Постанова від 06 січня 2026 р. у справі №688/4160/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 688/4160/25

Провадження № 22-ц/820/151/26

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.,

розглянув в порядку ч 1 ст 369 ЦПК України цивільну справу № 688/4160/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Вдовцовою Аліною Дмитрівною на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2025 року та додаткове рішення від 03 листопада 2025 року у складі судді Козачук С.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд

в с т а н о в и в :

У вересні 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду, в якому просила збільшити розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 вересня 2021 року у справі № 688/2274/21, та стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень щомісячно на кожну дитину, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дітьми повноліття; здійснити розподіл судових витрат.

В обґрунтування позову посилалася, що вона з відповідачем з 22.12.2015 року по 13.04.2021 року перебували у шлюбі, який рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12.03.2021 було розірвано.

Під час перебування у шлюбі у них народилося двоє малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання яких згідно рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15.09.2021 року у справі № 688/2274/21 з відповідача на користь позивача стягуються аліменти в твердій грошовій сумі по 2000 грн на кожну дитину щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.07.2021 року і до досягнення дітьми повноліття.

Однак, за чотири роки після винесення рішення діти сторін подорослішали, їх потреби змінилися та значно зросли, зокрема збільшилися витрати на покриття базових потреб дітей, а також на забезпечення їх різностороннього розвитку. Тому аліменти, що сплачуються відповідачем покривають лише незначну частину реальних витрат на забезпечення життєдіяльності дітей, додаткові кошти відповідачем на утримання дітей не надаються.

Позивачка посилалася, що в березні 2025 року їй стало відомо, що відповідач почав проходити військову службу та отримувати більший дохід, на відміну від того, що отримував на час ухвалення рішення. Оскільки матеріальний стан відповідача з моменту присудження аліментів поліпшився, в свою чергу, забезпечення нормальних життєвих умов та умов для належного гармонійного розвитку дітей потребують значних витрат, які позивач більше не може покривати одноосібно, тому просила задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2025 року позов задоволено частково, збільшено розмір аліментів, визначених рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 вересня 2021 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 5 000 грн на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку щомісячно, що підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 1211, 20 грн, в задоволенні решти вимог позову відмовлено.

Додатковим рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 листопада 2025 року заяви представників сторін про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти вимог заяв відмовлено.

ОСОБА_1 та його адвокат Вдовцова А.Д., подали апеляційну скаргу, посилаються на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи. Так судом не прийнято до уваги, що станом на 15 вересня 2021 року, що є днем ухвалення судом рішення про стягнення аліментів на двох спільних неповнолітніх дітей сторін, відповідач вже перебував у іншому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_5 у відповідача та його теперішньої дружини ОСОБА_5 народилась дитина - ОСОБА_6 . Дружина наразі перебуває у відпустці по догляду за дитиною, не працевлаштована, доходу не має, а тому потребує утримання від свого чоловіка ОСОБА_1 до досягнення їхньою спільною дитиною ОСОБА_6 трьох років. Таким чином, з дня прийняття судом рішення про стягнення аліментів у відповідача ОСОБА_1 змінився сімейний стан, на його утриманні наразі перебувають ще й дружина та їхня дитина, яких відповідач зобов`язаний утримувати відповідно до положень ч.4 ст. 84 СК України та ч.1 ст.180 СК України. Крім того, на даний час середній дохід відповідача на місяць складає 20361, 17 грн, однак, не зважаючи на незначне збільшення заробітку відповідача, його фінансова спроможність надавати збільшене утримання двом спільним неповнолітнім дітям сторін - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не зросла, у зв`язку з тим, що у відповідача вдвічі збільшилась кількість осіб, яким останній зобов`язаний надавати утримання. Вважає, що за таких умов визначений позивачем розмір аліментів для відповідача є надмірним фінансовим тягарем, що унеможливить надання «рівноцінного» утримання іншим особам, а саме дитині - ОСОБА_6 та дружині - ОСОБА_5 таким чином, утриманні у розмірі 5 000 грн на кожну спільну із позивачкою дитину, визначене рішенням суду становить 10 000 грн, що унеможливлює надання рівноцінного утримання іншим особам, а саме його теперішньої дружини та малолітньої дитини.

Також представник апелянта вказує, що додаткове рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки представник позивачки - адвокат Моргун І.А. не надала достатніх доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідно до заявленої суми, крім того вказує на порушення вимог ч.1 ст. 246 ЦПК України. Посилається, що положення Акту про надання послуг за Договором про надання правничої допомоги № 13/25 від 21.04.2025 року в частині періоду надання професійної правничої допомоги суперечить опису робіт (послуг), пов`язаних з наданням правничої допомоги, зазначених в Акті. Так, Акт містить інформацію щодо наданих послуг в період з 15.10.2025 року по 17.10.2025 року, хоча рішення суду першої інстанції було ухвалено 15.10.2025 року, тому незрозуміло які послуги надавалися адвокатом після завершення судового розгляду справи.

Тому, ОСОБА_1 та його адвокат Вдовцова А.Д., просять скасувати рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2025 року та додаткове рішення від 03 листопада 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Моргун І.А. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому посилається, що апелянт, всупереч обов`язку належного забезпечення власних дітей та рівності батьківських обов`язків відносно них, з моменту ініціювання вказаного судового процесу виражає виключно категоричну та послідовну позицію у небажанні надавати дітям утримання у збільшеному розмірі. При цьому, рівень доходів апелянта дозволяє надавати йому кошти на утримання спільних дітей сторін у більшому розмірі, оскільки з моменту прийняття судового рішення від 15.09.2021 року майнове становище останнього покращилось, а доказів зворотного ним не надано. З 14.02.2025 року ОСОБА_1 є військовослужбовцем за Контрактом про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового складу від 14.02.2025. Зі змісту Архівної відомості № 1 за період з лютого 2025 року по липень 2025 року та Особової картки на грошове забезпечення за 2025 рік вбачається, що апелянт в квітні та травні 2025 року отримав виплати за місцем несення військової служби в розмірі 20 427,91 грн, в червні 2025 року - 40 855,53 грн, в липні 2025 року - 20 522,29 грн. Згідно наданої апелянтом Довідки про доходи № 469 від 19.09.2025, за серпень 2025 року останньому нараховано заробітну плату у розмірі 21 007,23 грн. Отже, рівень доходів апелянта після винесення судового рішення від 15.09.2021 року істотно збільшився, починаючи з другого кварталу 2025 року він має стабільний та регулярний заробіток, що становить не менше 20 000 грн.

Позивачка критично відноситься до тверджень апелянта про неможливість забезпечення належного рівня життя собі та його новій сім`ї у разі збільшення розміру аліментів на спільних дітей сторін, оскільки дійсні обставини свідчать про зворотне. Апелянт несе суттєві витрати на дружину та спільну з нею дитину, що значно перевищують його офіційний дохід, що в силу ч.3 ст. 182 СК України враховується судом при визначенні розміру аліментів. В матеріалах справи достатньо доказів, що сім`я апелянта веде розкішний спосіб життя - члени родини регулярно відвідують заклади харчування, купують дороговартісні одяг, аксесуари та техніку і мають можливість організувати відпочинок поза домом.

Представник позивачки вважає, що вирішуючи стягнути аліменти у розмірі 5 000 грн на кожну дитину, суд врахував, що в апелянта є дитина, народжена в іншому шлюбі та тимчасове офіційне непрацевлаштування дружини апелянта. Крім того, сам факт наявності у дружини Апелянта статусу офіційно непрацюючої особи та дитини від шлюбу з нею, не є підставою для обмеження спільних дітей сторін у праві на належне утримання.

Також зазначає, що докази понесення позивачкою витрат на професійну правничу допомогу подано до суду першої інстанції відповідно до процесуальних вимог та в строки, передбачені п.2 ч.8 ст. 141 та п.9 ч.3 ст. 175 ЦПК України. При винесенні додаткового рішення судом враховано процесуальні дії позивачки, вчинені з дотриманням процедури, строків та змагальності сторін, а відтак додаткове рішення є законним та обґрунтованим.

Дослідивши доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 22.12.2015 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12.03.2021 року.

Сторони у справі є батьками, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до витягів з реєстру територіальної громади №2025/008471485 від 25.06.2025; №2025/008471542 від 25.06.2025 та №2025/008471541 від 25.06.2025, діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 01.03.2021 зареєстровані разом з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Діти перебувають на утриманні позивачки.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15.09.2021 року ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі - 2 000 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину щомісяця, починаючи з 27.07.2021 до досягнення дітьми повноліття.

Вказане рішення суду перебуває на виконанні в Другому відділі державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), на його підставі відкрито виконавче провадження № 67347930.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 посилалася, що рівень доходів апелянта дозволяє надавати йому кошти на утримання спільних дітей сторін у більшому розмірі, оскільки з моменту прийняття судового рішення від 15.09.2021 року майнове становище останнього покращилось, а тому просила збільшити розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 вересня 2021 року у справі № 688/2274/21, та стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 7 000 грн. щомісячно на кожну дитину,

Згідно ч. 1-2 ст. 27 Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ст. ст. 150, 180 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно положень ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частиною 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів, матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Згідно із роз`ясненнями, що містяться в п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Таким чином, враховуючи зміст ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, та у зв`язку зі зміною матеріального становища платника аліментів, матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів.

Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів, що підлягає стягненню з платника аліментів.

На підставі викладеного можна дійти висновку, що у законі закріплено можливість зменшення чи збільшення розміру сплачуваних аліментів та вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів за рішенням суду: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я, інші випадки, прямо передбачені СК України.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» - розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Крім того, ч. 1 та 2 ст. 184 СК України визначено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів враховує, що у справах за позовом стягувача аліментів про збільшення розміру аліментів саме стягувач має надати докази на підтвердження тих обставин, на які посилається у своїх доводах у позові, зокрема, не лише про те, які доходи платник аліментів має на час розгляду питання про збільшення аліментів, а й які він мав доходи на час ухвалення рішення про стягнення аліментів для порівняльного аналізу. Те ж саме стосується і посилання позивачки на значне зменшення своїх доходів.

При цьому суд має виходити з матеріального становища обох сторін.

Саме позивач, звертаючись до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, повинна довести обставини, які мають істотне значення, та є підставою для зміни розміру аліментів у встановленому раніше розмірі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом та отримує постійний дохід, що підтверджується даними: повідомлення Управління взаємодії з національною гвардією України МВС України від 04.07.2025 за вих. №1990/44-2025; витягу з наказу начальника Національної академії Національної гвардії України (по стройовій частині) №46 від 14.02.2025; наказу начальника Національної академії Національної гвардії України (по особовому складу) №20 о/с від 11.07.2025; архівної відомості №1 за період з лютого по червень 2025 року про нарахування виплат лаборанту ОСОБА_1 в сумі 123315,17 грн; довідки від 04.08.2025 за №б/4-1888 про проходження ОСОБА_1 військової служби в Національній академії Національної гвардії України на посаді лаборанта медичної частини з 14.02.2025; контракту про проходження ОСОБА_1 військової служби у Національній гвардії України від 14.02.2025; особової картки ОСОБА_1 про грошове забезпечення за 2025 рік та довідки про доходи №469 від 19.09.2025, згідно якої ОСОБА_1 отримав дохід за основним місцем роботи на посаді лаборанта Національної академії Національної гвардії України за період з лютого по серпень 2025 року в розмірі 165157,21 грн.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 10.07.2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 10.07.2021 зареєстровано шлюб.

ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є батьками малолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_7 серії НОМЕР_2 від 03.03.2020, остання відповідно до наказу № 28-К від 30.10.2020 звільнена ФОП ОСОБА_8 за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.

Інші відомості щодо працевлаштування ОСОБА_7 відсутні.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до цілком законного висновку, що позивачкою доведено факт покращення матеріального становища відповідача, який як військовослужбовець має постійний та стабільний дохід, є працездатною та здоровою особою, а тому розмір аліментів підлягає збільшенню.

Визначаючи розмір аліментів у розмірі по 5000 грн на кожну дитину, суд першої інстанції вірно враховував, що розмір аліментів, які раніше стягувалися на користь позивачки на утримання дітей є недостатнім для забезпечення дітей всім необхідним, а тому з огляду на надані докази щодо покращення матеріального стану відповідача його слід збільшити. При цьому судом, враховано, як найкращі інтереси дітей, з огляду на зміну економічної ситуації у країні, значне зростання цін на продукти харчування, одяг, взуття, ліки, житлово-комунальні послуги. Крім того, потреби дітей з віком змінилися та збільшилися в силу їх росту та розвитку, а обов`язок по утриманню дітей не може бути покладений виключно на матір.

Також при визначенні розміру аліментів, судом враховано, що змінився сімейний стан відповідача та той факт, що на його утриманні наразі перебувають ще й дружина та їхня дитина, що призвело до часткового задоволення позовних вимог, враховуючи матеріальний стан теперішньої сім`ї відповідача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції з огляду на доводи викладені в апеляційній скарзі.

Вказаним в апеляційній скарзі обставинам надана належна оцінка судом першої інстанції, такі обставини повністю враховані судом при визначенні розміру аліментів, а відтак у апеляційного суду відсутні підстави для переоцінки вищевказаних доводів апелянта.

Що стосується доводів апелянта про незаконність ухваленого додаткового рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 листопада 2025 року, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Договору про надання правничої допомоги № 13/25, укладеного між адвокатом Моргун І.А. та ОСОБА_2 , адвокатом надавалася професійна правнича допомога в суді першої інстанції, а в подальшому в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п.9 ч.3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

В силу п.2 ч.8 ст. 141 ЦПК України докази несення судових витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На виконання п.9 ч.3 ст. 175 ЦПК України в позовній заяві позивачкою повідомлено орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становить 40 000 грн та зазначено, що згідно п.2 ч.8 ст. 141 ЦПК України точний розмір та розрахунок витрат з відповідними доказами буде подано до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

17.10.2025 року після винесення судового представником ОСОБА_2 - адвокатом Моргун І.А. сформовано в системі «Електронний суд» заяву про ухвалення додаткового рішення з детальним описом наданих послуг, до якої долучила докази несення позивачкою витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження факту понесення витрат на оплату послуг представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Моргун І.А. надано: договір про надання правничої допомоги № 13/25 від 21.04.2025, акт про надані послуги за договором про надання правничої допомоги № 13/25 від 21.04.2025 за період з 21.04.2025 по 17.10.2025; платіжну інструкцію №1.177399595.1 від 13.06.2025, призначення платежу: оплата за Договором про надання правничої допомоги №13/25, 25.04.2025 рахунок № 3 на суму 18 000 грн; платіжну інструкцію №1.345047771.1 від 08.10.2025, призначення платежу: оплата за Договором про надання правничої допомоги № 13/25, 21.04.2025 рахунок № 6 на суму 8 000 грн; платіжну інструкцію №1.357760201.1 від 16.10.2025, призначення платежу: оплата за Договором про надання правничої допомоги №13/25, 21.04.2025 рахунок № 7 на суму 3500 грн.

Таким чином, позивачка сплатила 29 500 грн витрат на надання правничої допомоги, які вона просила стягнути з відповідача на свою користь.

Відповідно до частини 3 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Статтею 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Із положень ч.ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

В силу ч.ч. 2, 3, 8 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, клопотання позивачки про розподіл судових витрат заявлено до закінчення судових дебатів - при зверненні до суду з позовною заявою, а заява з належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами несення витрат на правничу допомогу подана протягом 5 днів після ухвалення судового рішення від 15.10.2025 року, що відповідає приписам п.2 ч.8 ст. 141 ЦПК України.

При цьому, судом першої інстанції враховано надані представником позивачки докази на підтвердження понесених витрат, враховано заперечення представника відповідача щодо стягнення витрат у визначеному розмірі, з огляду на їх не співмірність.

Посилання апелянта, що Акт містить інформацію щодо наданих послуг в період з 15.10.2025 року по 17.10.2025 року, хоча рішення суду першої інстанції було ухвалено 15.10.2025 року, тому незрозуміло які послуги надавалися адвокатом після завершення судового розгляду справи, слід відхилити, оскільки саме у вказаний період часу адвокатом сформовано і подано через систему «Електронний суд» заяву про ухвалення додаткового рішення.

Доводи апеляційної скарги, зазначених висновків суду не спростовують, а тому підлягають відхиленню.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Вдовцовою Аліною Дмитрівною залишити без задоволення.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2025 року та додаткове рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 08 січня 2026 року.

Судді А.М. Костенко

Р.С. Гринчук

Т.В. Спірідонова