Вирок від 07 січня 2026 р. у справі №347/2880/23 — Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2880/23

Провадження № 1-кп/347/57/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2026 р. м.Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря с/з ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косів кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023096190000167 від 21 вересня 2023 року стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працевлаштованого, депутатом не обирався, на утриманні має одну малолітню дитину, в силу вимог ст.89 КК України раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.164 КК України

в с т а н о в и в :

Формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним.

Судом, визнано доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).

Кримінальне правопорушення вчинене за таких обставин.

Так, згідно судового наказу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 13 жовтня 2021 року (справа №347/2039/21), ОСОБА_4 , зобов`язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 жительки АДРЕСА_2 , на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_6 ,а ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 06.10.2021 року до досягнення дитиною повноліття.

Судовий наказ Косівського районного суду Івано-Франківської області від 13.10.2021 року (справа №347/2039/21) набрав законної сили 14 грудня 2021 року, та 26 липня 2022 року Косівським районним відділом державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.

Статтею 51 Конституції України проголошено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття закріплений також в ст.180 Сімейного Кодексу України. Відповідно до статті 141 Сімейного Кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Однак, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про необхідність сплати, аліментів на користь ОСОБА_5 на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, - від сплати аліментів злісно ухиляється у визначеному рішенні порядку, грошові кошти на утримання дитини не виплачує, що призвело до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають 26 225 (двадцять шість тисяч двісті двадцять п`ять) гривень 50 (п`ятдесят) копійок.

Тобто, ОСОБА_4 злісним ухиленням від сплати коштів на утримання дитини (аліментів), вчинив дії спрямовані на невиконання судового наказу Косівського районного суду в Івано-Франківській області, які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за три місяці відповідних платежів.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 грубо порушує обов?язки, покладені на нього судовим наказом та визначені нормами Конституції України і Сімейного кодексу України, та посягає на нормальний розвиток і здоров?я дитини.

ОСОБА_4 з 06.10.2021 року, будучи зобов`язаним сплачувати грошові кошти, від сплати аліментів злісно ухиляється. У визначеному рішенні, порядку грошові кошти на утримання дитини умисно не виплачував. Заходів щодо працевлаштування з метою погашення заборгованості зі сплати аліментів не вживав, на попередження державного виконавця про необхідність сплачувати аліменти не реагував, тобто злісно ухиляється від сплати встановлених судовим наказом коштів на утримання дитини (аліментів).

В результаті чого, через злісне ухилення ОСОБА_4 від сплати коштів (аліментів) на утримання дитини за період із 06.10.2021 року - заборгованість по сплаті аліментів на користь ОСОБА_5 станом на 01 жовтня 2023 року становить 26 225 (двадцять шість тисяч двісті двадцять п`ять) гривень 50 (п`ятдесят) копійок.

Таким чином ОСОБА_4 злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання неповнолітньої дитини (аліментів), тобто вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 164 КК України.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні передбаченому ч. 1 ст. 164 КК України визнав повністю та пояснив, що вчинив кримінальний проступок за вказаних в обвинувальному акті обставин.

Додатково пояснив, що аліменти визначені рішенням суду не сплачував через відсутність роботи, однак як тільки він може заробити кошти, то одразу спрямовуватиме їх на погашення заборгованості. Також зазначив, що в період коли обвинувальний акт перебував вже в суді, він намагався погасити частково заборгованість. Однак пригадати на яку суму чи надати підтверджуючі вказані обставини документи, ОСОБА_4 не зміг.

Просив його суворо не карати. Зазначив, що зробив для себе правильні висновки, та буде погашати заборгованість.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення.

Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з?явилась, в матеріалах справи наявна її заява, в якій вона просить судовий розгляд даної справи проводити без її участі, обставини викладені в обвинувальному акті підтримує повністю.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.

Заслухавши думку учасників судового провадження, роз?яснивши їм зміст ч.3 ст.349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин і визнав фактичні обставини доведеними наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.

Отже, своїми умисними діяннями, які виразились у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення (кримінальний проступок), передбачене ч.1 ст.164 КК України, а дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за вказаною статтею кримінального кодексу.

Щодо призначення покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз`яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 №7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують (обтяжують) покарання.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Так, суд враховує, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, на обліку у лікарів психіатра та нарколога обвинувачений не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, скарг на його поведінку до Пістинського старостинського округу від сусідів та жителів села не поступало. Згідно даних системи «Аркан ЦП» в період часу з 02.04.2021 року по 09.09.2022 року ОСОБА_4 здійснював неодноразово перетин кордону.

Суд також враховує ставлення обвинуваченого до скоєного, який вважає, що основною причиною вчинення ним проступку є факт відсутності роботи. При цьому будь-яких активних дій для усунення зазначених обставин обвинувачений ОСОБА_4 не вчиняв.

Пом`якшуючими обставинами передбаченими ст.66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального проступку, як на стадії досудового так і на стадії судового розгляду.

Обставин, що відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання, не встановлено.

Таким чином, об?єктивно з?ясувавши всі обставини в їх сукупності, вирішивши питання, передбачені ст.368 КПК України та врахувавши обставини, передбачені ст.65 КК України, в тому числі встановлені судом обставини, які пом?якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції частини 1 статті 164 КК України у виді громадських робіт, саме такий вид покарання буде достатнім для виправлення особи обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Щодо інших питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання речових доказів у кримінальному провадженні вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 349, 368, 371, 373, 374, ч.15 ст.615 КПК України, суд -

у х в а л и в :

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 100 (сто) годин.

Строк відбування покарання рахувати з часу приведення вироку до виконання.

Речові докази, а саме копії матеріалів виконавчого провадження №АСВП НОМЕР_1 - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

В іншій частині вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Косівський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1