Вирок від 07 січня 2026 р. у справі №621/1742/25 — Зміївський районний суд Харківської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 621/1742/25

Провадження 1-кп/621/105/26

08 січня 2026 року м. Зміїв Харківської області

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючий – суддя ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасники справи:

прокурор – ОСОБА_3

потерпілий – ОСОБА_4 (не з`явився)

обвинувачений – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу №621/1742/25 (ЄРДР №12025226310000059 від 26.05.2025) за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженця м.Харків, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , працює будівельником в СФГ «Ревік», із повною середньою освітою, не одружений, раніше судимий:

- 14.01.2019 року Шевченківським районним судом Харківської області за ч.1 ст.185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання із іспитовим строком 1 рік;

- 07.09.2020 року Куп`янським районним судом Харківської області за ч.2 ст.186 КК України до 5-ти років позбавлення волі, звільнений 05.01.2024 року по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

25.05.2025 року, близько 16:00 години, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходився поблизу будинку АДРЕСА_3 , де в нього на ґрунті раніше виниклих особистих неприязних відносин виникла сварка зі знайомим ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході якої у ОСОБА_6 виник умисел на завдання тілесних ушкоджень останньому.

З метою реалізації свого протиправного умислу, направленого на спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_6 , в той же день та час, 25.05.2025 року, близько 16:00 хвилин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, умисно наніс ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не менше чотирьох ударів ногою в ділянку обличчя та голови, та не менше 10-ти ударів кулаком лівої руки в ділянку голови, внаслідок чого спричинив останньому, згідно висновку експерта №12-14/89-Зм/25 від 02.06.2025, тілесні ушкодження у вигляді ділянки травматичного набряку м`яких тканин в потиличній області ліворуч, синець в лівій навколоочній області, садно в проекції лівого колінного суглоба, які по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень (згідно п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995.)

Дії ОСОБА_6 кваліфіковані як спричинення умисного легкого тілесного ушкодження потерпілому, тобто як кримінальне правопорушення (проступок), передбачене частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України.

В судове засідання з`явилися прокурор та обвинувачений.

Потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, подав до суду письмову заяву, в якій просив розглянути кримінальну справу без його участі та зазначив, що претензій матеріального й морального характеру до обвинуваченого не має.

Враховуючи положення статті 325 КПК України та позицію прокурора й обвинуваченого, які не нааполягали на участі у судовому розгляді потерпілого, суд ухвалив розглянути кримінальну справу за відсутності потерпілого.

В судовому засіданні обвинувачений свою провину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав в повному обсязі, в зв`язку з чим учасники кримінального провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ними не оспорюються.

З урахуванням засад змагальності та диспозитивності кримінального провадження, з огляду на визнання обвинуваченим фактичних обставин, якими обгрунтовано обвинувачення, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого, суд, на підставі ч.3 статті 349 КПК України, обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу.

Допитаний в якості обвинуваченого, ОСОБА_8 пояснив, що разом з потерпілим ОСОБА_4 він знайомий близько 2-х місяців і працювали разом будівельниками на одному об`єкті. Потерпілий раніше був винен йому грошові кошти, які не віддав, тому 25 травня 2025 року, близько 16:00 години, коли він зустрів його на вулиці Шкільній в селі Височинівка, дуже розлютився і побив. Кількість і локалізацію ударів, визначених судово-медичною експертизою, а також ступінь тяжкості спричинених потерпілому тілесних ушкоджень, не оспорює. У вчиненому щиро розкаюється і зазначив, що більше не скоїть жодних правопорушень.

Даючи оцінку показанням ОСОБА_9 , суд визнає їх правдивими та достовірними, оскільки вони послідовно, об`єктивно і досить повно відображають обстановку і обставини скоєного кримінального правопорушення (проступку), пояснюють мотиви його вчинення. Підстав для самообмови судом не встановлено.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України, тобто у спричиненні умисного легкого тілесного ушкодження потерпілому.

При призначенні покарання, згідно положень статті 65 Кримінального кодексу України, суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Правопорушення, передбачене ч.1 статті 125 Кримінального кодексу України, інкриміноване обвинуваченому, відповідно до ч.2 статті 12 Кримінального кодексу України, є кримінальним проступком

Відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, відповідно до положень статті 67 Кримінального кодексу України, судом не встановлено.

Вивченням відомостей про особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , працює будівельником в СФГ «Ревік», із повною середньою освітою, не одружений. Скарг, заяв та будь-яких компрометуючих матеріалів, а також повідомлень про порушення громадського порядку ОСОБА_10 до Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області не надходило, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Раніше судимий: 14.01.2019 року Шевченківським районним судом Харківської області за ч.1 ст.185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання із іспитовим строком 1 рік; 07.09.2020 року Куп`янським районним судом Харківської області за ч.2 ст.186 КК України до 5-ти років позбавлення волі, звільнений 05.01.2024 року по відбуттю строку покарання.

Вирішуючи питання про вид і міру покарання, які слід застосувати до обвинуваченого, суд враховує, що згідно з ч.2 статті 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами покарання» (із змінами), при призначенні покарання суди в кожному випадку мають суворо додержуватись вимог статті 65 Кримінального кодексу України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Санкцією частини 1 статті 125 Кримінального кодексу України за вчинення умисного легкого тілесного ушкодження для винних осіб передбачено покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або громадські роботи на строк до двохсот годин, або виправні роботи на строк до одного року.

За змістом ч.1, ч.2 статті 53 Кримінального кодексу України, штраф – це грошове стягнення що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.

Враховуючи відомості про особу обвинуваченого, обставини справи, суд вважає за доцільне і достатнє призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На переконання суду, призначена міра покарання є справедливою і достатньою для виправлення обвинуваченої, слугуватиме попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципам гуманності й справедливості кримінального судочинства, а також розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Шкода, завдана кримінальним правопорушенням, відсутня.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні не застосовувалися.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 статті 125 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн 00 коп.

Вирок суду може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 статті 349 КПК України

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Вирок складено і проголошено 08.01.2026

Суддя ОСОБА_1