Постанова від 06 січня 2026 р. у справі №608/3021/25 — Чортківський районний суд Тернопільської області

Копія

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 січня 2026 року Справа № 608/3021/25

Номер провадження3/608/31/2026

Суддя Чортківського районного суду Тернопільської області Яковець Н. В. , розглянувши матеріали, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Львів Львівської області, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, командира 63 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , до адміністративної відповідальності не притягувався,

за ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу ЛВТ № 115 про військове адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, від 08 грудня 2025 року, складеного офіцером групи виявлення, припинення злочинів та інших правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_1 старшим лейтенантом ОСОБА_2 , вбачається, що в ході проведення службової перевірки оцінено стан військової дисципліни, а саме кількість випадків самовільного залишення частини військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 в період з 06.12.2025 по 08.12.2025. В ході аналізу кількості випадків вчинення СЗЧ встановлено, що найбільша кількість випадків за вищевказаний період, зокрема, виявлена в 63 запасній роті військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.01.2024 № 28 старший лейтенант ОСОБА_1 призначений на посаду командира 63 запасної роти військової частини НОМЕР_1 . Наказом КВ ОК « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 09.02.2024 старшому лейтенанту ОСОБА_1 присвоєне чергове військове звання «капітан».

Згідно отриманих Доповідей про факт самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 та письмових пояснень капітана ОСОБА_1 , встановлено, що в період з 06.12.2025 по 08.12.2025 самовільно залишили розташування підрозділу та військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) військовослужбовці 63 запасної роти військової частини НОМЕР_1 - у кількості 5 осіб.

Положеннями ст.ст. 2, 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно вимог ст.ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог військових статутів, а також зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів та накази командирів.

Відповідно до вимог ст. 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України». Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов`язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни.

Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.

Статтею 4 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 5 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 6 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань. Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

Статтею 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституцією України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов`язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.

Статтею 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтею 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Статтею 29 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.

Статтею 31 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Статтею 58 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості. Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.

Статтею 59 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, командир І начальник) зобов`язаний: знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань; організовувати та безпосередньо керувати бойовою підготовкою, здійснювати контроль за її ходом, об`єктивно оцінювати досягнуті підлеглими результати, підбивати підсумки й заохочувати кращих, узагальнювати та впроваджувати передовий досвід у практику навчання особового складу, ефективно використовувати навчально-матеріальну базу, спрямовувати кошти та матеріальні засоби на вдосконалення цієї бази; постійно вдосконалювати особисту підготовку та майстерність підпорядкованих командирів (начальників), методи керівництва військовою частиною, кораблем підрозділом), особисто проводити навчання та заняття з особовим складом військової частини, корабля (підрозділу), займатися правовим вихованням підлеглих, своєчасно вживати заходів для виконання завдань соціально-психологічного забезпечення бойової підготовки; завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності; встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України; організовувати дотримання та неухильно особисто дотримуватися принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у службовій діяльності; проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об`єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові); виявляти чуйність та бути уважним до підлеглих, поєднувати вимогливість і принциповість з повагою до їх честі і гідності, вникати в проблеми їх побуту, забезпечувати соціальну та правову захищеність, у разі необхідності клопотати за них перед старшими командирами (начальниками); знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за його заявами, скаргами та іншими зверненнями; організовувати культурологічну роботу, створювати умови для зміцнення здоров`я та фізичного розвитку.

Статтями 111, 112 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, що командир роти в мирний і воєнний час відповідає за бойову готовність роти, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу роти, за підтримання внутрішнього порядку і додержання заходів пожежної безпеки в роті, за стан і збереження озброєння, боєприпасів, техніки та іншого майна роти, за успішне виконання ротою бойових завдань, за ведення ротного господарства. Командир роти підпорядковується командирові батальйону і є прямим начальником усього особового складу роти. Командир роти зобов`язаний: підтримувати особовий склад роти (корабля), озброєння, бойову та іншу техніку в постійній бойовій готовності; організовувати в роті бойову підготовку, складати розклад занять на тиждень, проводити заняття з військовослужбовцями офіцерського, сержантського (старшинського) складу, а також з підрозділами роти; постійно вдосконалювати свої знання за спеціальністю і методичні навички, подавати підлеглим приклад зразкового виконання військового обов`язку; з пошаною ставитися до підлеглих, дбати про виховання військовослужбовців рядового, сержантського (старшинського) складу та згуртування військового колективу; знати військове звання, прізвище, строк служби, посаду чи спеціальність, родинний стан, ділові та морально-психологічні якості кожного військовослужбовця роти, постійно проводити І ними індивідуально-виховну роботу; виховувати особовий склад роти в дусі поваги до військової служби, набутого фаху, бережливого ставлення до озброєння, бойової техніки та майна роти; піклуватися про підлеглих, знати їх потреби, порушувати перед старшими начальниками питання про задоволення їх прохань; організовувати розміщення особового складу в місцях постійної дислокації та в польових умовах, підтримувати внутрішній порядок і дисципліну в роті; проводити огляд та інструктувати військовослужбовців роти перед їх відпусткою, відрядженням і контролювати їх повернення; вести встановлений облік занять з бойової підготовки та облік особового складу роти, знати чисельність (наявність і відсутність) особового складу за : писком, а також наявність і стан озброєння, боєприпасів, техніки, пального та інших матеріальних засобів; щотижня підбивати підсумки бойової підготовки, військової дисципліни та внутрішнього порядку.

Відповідно до п. 12 ст. 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків або які спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків згідно із законодавством.

З пояснень командира 63 запасної роти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_1 встановлено, що капітан ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира 63 запасної роти військової частини НОМЕР_1 з 21.01.2024. Як командир 63 запасної роти військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_1 пояснив, що дана ситуація з великою кількістю військовослужбовців, які вчинили СЗЧ, стала можлива у зв`язку особистою недисциплінованістю військовослужбовців, низьким рівнем морально-ділових якостей, сімейними проблемами, що і призвело до такої великої кількості СЗЧ підпорядкованих військовослужбовців.

Таким чином, в ході проведення перевірки встановлено, що командир 63 запасної роти військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_1 під час виконання своїх посадових обов`язків, неналежним чином виконав вищевказані вимоги Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного Статуту Збройних, не забезпечив належного дотримання контролю за наявністю особового складу, не забезпечив дотримання військової дисципліни у розташуванні пункту постійної дислокації 63 запасної роти військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), що призвело до того, що в період з 06.12.2025 по 08.12.2025 самовільно залишили розташування пункту постійної дислокації 63 запасної роти військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) військовослужбовці 63 запасної роти військової частини НОМЕР_1 - у кількості 5 осіб.

Враховуючи вищевикладене, капітан ОСОБА_1 , недбало ставлячись до виконання обов`язків військової служби в умовах воєнного стану і особливого періоду, маючи реальну можливість забезпечити дотримання належного рівня військової дисципліни, провести профілактичні та інші заходи спрямовані на підвищення морально-ділових якостей підпорядкованих військовослужбовців, посприяти у вирішенні їх сімейних проблем, не забезпечив дотримання військової дисципліни підпорядкованими військовослужбовцями, не вжив заходи щодо запобігання надзвичайним подіям, кримінальним, іншим правопорушенням серед підлеглого особового складу, не здійснював заходи щодо належного обліку особового складу, проведення з особовим складом індивідуальної виховної роботи, планування бойової підготовки та здійснення контролю за її виконанням, не забезпечив підтримку належного морально-психологічного стану серед підпорядкованих військовослужбовців, не забезпечив встановлення в підрозділі такого внутрішнього порядку, який гарантував би неухильне виконання Законів України та положень Статутів ЗС України та особисто не виконав покладені на нього обов`язки Статутами ЗС України та іншими нормативно-правовими актами. Як наслідок погіршується загальний стан військової дисципліни серед підпорядкованих військовослужбовців, що може призвести до випадків СЗЧ у майбутньому.

Таким чином, командир 63 запасної роти військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_1 , під час виконання своїх посадових обов`язків як військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, в умовах особливого періоду та воєнного стану.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, від військової частини НОМЕР_1 надійшло повідомлення про неможливість ОСОБА_1 з`явитися на розгляд справи у зв`язку з перебуванням у районі ведення бойових дій. Його неявка не перешкоджає розгляду справи за його відсутності, оскільки згідно положення ч. 2 ст. 268 КУпАП його участь при розгляді даної категорії справи не є обов`язковою.

Вивчивши матеріали та дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

У відповідності до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ч. 1 ст. 172-15 КУпАП недбале ставлення військової службової особи до військової служби тягне за собою накладення штрафу від ста до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до десяти діб.

Відповідно до ч. 2 ст. 172-15 КУпАП діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене в умовах особливого періоду, тягне за собою накладення штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

Встановлюючи наявність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суддя приходить до переконання, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, оскільки його вина доведена матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні, а саме: відомостями, які зафіксовані у протоколі ЛВТ № 115 про адміністративне правопорушення від 08 грудня 2025 року, письмових поясненнях ОСОБА_1 та інших матеріалах справи.

Накладаючи адміністративне стягнення, суддя у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу винного, ступінь його вини, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність та вважає, що на нього слід накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

У відповідності до вимог ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягають стягненню 665,60 гривень судового збору на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України.

Враховуючи обставини правопорушення, особу, яка вчинила правопорушення, та керуючись ст.ст. 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України (рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106).

Штраф має бути сплачений не пізніше, як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

У разі несплати штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Чортківський районний суд Тернопільської області.

Суддя: /підпис/

Згідно з оригіналом

Постанова набрала законної сили “___” __________________ 2026 року.

Оригінал постанови знаходиться в матеріалах справи № 608/3021/25, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.

Строк пред`явлення постанови до виконання до «07» квітня 2026 року.

Суддя Н. В. Яковець

Копію постанови видано “___”________________________2026 року.

Секретар: