Рішення від 07 січня 2026 р. у справі №274/7795/25 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 274/7795/25

провадження № 2/0274/3068/25

Рішення

Іменем України

08.01.2026 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: судді Вдовиченко Т.М., за участі секретаря судового засідання - Рудич М.О., розглянувши в м. Бердичеві Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

в с т а н о в и в :

Представник ТзОВ "Юніт капітал" Хлопкова М.С. звернулася до суду із позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за договором №935509182 від 05.12.2021 року в розмірі 28358,66 грн.

В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначає, що 05.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - первісний кредитор) та відповідач уклали кредитний договір №935509182 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. 05.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 21900,00 грн на банківську карту відповідача. Внаслідок неналежного виконання умов договору відповідачем, за кредитним договором утворилась заборгованість.

28.11.2018 між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ "Таліон Плюс" перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №554691986 від 16.07.2021.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за договором №935509182 від 05.12.2021.

27.05.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 27/0524-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №935509182 від 05.12.2021.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 27.05.2024 до договору факторингу № 27/0524-01 від 27.05.2024 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за договором №935509182 від 05.12.2021.

У подальшому, 04.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" та позивачем було укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого до ТОВ «Юніт капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за к договором №935509182 від 05.12.2021.

Відповідно до Реєстру Боржників за договором факторингу № б/н від 04.06.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №935509182 від 05.12.2021 на загальну суму 28358,66 грн.

Вказані обставини стали підставою звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10.11.2025 позовну заяву було залишено без руху (а.с.176).

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13.11.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб (а.с.184 - 185).

Відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця проживання, який повернувся до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Враховуючи, що справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, ненадходження від відповідача відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 05.12.2021 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» із Заявкою на отримання грошових коштів в кредит, в якій визначено суму кредиту - 21900,00 грн, строк кредитування - 30 днів (а.с.35).

При укладенні кредитного договору відповідач діяв відповідно до Алгоритму (Порядку) дій споживача в інформаційно - телекомунікаційній системі первісного кредитора. Порядок дій відповідача підтверджується довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора (а.с.50-62).

Первісний кредитор діяв відповідно до Алгоритму (Порядку) дій первісного кредитора. (а.с.65-68).

05.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали договір №935509182 у формі електронного документа, відповідно до п. 1.3. якого товариство зобов`язалося надати позичальнику кредит на суму 21900,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов договору та додатків до нього. Сторони погодили, що кредит надається (договір укладається) строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, до 04.01.2022. Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю - ідентифікатора (а.с.27-34).

Згідно довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» акцепт оферти позичальником ОСОБА_1 підписано одноразовим ідентифікатором МNV3NV37 05.12.2021 (а.с.63).

Невід`ємною частиною договору, згідно п. 4.1 договору є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» (а.с.36-49).

Основні умови кредитування зазначено в Паспорті споживчого кредиту продукту «Смарт» (а.с.24-26).

05.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» згідно платіжного доручення перерахувало грошові кошти в сумі 21900,00 грн на банківську карту відповідача НОМЕР_1. У графі «призначення платежу» вказано про переказ коштів за договором №935509182 від 05.12.2021 (а.с.69).

Згідно довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» №935509182/23052025/Є від 23.05.2025 та інформації, витребуваної судом з АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 . Згідно виписки по рахунку за період з 05.12.2021 по 10.12.2021 вбачається зарахування 05.12.2021 коштів в сумі 21900,00 грн.(а.с.72).

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за договором №935509182 від 05.12.2021 станом на 05.05.2022 розмір заборгованості ОСОБА_1 становив 26970,20 грн., яка складається з наступного: 21898,96 грн - заборгованість по тілу кредиту та 5071,24 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам (а.с.150-153).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Отже, вищевказані обставини підтверджують факт укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 договору №935509182 від 05.12.2021.

Також під час розгляду справи встановлено, що 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01 (а.с.85-95).

Згідно п. 2.1 укладеного договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.

Згідно п. 1.3. договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відтак, договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід`ємною частиною договору факторингу.

Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року строк дії договору закінчується 28.11.2019 року.

28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін (а.с.96).

31.12.2020 між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021. В даній додатковій угоді договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01 (а.с. 97-103 ).

31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 (а.с. 107).

31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 (а.с.108).

31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 (а.с.109).

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором №935509182 від 05.12.2021 на загальну суму 26970,20 грн, з них: 21898,96 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5071,24 грн - заборгованість за відсотками (а.с.110-112).

27.05.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 27/0524-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №935509182 від 05.12.2021 (а.с. 115-123).

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 27.05.2024 до договору факторингу № 27/0524-01 від 27.05.2024 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №935509182 від 05.12.2021 на загальну суму 28358,66 грн, з них: 21898,96 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6459,70 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 124-126).

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором №935509182 від 05.12.2021 станом на 27.05.2024 заборгованість відповідача становить: 28358,66 грн, з них: 21898,96 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6459,70 грн - заборгованість за відсотками (а.с.154 - 155).

04.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" та позивачем було укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого до ТОВ «Юніт капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №935509182 від 05.12.2021 (а.с.128-137).

Відповідно до Реєстру боржників за договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №935509182 від 05.12.2021 на загальну суму 28358,66 грн, з них: 21898,96 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6459,70 грн - заборгованість за відсотками (а.с.138-140).

Згідно Виписки з особового рахунку за кредитним договором №935509182 від 05.12.2021 ТОВ «Юніт капітал» розмір заборгованості ОСОБА_1 становить: 28358,66 грн, з них: 21898,96 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6459,70 грн - заборгованість за відсотками (а.с.156).

За приписами статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої і третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частини перша-третя, п`ята, шоста статті 203 ЦК України).

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу (правова позиція, викладена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 року у справі № 752/8842/14-ц).

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що доказів спростування презумпції дійсності укладеного договору №935509182 від 05.12.2021 матеріали справи не містять. Відповідач мав процесуальну можливість надати суду докази на спростування презумпції правомірності вказаного кредитного договору, однак таким правом не скористався. З долученого позивачем до матеріалів справи копії платіжного доручення від 05.12.2021 року та виписки з особового рахунку за договором за період з 05.12.2021 по 10.12.2021 встановлено, що відповідач отримав кредитні кошти в сумі 21900,00 грн.

З постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2019 року у справі № 526/405/13 слідує, що факт не вчинення жодних дій щодо розірвання кредитного договору або визнання його недійсним тривалий час, а також користуванням кредитними коштами та сплати відповідачем в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором вказує на визнання наведеного кредитного договору таким, що є укладеним.

Відповідно до наданих розрахунків заборгованості за договором №935509182 від 05.12.2021, проведеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 05.05.2022 розмір заборгованості ОСОБА_1 становив 26970,20 грн, з яких тіло кредиту - 21898,96 грн, відсотки за користування кредитом - 5071,24 грн.

Разом з тим, строк кредитування відповідно до договору становив 30 днів, тобто до 04.01.2022 року. Сторони тричі продовжували строк дії договору, таким чином, договір було продовжено до 05.05.2022. Суд вважає, що відсутні підстави для стягнення заборгованості зі сплати процентів нарахованих після 05.05.2022 року, оскільки відповідач не виконав умови щодо пролонгації дії договору.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що проценти підлягають нарахуванню за період з 05.12.2021 по 05.02.2022 в розмірі 5071,24 грн.

Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за процентами, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.

Отже позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №935509182 від 05.12.2021 в розмірі 26970,20 грн, з яких: заборгованість зі сплати тіла кредиту у розмірі 21898,96,00 грн, заборгованість зі сплати відсотків - 5071,24 грн.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

На підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копію договору №05/06/25-01 від 05.06.2025 року про надання правничої допомоги, укладеного між ТОВ «Юніт капітал» та АБ «Тараненко та партнери», додаткову Угоду №25770719297 від 05.06.2025, Протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025, Акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025 (а.с.157-162).

Згідно з ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Крім того, відповідно до пропорційності, як основної засади цивільного судочинства, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Загальна ціна позову в даній справі становить 28358,66 грн, натомість заявлені до відшкодування витрати позивача на професійну правничу допомогу 7000,00 грн.

Тому, з врахуванням принципу пропорційності судових витрат предмету спору та ціні позову, передбачає певну частку у співвідношенні до ціни позову чи предмету спору.

За такого, з врахуванням описаних вище обставин щодо категорії та складності справи, її типового для відповідної категорії справ характеру, суд вважає, що пропорційними будуть витрати на професійну правничу допомогу по даній справі в розмірі 3500 грн, які підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, в порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2304,00 грн.

Керуючись ст. 12-13,76-81,89,133,137,141,247,258,263-265,274,275,279,354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (місце знаходження: м.Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором №935509182 від 05.12.2021 в розмірі 26970,20 грн, з них: 21898,96 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5071,24 грн - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (місце знаходження: м.Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163) судовий збір у сумі 2304,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня отримання його копії безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 08 січня 2026 року

Суддя : Т.М. Вдовиченко