Постанова від 06 січня 2026 р. у справі №686/31558/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/31558/25

Провадження № 33/820/70/26

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду Преснякова А.А.

за участю секретаря судового засідання Романової А.В.

захисника Зданевич Л.І.

представника потерпілих Книш О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому апеляційну скаргу представника потерпілих адвоката Книш О.М. на постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 грудня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені суддею І інстанції обставини

Відповідно до постанови судді, ОСОБА_1 , 12.07.2025 року о 17 год. 55 хв., керуючи автомобілем «VOLVO XC90» номерний знак НОМЕР_1 на перехресті вулиць Шевченка-Заводська в м. Хмельницькому, під час здійснення повороту ліворуч в напрямку вул. Заводська, в порушення п.п.10.1, 16.13 Правил дорожнього руху, не надала перевагу в русі мотоциклу «Lifan LF 200» номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого відбулося зіткнення. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 605 грн. 60 коп. судового збору у дохід держави.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині призначеного покарання представник потерпілих ОСОБА_6., яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 - адвокат Книш О.М. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 грудня 2025 року в частині накладення адміністративного стягнення та ухвалити нове рішення, яким позбавити ОСОБА_1 права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Представник потерпілих зазначає, що ОСОБА_1 з самого початку визнавала свою вину. Докази її вини є наявні в матеріалах справи та зазначені в оскаржуваній постанові.

Однак, потерпілі не погоджуються з позицією суду першої інстанції. Суд зазначив: «В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками», однак не зазначив, що в результаті порушення ПДР ОСОБА_1 постраждали двоє неповнолітніх дітей, а саме ОСОБА_3 отримав перелом, який згідно висновку експерта є легким тілесним ушкодженням, ОСОБА_2 отримав забої тіла. Відомості про дані тілесні ушкодження є в матеріалах справи.

Окрім того, суд не взяв до уваги, що щире каяття ОСОБА_1 було удаваним, адже представником потерпілих зазначалося, що ОСОБА_1 при ДТП не викликала швидку допомогу, не намагалася допомогти дітям, які отримали тілесні ушкодження, про що не заперечила захисник ОСОБА_1 , адвокат Зданевич Л.І., зазначивши, що ОСОБА_1 повідомляла страхову компанію про ДТП.

Суд першої інстанції зазначив, що об?єктивною стороною ст.124 КУпАП є порушення ПДР, що спричинило матеріальні збитки (пошкодження майна: авто, вантажу, доріг тощо), але при накладенні стягнення суд повинен враховувати всі обставини справи.

В обґрунтування позиції щодо призначення відповідальності суд зазначив, що ОСОБА_1 вперше притягається до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, самостійно виховує двох синів, один з яких навчається у Польщі, де вона часто його відвідує. На підтвердження чого захисником надано підтверджуючі документи.

Тому виникає така неспіврозмірність по підставі пом?якшуючих та обтяжуючих обставин, а саме : пом?якшуючої - ОСОБА_1 самостійно виховує двох синів, один з яких навчається у Польщі, де вона часто його відвідує, а обтяжуюча обставина, що ОСОБА_1 завдала шкоди здоров?ю двом неповнолітнім дітям через порушення ПДР, не взято до уваги та не наведено в Постанові підстав такого ігнорування.

Окрім того, ОСОБА_1 не вперше притягується до адміністративної відповідальності. В матеріалах справи наявна сформована довідка УПП в Хмельницькій області щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ПДР два рази.

Тому штраф за порушення правил паркування (за таке порушення притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 ) та штраф за порушення ПДР, в результаті якого завдано шкоди не тільки майну, а здоров?ю двох неповнолітніх дітей, є неправомірним та поза розумним глуздом.

Потерпілі дійсно не мали на меті отримання матеріального відшкодування, вони хотіли справедливого рішення суду, згідно якого ОСОБА_1 буде призначено міру покарання співрозмірну завданій шкоді (як майну так і здоров?ю дітей), а не співрозмірну, як за порушення правил паркування.

Позиції учасників судового провадження

Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та представники потерпілих ОСОБА_3 - ОСОБА_6. та ОСОБА_2 - ОСОБА_4. були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явилася, поважних причин неявки не повідомили, що не перешкоджає апеляційному розгляду відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП.

У судовому засіданні представник потерпілих адвокат Книш О.М. підтримала доводи поданої апеляційної скарги, просила скасувати призначене ОСОБА_1 постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 грудня 2025 року покарання, замінити призначене постановою суду покарання з штрафу на позбавлення права керування транспортними засобами, з підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Зданевич Л.І. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення. Зазначила, що ОСОБА_1 визнає свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, відшкодувала представнику потерпілого ОСОБА_2 - ОСОБА_4 3000 грн. моральної шкоди та 2500 грн. на відшкодування послуг адвоката, представнику потерпілого ОСОБА_3 - ОСОБА_6. 6000 грн. моральної шкоди та 2500 грн. на відшкодування послуг адвоката та надала підтверджуючі документи. Також зазначила, що призначене судом першої інстанції покарання є законним та обґрунтованим.

Заслухавши доводи представника потерпілих адвоката Книш О.М., захисника Зданевич Л.І., перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви суду

Згідно вимог статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме статей 9 та 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.

Частина 1 статті 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

У поданій апеляційній скарзі представник потерпілих адвокат Книш О.М. не оскаржує доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, однак оскаржує застосоване судом стягнення через його м`якість.

Відповідно до статті 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Суддя суду першої інстанції, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, оцінивши їх у сукупності і взаємозв`язку, з`ясувавши фактичні обставини справи, обґрунтовано дійшов висновку про доведеність факту порушення ОСОБА_1 вимог п.п.10.1, 16.13 Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів та про наявність у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, що не оскаржується в апеляційній скарзі сторонами.

Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Вважаю, що застосований судом першої інстанції ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення за статтею 124 КУпАП у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. є справедливим та достатнім для її виправлення, а також для запобігання вчиненню як нею, так і іншими особами аналогічних правопорушень.

Апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги представника потерпілих адвоката Книш О.М. щодо м`якості призначеного покарання, з урахуванням вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, внаслідок якого постраждали двоє неповнолітніх осіб, що на думку представника потерпілих є обставиною, що обтяжує відповідальність.

З огляду на обставини вчиненого правопорушення, останнє призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, один з яких належить самій ОСОБА_1 , в результаті ДТП завдано легкі тілесні ушкодження двом неповнолітнім потерпілим.

Згідно наявної у матеріалах справи постанови слідчого про закриття кримінального провадження від 03 жовтня 2025 року, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12025243000002214 від 12.07.2025, закрито у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України (а/с 5-7).

Обов`язковими умовами настання адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП є: наявність діяння у вигляді порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху; наслідків у вигляді пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна; наявність причинного зв`язку між порушенням правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Таким чином, з урахуванням зазначених вимог закону, в межах розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП суд не має повноважень надавати оцінку наявності легких тілесних ушкоджень у потерпілих.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що ст.35 КУпАП містить вичерпний перелік обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, якими визнаються:

1) продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її;

2) повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення;

3) втягнення неповнолітнього в правопорушення;

4) вчинення правопорушення групою осіб;

5) вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин;

6) вчинення правопорушення в стані сп`яніння.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).

Виходячи з практики застосування Європейським судом ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. "Справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний надмірний тягар" (рішення у справі від 02.11.2004 р. «Трегубенко проти України»).

Одним із видів покарань у розумінні ЄСПЛ є штрафи. Суворість цього примусового заходу оцінюється через його розмір, проте у визначенні правової природи такого заходу для ЄСПЛ важливішою є мета, з якою призначається штраф, ніж його розмір.

У рішенні по справі «Озтюрк проти Туреччини»(Ozturk v Turkey) від 28.09.1999 року Європейським судом з прав людини штраф у розмірі 60 DM, був оцінений як покарання, з огляду на цілі його застосування.

Враховуючи зазначені вище обставини, доходжу висновку, що суд першої інстанції належним чином врахував характер вчиненого правопорушення, яке вчинено з необережності, особу порушника, обставини, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, а саме щире каяття, у відповідності до вимог статі 34 КУпАП та відсутність обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачених ст.35 КУпАП, та обґрунтовано обрав адміністративне стягнення у виді штрафу, що співвідноситься з вчиненим правопорушенням та цілком відповідає меті адміністративного стягнення, передбаченій у статті 23 КУпАП.

При цьому суд врахував необхідність користування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки остання часто їздить за кордон у Польщу, де навчається її син, а також, що ОСОБА_1 визнає свою вину у вчиненому правопорушення, вперше притягується до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, що зменшують рівень завданої шкоди і можуть вважатися вагомими підставами для застосування менш суворого виду адміністративного стягнення у виді штрафу, а не позбавлення права керування транспортними засобами.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що статтею 30 КУпАП встановлено, що позбавлення права керувати транспортними засобами застосовується за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом. Утім, відомості про те, що ОСОБА_1 систематично порушує Правила дорожнього руху, чи неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення аналогічних правопорушень, відсутні.

Судом також враховано доводи захисника Зданевич Л.І., яка пояснила, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 визнавала свою вину та виявляла бажання відшкодувати завдану потерпілим шкоду, однак потерпілі відмовляли. Така позиція ОСОБА_1 зафіксована і у постанові слідчого про закриття кримінального провадження від 03 жовтня 2025 року.

Крім того, захисником Зданевич Л.І. під час судового засідання надано платіжні квитанції з банку, якими підтверджується, що ОСОБА_1 відшкодувала представнику потерпілого ОСОБА_2 - ОСОБА_4 3000 грн. моральної шкоди та 2500 грн. відшкодування послуг адвоката, представнику потерпілого ОСОБА_3 - ОСОБА_6. 6000 грн. моральної шкоди та 2500 грн. відшкодування послуг адвоката.

У зв`язку з наведеним, доводи апеляційної скарги представника потерпілих Книш О.М. в тій частині, що щире каяття ОСОБА_1 є вдаваним, апеляційний суд визнає необґрунтованими.

Отже, апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду або скасування в частині призначеного стягнення.

Суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, правильно визначив вид стягнення у межах, установлених статтею 124 КУпАП, відповідно до вимог статті 33 КУпАП, у межах передбаченого статтею 38 КУпАП строку.

З урахуванням наведеного, приходжу до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги представника потерпілих адвоката Книш О.М., у зв`язку з відсутністю підстав для скасування накладеного судом адміністративного стягнення у виді штрафу стосовно ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись статтями 285, 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника потерпілих адвоката Книш О.М. залишити без задоволення.

Постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 04 грудня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя