Рішення від 07 січня 2026 р. у справі №397/1378/25 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 397/1378/25

провадження №: 2/398/843/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"08" січня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Авраменка О.В.,

з участю секретаря судового засідання Міщенко С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Олександрія в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

АТ «Акцент-Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 08.09.2016 року в розмірі 77 515,69 грн та понесених судових витрат. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 08.09.2016 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач порушив умови кредитування та не виконує належним чином зобов`язання, в результаті чого станом на 18.10.2025 року виникла заборгованість в розмірі 77 515,69 грн, яка складається з: 71 001,22 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 6 514,47 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Учасники справи, належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Від представника позивача разом з позовною заявою надійшло клопотання, в якому він просив позовні вимоги задовольнити та розглядати справу у його відсутність.

Відповідач причини неявки не повідомив, з заявою до суду про неможливість розгляду справи у його відсутність не звертався, відзив на позов не подав.

Підстав для відкладення розгляду справи, визначених ст. ст. 223 та 240 ЦПК України, судом не встановлено.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані позивачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

08.09.2016 року між сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання та подання відповідачем до банку анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, за умовами якого відповідач отримав кредитну картку та кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок.

У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

До кредитного договору позивач додав Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», розміщених в мережі Інтернет на сайті https://a-bank.com.ua/terms.

З довідки про розмір кредитного ліміту вбачається, що кредитний ліміт неодноразово змінювався: 08.09.2016 року – 2 000,00 грн; 07.02.2017 року – 21 000,00 грн; 11.05.2018 року – 25 000,00 грн; 01.03.2022 року – 5 000,00 грн; 13.01.2024 року – 4 630,00 грн; 31.01.2024 року – 3 850,00 грн; 22.02.2024 року – 3 590,00 грн; 14.08.2024 року – 8 590,00 грн; 14.08.2024 року – 71 100,00грн.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач припинив виконувати, у зв`язку з чим станом на 18.10.2025 року виникла заборгованість в розмірі 77 515,69 грн., яка складається з: 71 001,22 грн. – заборгованість за кредитом, 6 514,47 грн. – заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У заяві позичальника від 08.09.2016 року, підписаній відповідачем, процентна ставка не зазначена.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (суму, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути відсотки за користування кредитом.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 08.09.2016 року, посилався на Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», розміщених в мережі Інтернет на сайті https://a-bank.com.ua/terms.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», розміщених на сайті https://a-bank.com.ua/terms, які також містять Тарифи, як невід`ємні частини спірного договору, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», розміщений на сайті https://a-bank.com.ua/terms, які також містять Тарифи, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг в Акцент-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», розміщений на сайті https://a-bank.com.ua/terms, які також містять Тарифи, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19).

Згідно із ч. 1 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 76 – 82 ЦПК.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Статтею 83 ЦПК України встановлено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Тобто, позивач одночасно з поданням позову повинен був подати суду докази на підтвердження своїх вимог щодо надання кредиту відповідачу та домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами.

Суд вважає, що Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», розміщених в мережі Інтернет на сайті https://a-bank.com.ua/terms, як невід`ємні частини спірного договору, які містяться в матеріалах даної справи та не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 08.09.2016 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, у зв`язку з безпідставністю, через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу в анкеті-заяві від 08.09.2016 року, оскільки Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», розміщених в мережі Інтернет на сайті https://a-bank.com.ua/terms не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

З виписки по рахунках відповідача та розрахунку заборгованості, наданих позивачем, судом встановлено, що починаючи з 08.09.2016 року відповідач користувався кредитними коштами та позивачем нараховувались відсотки за користування кредитом, які частково сплачувались відповідачем. При цьому, позивачем за рахунок несплачених відповідачем відсотків збільшено тіло кредиту.

Суд вважає, що нарахування відсотків за користування кредитом, а також погашення несплачених відсотків за рахунок збільшення тіла кредиту є неправомірним, оскільки в анкеті-заяві позичальника від 08.09.2016 року процентна ставка не зазначена та не передбачено погашення нарахованих відсотків за рахунок кредиту.

В даному випадку сплачені відповідачем кошти, які позивач безпідставно зарахував на погашення процентів при відсутності домовленості про їх сплату в підписаній відповідачем анкеті-заяві підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі №545/2248/17 (провадження №61-11459св19).

За період з 08.09.2016 року до 16.10.2025 року позивачем нарахована заборгованість за тілом кредиту в сумі 69 634,64 грн (колонка «Залишок поточної заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту)», прострочена заборгованість за тілом кредиту в розмірі 1 366,58 грн (колонка «Залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту)». Крім цього, позивачем нараховані відсотки за користування кредитом в сумі 15 276,10 грн (колонка «Нараховано відсотків на залишок поточної заборгованості за кредитом»), а також 2 965,39 грн (колонка «Залишок за процентами (поточними)» та 3 548,88 грн (колонка «Залишок за процентами (простроченими)»), що в сумі складає 6 244,27 грн. Інші нарахування в розрахунку заборгованості відсутні.

Однак в кінці розрахунку, наданого позивачем, зазначено, що загальна заборгованість за відсотками в становить 6 514,47 грн. Тобто, маються розбіжності між нарахуваннями зазначеними в колонках розрахунку та розрахунком зазначеним в підсумку.

Також, за цей же період відповідачем в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором внесеного грошові коштів в загальному розмірі 1 062 457,74 грн (колонка «Сума погашення за наданим кредитом»). Яким чином враховувалась зазначені погашення, з наданих розрахунку та виписки по картці встановити неможливо.

Крім того, з виписки по картці вбачається, що з картки відповідача здійснювались регулярні списання грошових коштів для погашення кредиту «Плати частинами», кредиту «Розстрочка з виписки», кредиту «Швидка готівка» за рахунок кредитного ліміту, що приводило до збільшення тіла кредиту. При цьому, матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем зазначених кредитів та їх умов, так само як і не містять відомостей щодо узгодження сторонами умов такого списання коштів саме за рахунок коштів кредитного ліміту.

Оскільки, відповідачем в рахунок погашення заборгованості сплачено власні кошти в розмірі 1 062 457,74 грн, то суд приходить до висновку, що заборгованість за кредитом в розмірі 71 001,22 грн, яку просить стягнути позивач, утворилась виключно внаслідок неправомірного нарахування позивачем відсотків за користування кредитом, погашення несплачених відсотків та інших кредитів за рахунок збільшення тіла кредиту (кредитного ліміту), а відтак позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами наявність у відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту.

Отже, позов не підлягає задоволенню у зв`язку з недоведеністю належними, допустимими та достовірними доказами позивачем наявності у відповідача заборгованості за кредитом, оскільки, відповідачем в рахунок погашення кредиту та відсотків сплачено суму, що значно перевищує суму нарахованої заборгованості та позивачем у розрахунку заборгованості не зазначено яким чином враховувались сплачені відповідачем кошти, а також у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в частині стягнення відсотків, нарахованих за користування кредитом, через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу в анкеті-заяві від 08.09.2016 року, оскільки Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», розміщених в мережі Інтернет на сайті https://a-bank.com.ua/terms, не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позову не підлягають стягненню на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 – 81, 141, 258, 259, 263 – 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволені позову Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (адреса місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ 14360080) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення кредитної заборгованості.

Судові витрати залишити по фактично понесеним.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 08 січня 2026 року.

Суддя О.В.Авраменко