Рішення від 16 листопада 2025 р. у справі №607/5479/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.11.2025 Справа №607/5479/25 Провадження №2-о/607/265/2025

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

з участю присяжних Веселович Т. Я.,

Джуринської С. І.,

секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

заявниці ОСОБА_1 ,

представника заявниці, адвоката Алексенко С. Л., представника заінтересованої особи,

адвоката Строценя Т. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, ОСОБА_2 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення їй опікуна,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 році ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою, в якій просила визнати її сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним та призначити заявницю його опікуном.

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 покликається на те, що її син - ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 2 групи, захворювання пов`язане із проходженням військової служби та у зв`язку з розладом психіки, перебуває під наглядом лікаря психіатра з 11 січня 2016 року.

Протягом останніх чотирьох років заявниця разом із сином ОСОБА_2 проживає у будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Стан здоров`я її сина погіршився, ОСОБА_2 часто відмовляється приймати ліки, не слідкує за особистою гігієною, пенсійні виплати тратить на різні речі, які не є першої необхідності. Також останнім часом в ОСОБА_2 виникають спалахи гніву і агресія, що стало причиною його чергової госпіталізації 05 березня 2025 року до Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні.

ОСОБА_2 не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує як медичного нагляду та лікування, так і постійної сторонньої допомоги і контролю.

Весь цей час за ОСОБА_2 доглядала заявниця, вона має можливість і бажання доглядати за своїм сином і бути його опікуном, а тому просить заяву задовольнити.

Ухвалою судді від 24 березня 2025 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення їй опікуна залишено без руху.

01 квітня 2025 року судом зареєстрована заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Алексенко С. Л. про доручення документів на виконання ухвали суду від 24 березня 2025 року.

Ухвалою судді від 02 квітня 2025 року відкрито окреме провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення їй опікуна.

Ухвалою суду, постановленою без оформлення окремого документа у судовому засіданні 08 травня 2025 року, залучено в процесуальному статусі заінтересованої особи – ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 08 травня 2025 року залучено адвоката через Західний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги для участі в цивільній справі № 607/5479/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, ОСОБА_2 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення їй опікуна, з метою представництва інтересів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На запит суду до КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР від 08 травня 2025 року про витребування копій матеріалів історії хвороби (або виписок із них) та амбулаторної картки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на адресу суду 29 травня 2025 року від цієї лікарні надійшли копії виписних епікризів з медичних карток стаціонарного хворого ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 13 червня 2025 року у справі № 607/5479/25 призначено судово–психіатричну експертизу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведення якої доручено експертам Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України». На час проведення експертизи провадження у справі № 607/5479/25 зупинено.

03 вересня 2025 року від Тернопільської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» на адресу суду надійшов висновок судово-психіатричного експерта у даній справі від 21 серпня 2025 року № 661, у зв`язку з чим суд 04 вересня 2025 року поновив провадження у справі.

У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 та її представник - адвокат Алексенко С. Л. заяву підтримали з мотивів, наведених у ній та просив задовольнити.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_2 – адвокат Строцень Т. О. при вирішенні заяви покладається на думку суду.

Представник заінтересованої особи Управління соціальної політики Тернопільської міської ради у судове засідання не з`явився, проте до суду надійшло письмове клопотання про розгляд справи без участі представника заінтересованої особи, що не перешкоджає суду вирішувати заяву по суті.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_3 суду пояснив, що підтримує висновок судово-психіатричного експерта № 661 від 21 серпня 2025 року, в якому зазначено про те, що ОСОБА_2 не може в повній мірі розуміти значення своїх дій та керувати ними. Експерту в силу своєї професійної діяльності та при візуальному спостережені відомо, що ОСОБА_2 хворіє, проте може самостійно вчиняти прості дії, самостійно одягається, харчується, вирішує дрібні побутові питання. Більш значні дії він вчиняти не може. На момент огляду ОСОБА_2 не висловлював маячні ідеї, не був збуджений. Висновок судово-психіатричного експерта про те, що ОСОБА_2 не може в повній мірі розуміти значення свої дій та керувати ними відповідає критерію обмеженої дієздатності.

Заслухавши пояснення заявниці, представників заявниці, заінтересованої особи, пояснення експерта, дослідивши та оцінивши докази у справі, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками записано – ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , що вбачається із свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого повторно Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 25 лютого 2025 року.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом-довідкою Тернопільської філії керуючої компанії «Будсервіс» № 44 від 28 березня 2025 року.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК Серія 12 ААБ № 485764 від 12 червня 2020 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має встановлену другу групу інвалідності захворювання пов`язане з проходженням військової служби (робота в спеціально створених умовах).

За змістом довідок № 03-0/5167 від 11 листопада 2015 року, № 03-6/5801 від 24 грудня 2015 року, № 03-6/2121 від 19 червня 2017 року, № 03-5/1829 від 28 травня 2020 року, № 03-6/2255 від 15 червня 2021 року, № 11 від 14 березня 2025 року, виданих КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТМР, ОСОБА_2 , знаходився у відділах Тернопільської обласної клінічної комунальної психоневрологічної лікарні з діагнозом параноїдна шизофренія, безперервний перебіг, стабільний дефект психіки за змішаним типом.

На запит суду КНП «ТОКПЛ» ТОР надано відповідь № 03-10/2233 від 21 травня 2025 року із долученням копій виписних епікризів з медичних карток стаціонарного хворого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя с. Ладичин Теребовлянської ТГ, Тернопільський р-н, який неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні з 2015 року. Останні рази в 1-му психіатричному відділені КНП «ТОКПЛ» ТОР в період з 05 березня 2025 року – 27 березня 2025 року (підстава: медичні карти стаціонарної хворої № 3281); з 23 серпня 2023 року – 14 вересня 2023 року (підстава: медичні карти стаціонарної хворої № 11505); з 25 вересня 2023 року – 06 жовтня 2023 року (підстава: медичні карти стаціонарної хворої № 12897).

Висновком судово–психіатричного експерта № 661 від 21 серпня 2025 року установлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає параноїчної шизофренії, епізодичний перебіг, стабільний дефект за змішаним типом; даний розлад є хронічним і стійким, що не сягає рівня вираженого недоумства; ОСОБА_2 не може в повній мірі розуміти значення своїх дій та керувати ними.

За вказаних обставин до правовідносин між сторонами підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до статті 36 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України. Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 39, частина перша статті 40 ЦК України).

Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (частини перша-третя статті 41 ЦК України).

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (стаття 55 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

Тлумачення зазначених норм права дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння.

Відповідно до частини третьої статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Частиною третьою статті 297 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу (стаття 298 ЦПК України).

Висновок експерта відноситься до засобів доказування на підставі ч. 2 ст. 76 ЦПК України.

Обов`язкове призначення судом експертизи при визнанні фізичної особи недієздатною визначено ст. 105 ЦПК України, в якій, зокрема, зазначено, що призначення експертизи судом є обов`язковим за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: 1) характер і ступінь ушкодження здоров`я; 2) психічний стан особи; 3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

Висновком судово–психіатричного експерта № 661 від 21 серпня 2025 року, який описано вище, установлено, що ОСОБА_2 не може в повній мірі розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Висновок судово–психіатричного експерта є повним і чітким, не викликає сумнівів у його правильності, ґрунтується на дослідженні медичної документації, матеріалів цивільної справи, амбулаторному дослідженні психічного стану ОСОБА_2 та не суперечить наявним у справі доказам.

Експерт ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав цей висновок та пояснював, що дійсно ОСОБА_2 не може в повній мірі розуміти значення своїх дій та керувати ними, однак цей критерій є ознакою обмеженої дієздатності, він самостійно одягається, харчується може здійснювати дрібні побутові правочини.

У випадку незгоди з висновком експерта за результатами експертизи, проведеної у цивільному провадженні, заявник має право заявити клопотання про призначення повторної експертизи, виклавши у клопотанні підстави незгоди з цим висновком та зазначивши вимоги до повторної експертизи, що ОСОБА_1 зроблено не було.

Визначення понять психічного розладу та тяжкого психічного розладу наведено у Законі України «Про психіатричну допомогу», відповідно до якого психічними розладами є розлади психічної діяльності, визнані такими згідно з чинною в Україні Міжнародною статистичною класифікацією хвороб, травм і причин смерті, а під тяжким психічним розладом розуміють розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам`яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку.

Аналіз наведених положень цивільного закону дає підстави для висновку, що недієздатність особи – це втрата можливості користуватися своїми громадянськими правами внаслідок глибоких порушень психіки.

Отже, суд може визнати фізичну особу недієздатною при наявності даних про те, що певний стан її психіки, який проявляється у хронічному, стійкому, тяжкому психічному розладі, позбавляє таку особу здатності усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Такі дані про психічний розлад фізичної особи та вплив цього розладу на здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними повинні бути достатніми і переконливими, в інакшому випадку будуть порушені права та законні інтереси такої особи.

Відповідно до Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; кожен має право на повагу до його гідності; кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність; права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 21, частина друга статті 22, частина перша статті 28, частина перша статті 29, частини перша, друга статті 55 Конституції України).

Обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права.

За встановлених судом обставин, захворювання ОСОБА_2 є хронічним і стійким, що не сягає рівня вираженого недоумства, який істотно впливає на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, тобто останній не може в повній мірі розуміти значення своїх дій та керувати ними, що свідчить про обмежену дієздатність, а не про повну недієздатність заінтересованої особи.

Поняття обмежена дієздатність та недієздатність не є тотожними, як і необхідно враховувати відмінність між встановленням над особою опіки чи піклування.

Опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними (стаття 58 ЦК України).

Піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена (стаття 59 ЦК України).

Таким чином, цивільним законодавством диференційовані як суб?єкти так і правові наслідки встановлення над особою опіки або піклування.

Визнання особи недієздатною та обмежено дієздатною відрізняється як за вимогами та за правовими наслідками, їх одночасна зміна не допускається. Тому особа не може бути визнана обмежено дієздатною, якщо наявна лише частина обставин, які є підставою для визнання її недієздатною (постанова Верховного Суду від 19 квітня 2021 року, справа № 755/12409/15-ц).

ОСОБА_1 просила визнати ОСОБА_2 недієздатним та призначити заявницю його опікуном, предмет чи підставу заяви після надходження до суду висновку судово–психіатричного експерта № 661 від 21 серпня 2025 року заявниця не змінювала. Суд також наголошує на відсутності у нього можливості самостійно визначати підстави та предмет заяви в рамках принципу диспозитивності.

При цьому суд також не наділений повноваженнями на власний розсуд змінювати підстави заяви у випадку зміни її вимог. Крім того, чинний ЦПК не передбачає можливості часткового задоволення заяви про визнання особи недієздатною.

Водночас, заявник не позбавлений права звернутися до суду повторно із заявою про визнання особи обмежено дієздатною, встановлення піклування та призначення її піклувальником.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що у суду немає належного підтвердження того, що ОСОБА_2 страждає на психічне захворювання, внаслідок чого не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна – відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 264-265, 293-294, 295-300, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, ОСОБА_2 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення їй опікуна – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Заявник: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Заінтересовані особа: Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, код ЄДРПОУ: 03195636 адреса місцезнаходження: вул. Лисенка, буд. 8, м. Тернопіль, 46002;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Головуючий Герчаківська О. Я.

Присяжні Веселович Т. Я.

Джуринська С. І.