Рішення від 07 січня 2026 р. у справі №205/619/25 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/619/25

Номер провадження2/205/482/26

Єдиний унікальний номер № 205/619/25

Провадження № 2/205/482/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді - Басової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання - Пєтіної К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Донецького регіонального центру з гідрометеорології про визнання незаконним, скасування наказу про звільнення та наказу в частині призупинення дії трудового договору, поновлення дії трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку,

ВСТАНОВИВ:

14.01.2025 року до Ленінського районного суду міста Дніпропетровська надійшла вищезазначена позовна заява, у якій позивач просила суд визнати незаконним та скасувати наказ начальника Донецького регіонального центру з гідрометеорології № 232-НК/995 від 12.12.2024 року про звільнення ОСОБА_1 з посади агрометеоролога 1 категорії сектору агрометеорології відділу гідрометеорологічного забезпечення Донецького РЦГМ з 13.12.2024 року за п. 6 ст. 36 КЗпП України у зв`язку з відмовою працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством; поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді агрометеоролога 1 категорії сектору агрометеорології відділу гідрометеорологічного забезпечення Донецького РЦГМ з 13.12.2024 року; стягнуто з Донецького регіонального центру з гідрометеорології на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу останньої на рахунок позивача НОМЕР_1 , відкритий в АТ ПУМБ; стягнути з Донецького регіонального центру з гідрометеорології на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 90 003,33 грн. за період з 01.11.2023 року по 13.12.2024 року включно на рахунок позивача НОМЕР_1 , відкритий в АТ ПУМБ; стягнути з Донецького регіонального центру з гідрометеорології на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 26 кал. днів невикористаної щорічної відпустки за період з 01.11.2023 року по 13.12.2024 року включно в розмірі 7 986,68 грн. на рахунок позивача НОМЕР_1 , відкритий в АТ ПУМБ; визнати незаконним та скасувати наказ начальника Донецького регіонального центру з гідрометеорології в частині призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 агрометеоролога 1 категорії сектору агрометеорології відділу гідрометеорологічного забезпечення Донецького РЦГМ; поновити дію трудового договору з ОСОБА_1 агрометеоролога 1 категорії сектору агрометеорології відділу гідрометеорологічного забезпечення Донецького РЦГМ, з дати його призупинення.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 , починаючи з 04.07.2013 року перебувала у трудових відносинах з Донецьким регіональним центром з гідрометеорології (Донецький РЦГМ, Відповідач), фактично проживаючи та виконуючи свої трудові обов`язки у м. Маріуполь. 17.01.2017 року була переведена на посаду агрометеоролога 1 категорії сектору агрометеорології відділу гідрометеорологічного забезпечення Донецького РЦГМ, яку обіймала до 13.12.2024 року (дата звільнення). У зв`язку зі збройною агресією проти України, у лютому 2022 року позивач вимушена була виїхати з тимчасово окупованої території до території України, а потім з метою захисту свого життя та здоров`я - за кордон. Наказом від 31.08.2022 року № 481/к у Донецькому РЦГМ, починаючи з 01.09.2022 року було оголошено простій не з вини працівників з оплатою не менше 2/3 посадового окладу без урахування надбавок і доплат постійного характеру, у тому числі - для позивача із оплатою простою в розмірі 6 500 грн. Наказом начальника Донецького РЦГМ від 26.09.2023 року № НК-90/995 позивачу з 01.10.2023 року було змінено істотні умови праці, а саме: визначено робоче місце за адресою: м. Київ, вул. Золотоворітська, буд. 6В, з подальшим виконанням посадових обов`язків, обумовлених трудовим договором, із дотриманням попереднього графіку і режиму роботи та раніше встановлених умов праці. Пунктом 3 Наказу було передбачено, що у разі відмови чи невиходу на роботу позивача на умовах зміни істотних умов праці, призупинити дію трудового договору з позивачем. Позивач направила заяву від 28.09.2023 року про готовність виконувати свої посадові обов`язки дистанційно у зв`язку з відсутністю житла в м. Києві та матеріальної можливості забезпечити себе та родину житлом у м. Києві задля виконання своїх трудових обов`язків за адресою: АДРЕСА_1 , однак відповідачем було відмовлено у переведенні у режим дистанційної роботи, із посиланням на те, що роботодавець повинен дотримуватися вимог чинного законодавства України, умов колективного і трудового договору (повідомлення від 29.09.2023 року № 995 01-439/995). 02.10.2023 року позивач вдруге подала заяву про переведення її у режим дистанційної роботи. Також зверталася зі скаргою до Державної служби України з питань праці щодо відмови переведення у режим дистанційної роботи. Як підтверджується листом відповідача від 15.01.2025 року № 995 01-15/995 (додається) призупинення дії трудового договору між відповідачем та позивачем у період з 2023 по 2024 рік не застосовувалось. Однак і поновлення роботи позивача (виведення з простою не з вини працівників) відповідачем не здійснювалось, на спростування чого відповідачем на адвокатський запит сторони позивача не надано жодного наказу/повідомлення, доказів їх направлення позивачу, інше. Таким чином, у період з 01.09.2022 року по 13.12.2024 року позивач перебувала у простої не з вини працівника, встановленого наказом від 31.08.2022 року № 481/к, із оплатою простою в розмірі 6 500 грн. З 01.10.2022 року відповідно до інформації з Індивідуальної відомості про застраховану особу ОК-5 оплата праці позивача становила 6 700 грн. (ОК-5 додається). 16.10.2024 року позивач на свою електронну адресу отримала лист від керівника відповідача про направлення позивачу на ознайомлення повідомлення від 15.10.2024 року про тимчасове переведення установи в іншу місцевість, разом із супутніми наказами, та вимогою повідомити про рішення позивача щодо переведення в іншу місцевість разом з установою в строк до 28.10.2024 року (скріншот листа додається). При цьому, ані саме Повідомлення від 15.10.2024 року, ані супутні накази про переведення установи в іншу місцевість позивач так і не отримала. Щодо якої іншої місцевості йшла мова - не знає. Вище вказані накази були отримані стороною позивача від відповідача лише після подання позовної заяви по даній справі до суду. У грудні 2024 року позивач на свою електронну адресу отримала наказ № 232-НК/995 від 12.12.2024 року про звільнення її з посади агрометеоролога 1 категорії сектору агрометеорології відділу гідрометеорологічного забезпечення Донецького РЦГМ з 13.12.2024 року за п. 6 ст. 36 КЗпП України у зв`язку з відмовою працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку, скан. копію трудової книжки із записом про звільнення з 13.12.2024 року, повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні. Сторона позивача вважає наказ про звільнення позивача з посади № 232-НК/995 від 12.12.2024 року незаконним та таким, що підлягає скасуванню, з подальшим поновленням позивача на роботі.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 15.01.2025 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 27.01.2025 року позовну заяву повернуто позивачу.

24.07.2025 року до суду надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що ОСОБА_1 з 04.07.2013 року працювала на різних посадах у Донецькому РЦГМ. З 17.01.2017 року по 13.12.2024 року ОСОБА_1 працювала на посаді агрометеоролога І кат. сектору агрометеорології відділу гідрометеорологічного забезпечення Донецького РЦГМ. Місце розташування підрозділу, до якого відносилася ОСОБА_1 , а саме: сектор агрометеорології відділу гідрометеорологічного забезпечення Донецького РЦГМ, до 24.02.2022 року та з 24.02.2022 року по 30.09.2023 року - Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Гагаріна, буд. 5; з 01.10.2023 року - по т.ч. - м. Київ, вул. Золотоворітська, б. 6-В. З 24.02.2022 року через воєнні дії діяльність Донецького РЦГМ, забезпечення роботою працівників Донецького РЦГМ у м. Маріуполь, управління та керування установою з м. Маріуполь, стало неможливим. У зв`язку з чим були прийняті відповідні рішення та розпорядчі документи, які регулюють роботу центру у ситуації, що склалась, зокрема зміна керівництва Донецького РЦГМ та відновлення фінансово-господарської діяльності центру з підконтрольної українській владі території України. Виходячи із зазначеного, поточна ситуація повномасштабного вторгнення, яка потенційно загрожувала життю і здоров`ю працівників Донецького РЦГМ, унеможливлювала забезпечення нормального процесу роботи працівникам установи, зокрема ОСОБА_1 , у м. Маріуполь Донецької області. З 01.04.2022 року по 31.08.2023 року, у зв`язку з проведенням воєнних дій на території Донецької області, ускладненням роботи державних установ, що перешкоджає діяльності Донецького РЦГМ, у тому числі виконання службових обов`язків на робочих місцях та загрозою життю працівників, керуючись статтями 113 КЗпП України, Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022 (зі змінами), а також встановленням можливості обмеження конституційного права на працю, але в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» ОСОБА_1 перебувала у простої не з вини працівників з оплатою у розмірі не менше 2/3 посадового окладу без урахування надбавок і доплат постійного характеру. З 01.09.2023 року по 21.10.2023 року, на підставі особистої заяви ОСОБА_1 від 24.08.2023 року (особисту заяву ОСОБА_1 надано шляхом надсилання фото особистої заяви через особистий номер телефону, через месенджер Viber, НОМЕР_2), наказом Донецького РЦГМ від 24.08.2023 року № НК-56/995 «Про відпустки», ОСОБА_1 надано щорічну основну та додаткову відпустку, у кількості 51 календарних днів. Робочі періоди наданої відпустки включають: період 10.09.2021р. - 09.09.2022р. та період 10.09.2022р. - 09.09.2023р. Станом на 22.10.2023 року ОСОБА_1 вибрала всі дні невикористаної щорічної відпустки. У зв`язку з неможливістю забезпечення роботи внаслідок тимчасової окупації території Донецької, Запорізької, Луганської та Херсонської областей та безпекової ситуації на підконтрольній Україні території, що розташована у зоні бойових дій, наказом Українського гідрометеорологічного центру ДСНС України від 19.09.2023 року № НС-73/99 «Про тимчасове призупинення роботи», як вищим органом, прийнято управлінське рішення, щодо тимчасового призупинення ряду підпорядкованих структурних підрозділів, зокрема, які відносяться до Донецького РЦГМ. На підставі зазначеного наказу УкрГМЦ ДСНС України від 19.09.2023 року № НС-73/99 «Про тимчасове призупинення роботи», видано наказ Донецького РЦГМ від 22.09.2023 року № НС-37/995 «Про тимчасову організацію роботи», яким урегульовано організацію робочого процесу усіх підрозділів Донецького РЦГМ. Діяльність підрозділу, до якого відносилася ОСОБА_1 , а саме: сектор агрометеорології відділу гідрометеорологічного забезпечення Донецького РЦГМ, з 01.10.2023 року, тимчасово до відновлення можливості надавати роботу та виконувати посадові обов`язки у м. Маріуполі, але не пізніше припинення чи скасування воєнного стану на території України, забезпечено роботою. Наказом Донецького РЦГМ від 26.09.2023 року № НК-90/995 «Про зміну істотних умов праці» ОСОБА_1 з метою урегулювання організації робочого процесу підрозділу сектору агрометеорології відділу гідрометеорологічного забезпечення Донецького РЦГМ пунктом 1 наказу передбачено, що ОСОБА_1 агрометеорологу 1 сектору агрометеорології відділу гідрометеорологічного забезпечення Донецького РЦГМ з 01.10.2023 року змінено істотні умови праці: забезпечено робоче місце за адресою: 01601 м. Київ, вул. Золотоворітська, 6В. У зв`язку з неможливістю ознайомити ОСОБА_1 з наказом Донецького РЦГМ від 22.09.2023 року № НС-37/995 «Про тимчасову організацію роботи», наказом Донецького РЦГМ від 26.09.2023 року № НК-90/995 «Про зміну істотних умов праці» ОСОБА_1 повідомленням Донецького РЦГМ від 26.09.2023 року № 995 01-424/995 про зміну істотних умов праці з 01.10.2023 року особисто під підпис, позивача 27.09.2023 року ознайомлено шляхом відправлення фото документів, через особистий номер телефону, через месенджер Viber, НОМЕР_2 (з якого ОСОБА_1 виходила на зв`язок та надсилала заяви). 29.09.2023 року, перебуваючи у щорічній відпустці, ОСОБА_1 на електронну пошту Донецького РЦГМ надіслала заяву від 28.09.2023 року, якою повідомляла, що з Наказом Донецького РЦГМ від 26.09.2023 року № НК-90/995 ознайомлена і керуючись ст. 60-2 КЗпП просила переведення на роботу дистанційно. Заяву про переведення ОСОБА_1 у режим дистанційної роботи було розглянуто та надано відмову шляхом направлення позивачу 29.09.2023 року на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлення № 995 01-439/995 від 29.09.2023 року про розгляд питання переведення ОСОБА_1 у режим дистанційної роботи. Станом на 23.10.2023 року ОСОБА_1 отримала та ознайомилась з наказом Донецького РЦГМ від 22.09.2023 № НС-37/995 «Про тимчасову організацію роботи», наказом Донецького РЦГМ від 26.09.2023 року № НК-90/995 «Про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 », повідомленням Донецького РЦГМ від 26.09.2023 року № 995 01-424/995 про зміну істотних умов праці, вбачається зі скріншотів електронного листування за номером телефону ( НОМЕР_2 ). ОСОБА_1 не надала відповіді (погодження або відмова), щодо зміни істотних умов праці, згідно наказу Донецького РЦГМ від 26.09.2023 року №НК-90/995 «Про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 », з 23.10.2023 року (по закінченню щорічної відпустки) до виконання обов`язків у м. Київ не приступила. Відсутність працівника на роботі, внаслідок ведення воєнних дій та пов`язаних з ними обставин не може бути кваліфікована як прогул без поважної причини, тому з 23.10.2023 року до з`ясування причин відсутності працівника та отримання від ОСОБА_1 письмових пояснень відповідач прийняв рішення у якості тимчасового заходу, її облік вести, як працівника, відсутнього з нез`ясованих причин. З 23.10.2023 року по 31.10.2024 року у зв`язку з ненаданням ОСОБА_1 згоди чи відмови на переведення в іншу місцевість разом з установою, відсутність її на роботі була облікована, як працівника, відсутнього з нез`ясованих причини. Фактично, у період неявок з нез`ясованих причин трудові відносини між працівником та роботодавцем призупиняються, хоча офіційно трудовий договір не розривається. В зв`язку з переведенням Донецького РЦГМ та всіх його структурних підрозділів до м. Київ, відповідач прийняв рішення повторно запропонувати ОСОБА_1 переведення на роботу в іншу місцевість, з окупованого м. Маріуполь Донецької області до м. Київ, разом з установою з 01.11.2024 року. Наказ Державної служби України з Надзвичайних ситуацій від 12.10.2024 року № НС-1065 «Про питання організації діяльності Донецького РЦГМ»; наказ Донецького РЦГМ від 14.10.2024 року № НС-28/995 «Про упорядкування діяльності Донецького РЦГМ в умовах воєнного стану в м. Київ»; Повідомлення про тимчасове переведення установи в іншу місцевість ОСОБА_1 від 15.10.2024 № 995 01-523/995 були доведені позивачу 16.10.2024 року, шляхом надсилання копій через месенджер Viber, НОМЕР_2 . В цей же день, 16.10.2024 року ОСОБА_1 з використанням засобів телекомунікаційного зв`язку через особистий номер телефону, через месенджер Viber, НОМЕР_2 , передала повідомлення в якому від підпису відмовилась. Враховуючи, надіслане ОСОБА_1 повідомлення, відповідач прийшов до висновку, що 16.10.2024 р. позивач висловив письмову незгоду із наказом ДСНС України від 12.10.2024 року № НС-1065 «Про питання організації діяльності Донецького РЦГМ», наказом Донецького РЦГМ від 14.10.2024 року № НС-28/995 «Про упорядкування діяльності Донецького РЦГМ в умовах воєнного стану в м. Київ»; повідомленням Донецького РЦГМ про тимчасове переведення установи в іншу місцевість ОСОБА_1 від 15.10.2024 року № 995 01-523/995, шляхом зазначення відповідного напису в повідомленні, зокрема про те, що відмовляється підписувати надані документи, оскільки вважає їх незаконними і буде оскаржувати їх в суді і даним повідомленням встановлено факт погодження позивача зі звільненням у порядку п. 6 ст. 36 КЗпП України. Наказом Донецького РЦГМ від 12.12.2024 року № 232-НК/995 позивача було звільнено з роботи з посади агрометеоролога І к сектору агрометеорології відділу гідрометеорологічного забезпечення Донецького РЦГМ 13.12.2024 року за п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у зв`язку з відмовою працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством та виплачено суми належні ОСОБА_1 при звільненні. Наказ Донецького РЦГМ від 12.12.2024 року № 232-НК/995; повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні від 12.12.2024 року № 995 01-753/995; повідомлення ОСОБА_1 про необхідність отримати дублікат трудової книжки від 12.12.2024 року № 995 01-731/995; дублікат трудової книжки, виписаної на ім`я ОСОБА_1 із засвідченням всіх записів, внесених в трудову книжку за час роботи в Донецькому РЦГМ, та внесенням запису про звільнення ОСОБА_1 відправлено позивачу 13.12.2024 року на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 11.12.2024 року, процес пересилання наказів, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин з ОСОБА_1 відбувався способом електронної комунікації через засоби електронного зв`язку, а саме: електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Відповідач зазначає переведення працівників на роботу в іншу місцевість разом з Донецьким РЦГМ було обумовлено обставинами, пов`язаними із введенням на території України воєнного стану у зв`язку з погіршенням безпекової ситуації та тимчасовою окупацією частини території Донецької області, на якій розміщені структурні та підпорядковані підрозділи Донецького РЦГМ, з метою організації безпечних умов праці працівників Донецького РЦГМ та забезпечення надійного функціонування Донецького РЦГМ. Донецький РЦГМ вважає, що позивачем не підтверджено порушення його прав, оскільки роботодавцем виконані вимоги законодавства. Відповідач не порушив норми трудового законодавства України при звільненні позивача та відсутні підстави поновлення позивача на роботі. Оскільки позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про поновлення на роботі, то підстави для поновлення позивача на роботі.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26.05.2025 року ухвалу Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 27.01.2025 року про повернення позовної заяви скасовано.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпропетровська від 02.07.2025 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпропетровська від 08.07.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Донецького РЦГМ на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26.05.2025 року.

12.11.2025 року в судовому засіданні ухвалою постановленою на місці закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

У судове засідання позивач та її представник не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи сповіщались належним чином. Представник позивача - адвокат Кандиба Т.О. в заяві від 08 січня 2026 року просила суд позовні вимоги її довірителя задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи сповіщався належним чином, в заяві від 08 січня 2026 року просила суд провести судове засідання за наявними в матеріалах справи документами, в задоволенні позову відмовити. .

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст. 13 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 04.07.2013 року працювала на різних посадах у Донецькому РЦГМ.

З 17.01.2017 року по 13.12.2024 року ОСОБА_1 працювала на посаді агрометеоролога І кат. сектору агрометеорології відділу гідрометеорологічного забезпечення Донецького РЦГМ. Місце розташування підрозділу, до якого відносилася ОСОБА_1 , а саме: сектор агрометеорології відділу гідрометеорологічного забезпечення Донецького РЦГМ, до 24.02.2022 року та з 24.02.2022 року по 30.09.2023 року - Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Гагаріна, буд. 5; з 01.10.2023 року - по т.ч. - м. Київ, вул. Золотоворітська, б. 6-В.

У зв`язку зі збройною агресією проти України, у лютому 2022 року позивач вимушена була виїхати з тимчасово окупованої території до території України, а згодом - за кордон.

Наказом Донецького РЦГМ від 01.04.2022 року № 336/к оголошено простій не з вини працівників, працівникам Донецького РЦГМ із 01.04.2022 року до 30.04.2022 року включно з оплатою у розмірі не менше заробітної плати (а.с. 142, том 1).

Наказом Донецького РЦГМ від 30.04.2022 року № 342/к оголошено простій не з вини працівників, працівникам Донецького РЦГМ із 01.05.2022 року до 31.05.2022 року включно з оплатою у розмірі не менше заробітної плати (а.с. 143, том 1).

Наказом Донецького РЦГМ від 31.05.2022 року № 358/к оголошено простій не з вини працівників, працівникам Донецького РЦГМ із 01.06.2022 року до 30.06.2022 року включно з оплатою у розмірі не менше заробітної плати (а.с. 144, том 1).

Наказом Донецького РЦГМ від 30.06.2022 року № 384/к оголошено простій не з вини працівників, працівникам Донецького РЦГМ із 01.07.2022 року до 31.07.2022 року включно з оплатою у розмірі не менше заробітної плати (а.с. 145, том 1).

Наказом Донецького РЦГМ від 28.07.2022 року № 466/к оголошено простій не з вини працівників, працівникам Донецького РЦГМ із 01.08.2022 року до 31.08.2022 року включно з оплатою у розмірі не менше заробітної плати (а.с. 146, том 1).

Наказом Донецького РЦГМ від 31.08.2022 року № 481/к оголошено простій не з вини працівників, працівникам Донецького РЦГМ із 01.09.2022 року до 30.09.2022 року включно з оплатою у розмірі не менше 2/3 посадового окладу без урахування надбавок і доплат постійного характеру (а.с. 147, том 1).

Наказом Донецького РЦГМ від 31.08.2022 року № 481/к оголошено простій не з вини працівників, працівникам Донецького РЦГМ із 01.09.2022 року до 30.09.2022 року включно з оплатою у розмірі не менше 2/3 посадового окладу без урахування надбавок і доплат постійного характеру (а.с. 147, том 1).

Наказом Донецького РЦГМ від 30.09.2022 року № НК-10/995 оголошено простій не з вини працівників, працівникам Донецького РЦГМ із 01.10.2022 року до 31.10.2022 року включно з оплатою у розмірі не менше 2/3 посадового окладу без урахування надбавки за складність, напруженість у роботі працівникам Донецького РЦГМ та надбавку за вислугу років працівникам Донецького РЦГМ (а.с. 149, том 1).

Наказом Донецького РЦГМ від 26.10.2022 року № НК-25/995 оголошено простій не з вини працівників, працівникам Донецького РЦГМ із 01.11.2022 року до 30.11.2022 року включно з оплатою у розмірі не менше 2/3 посадового окладу без урахування надбавки за складність, напруженість у роботі працівникам Донецького РЦГМ та надбавку за вислугу років працівникам Донецького РЦГМ (а.с. 152, том 1).

Наказом Донецького РЦГМ від 29.11.2022 року № НК-32/995 оголошено простій не з вини працівників, працівникам Донецького РЦГМ із 01.12.2022 року до 31.12.2022 року включно з оплатою у розмірі не менше 2/3 посадового окладу без урахування надбавки за вислугу років працівникам Донецького РЦГМ (а.с. 154, том 1).

Наказом Донецького РЦГМ від 27.12.2022 року № НК-39/995 оголошено простій не з вини працівників, працівникам Донецького РЦГМ із 01.01.2023 року до 31.01.2023 року включно з оплатою у розмірі не менше 2/3 посадового окладу без урахування надбавки за складність, напруженість у роботі працівникам Донецького РЦГМ та надбавку за вислугу років працівникам Донецького РЦГМ (а.с. 159, том 1).

Наказом Донецького РЦГМ від 31.01.2023 року № НК-9/995 оголошено простій не з вини працівників, працівникам Донецького РЦГМ із 01.02.2023 року до 28.02.2023 року включно з оплатою у розмірі не менше 2/3 посадового окладу без урахування надбавок і доплат постійного характеру (а.с. 148, том 1).

Наказом Донецького РЦГМ від 27.02.2023 року № НК-12/995 оголошено простій не з вини працівників, працівникам Донецького РЦГМ із 01.03.2023 року до 31.03.2023 року включно з оплатою у розмірі не менше 2/3 посадового окладу без урахування надбавок і доплат постійного характеру (а.с. 150, том 1).

Наказом Донецького РЦГМ від 24.03.2023 року № НК-15/995 оголошено простій не з вини працівників, працівникам Донецького РЦГМ із 01.04.2023 року до 30.04.2023 року включно з оплатою у розмірі не менше 2/3 посадового окладу без урахування надбавок і доплат постійного характеру (а.с. 151, том 1).

Наказом Донецького РЦГМ від 25.04.2023 року № НК-26/995 оголошено простій не з вини працівників, працівникам Донецького РЦГМ із 01.05.2023 року до 31.05.2023 року включно з оплатою у розмірі не менше 2/3 посадового окладу без урахування надбавок і доплат постійного характеру (а.с. 153, том 1).

Наказом Донецького РЦГМ від 25.05.2023 року № НК-36/995 оголошено простій не з вини працівників, працівникам Донецького РЦГМ із 01.06.2023 року до 30.06.2023 року включно з оплатою у розмірі не менше 2/3 посадового окладу без урахування надбавок і доплат постійного характеру (а.с. 155, том 1).

Наказом Донецького РЦГМ від 26.06.2023 року № НК-41/995 оголошено простій не з вини працівників, працівникам Донецького РЦГМ із 01.07.2023 року до 31.07.2023 року включно наступним працівникам Донецького РЦГМ: ОСОБА_1 з оплатою у розмірі не менше 2/3 посадового окладу без урахування надбавок і доплат постійного характеру (а.с. 160, том 1).

Наказом Донецького РЦГМ від 21.07.2023 року № НК-53/995 оголошено простій не з вини працівників, працівникам Донецького РЦГМ із 01.08.2023 року до 31.08.2023 року включно наступним працівникам Донецького РЦГМ: ОСОБА_1 з оплатою у розмірі не менше 2/3 посадового окладу без урахування надбавок і доплат постійного характеру (а.с. 163, том 1).

Наказом Донецького РЦГМ від 24.08.2023 року № НК-56/995 надано ОСОБА_1 , агрометеорологу І кат. сектору агрометеорології ВГМЗ Донецького РЦГМ 24 календарні дні основної оплачуваної відпустки з 01.09.2023 року по 24.09.2023 року включно за період роботи з 10.09.21-09.09.22 рр. за фактично відпрацьований час; 3 календарних дні додаткової оплачуваної відпустки з 25.09.2023 року по 27.09.2023 року включно за період роботи з 10.09.21-09.09.22 рр. за фактично відпрацьований час; 24 календарні дні основної оплачуваної відпустки з 28.09.2023 року по 21.10.2023 року включно за період роботи з 10.09.22-09.09.23 рр. за фактично відпрацьований час (а.с. 166, том 1).

Так, наказом Донецького РЦГМ від 22.09.2023 № НС-37/995 «Про тимчасову організацію роботи» змінено істотні умови праці працівників у зв`язку з переміщенням їх робочого місця до іншого населеного пункту. Діяльність підрозділу, до якого відносилася ОСОБА_1 , а саме: сектор агрометеорології відділу гідрометеорологічного забезпечення Донецького РЦГМ, з 01.10.2023 року, тимчасово до відновлення можливості надавати роботу та виконувати посадові обов`язки у м. Маріуполі (87510, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гагаріна, б. 5), але не пізніше припинення чи скасування воєнного стану на території України, забезпечено роботою (згідно затвердженої ДСНС України структури Донецького РЦГМ на 2023 рік) за адресою 01601, м. Київ, вул. Золотоворітська, б. 6В (адміністративна будівля УкрГМЦ ДСНС України) (а.с. 190-192, том 1).

Наказом Донецького РЦГМ від 26.09.2023 року № НК-90/995 «Про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 » з 01.10.2023 року до відновлення можливості надати роботу та виконувати посадові обов`язки у м. Маріуполі, але не пізніше припинення чи скасування воєнного стану на території України ОСОБА_1 змінено істотні умови праці: забезпечено робоче місце за адресою: 01601 м. Київ, вул. Золотоворітська, 6В, з подальшим виконанням посадових обов`язків, обумовлених трудовим договором, із дотриманням попереднього графіка і режиму роботи та раніше встановлених умов праці. У разі відмови або не виходу на роботу ОСОБА_1 , на умовах зміни істотних умов праці, призупинити дію трудового договору з ОСОБА_1 (а.с. 169, том 1). 27.09.2023 року позивача ознайомлено з наказом шляхом відправлення фото документів через месенджер Viber на номер телефону НОМЕР_2 (а.с. 170-171, том 1).

ОСОБА_1 не надала відповіді (погодження або відмова) на зміну істотних умов праці.

28.09.2023 року та 02.10.2023 року позивач направила заяву про готовність виконувати свої посадові обов`язки дистанційно у зв`язку з відсутністю житла в м. Києві.

29.09.2023 року позивач отримала повідомлення від начальника Донецького РЦГМ № 995-01-439/995 «Про розгляд питання про переведення у режим дистанційної роботи», яким повідомлено, що враховуючи, що роботодавець повинен дотримуватися вимог чинного законодавства України, умов колективного і трудового договору, у переведенні агрометеоролога І к сектору агрометеорології відділу гідрометеорологічного забезпечення Донецького РЦГМ ОСОБА_1 у режим дистанційної роботи відмовлено (а.с. 133, том 1).

Наказом Донецького РЦГМ від 03.09.2024 року № НК-24/995 з 03.09.2024 року на час дії воєнного стану дозволено обмінюватись з працівниками Донецького РЦГМ кадровими документами (наказами, повідомленнями, заявами, пояснювальними та доповідними записками тощо) через засоби електронного зв`язку (а.с. 176, том 1).

Як вбачається з витягу з наказу Донецького РЦГМ від 18.10.2024 року № НС-29/995, ОСОБА_1 запропоновано переведення на роботу в іншу місцевість, з окупованого м. Маріуполь Донецької області до м. Київ (м. Київ, вул. Золотоворітська, 6В) разом з установою з 01.10.2023 року. Відповідь щодо переведення в іншу місцевість ОСОБА_1 не надано. Повторно запропоновано переведення на роботу в іншу місцевість з окупованого м. Маріуполь Донецької області до м. Київ (м. Київ, вул. Золотоворітська, 6В) разом з установою з 01.10.2023 року (а.с. 186, том 1).

Актом Донецького РЦГМ № 31 від 01.11.2024 року зафіксовано відсутність згоди/незгоди від ОСОБА_1 на переведення на роботу в іншу місцевість разом з установою та встановлено факт бездіяльності та ігнорування щодо інформування керівництва продовжувати роботу в Донецькому РЦГМ на умовах переміщення установи в іншу місцевість (а.с. 119-120, том 1).

Наказом Донецького РЦГМ від 12.12.2024 року № 232-НК/995 звільнено ОСОБА_1 з посади агрометеоролога І кат. сектору агрометеорології відділу гідрометеорологічного забезпечення Донецького РЦГМ 13.12.2024 року за п. 6 ст. 36 КЗпП України у зв`язку з відмовою працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку відповідно до ст. 44 КЗпП України. Зазначений наказ, а також повідомлення про необхідність отримати дублікат трудової книжки та про нараховані та виплачені суми при звільненні позивачу направлено на електронну пошту (а.с. 204-208, том 1).

Відповідно до частини 3 статі 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.

Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.

15.03.2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-ІХ), яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Частинами 1 та 2 статті 1 Закону № 2136-ІХ (в редакції на час винесення оспорюваного наказу) встановлено, що цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону № 2136-ІХ у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 2136-ІХ призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.

Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 01.06.2023 року у справі № 149/1089/22 (провадження № 61-292св23).

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України № 2136-ІХ призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору.

Стаття 32 КЗпП України регулює порядок і підстави переведення на іншу роботу, а також зміну істотних умов праці.

Так, переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або обладнанні у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Роботодавець не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я.

У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Разом із тим, у період дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються згідно із Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-IX від 15.03.2022 року.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України № 2136 у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.

Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону України № 2136 у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 КЗпП України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

Відповідач вказує, що Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» скасував дію ч. 2 ст. 32 КЗпП України стосовно повідомлення працівників про зміну істотних умов праці за два місяці і тому працівники можуть бути попереджені про зміну істотних умов праці відразу після прийняття роботодавцем відповідного рішення про таку зміну, але не пізніше допуску до роботи зі зміненими умовами праці.

Тому, з метою виробничої необхідності, позивачу відповідно до ст. 32 КЗпП України, з 01.10.2023 року до відновлення можливості надавати роботу та виконувати посадові обов`язки у м. Маріуполі (87510, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гагаріна, б. 5), але не пізніше припинення чи скасування воєнного стану на території України, змінено істотні умови праці, які полягали у забезпеченні її робочим місцем у м. Києві з подальшим виконанням посадових обов`язків, обумовлених трудовим договором, із дотриманням попереднього графіка і режиму роботи та раніше встановлених умов праці.

Суд зазначає, що під істотними умовами праці розуміють (ч. 3 ст. 32 КЗпП України):

- системи та розміри оплати праці, тобто розмір тарифної ставки або окладу (посадового окладу), доплати, премії, надбавки, заохочувальні й компенсаційні виплати, оплата роботи в нічний і надурочний час, у святкові, неробочі та вихідні дні;

- пільги, які надаються згідно зі статутом підприємства, установи, організації та колективним договором;

- режим роботи, який містить, зокрема, час початку й закінчення робочого дня (зміни), тривалість робочого дня (зміни) і робочого тижня, кількість змін на добу; час надання обідньої перерви та її тривалість; вихідні дні тощо; встановлення або скасування неповного робочого часу;

- суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад та інше.

Перелік умов праці, які є істотними, не є вичерпним. Істотні умови праці можуть бути передбачені як трудовим договором, так і визначатися локальними документами на підприємстві (в установі, організації) - у колективному договорі, правилах внутрішнього трудового розпорядку, штатному розписі, положенні про оплату праці та інше».

Зміна істотних умов праці (розміру оплати праці, тривалості робочого часу, режиму роботи, зміну розрядів і найменування посад) можлива випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці.

Під змінами в організації виробництва і праці можна розуміти раціоналізацію робочих місць, введення нових форм організації праці, впровадження передових методів, технологій тощо.

Водночас, як встановлено судом, у відповідача не відбувалися зміни в організації виробництва і праці, а відбулося припинення роботи ряду структурних підрозділів, які опинилися на тимчасово окупованих територіях, що видно із наказу про тимчасово організацію роботи від 22.09.2023 року № НС-37/995.

Однак цим наказом не змінені істотні умови праці.

Наказ Донецького РЦГМ від 26.09.2023 року № НК-90/995 «Про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 », яким з 01.10.2023 року позивачу забезпечено робоче місце за адресою: 01601 м. Київ вул. Золотоворітська, буд. 6В, по суті є переведенням в іншу місцевість. При цьому, наказ також не містить змін істотних умов праці, а навпаки, вказує на виконання і у подальшому позивачем посадових обов`язків, обумовлених трудовим договором, із дотриманням попереднього графіка роботи та раніше встановлених умов праці.

Частина 1 статті 3 спеціального Закону України № 2136 надає право роботодавцеві у період дії воєнного стану перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, однак у даному випадку відповідачем до спірних правовідносин, що складися із позивачкою застосовні норми ч. 2 ст. 3 Закону України № 2136 (щодо зміни істотних умов праці), яких у дійсності не існувало.

Пропозиція переведення в іншу місцевість суттєво вплинула би на рішення позивача, як особи, яка проживає за кордоном і не має житла у м. Києві (про що вона неодноразово повідомляла відповідача) щодо погодження на переведення.

Відповідно до пункту «d» частини 2 статті 2 Конвенції Міжнародної організації праці від 28.06.1930 року № 29 «Про примусову чи обов`язкову працю» (ратифікована Україною 10.08.1956 року) до поняття «примусова чи обов`язкова праця» не належить будь-яка робота чи служба, що її вимагають в умовах надзвичайних обставин, тобто у випадках: війни; лиха, або загрози лиха, як-от пожежі, повені, голод, землетруси, сильні епідемії чи епізоотії, навала шкідливих тварин чи комах, поширення рослин-паразитів; обставин, що ставлять під загрозу або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови всього або частини населення.

Стаття 43 Конституції України забороняє використання примусової праці та визначає види трудової діяльності, які не вважаються примусовою працею. Це, зокрема, військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Відтак, у разі відмови від переведення в іншу місцевість, позивач, яка не обіймає посаду, пов`язану із виконанням військового обов`язку, могла б скористатися правом на звільнення за власним бажанням.

Тому, посилання на невиконання позивачем наказу від 26.09.2023 року № НК-90/995 «Про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 », який покладний в одну з підстав призупинення дії трудового договору, суперечить дійсним обставинам справи та вимогам закону.

З цього слідує, що складання відповідачем актів про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці від 31.10.2023 року, 30.11.2023 року, 01.01.2024 року, 01.02.2024 року, 01.03.2024 року, 01.04.2024 року, 01.05.2024 року, 03.06.2024 року, 01.07.2024 року, 24.07.2024 року, 01.09.2024 року, 30.09.2024 року, 31.10.2024 року (а.с. 93-118, том 1) взагалі не має жодного правового значення. В актах взагалі не зазначено, на якому робочому місці не з`явилася позивач, а лише посилання на наказ про зміну її робочого місця. За наслідками відсутності на робочому місці позивач не притягувалася до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни.

Спеціальний Закон № 2136-ІХ надав право роботодавцю призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин, та не виплачувати у період призупинення заробітну плату, гарантійні та компенсаційні виплати працівникам.

Разом з тим, як вбачається з аналізу положень ч. 1 ст. 13 Закону № 2136-ІХ, таке право роботодавця настає за певних умов. Такими умовами призупинення трудового договору з працівником є абсолютна неможливість через збройну агресію: роботодавцем надати роботу, а працівником - виконувати її. До того ж побудова цієї норми закону вказує на те, що законодавець передбачив одночасне настання як неможливості роботодавцем надати роботу, так і неможливість виконувати цю роботу працівником.

За умови, що працівник може виконувати роботу, а роботодавець може надати роботу, відсутні підстави для призупинення дії трудового договору.

Відтак першочерговим для суду є встановити наявність або відсутність такої можливості у роботодавця надати роботу працівнику.

За змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд критично відноситься до доводів відповідача про неможливість виконувати роботу дистанційно. На звернення позивача відповідач відмовив у переведенні у режим дистанційної роботи, із посиланням на те, що роботодавець повинен дотримуватися вимог чинного законодавства України, умов колективного і трудового договору, без наведення конкретних причин неможливості виконувати роботу дистанційно.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання дистанційної, надомної роботи та роботи із застосуванням гнучкого режиму робочого часу» № 1213-IX від 04.02.2021 року, який набрав чинності 27.02.2021 року, КЗпП України доповнено новою статтею 60-2 «Дистанційна робота», якою законодавець законодавчо закріпив можливість дистанційної роботи, типову форма трудового договору про дистанційну роботу, порядок і строки забезпечення таких працівників обладнанням, програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації та іншими засобами, порядок і строки подання такими працівниками звітів про виконану роботу, розмір, порядок і строки виплати працівникам компенсації за використання належних їм або орендованих ними обладнання, програмно-технічних засобів, засобів захисту інформації та інших засобів, порядок відшкодування інших пов`язаних з виконанням дистанційної роботи витрат визначаються трудовим договором про дистанційну роботу.

Водночас, відповідач не аргументував, що саме заважало б позивачу працювати дистанційно, які складнощі (організаційні, фінансові) були із запровадженням для позивача дистанційної роботи, не пропонував переглянути посадові обов`язки позивача, запропонувати інший режим роботи тощо.

Суд дійшов висновку, що відповідачем неаргументовано відмовлено позивачу у переведенні на роботу дистанційно.

Крім того, суд звертає увагу на те, що 29.09.2023 року відповідач направив позивачу повідомлення про неможливість її переведення у режим дистанційної роботи, а 03.10.2023 (наступного дня після останньої відмови) призупинив дію трудового договору із посиланням на те, що позивач не вийшла на запропоноване їй місце роботи у м. Києві, що, на думку суду, є несправедливим по відношенню до найманого працівника, який є менш захищеною та одночасно більш вразливою стороною відносин у сфері праці. Крім того, позивач перебуває за кордоном під тимчасовим прихистком. Вочевидь, що нове переміщення до м. Києва зумовило суттєві зміни в організації її життя та її сім`ї, що роботодавцем взагалі не враховано.

Таким чином, суд вважає, що призупинення дії трудового договору з позивачем є незаконним, оскільки обставин неможливості відповідача у зв`язку з військовою агресією проти України надати позивачу роботу, а останній її виконувати в цій справі не встановлено, а умови, за яких дію договору призупинено суперечать закону.

Суд приходить до висновку, що наказ начальника Донецького регіонального центру з гідрометеорології від 03.10.2023 року № НК-101/995 в частині призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 , агрометеорологом 1 категорії сектору агрометеорології відділу гідрометеорологічного забезпечення Донецького РЦГМ, поновити з 03.10.2023 року дію трудового договору з ОСОБА_1 , виданий всупереч вимогам чинного законодавства України, а тому підлягає визнанню незаконним і скасуванню.

Починаючи з 01.11.2023 року та по день звільнення, тобто по 13.12.2024 року відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась позивачу заробітна плата, що підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу ОК-5.

Згідно з ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 6 ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Оскільки наказ начальника Донецького регіонального центру з гідрометеорології від 03.10.2023 року № НК-101/995 в частині призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 підлягає визнанню незаконним і скасуванню, то за період з 01.11.2023 року по 13.12.2024 року з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі в розмірі 90 003,33 грн.:

(6 700,00 грн. х 13 місяців = 87 100,00 грн.) + (6 700,00 / 30 днів х 13 днів = 2 903,33 грн.).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) вказано, що: «середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи.

З інформації про нараховані та виплачені суми № 995 01-317/995 від 10.11.2025 року, наданої відповідачем, вбачається, що загальна сума нарахованих та виплачених сум ОСОБА_1 за період з 17.01.2017 року по 31.08.2022 року невідома у зв`язку з відсутністю будь-яких даних для її складення і неможливість її відновлення через захоплення російськими загарбниками всіх активів установи. Загальна сума нарахованих та виплачених сум ОСОБА_1 за період з 01.09.2022 року по 13.12.2024 року становить 101 075,44 грн. При цьому, заробітна плата у липні та серпні 2023 року становила 6 700,00 грн. (а.с. 74, том 2).

Згідно з п. 2 р. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно п. 8 р. 4 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином, виходячи з вимог Порядку судом розраховано середньоденну заробітну плату позивача, яка становить 304,55 грн.

Виходячи з розміру середньоденного заробітку позивача, який становить 304,55 грн., та періоду затримки виплати заробітної плати у 256 робочих дні, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням вимог ст. 235 КЗпП України становить 47 509,80 грн.: 304,55 грн. х 256 робочих днів = 47 509,80 грн.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації за 26 кал. днів невикористаної щорічної відпустки за період з 01.11.2023 року по 13.12.2024 року включно в розмірі 7 986,68 грн., оскільки суд позбавлений можливості перевірити кількість днів невикористаної відпуски позивачем.

Враховуючи викладене, розглядаючи вказаний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи надані у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв`язку у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно із ч. 7 ст. 235 КЗпП України, п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень також у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Враховуючи, що позивач у відповідності до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави в розмірі 4 844,80 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі викладеного та керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 32, 36, 47, 115-116, 235 КЗпП України, ст. ст. 4, 12-13, 76-78, 81, 141, 258-259, 263-266, 354, 430 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Донецького регіонального центру з гідрометеорології (код ЄДРПОУ: 19378681, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гагаріна, буд. 5) про визнання незаконним, скасування наказу про звільнення та наказу в частині призупинення дії трудового договору, поновлення дії трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ начальника Донецького регіонального центру з гідрометеорології від 03.10.2023 року № НК-101/995 в частині призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 , агрометеорологом 1 категорії сектору агрометеорології відділу гідрометеорологічного забезпечення Донецького РЦГМ.

Поновити з 03.10.2023 року дію трудового договору з ОСОБА_1 , агрометеорологом 1 категорії сектору агрометеорології відділу гідрометеорологічного забезпечення Донецького РЦГМ.

Визнати незаконним та скасувати наказ начальника Донецького регіонального центру з гідрометеорології № 232-НК/995 від 12.12.2024 року про звільнення ОСОБА_1 з посади агрометеоролога 1 категорії сектору агрометеорології відділу гідрометеорологічного забезпечення Донецького РЦГМ з 13.12.2024 року за п. 6 ст. 36 КЗпП України у зв`язку з відмовою працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді агрометеоролога 1 категорії сектору агрометеорології відділу гідрометеорологічного забезпечення Донецького РЦГМ з 13.12.2024 року.

Стягнути з Донецького регіонального центру з гідрометеорології на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 90 003,33 грн. за період з 01.11.2023 року по 13.12.2024 року.

Стягнути з Донецького регіонального центру з гідрометеорології на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 47 509,80 грн.

В задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах виплати заробітної плати за один місяць з утриманням з цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

Стягнути з Донецького регіонального центру з гідрометеорології в дохід держави судовий збір у розмірі 4 844,80 грн.

Стягнути з Донецького регіонального центру з гідрометеорології на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Басова