Рішення від 28 грудня 2025 р. у справі №465/7715/25 — Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/7715/25

Провадження 2-а/465/250/25

РІШЕННЯ

Іменем України

29.12.2025 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Дзеньдзюри С.М.,

за участі секретаря судового засідання Балаболки В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представниці позивача адвокатки Могілевець О.С.,

свідка ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення у виді штрафу,-

встановив :

позивач звернувся з позовом до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, в якому просить скасувати постанову адміністративної комісії при Франківській районній адміністрації Львівської міської ради №148 від 20.08.2025 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що Адміністративною комісією при Франківській районній адміністрації Львівської міської ради була винесена постанова №148 від 20.08.2025 року, якою на нього, ОСОБА_1 , накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. В даній постанові зазначено, що 28.07.2025 року близько 11:33 він здійснив виклик спеціальних служб, а саме поліції, за адресою: АДРЕСА_1 , та повідомив, що батьки вчиняють домашнє насильство, однак цієї події не було, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП. Підставою для винесення даної постанови став протокол про адміністративне правопорушення від 28.07.2025 року серії ВАД №479536, складений інспектором сектору протидії домашньому насильству ВП ЛРУП №2 ГУНП у Л/о лейтенантом поліції Чосик Софією Володимирівною. Лейтенант поліції, незважаючи на його пояснення щодо підстав виклику, склала даний протокол, зазначивши в якості свідків батьків, з приводу неправомірної поведінки яких власне і був здійснений виклик поліції.

Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв?язку з неповним з?ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків адміністративної комісії фактичним обставинам справи та відсутності складу вказаного адміністративного правопорушення.

28.07.2025 року він здійснив виклик співробітників поліції, оскільки його батьки, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вчиняють щодо нього дії, які містять ознаки домашнього насильства, що охоплюється складом ч.1 ст.173-2 КАП України, а саме, умисно вчиняють дії психологічного насильства у вигляді погроз, образ, внаслідок чого була завдана шкода його психічному здоров?ю. Батьки мешкають в квартирі, яка належить йому на праві приватної власності, але створюють неможливі для сумісного проживання умови, систематично влаштовують сварки, конфлікти, зневажають його, він постійно змушений терпіти образи та погрози з їх боку. Це систематично завдає шкоди його психічному здоров?ю, внаслідок чого був вимушений звернутися за захистом до правоохоронних органів та здійснити виклик поліції. Під час спілкування з співробітником поліції батько, ОСОБА_2 , підтвердив, що він нецензурно ображав його та погрожував. Це було зафіксовано під час здійснення відеозапису на боді-камери співробітників поліції. Таким чином, виклик поліції 28.07.2025 року не був хибним або безпідставним.

Позивач в позовній заяві покликається на п. 3 ч. 1ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», у якому зазначено, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства,

вчиняються в сім?ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім?єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Об?єктивна сторона ч.1 ст.173-2 КАП України, передбачає наслідки насильства, а саме наявність шкоди фізичному чи психічному здоров?ю потерпілого. Тобто домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КпАП України, має місце тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою настання фізичної або психологічної шкоди. Саме за наявності систематичного вчинення з боку батьків домашнього насильства і було здійснено виклик співробітників поліції, проте лейтенантом поліції ОСОБА_4 був зроблений необґрунтований висновок про відсутність події та безпідставність виклику. Відповідно до ст. 183 КУпАП завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань - тягне за собою накладення штрафу від п?ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності слугувало саме завідомо неправдивий виклик поліції, здійснений ним, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки для наявності в діях, які можуть кваліфікуватися за даної нормою, обов?язковою умовою є здійснення хибного виклику поліції, усвідомлення безпідставності виклику, наявність винної поведінки. Об?єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку. Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій. Об?єктивна сторона правопорушення, передбаченого даною статтею, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежної охорони, міліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб. Дії правопорушника спрямовані на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як пожежна охорона, міліція, швидка медична допомога, аварійні бригади, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. Суб?єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Вказує, що враховуючи описані в позовній заяві обставини, очевидна відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КАП України.

Під час розгляду адміністративною комісією протоколу, складеного відносно нього, надавав усні пояснення з викладенням вищевказаних обставин, однак його заперечення не були взяті до уваги та не знайшли свого відображення у винесеній постанові. Крім того, до протоколу не були долучені записи з боді-камер співробітників поліції, на дослідженні яких наполягав при розгляді справи.

Зазначає, що в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року в справі № 463/1352/16-а, в якій колегія суддів Верховного Суду Касаційного адміністративного Суду вважає, що процесуальний обов?язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб?єкта владних повноважень.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб?єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обгрунтованості. Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб?єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов?язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб?єкт владних повноважень прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб?єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим. Адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об?єктивну сторону, об?єкт, суб?єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб?єкт. Відсутність хоча б одного з них свідчить про відсутність складу порушення в цілому, що згідно з п. 1 ст.247 КпАП є обставиною, що виключає провадження у справі: провадження не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю. Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Вказує, що об?єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, полягає у завідомо неправдивому виклику спеціальних служб, у тому числі, пожежної охорони, а дії правопорушника спрямовані на зрив їх нормальної роботи. Суб?єктивна сторона характеризується наявністю прямого умислу, тобто, правопорушник викликає представника спеціальної служби нібито для надання допомоги, достовірно знаючи про те, що в цьому немає ніякої необхідності, тим самим усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій.

Наголошує, що оскаржувана постанова адміністративної комісії при Франківській районній адміністрації Львівської міської ради №148 від 20.08.2025 року винесена за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, а тому рішення суб?єкта владних повноважень не може бути залишено без змін, відповідно підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

01.10.2025 року через систему «Електронний суд» від представниці позивача – адвокатки Могілевець Оксани Сергіївни до суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог в якій вона зазначає, що оскільки на момент звернення із позовною заявою в позивача були відсутні докази на підтвердження понесених витрат, він має право звернутися до суду із заявою про збільшення позовних вимог та просити стягнути з відповідача 35 000 грн. витрат на правничу допомогу. Відповідно до умов Договору № 22082505 від 22 серпня 2025 року, укладеного між позивачем та «Центр правової допомоги» про надання правової допомоги/юридичних послуг, позивачу були надані послуги з оскарження постанови та представництва в суді, на виконання умов якого сплатив 35 000 грн. Згідно ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. На виконання зазначеної вимоги докази сплати витрат на професійну правничу допомогу будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.44, 47 КАС України, просить прийняти заяву про збільшення позовних вимог, сформульованих наступним чином: 1. Скасувати постанову адміністративної комісії при Франківській районній адміністрації Львівської міської ради №148 від 20.08.2025 року про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КпАП України, а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити. 2. Стягнути з Франківської районної адміністрації Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 35 000 грн.

В судовому засіданні позивач та його представниця позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. Крім цього позивач зазначив, що вчинення відносно нього психологічного насильства з боку його батьків зафіксовано на відео з боді-камер поліцейських, та яке було оглянуто в судовому засіданні.

Представник відповідача Франківської районної адміністрації Львівської міської ради в судове засідання не з`явився, однак 26.09.2025 року подав відзив на позовну заяву у якому зазначив, що ознайомившись з вимогами адміністративного позову обґрунтовано вважають, що такий не підлягає до задоволення, виходячи із наступного. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20.08.2025 адміністративною комісією при Франківській районній адміністрації Львівської міської ради винесено постанову №148 про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 850,00 грн. Предметом розгляду адміністративної комісії було адміністративне правопорушення, вчинене позивачем, відповідальність за яке, передбачене статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі- КУпАП) («Завідомо неправдивий виклик спеціальних служб»). Відповідно до вимог статті 218 КУпАП, адміністративні комісії виконавчих органів міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення і мають право накладати адміністративні стягнення, зокрема, передбачені статтею 183 КУпАП. Відтак, розгляд вказаного вище протоколу про адміністративне правопорушення належить до підвідомчості адміністративної комісії при Франківській районній адміністрації Львівської міської ради. Пунктом 2 частини 1 статті 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 183 КУпАП протоколи мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції). Особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача–інспектор сектору протидії домашньому насильству ВП ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області лейтенант поліції Чосик Софія Володимирівна. Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача складено уповноваженою на те особою. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 28.07.2025 року серія ВАД №479536, що складено інспектором сектору протидії домашньому насильству ВП ЛРУП №2 ГУ НП у Л/о. лейтенант поліції Чосик Софією Володимирівною, який скеровано супровідним листом від 30.07.2025 №244983-2025, зареєстровано 07.08.2025 за № 1.7–23492-35, працівниками поліції виявлено, що ОСОБА_1 28.07.2025 близько 11:33 год. здійснив виклик спеціальних служб, а саме поліції за адресою: АДРЕСА_1 , та повідомив, що батьки словесно ображають та погрожують викликом поліції, домашнє насильство вчиняють, однак цієї події не було, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У відповідності до вимог статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається: дата і місце складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане порушення; прізвища, адреса свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. При наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі. З матеріалів справи вбачається, що зазначений вище протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам КУпАП (обов`язкові реквізити протоколу про адміністративне правопорушення передбачені частиною 1 статті 256 КУпАП дотримано, відмітки про роз`яснення прав передбачених статтею 268 КУпАП, пояснення особи відносно якої складено наявні, протокол про адміністративне правопорушення підписано складачем, громадянин, відносно якого його складено відмовився від підпису). За наявною інформацією Позивач не оскаржував дій працівників поліції, які приїхали на виклик та згодом склали протокол про адміністративне правопорушення, адже в матеріалах справи відсутні такі докази.

Під час розгляду комісією матеріалів, Позивач не заявив жодного клопотання, послугами юридичної допомоги не скористався, письмових заперечень не подав, усних заперечень не висловив. Згідно з частиною 1 статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу можу бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Позивача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду протоколу про адміністративне правопорушення адміністративною комісією Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, що підтверджується повідомленням та рекомендованим поштовим відправленням №0601180951966 від 13.08.2025. Ззаду повідомлення про час та дату засідання розміщено пам`ятку прав особи, що притягується до адміністративної відповідальності (ст. 268 КУпАП). Позивач був повідомлений в телефонному режимі про час та дату засідання і з правами був ознайомлений. Враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, завдання КУпАП, якими є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством, з огляду на ту обставину, що адміністративний протокол складався в присутності позивача, який повідомлений про те, що матеріали будуть розглядатися саме в районній адміністрації. Відповідно до частини 1 статті 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 278 КУАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує одне з таких питань: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення. Згідно з ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про вчинення адміністративного правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності. Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі. Постанова складено у двох примірниках, один з яких надано Позивачу.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками. Оцінюючи доводи позивача про незаконність притягнення його до адміністративної відповідальності, вважаємо, що такі не спростовують факту вчинення ним адміністративного правопорушення адміністративної відповідальності. та правомірного притягнення до Так, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму дії або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності. Комісією було повно та всебічно досліджено адміністративні матеріали, позивач перед засіданням чи під час розгляду матеріалів не заявляв ніяких клопотань (щодо виклику свідків, чи відкладення розгляду, щодо надання часу на ознайомлення з матеріалами справи та з метою представництва інтересів про залучення адвоката на засіданні).

Вважають за доцільне висловити позицію, що адміністративною комісією при Франківській районній адміністрації Львівської міської ради жодним чином не порушено прав чи законних інтересів позивача, оскільки діяла в межах наданих повноважень із дотриманням порядку та вимог, передбачених КУпАП. У висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 25 червня 2020 року по справі №520/2261/19, визначений статтею 77 КАС України обов`язок відповідача суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішень, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Постанова адміністративної комісії відповідає вимогам ст. 283 КУпАП — вона містить опис правопорушення, обставини, докази, правову кваліфікацію та мотивувальну частину. Відсутність порушень процедури підтверджує її правомірність.

Верховний Суд: Постанова №127/19283/17 від 25.09.2019 у справі, де особа оскаржувала постанову про адміністративне правопорушення, Верховний Суд підтвердив, що відсутність пояснень або підпису в протоколі не є підставою для скасування постанови, якщо інші докази (зокрема, відеозапис, показання поліцейських) підтверджують факт правопорушення. Адміністративна комісія при Франківській районній адміністрації Львівської міської ради діяла в межах наданих повноважень, передбачених чинним законодавством, а постанова адміністративної комісії від 20.08.2025 №148 винесена у відповідно до вимог ст. ст. 33, 280 КУпАП. Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Враховуючи вказані обставини, керуючись, ст.ст. 47, 162 КАС України, просять прийняти до розгляду даний відзив, у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про скасування постанови адміністративної комісії Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 20 серпня 2025 року №148 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 і закриття справи про адміністративне правопорушення – відмовити у повному обсязі, понесені судові витрати залишати за Позивачем.

Також 01.10.2025 року через систему «Електронний суд» від представниці позивача – адвокатки Могілевець Оксани Сергіївни до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву в якій вона зазначає, що заперечення відповідача, викладені ним у відзиві, зводяться до того, що постанова про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності винесена відповідно до вимог чинного законодавства, виходячи з того, що при її винесенні була дотримана визначена законодавством процедура. В обґрунтування даного твердження відповідач посилається на п.2 ч.1 ст.278 КпАП України, згідно якого орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує одне з таких питань: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення. Відповідач стверджує, що, оскільки адмінпротокол був складений належним чином, комісія повно та всебічно дослідила адміністративні матеріали, позивач не заявляв клопотань, тому відсутні підстави вважати неправомірним притягнення до адміністративної відповідальності. Звертає увагу суду, що приписами ст.280 КпАП України визначені обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Так, орган (посадова особа) зобов`язані з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Жодна з цих обставин не була з`ясована під час розгляду справи відповідачем. Постанова №148 від 20 серпня 2025 року містить посилання лише на складений протокол про адміністративне правопорушення, без зазначення пояснень, наданих під час його розгляду, в яких позивач вказував на те, що не визнає своєї вини, викладав свої аргументи та просив дослідити на підтвердження заперечень запис з відеореєстратора інспектора поліції. Згідно наданого доказу – запису з відеореєстратора інспектора поліції вбачається, що позивач пояснював виклик поліції у зв`язку з тим, що його батько вчиняє дії, які кваліфікуються як домашнє насильство, однак пояснення були відібрані у матері позивача, до якої він не заявляв жодних претензій. Натомість батько не заперечував, що словесно ображав позивача і має намір продовжувати вчиняти і надалі такі дії. Частиною 1 статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до ст.252 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний оцінити докази, шляхом всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Вказує, що протокол про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. З викладеного слідує, що окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві та відповідно до ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Зазначене узгоджується з постановою Верховного Суду від 26.04.2018у справі № 338/1/17. Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (п.1 ст.32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011; п.75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015; п.52 рішення у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013). Аналізуючи викладене, вважає обґрунтованим своє твердження щодо відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ст.183 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення зазначеного адміністративного правопорушення. За вказаних обставин, вважає оскаржувану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків адміністративної комісії фактичним обставинам справи та відсутності складу вказаного адміністративного правопорушення. Просить прийняти до розгляду відповідь на відзив на позовну заяву та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_5 повідомив, що являється батьком позивача ОСОБА_1 , його дружина та мати позивача ОСОБА_3 являється інвалідом 2 групи та залежна від деяких ліків. Приблизно два місяці тому зранку о 9 год. в нього з дружиною відбулась суперечка з приводу прийому ліків. В їхню кімнату зайшов син та сказав щоб вони припинили суперечку оскільки він проводить онлайн заняття зі студентами НУ «Львівська політехніка», у якому він працює викладачем. В дружини тоді були «трохи емоції». В лютому 2025 року в нього із сином виник конфлікт, оскільки його син хоче щоб він із дружиною «швидше пішли з життя». Вони небагаті люди і не можуть створити своєму сину «комфортних умов які мають інші люди». В нього постійна жадоба до грошей, постійно його критикує та наголошує, що він нічим не може допомогти. Свідок пенсіонер, крім цього ще працює. В них був важкий 2025 рік, оскільки дружина перенесла дві операції, також він переніс шунтування. Зазначає що його разом з дружиною син ненавидить. Відносно свого сина він ніякого насильства не вчиняв, оскільки ні фізично ні психологічно його подолати не може. Син приходить до них з дружиною в кімнату і постійно вимагає гроші. Тоді цей конфлікт тривав приблизно 3-4 години, він не витримав і викликав працівників поліції, які склали на сина протокол за ч.1 ст.173-2 КУпАП. Можливо дружина емоційно деколи реагує на сина, оскільки в неї діабет та гіпертонія, однак вона теж відносно нього не чинить ніякого насильства. Йому «соромно тут стояти», син не вважає його за батька, хоча він «вклав в нього дуже багато». 28.07.2025 року було день народження його дружини, однак позивач заперечував проти того щоб додому прийшли їхня донька (сестра ОСОБА_6 , яку він не вважає сестрою) з внуком та зятем. І взагалі внук боїться до них приходити через ОСОБА_6 . Жодних підстав викликати поліцію 28.07.2025 року у його сина не було. Він зробив помилку коли «оформив» квартиру на сина.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Тому суд приходить до переконання про можливість розгляду даної справи без участі представника відповідача, який належим чином повідомлявся про час та місце розгляду даної справи.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частиною 2 ст.283 КУпАП передбачено, що постанова повинна містити найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Відповідно до ч.3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити, дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно зі ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає, зокрема, рішення про залишення постанови без змін, а скарги без задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З вищенаведеної норми права вбачається вичерпний перелік повноважень суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому вказана процесуальна норма права є спеціальною по відношенню до ст. 245 КАС України.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення №148 від 20.08.2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.183 КУпАП, а саме що 28.07.2025 року о 11.33 год. він здійснив виклик спеціальних служб, а саме поліції, за адресою: АДРЕСА_1 та повідомив, що батьки словесно ображають та погрожують викликом поліції, вчиняють відносно нього домашнє насильство, однак цієї події не було, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 4 вказаної норми передбачено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Позивачем жодних доказів на спростування постанови №148 від 20.08.2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.183 КУпАП суду не надано. Суд враховує, що обставини справи не містять будь-яких доказів або фактичних даних, які б підтверджували вчинення батьками позивача домашнього насильства щодо нього, у зв`язку з чим підстави для виклику поліції були відсутні. З огляду судом відеозапису наданого позивачем вбачається, що позивач заперечує проти приходу додому чоловіка сестри на «так зване свято», у зв`язку із чим викликав працівників поліції. Також дії батьків позивача зафіксовані на відеозаписі не підпадають під диспозицію ст.173-2 КУпАП, оскільки не містять ознак домашнього насильства, передбачених зазначеною нормою.

Також суд звертає увагу на непослідовність доводів позивача щодо обставин, які стали підставою для виклику поліції. Так, у позовній заяві позивач зазначав, що викликав працівників поліції у зв`язку з вчиненням обома його батьками щодо нього психологічного насильства. Водночас у відповіді на відзив представницею позивача вказано, що домашнє насильство вчинялося виключно батько, а до матері позивач будь-яких претензій не заявляв.

Наведені розбіжності свідчать про зміну та непослідовність позиції позивача щодо фактичних обставин справи, що відповідно до ст.90 КАС України враховується судом під час оцінки доводів сторін та поданих доказів. За таких обставин суд приходить до висновку, що пояснення пзивача щодо причин виклику працівників поліції є суперечливими, що не дає можливості суду визнати їх достатньо послідовними та узгодженими для підтвердження заявлених позовних вимог. Натомість суд бере до уваги показання свідка ОСОБА_2 , який у судовому засіданні пояснив що не вчиняв відносно свого сина психологічного чи іншого насильства. Зазначені показання є послідовними, логічними та узгоджуються з іншими матеріалами справи, зокрема із відеозапису з боді-камер поліцейських.

Таким чином, суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.183 КУпАП, а адміністративне стягнення накладено в межах санкції, встановленої за таке правопорушення.

Крім цього, представницею позивача – адвокаткою Могілевець О.С. у заяві про більшення позовних вимог заявлено вимогу про відшкодування витрат на правничу допомогу із зазначенням, що докази сплати витрат на правничу допомогу будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Відповідно до ст.ст.132, 134, 139 КАС України витрати на правничу допомогу відшкодовуються стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Оскільки за результатами розгляду справи у задоволенні позову відмовлено, підстави для відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу відсутні, у зв`язку з чим питання їх розподілу судом не вирішується.

Керуючись ст.2, 77, 205, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.251, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

ухвалив :

позовні вимоги ОСОБА_1 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення у виді штрафу - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2

Відповідач: Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, ЄДРПОУ 04056121, місцезнаходження: 79057, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 85.

Повний текст рішення виготовлено 08.01.2026

Cуддя Дзеньдзюра С.М.