Постанова від 01 січня 2026 р. у справі №308/4969/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 січня 2026 року

м. Київ

справа № 308/4969/24

провадження № 61-6902св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Акціонерне товариство «УкрСиббанк», приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Парамонов Олександр Вікторович,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_3 , на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 жовтня 2024 року в складі судді Данка В. Й. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року в складі колегії суддів: Джуги С. Д., Кожух О. А., Собослоя Г. Г.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк»), приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Парамонов О. В. (далі - приватний нотаріус Парамонов О. В.) про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Позов мотивований тим, що існують підстави для визнання за позивачем права власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 , з якою він (позивач) перебував у фактичних шлюбних відносинах.

З 15 серпня 2007 року він не міг фактично проживати за адресою своєї реєстрації у зв`язку зі зміною власника будинку.

15 листопада 2008 року позивач здійснив таїнство вінчання із ОСОБА_4 , що підтверджується дублікатом свідоцтва вінчання.

До 22 січня 2022 року позивач проживав із ОСОБА_4 однією сім`єю, а після її смерті залишився єдиним спадкоємцем першої черги за законом.

Проте станом на час звернення з позовом доступу до квартири АДРЕСА_1 позивач не має, адже відповідач та його дружина за участю інших невстановлених осіб замінили дверні замки, чим обмежили фізичний доступ до квартири.

ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 жовтня 2024 року, постановою Закарпатського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України. Вимог про зміну черговості спадкування позивач не заявляв, обставин, які охоплюються предметом доказування у відповідній категорії справ, не доводив.

Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, зазначив, що проживання позивача однією сім`єю без шлюбу зі спадкодавцем ОСОБА_4 не є підставою для виникнення у нього права на спадкування за законом у першу чергу. Встановлення факту проживання позивача зі спадкодавцем однією сім`єю більше п`яти років (спадкування на підставі статті 1264 ЦК України є четвертою чергою), без зміни черговості, не призведе до виникнення у позивача права на прийняття спадщини, адже у встановлений шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини звернувся спадкоємець другої черги - відповідач ОСОБА_2 .

Вимог про зміну черговості спадкування позивач не заявляв та обставин, які охоплюються предметом доказування у відповідній категорії справ, не доводив.

З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги, є ідентичними доводам позовної заяви, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, висновки суду є достатньо аргументованими, апеляційний суд не вбачав підстав повторно давати відповідь на ті самі аргументи заявника.

Посилання особи, яка подала апеляційну скаргу, на невідповідність резолютивної частини рішення вимогам статті 265 ЦПК України суд апеляційної інстанції вважав необґрунтованими та безпідставними, оскільки така відповідає зазначеним вимогам, є чіткою та зрозумілою для осіб стосовно, яких вона ухвалена.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У травні 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3 . Просить рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 жовтня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову та визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Касаційна скарга мотивована тим, що:

рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції ухвалені з порушенням норм матеріального права та без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, у подібних правовідносинах;

проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною підставою для виникнення у них майнових прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. Презумпція спільності права власності в силу положень статті 74 СК України поширюється й на майно, придбане в період проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу;

04 грудня 2006 року ОСОБА_4 уклала кредитний договір № 11087665000 із Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), згідно з умовами якого їй надано кредитні кошти в розмірі 33 000,00 дол. США. Цього ж дня ОСОБА_4 придбала квартиру АДРЕСА_1 . 04 грудня 2006 року ОСОБА_4 цю ж квартиру передано в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк» на підставі договору іпотеки № 1216. Таким чином, крім набуття в грудні місяці 2006 року ОСОБА_4 права власності на квартиру, також набуто кредитні зобов`язання в розмірі 33 000,00 дол. США перед банком;

15 листопада 2008 року позивач здійснив церковний обряд - таїнство вінчання із ОСОБА_4 у Свято-Покровському храмі у селі Суха Іршавського району Закарпатської області, яке здійснив протоієрей ОСОБА_13 при свідках ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Вказане підтверджується свідоцтва вінчання;

місцем реєстрації позивача ОСОБА_1 станом на цей час є: АДРЕСА_2 . Проте належними та допустимими доказами підтверджено, що позивач, починаючи з 15 серпня 2007 року, не міг фактично проживати за адресою місця реєстрації у зв`язку із зміною фактичного власника будинку, а необхідності зміни місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 , якою володіла дружина ОСОБА_4 , не виникало. Таким чином, єдиним фактичним місцем проживанням ОСОБА_1 з ОСОБА_4 до лютого 2024 року (з урахуванням мобілізації позивача до Збройних Сил України) була придбана нею квартира АДРЕСА_1 ;

протягом тривалого часу ОСОБА_1 надавав дружині кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, а у 2015 році йому із дружиною ОСОБА_4 вдалося повністю погасити заборгованість за кредитним договором перед АТ «УкрСиббанк» про, що ОСОБА_4 видано довідку про виконання у повному обсязі кредитних зобов`язань та клопотання про вилучення запису з реєстру заборон/іпотеки. Цей факт не заперечувався ні відповідачем ОСОБА_2 , ні третьою особою АТ «УкрСиббанк». Крім того, ОСОБА_4 тривалий час важко хворіла, що в свою чергу зумовлювали значні матеріальні витрати для лікування, зокрема, але не виключно, лікування м. Одесі. Саме через вади здоров`я дружини ОСОБА_4 дітей у них із позивачем не було;

ІНФОРМАЦІЯ_1 дружина ОСОБА_4 померла у квартирі АДРЕСА_1 , де також перебував її чоловік (позивач). Цього ж дня було здійснено виклик представників поліції, яким позивач надавав власні письмові пояснення, підписував протокол огляду місця події. Надалі він забрав тіло дружини з моргу для поховання, а також отримав лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_4 від 24 січня 2022 року № 43, яке надалі подав до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для отримання свідоцтва про смерть. Дружина ОСОБА_4 похована у селі Суха Хустського району Закарпатської області;

позивач вживав наступні дії:

- звертався до приватного/державного нотаріуса для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , але отримав усну відмову - роз`яснення про необхідність разом із поданням відповідної заяви надати оригінал свідоцтва про смерть ОСОБА_4 та свідоцтво про шлюб;

- звернення до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для повторного отримання свідоцтва про смерть ОСОБА_4 не виявилося можливим, адже зі слів працівника РАЦСу в нього відсутні документи, які підтверджують статус чоловіка ОСОБА_4 (державна реєстрація шлюбу) чи наявність родинних зв`язків;

- звертався до Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області для отримання копії документів, а саме протоколу огляду місця події/пояснення, тощо щодо події смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте отримав відмову з підстав, що він не є стороною кримінального провадження. Водночас орган поліції надав номер кримінального провадження з Єдиного реєстру досудових розслідувань 12022071030000084;

таким чином, з врахуванням фактичної ситуації позивач не мав можливості для оформлення права власності на квартиру в нотаріальному порядку після смерті дружини ОСОБА_4 ;

надалі у зв`язку із розпочатою незаконною збройною агресією російської федерації проти України 15 вересня 2022 року ОСОБА_1 медичною комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 визнано придатним до військової служби. 17 вересня 2022 року позивача призвано до Збройних Сил України, а ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 прийняв військову присягу. Станом на цей час позивач є солдатом ІНФОРМАЦІЯ_4 . Проте після смерті дружини ОСОБА_4 за відсутності позивача у зв`язку із несенням військової служби та повернення у лютому місяці 2024 року до квартири він дізнався, що ОСОБА_7 (дружина рідного брата покійної ОСОБА_4 (відповідача ОСОБА_2 )) за участю інших невстановлених осіб замінила дверні замки, чим обмежила фізичний доступ до квартири, де залишились його особисті та цінні речі, кошти, документи, фотоальбоми. Більше можливості зайти до квартири ОСОБА_1 ні відповідачем, ні ОСОБА_7 не надавалося;

приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Парамоновим О. В. на виконання ухвали суду першої інстанції про витребування доказів надано копію спадкової справи № 3/2022 спадкодавця ОСОБА_4 . З указаної спадкової справи вбачається, що дружина позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а вже 03 лютого 2022 року відповідач ОСОБА_2 (на дванадцятий день) подав нотаріусу Ужгородського міського нотаріального округу Параманову О. В. заяву № 4 про прийняття спадщини. У цей же день відповідач уповноважив ОСОБА_7 бути його представником, зокрема, але не виключно з питань оформлення спадкових прав після смерті сестри ОСОБА_4 ; одержувати свідоцтво про право на спадщину на підставі довіреності;

якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь - якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Підтвердження факту проживання жінки ОСОБА_4 та чоловіка ОСОБА_1 однією сім`єю, що не перебувають у шлюбі між собою, підтверджується тривалими, на протязі майже 14 (чотирнадцяти) років сімейними відносинами: наявність спільного бюджету, спільного харчування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; інші суттєві обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин. Крім того, у судовому засіданні суду першої інстанції надали свої свідчення троє свідків: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які підтвердили факт проживання протягом тривалого часу жінки ОСОБА_4 та чоловіка ОСОБА_1 однією сім`єю, що не перебувають у шлюбі між собою. Отже, належними та допустимими доказами підтверджується фактичне проживання жінки ОСОБА_4 та чоловіка ОСОБА_1 з 2008 року та на момент її, ОСОБА_4 , смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім`єю, що не перебувають у шлюбі між собою;

батьки жінки ОСОБА_4 померли ще до її смерті. Це підтверджується доказами, які витребувані судом першої інстанції у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її чоловік ОСОБА_1 , а нерухоме майно - квартира, яка належить до спадкової маси, є їхньою спільною сумісною власністю відповідно до статті 74 СК України. При цьому відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцем другої черги спадкування за законом;

відповідач ОСОБА_2 не подав до суду ні відзиву, ні пояснення (заперечення), презумпцію спільності права власності, передбачену нормами статті 74 СК України на майно ОСОБА_1 / ОСОБА_4 як жінки та чоловіка, що проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не спростував, позов до ОСОБА_1 про усунення від спадкування / зміну черговості на прийняття спадщини за законом не пред`являв.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2025 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Закарпатського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року відмовлено, відкрито касаційне провадження у справі № 308/4969/24 та витребувано справу із суду першої інстанції.

У листопаді 2025 року матеріали справи № 308/4969/24 надійшли до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 18 червня 2025 року зазначено, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 серпня 2024 року в справі № 334/2000/21, від 28 серпня 2024 року в справі № 478/1133/23, від 11 травня 2022 року в справі № 450/3258/17, від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22, від 20 червня 2018 року в справі № 640/13903/16-ц, від 20 червня 2018 року в справі № 266/5267/18, від 20 березня 2019 року в справі № 550/1040/16-ц, від 22 квітня 2020 року в справі № 601/2592/18, від 22 квітня 2020 року в справі № 127/23809/18, від 27 травня 2020 року в справі № 361/7518/16-ц, від 16 вересня 2020 року в справі № 464/1663/18, від 12 жовтня 2021 року в справі № 233/2021/19, від 26 квітня 2023 року в справі № 204/1052/20, від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц, від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19, від 25 вересня 2024 року в справі 645/4104/21, від 12 червня 2023 року в справі № 205/7739/21; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

До своєї смерті ОСОБА_4 була власницею нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 .

З наведених інформаційних довідок вбачається, що підставою для набуття права власності значиться договір купівлі-продажу від 04 грудня 2006 року № 1212. Дата прийняття рішення про державну реєстрацію - 12 лютого 2007 року, дата внесення запису - 12 лютого 2007 року.

Договір купівлі-продажу від 04 грудня 2006 року № 1212 укладений між ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , як продавцями та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , як покупцем. За умовами цього договору продавці зобов`язалися передати у власність покупцю спірну квартиру, а покупець - прийняти вказане майно та сплатити за нього обумовлену в пункту 4 цього договору грошову суму.

Відповідно до пункту 4 цього договору продаж квартири вчинено за ціною 221 695,00 грн, що еквівалентно 43 900,00 дол. США за курсом Національного банку України на день підписання договору, який (курс) сторони погоджують для кінцевого розрахунку. Розрахунок між сторонами здійснюється з відстроченням платежу.

Згідно з пунктом 21 договору купівлі-продажу від 04 грудня 2006 року № 1212 покупець довела до відома продавців, а продавці взяли до уваги, той факт, що покупець у шлюбі не перебуває, і грошові кошти, що витрачаються покупцем на придбання квартири за цим договором не є спільною сумісною власністю, і особи, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на грошові кошти (чи їх частку), витрачені на купівлю квартири, у тому числі й відповідно до статей 65, 74 та 97 СК України, відсутні.

04 грудня 2006 року договір купівлі-продажу спірної квартири нотаріально посвідчено та проведено його державну реєстрацію.

04 грудня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_4 укладений договір про надання споживчого кредиту № 11087665000, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 33 000,00 дол. США та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 166 650,00 грн за курсом Національного банку України на день укладення цього договору. Підпунктом 1.4. передбачено, що кредит за цим договором є іпотечним.

04 грудня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» як іпотекодержателем та ОСОБА_4 як іпотекодавцем укладений договір іпотеки № 11087665000, за умовами якого предметом іпотеки була спірна квартира.

Як зазначено в пункті 1 цього договору право власності на предмет іпотеки виникне у іпотекодавця після укладення цього іпотечного договору на підставі договору купівлі-продажу квартири з відстроченням платежу, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Головко В. Є. 04 грудня 2006 року за № 1212, з моменту повного розрахунку за квартиру з продавцями: ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Відповідно до підпункту 6.13 договору іпотеки від 04 грудня 2006 року № 11087665000 іпотекодавець довела до відома іпотекодержателя, а іпотекодержатель взяв до уваги той факт, що предмет іпотеки не є спільною сумісною власністю, оскільки на час його набуття (як і на день підписання цього правочину) іпотекодавець не одружена, і осіб, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на предмет іпотеки (його частку), в тому числі і відповідно до статей 65, 74, 97 СК України, немає.

15 листопада 2008 року позивач здійснив вінчання з ОСОБА_4

03 лютого 2022 року приватним нотаріусом Парамоновим О. В. після смерті ОСОБА_4 заведено спадкову справу № 3/2022 на підставі заяви ОСОБА_2 про прийняття спадщини від 03 лютого 2022 року, котрий є рідним братом померлої ОСОБА_4 .

Згідно з довідкою від 07 березня 2024 року № 60, виданої ТОВ «Житло-Сервіс», за адресою АДРЕСА_4 станом на 22 січня 2022 року була зареєстрована ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Також фактично проживав чоловік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У частині першій статті 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з частиною другою статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (частина перша статті 1261 ЦК України).

За змістом статті 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як одержання права на спадкування наступною чергою (частина друга статті 1258 ЦК України) та зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом.

Одержання права на спадкування наступною чергою стосується другої - п`ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.

На зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом в межах певної черги, впливають так юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження правового зв`язку при усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК України). Зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом, стосується першої-п`ятої черги.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року в справі № 758/10761/13-ц (провадження № 61-19815сво19), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі № 206/4992/21 (провадження № 61-12735сво23)).

Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками (частина друга статті 7 СК України).

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (абзац 1 частини другої статті 3 СК України).

Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (стаття 74 СК України, в редакції, чинній до 16 січня 2007 року).

Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (стаття 74 СК України, в редакції, чинній з 16 січня 2007 року).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четвертої статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2024 року в справі № 334/2000/21 (провадження № 61-3584св24), на яку є посилання в касаційній скарзі, зазначено, що «відповідно до частини першої статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. Таким чином, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною підставою для виникнення у них майнових прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2024 року в справі № 478/1133/23 (провадження № 61-8953св24), на яку посилається особа, що подала касаційну скаргу, вказано, що «під час застосування положень статті 74 СК України, яка регулює поділ майна осіб, що проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно врахувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Такий висновок узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 жовтня 2021 року у справі № 639/7697/19 (провадження № 61-4709св21).

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення права власності в нотаріальному порядку (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 травня 2022 року у справі № 450/3258/17 (провадження № 61-13688св21).

Спосіб захисту, як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.) (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 466/1403/20 (провадження № 61-10035св22) зазначено, що «визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування. Аналогічний правовий висновок неодноразово було викладено Верховним Судом у постановах: від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц (провадження № 61-15147св18); від 20 червня 2018 року у справі № 266/5267/18 (провадження № 61-6647св19); від 20 березня 2019 року у справі № 550/1040/16-ц (провадження № 61-28423св18); від 22 квітня 2020 року у справі № 601/2592/18 (провадження № 61-17859св19); від 22 квітня 2020 року у справі № 127/23809/18 (провадження № 61-11210св19); від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц (провадження № 61-43734св18), від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18 (провадження № 61-9410св19), що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах».

Разом з цим при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України (див. постанови Верховного Суду від 18 лютого 2019 року у справі №569/18047/17-ц, від 25 березня 2021 року у справі №195/707/19-ц, від 20 листопада 2024 року в справі № 179/338/23, від 21 травня 2025 року в справі № 758/1133/22-ц та ін.).

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження

№ 14-400цс19)).

У справі, що переглядається:

позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру, посилаючись на те, що саме він є єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 як її чоловік. Стверджував, що разом з померлою ОСОБА_4 вони проживали однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу;

проживання позивача однією сім`єю без шлюбу зі спадкодавцем ОСОБА_4 не є підставою для виникнення у нього права на спадкування за законом у першу чергу. При цьому встановлення факту проживання позивача зі спадкодавцем однією сім`єю більше п`яти років (спадкування на підставі статті 1264 ЦК України (четверта черга)) без зміни черговості не призведе до виникнення у позивача права на прийняття спадщини, адже у встановлений шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини звернувся спадкоємець другої черги - відповідач ОСОБА_2 ;

за таких обставин суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позову.

Аргумент касаційної скарги про незастосування висновків Верховного Суду у подібних правовідносин є необґрунтованими, адже такі висновки переважно стосуються застосування статті 74 СК України, яка не була правовою підставою позовних вимог. З цієї ж підстави не підлягають застосуванню до спірних правовідносин у цій справі норми самої статті 74 СК України.

Доводи касаційної скарги переважно зводяться до переоцінки доказів у справі, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК України).

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм процесуального та матеріального права. Таким чином, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Оскільки оскаржені судові рішення підлягають залишенню без змін, то підстав для здійснення нового розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 жовтня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

В. І. Крат