Факт невиконання ОСОБА_3 своїх батьківських обов`язків відносно дитини підтвердили в судовому засіданні і свідки: ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .

Так, свідок ОСОБА_16 , рідна сестра позивача, показала, що дитина батька взагалі не знає. Він був маленьким як її сестра - позивач розійшлася з ОСОБА_18 .. Останній жодного разу не вітав сина ні з днем народження, ні з іншими святами. Після припинення спільного проживання ніяких проявів інтересу з боку відповідача до життя дитини не було, не було ніякого спілкування. Перешкод йому у спілкуванні із сином ніхто ре створював.

Свідок ОСОБА_17 показала, що вони з ОСОБА_19 подруги з 2-го класу. Вони дружать, в школу разом ходять їхні діти. Батько дитини взагалі не приймає участі у його вихованні. Після розлучення він сина не вітав з жодними святами, нічого йому не передавав.

За змістом ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Судом в судовому засіданні було з`ясовано думку дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який повідомив, що він проживає з мамою, сестрою та татом - ОСОБА_20 . Свого рідного батька він ніколи не бачив, не знає і спілкуватися з ним не бажає.

Виконавчий комітет Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області надав висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з вищевказаних підстав. При цьому, зазначили, що питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітнього сина було внесено на чергове засідання з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області. Члени комісії обговоривши дане питання прийшли до висновку перенести його на наступне засідання, оскільки у своїй заяві, яку надіслав ОСОБА_3 до органу опіки та піклування, він вказав, що остання його адреса реєстрації: АДРЕСА_2 . За запитом служби у справах дітей Новогуйвинської селищної ради Житомирського району надійшло повідомлення від Коростенського РУП ВП №1 ГУНП в Житомирській області та служби у справах дітей Овруцької міської ради про те, що ОСОБА_3 не проживає за вищезазначеною адресою. Члени комісії не змогли заслухати думку батька дитини про позбавлення його батьківських прав. Але згодом, після засідання комісії, він вийшов на зв`язок та повідомив начальнику служби у справах дітей про те, що він дійсно написав таку заяву та погоджується з позовними вимогами в суді щодо позбавлення його батьківських прав. З його слів він перебуває за кордоном, адресу свого проживання надати відмовився.

Тому, зважаючи на ухилення батька від виконання батьківських обов`язків, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно його малолітнього сина (а.с. 69-71).

За положенням ч. 6 ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер.

Оцінюючи обставини справи та досліджені докази у ній, суд, надаючи правову оцінку висновку органу опіки та піклування, вважає, що цей висновок є обґрунтованим та відповідає інтересам дитини.

Таким чином, за встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, оцінюючи надані докази на підтвердження фактів та спірних правовідносин, норми діючого законодавства, що їх регулюють, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 самоухилився від виховання своєї малолітньої дитини, свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, своєю дитиною не цікавиться, добровільно відмовляється від виконання своїх батьківських обов`язків, тому розрив з ним сімейних відносин відповідає інтересам дитини і відповідно до ст. 164 СК України ОСОБА_3 слід позбавити батьківських прав щодо його малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп. в дохід держави, який відповідно до ст.141 ЦПК підлягає стягненню з відповідача на її користь.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268, 282 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , батьківських прав щодо його неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп. в дохід держави.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Про перегляд заочного рішення може бути подана заява відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення на заочне рішення до Житомирського апеляційного суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд (скарги), якщо така заява (скарга) подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя: А. Л. Гришковець Повний текст рішення складено 08.01.2026.