Постанова від 01 січня 2026 р. у справі №466/11068/25 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/11068/25

Провадження № 3/466/101/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 січня 2026 року м. Львів

Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Невойт П.С., розглянувши матеріали, які надійшли з Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, офіційно не працевлаштованої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-4 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу серія ВАД № 134763 від 19 листопада 2025 року 14 листопада 2025 року о 08.30 год в риміщенні ліцею № 81імені Петра Сагайдачного ЛМР за адресою: м.Львів, вул.Гетьмана Мазепи, 1-А, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 малолітній син гр. ОСОБА_1 , учень 5-Д класувчинив булінг відносно своєї однокласниці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: 09.10.2025 року після початку уроку, коли ОСОБА_4 сіла за парту ОСОБА_5 почав умисно скидати її рюкзак зі стільця, наносив удари по рюкзаку та штовхав ОСОБА_6 , внаслідок чого вона була змушена пересісти. 10.10.2025 року під час уроку фізкультури учень ОСОБА_7 навмисно ударив ОСОБА_6 по обличю. 13.10.2025 року ОСОБА_5 словесно ображав та цькував ученицю ОСОБА_6 висловлюючі грубі та принизливі висловлювання . В результаті вищевказаного учениці ОСОБА_6 завдано психологічних та фізичних стражданьі могла бути заподіяна шкодп психологічному та фізичному здоров`ю потерпілої її право на честь та гідність і не дотримано вимог ст.86 Конституції України, ст.12 Закону України «Про охорону дитинства».

ОСОБА_1 в судовому засіданні повідомила, що вона знає про таку поведінку сина та систематично разом із чоловіком проводить із ним профілактичні бесіди. Окрім того, у її сина діагностували РДУГ і він займається із відповідними спеціалістами. Тому, запевнила, що докладає зусилля для усунення негативної поведінки власного сина. Не всі обставини, які зазначені в протоколі відповідають дійсності. Так, впродовж навчання до закінчення 4-го класу зауважень від вчителів не було. Щодо тілесних ушкоджень, то слід зазначити, що син відреагував на такі ж дії зі сторони учениці. Батьки не усунулися від виховання дитини.

Мама потерпілої ОСОБА_8 в судовому засіданні підтвердила обставини, викладені в протоколі, також ці обставини повідомила їй донька. На тепер ОСОБА_9 має постійний страх, деколи не бажає йти до школи.

Батьки повідомили, що впродовж двох місяців після інцендентів, обставини покращилися, повторно випадків не вчинялося.

Суддя, дослідивши протокол про адміністративні правопорушення та додані до нього матеріали, дійшов наступного висновку.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП, повинен з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.

Так, ч.1 ст.173-4 КУпАП передбачає Булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров`ю потерпілого.

У фабулі правопорушення ззаначено, що особа, яка вчинила булінг – ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , отже особа є малолітньою.

Відповідно до ст.12 та 13 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

Так, ч.3 ст.173-4 КУпАП передбачає відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років. При цьому субєктом відповдальності за малолітнього є його батьки або особи, які їх замінюють.

Отже, протокол про адміністративне правопорушення не відповідає наведеним вище вимогам, оскільки не зазначено кваліфікацію ч.3 ст.173-4 КУпАП.

Недоліки, допущені при складанні та оформленні матеріалу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 унеможливлюють своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку ст. 251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Згідно до абз. 5 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14, визнана правильною практика тих судів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративне правопорушення, складені не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог ст. 256 КУпАП України, відповідного правоохоронному органу для належного оформлення.

Вказаний недолік протоколу про адміністративне правопорушення унеможливлює прийняття законного й обґрунтованого судового рішення, а тому матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-4 КУпАП, слід направити до Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції у Львівській області для належного оформлення на підставі п. 2 ст. 278 КУпАП.

Прошу звернути увагу на строки розгляду справи.

Керуючись ст. 252, 256, 277, 278 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ :

матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли з Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення повернути до Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції у Львівській області на доопрацювання.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя П. С. Невойт