Постанова від 06 січня 2026 р. у справі №671/1746/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 671/1746/25

Провадження № 22-ц/820/239/26

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.,

розглянув в порядку ч 2 ст 369 ЦПК України цивільну справу № 671/1746/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Кузиною Марією Сергіївною на ухвалу Волочиського районного суду Хмельницької області від 12 листопада 2025 року, у складі судді Ніколової С.В. про відмову у задоволенні клопотання про продовження строку для надання відзиву на позов у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_4 про визнання права власності на частину земельної ділянки,

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд

в с т а н о в и в :

У вересні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати за нею право власності на частину земельної ділянки з кадастровим номером 6820910100:01:002:1182, площею 0,0275 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, у межах площі, необхідної для обслуговування належного їй незавершеного будівництвом житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , визначеній у висновку судової експертизи;

- визнати за нею право власності на частину земельної ділянки з кадастровим номером 6820910100:01:002:1181, площею 0,0725 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, у межах площі, необхідної для обслуговування належного їй незавершеного будівництвом житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , визначеній у висновку судової експертизи.

Ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 22 вересня 2025 року відкрито провадження у справі та призначенои підготовче судове засідання на 21 жовтня 2025 року о 11 год. 00 хв. з участю учасників справи, надати відповідачам строк протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення їм копії даної ухвали для подання відзиву на позов в порядку визначеному ст.ст. 178, 191 ЦПК України.

ОСОБА_1 та її представник - адвокат Кузина М.С. звернулися до суду з клопотанням про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву ОСОБА_2 у справі № 671/1746/25 до набрання законної сили судового рішення Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 671/1097/20, крім того просили зупинити провадження у даній справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України до завершення розгляду Верховним Судом справи № 671/1097/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про поділ в натурі спільного майна між співвласниками, посилаючись на те, що судове рішення, яке є підставою пред`явленого позову, переглядається судом касаційної інстанції в касаційному порядку, тому до завершення перегляду касаційним судом судових рішень у справі №671/1097/20, вона не може сформувати чітку позицію щодо заявлених вимог позивача. Також представник відповідачки вказала, що у разі відмови у продовжені строку на подачу відзиву з цієї підстави, строк на подачу відзиву на позов в цій справі, просила продовжити ОСОБА_1 строк на подання відзиву на позовну заяву до наступного судового засідання.

Ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 12 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у цивільній справі та відмовлено у задоволені клопотання ОСОБА_1 про продовження строку для надання відзиву на позов відмовлено.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Кузина М.-О.С. не погодилася з ухвалою суду першої інстанції в частині відмови у продовження строку для надання відзиву на позов, посилається на порушення судом норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, просить її скасувати. Представник апелянтки вказує, що вона отримала ухвалу про відкриття провадження у справі 25.09.2025 року. Отже, 10.10.2025 року спливав строк подання відзиву на позовну заяву ОСОБА_2 . Однак, станом на дату подання клопотання про продовження строку відповідачка була позбавлена можливості сформувати чітку позицію щодо заявлених вимог позивача, адже судове рішення, яке є підставою пред`явленого позову, переглядається судом касаційної інстанції в касаційному порядку, тому, просила у разі відмови у зупиненні провадження у справі продовжити строк для подання відзиву на позовну заяву у даній справі до наступного судового засідання. При цьому, як на підставу відмови у задоволенні клопотання суд зазначив, що звертаючись до суду із клопотанням про продовження строку для надання відзиву на позов, відповідач не вчинила процесуальну дію, а саме не надала сам відзив на позов, що відповідно до положень ст. 127 ЦПК України є обов`язковим. Однак, відповідний висновок суду першої інстанції є помилковим та не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Відповідно до вимог ст. 127 ЦПК України, продовження строку на подання відзиву не передбачає одночасного вчинення процесуальної дії, а саме одночасного подання відзиву на позовну заяву. Так, відповідно до ч. 2 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Відповідачем дотримано вимоги ч. 2 ст. 127 ЦПК України, оскільки строк на подання відзиву закінчувався 10.10.2025 року, а відповідна заява про продовження процесуального строку була подана 09.10.2025 року. Ч. 4 ст. 127 ЦПК України передбавено, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Однак, відповідачем була подана заява про продовження процесуального строку на подання відзиву, а не заява про поновлення процесуального строку на подання відзиву. Законодавчо визначений інститут продовження строку на вчинення процесуальної дії, зокрема, відзиву на позовну заяву, існує з метою забезпечення можливості подання відзиву після настання обставин, якими відповідач обґрунтовував необхідність такого продовження.

ОСОБА_2 та її представник - адвокат Варода П.Б. подали відзив на апеляційну скаргу, вважають ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою. Представник позивачки зазначає, що ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 22 вересня 2025 року відкрито провадження у даній цивільній справі та надано відповідачам строк протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення їм копії даної ухвали для подання відзиву на позов та доказів. При цьому строк, встановлений судом для подання відзиву на позову та доказів, відповідає вимогам частини сьомої статті 178 ЦПК України та є достатнім для підготовки відзиву на позов та подання доказів. Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Кузина М.-О.С. отримала вказану ухвалу про відкриття провадження у справі 25 вересня 2025 року, про що нею зазачено в клопотанні від 09 жовтня 2025 року. Доводи, наведені у клопотанні відповідача ОСОБА_1 про продовження строку на подання відзиву на позов не свідчать про наявність об`єктивних підстав для його задоволення. Сам по собі факт перебування у провадженні Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 671/1097/20 не позбавляє відповідача можливості подати відзив на позов у межах строку, встановленого судом, та не є передбаченою законом підставою для продовження процесуального строку. Прохання відповідача ОСОБА_1 про продовження строку на подання відзиву до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 671/1097/20 фактично спрямоване на продовження процесуального строку на невизначений період, що суперечить принципу розумності строків розгляду справи та завданню цивільного судочинства. Водночас альтернативне прохання відповідача ОСОБА_1 про продовження строку на подання відзиву на позов до 25 жовтня 2025 року жодним чином не обґрунтоване конкретними обставинами, які б унеможливлювали подання відзиву на позов у встановлений судом строк. Встановивши відсутність у відповідача ОСОБА_1 об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання нею відзиву на позов в строк, встановлений судом, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у продовженні такого строку.

Заслухавши доповідача, пояснення апелянта, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Судом встановлено, що у вересні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила: - визнати за нею право власності на частину земельної ділянки з кадастровим номером 6820910100:01:002:1182, площею 0,0275 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, у межах площі, необхідної для обслуговування належного їй незавершеного будівництвом житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , визначеній у висновку судової експертизи; - визнати за нею право власності на частину земельної ділянки з кадастровим номером 6820910100:01:002:1181, площею 0,0725 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, у межах площі, необхідної для обслуговування належного їй незавершеного будівництвом житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , визначеній у висновку судової експертизи.

Ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 22 вересня 2025 року за даним позовом відкрито провадження у справі та призначенои підготовче судове засідання на 21 жовтня 2025 року о 11 год. 00 хв. з участю учасників справи, надано відповідачам строк протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення їм копії даної ухвали для подання відзиву на позов в порядку визначеному ст.ст. 178, 191 ЦПК України.

Представник позивача адвокат Кузина М.С. отримала вказану ухвалу суду 25.09.2025 року.

09 жовтня 2025 року в межах п`ятнадцятиденого строку з моменту отримання ухвали позивач та її представник звернулися до суду з клопотанням про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву до наступного судового засідання.

Оскаржуваною ухвалою у задоволені клопотання ОСОБА_1 про продовження строку для надання відзиву на позов відмовлено.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Згідно ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі; у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами;

За нормами ст. 187 ЦПК України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначається, зокрема, строк для подання відповідачем відзиву на позов

У строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів (ст. 191 ч. 1 п.п. 1, 2).

Згідно ч. 1 ст. 120 та ч.ч. 1, 2 ст. 122 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.

За ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом, документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 126 ч.ч. 1, 2 ЦПК України).

Ст. 127 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

За ч. 4 цієї статті ЦПК України одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

Відповідно ч.ч. 5, 6, 7 даної статті ЦПК України пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Поважність причин пропущення процесуального строку та необхідність його поновлення чи продовження підлягають доказуванню ініціатором відповідного клопотання за загальними правилами доказування в цивільному процесі (ст.ст. 12, 13, 76-81 ЦПК України).

Строки, встановлені ЦПК України або судом, є обов`язковими для суду та для учасників судового процесу, оскільки, зокрема, визначають час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію.

Аналізуючи норми ст. 127 ЦПК України слід дійти висновку, що з огляду на подібність інститутів поновлення процесуального строку та продовження процесуального строку вони є різними:

-при поновленні процесуального строку йдеться про процесуальну дію, яка вже мала бути вчинена у певний визначений законом строк (мав бути поданий певний процесуальний документ, строк для подання якого вже настав), проте, не була вчинена, відповідний строк сплив і вирішується питання про його поновлення.

-при продовженні процесуального строку ставиться та вирішується питання про певне відтермінування відповідної процесуальної дії (що за заявою учасника справи може мати місце до спливу строку, встановленого судом, а за ініціативою суду може мати місце і після його спливу), яка ще не вчинена та саме з метою її вчинення (подання документа) в межах відповідного (продовженого) строку.

Відмовляючи в клопотанні про продовження сроку на подання відзиву суд першої інстанції вказав, що відповідач не вчинила процесуальну дію, а саме не надала сам відзив на позов, що відповідно до положень ч. 4 ст. 127 ЦПК України є обов`язковим.

Однак такі висновки суду є помилковими.

За змістом ч. 4 ст. 127 ЦПК України, вчиненння процесуальної дії (поданння заяви, скарги, документів, тощо), щодо якої пропущено строк є обов`язковою умовою виключно для поновлення строку на вчинення такої дії, коли такий строк пропущено.

Натомість в разі подання клопотання про продовження дії процесуального строку в межах такого строку до його спливу норми ч. 3 ст. 127 ЦПК України вчинення такої процесуальної дії не передбачають.

В зв`язку з цим при вирішення клопотання про продовження процесуального строку, поданого в межах даного строку до його спливу норми ч. 4 ст. 127 ЦПК України застосуванню не підлягають.

При цьому слід звернути увагу, що суд першої інстанції фактично клопотання про продовження процесуального строку на подання відзиву по суті не розглянув, не дав оцінку його обгрунтованості та підставності, а лише послався на ч. 4 ст. 127 ЦПК України як на підставу відмови в задоволенні клопотання, яка, як вказано вище, взагалі не може бути застосована при вирішенні такого клопотання.

З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав порушення судом першої інстанції норм цивільного процесуального законодавства які призвели до постановлення помилкової ухвали з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанці для вирішення відповідного клопотання по суті.

Керуючись ст. ст. 374, 374, 379, 382, 384, 389 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Кузиною Марією Сергіївною, задовольнити.

Ухвалу Волочиського районного суду Хмельницької області від 12 листопада 2025 року в частині відмови в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про продовження строку для надання відзиву на позов скасувати та направити цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_4 , про визнання права власності на частину земельної ділянки в частині вирішення даного клопотання для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 08 січня 2026 року.

Судді А.М. Костенко

Р.С. Гринчук

Т.В. Спірідонова