Рішення від 06 січня 2026 р. у справі №754/13670/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/46/26

Справа №754/13670/25

РІШЕННЯ

Іменем України

07 січня 2026 року Суддя Деснянського районного суду м. Києва Галась І.А., вивчивши матеріали адміністративної позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

20 серпня 2025 року до Деснянського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Вимоги обґрунтовані наступним.

30 липня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову № 3134 по справі про адміністративне правопорушення за ч.6 ст.210-1 КупАП України з накладенням на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 17000 грн.

З указаною постановою позивач не погоджується, вважає її незаконною, необґрунтованою та складеною без дотримання вимог чинного законодавства. Ним не порушено Закон України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», отже в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Так відповідно до оскаржуваної постанови, протиправними діями, які на думку начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 становлять склад адміністративного правопорушення є те, що ОСОБА_1 30 липня 2025 року о 10 годині 30 хвилин не мав при собі військово-облікового документу та не пред`явив його на вимогу начальника групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , чим порушив законодавство про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме ч.6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» чим вчинив правопорушення передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Позивач категорично заперечує, що під час події, яка відбулась 30 липня ОСОБА_1 порушено вимоги ч.6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» чим вчинив правопорушення передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Вранці, 30 липня 2025 року приблизно о 09 годині 50 хвилин прямував до місця роботи коли позивача зупинили особи у військовій формі разом із представниками поліції. В ході розмови, яка була спокійною, навіть доброзичливою до позивача підійшов ще один представник чергової частини Деснянського УП ГУНП у м.Києві , який у грубій формі наказав позивачу надати документи, що посвідчують особу позивача та військово-обліковий документ. На , що позивач попросив цього представника чергової частини Деснянського УП ГУНП у м. Києві показати документи, що підтверджують його особу та повноваження. Після прохання позивача його зазначений представник чергової частини Деснянського УП ГУНП у м. Києві грубо, зухвало почав вимагати від позивача документи і згодом несподівано та безпричинно, хтось із осіб, з якими позивач розмовляв, а можливо і зазначений представник чергової частини Деснянського УП ГУНП у м. Києві скрутили руки за спину та надягли на руки позивача кайданки. Далі позивача відвезли у поліклініку району не за його місцем реєстрації, де він добровільно надав для огляду свій гаманець, в якому знаходилось робоче посвідчення позивача. Саме за цим посвідченням і було встановлено особу ОСОБА_1 , а з бази встановлено дані щодо паспорту та ідентифікаційного коду.

Крім того встановлено місце роботи та посада, яку позивач обіймав, що підтверджується даними протоколу, складеного в поліклініці і оскаржуваної постанови, в яких ці дані зазначено.

Після зазначених подій ОСОБА_1 було перевезено в поліклініку за місцем

реєстрації та фактичного проживання, де у цей же день він пройшов

військово-лікарську комісію, за результатом якої йому видано відповідну

Довідку, копію якої долучено до позову.

Отже на момент складання та підписання оскаржуваної постанови

особі, яка її виносила було достеменно відомо, що у цей час ОСОБА_1 проходить ВЛК

у поліклініці за місцем реєстрації та проживання.

Всупереч вимогам п.п. 2, 3 ст. 278 КУпАП посадова особа, а саме начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_2 , при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення не звернув уваги на порушення, допущені при складенні протоколу про адміністративне правопорушення та не пересвідчився чи сповіщено ОСОБА_1 про час і місце розгляду.

Так, відповідно до протоколу без номера про адміністративне правопорушення факт вчиненого правопорушення підтверджують двоє свідків, прізвища яких у цій постанові не виявляється за можливим навіть прочитати, щоб зазначити у даному позові. Їхні особи не встановлено, оскільки у протоколі не зазначено ані паспортні дані ані повні дані щодо місця їх проживання. АДРЕСА_2 є місцем проживання обох свідків, однак таке значення адреси не є чітко визначеним, оскільки відсутня назва населеного пункту, району, області де знаходиться ця вулиця.

Оскаржувану постанову винесену на підставі зазначеного протоколу, винесено всупереч положень ч.1 ст. 268 КУпАП, зокрема без його участі та повідомлення, внаслідок чого він не зміг реалізувати свої права, надані йому законодавцем, зокрема передбачені Конституцією України та КУпАП. Такі дії відповідача не умисними, оскільки йому достеменно було відомо,що він в цей день після доставки його в поліклініку проходжу військово-лікарську комісію, довідку про що він долучає до позову.

Отже, відповідачем було порушено передбачену КупАП процедуру розгляду адміністративної справи та незаконно притягнуто його до відповідальності у вигляді штрафу.

За наведених обставин вказана постанова є необґрунтованою та складеною без дотримання вимог чинного законодавства. В його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КупАП.

Вважає за необхідне зазначити, що окрім постанови № 3134 від 30 липня 2025 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст.210-1 КУпАП, існує й інша постанова № 3133, винесена того ж дня з тим же відповідачем. Відповідно до постанови № 3133 його притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 у законодавчо визначений строк. Цією постановою на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17 000 грн. Зазначену постанову ним також оскаржено до Деснянського районного суду м. Києва.

Таким чином, відповідачем, який є посадовою особою, на нього всупереч вимогам ч.2 ст.36 КУпАП України, накладено два стягнення за кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом.

Враховуючи викладене, постанову №3134 від 30 липня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , у справі про адміністривне правопорушення за частино. 3 статті 210-1 КУпАП України з накладенням на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 17000 грн. скасувати, а провадження у адміністративній справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП .

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 21 серпня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Відповідач повідомлений судом про розгляд даного провадження належним чином. Відзиву та будь - яких клопотань на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зважаючи на те, що у встановлений судом строк ані від позивача, ані від відповідачів до суду не надходило заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження чи заяви про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

За приписами ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Інформацією про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи № 135866507 від 21.08.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 з 21.09.1993 року по теперішній час.

30.07.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову № 3134 від 30.07.2025 відповідно до якої зазначено, що 30.07.2025 року о 10 год. 30 хв. не мав при собі військово-облікового документу та не пред`явив його на вимогу начальника групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_3 , чим порушив законодавство про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме ч.6 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Додатком 1 до протоколу б/н про адміністративне правопорушення від 30 липня 2025 року уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 начальника групи документального забезпечення майор ОСОБА_3 , керуючись статтею 235 Кодексу України про адміністративне правопорушення, складено протокол відносно громадянина ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_1 30 липня 2025 року о 10 годині 30 хвилин не мав при собі військово-облікового документу та не пред`явив його на вимогу начальника групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , чим порушив законодавство про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме ч.6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» чим вчинив правопорушення передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Факт вчиненого правопорушення підтверджують двоє свідків - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

У наданих письмових поясненнях ОСОБА_1 у протоколі б/н зазначив, що із протоколом не згоден.

Окрім цього, Додатком 5 до постанови №3133 від 30 липня 2025 року винесено начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_2 , розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 встановив, що 19.06.2025 року засобами поштового зв`язку поштовим відправленням №0610262564633 військовозобов`язаному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою його зареєстрованого місця проживання, а саме: АДРЕСА_1 було відправлено повістку №4038328, сформовану Міністерством оборони України (МОУ) за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про його виклик на 14 год.30 хв. «30» червня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У законодавчо визначений строк військовозобов`язаний ОСОБА_1 не прибув за викликом (по повістці) до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Про причини та підстави неявки за викликом по повістці не повідомив.

У зв`язку з вищевикладеним 03.07.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 у порядку ст..259 КУпАП, сформував звернення в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» до органів Національної поліції щодо доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 для складання матеріалів про адміністративне правопорушення, чим порушив вимоги ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», абз. 2 ч. 1 та абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у розмірі 17 000 грн.

Також,Додатком №6 до протоколом б/н про адміністративне правопорушення від 30.07.2025 року винесеною уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 начальник групи документального забезпечення майор ОСОБА_3 керуючись статтею 235 КУпАП, склав 30.07.2025 об.11 год.00 хв. цей протокол про те, що громадянин ОСОБА_1 не мав при собі військово-облікового документу та не пред`явив його на вимогу начальника групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_3 , чим порушив законодавство про мобілізацію, а саме ч.6 ст.22 Закону України « Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», чим вчинив правопорушення передбачене с. 3 ст.210-1КУпАП.

Факт вчиненого правопорушення підтверджують двоє свідків - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

У наданих письмових поясненнях ОСОБА_1 у протоколі б/н зазначив, що із протоколом не згоден.

Довідкою військово -лікарської комісії №2025-0730-1447-2631-7 від 30.07.2025 солдат (запасу) ОСОБА_1 , 17.12.1983, військова частина (-), призваний перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Проведено медичний огляд «ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 » 30.07.2025 р. та придатний до служби у військових частинах забезпечення, ІНФОРМАЦІЯ_1, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

У поданому до суд позові, позивач вказує на те, що постанова є незаконною та необґрунтованою, у зв`язку з чим він звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Стаття 254 КУпАП встановлює, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 цього Кодексу.

За приписами ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Нормами п.п. 12-13 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затверджене Постановою КМУ № 154 від 23.02.2024 (далі - Положення № 154) передбачено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 КУпАП, і накладати адміністративні стягнення та визначати функціональні (посадові) обов`язки підлеглого йому особового складу.

Отже, закон уповноважує територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (в тому числі і районні) розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 210-1 КУпАП та від їх імені право накладати адміністративні стягнення мають керівники відповідних центрів.

Частиною 1ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Частина 3ст. 210-1 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

За приписами ч. 1ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно з ч. 1ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Крім того, за змістом п. 3 ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення та чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої вона винесена.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі №524/5536/17 від 30.05.2018 року у справі №337/3389/16 від 17.07.2019 року у справі №295/3099/17 та від 05.03.2020 року у справі №607/7987/17.

За змістом оскаржуваної постанови кваліфікуючою ознакою вчиненого адміністративного правопорушення є порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указами Президента України №64/2022та№69/2022 від 24.02.2022 року в Україні оголошено воєнний стан та загальну мобілізацію, які діють і по цей час. Тобто, на дату винесення оскаржуваної постанови в Україні діяв особливий період.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото - і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото - та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з ч. 1ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основним завданням Реєстру є ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України (п. 1 ч. 1ст. 2 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Відповідно до ч. 8 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Згідно ч. 1ст. 6 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

До персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать, зокрема: місце проживання та місце перебування; відомості про сімейний стан особи та членів її сім`ї (прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження); відомості про зайнятість (код ЄДРПОУ та місцезнаходження підприємства, установи, організації, місце роботи, посада, стаж роботи) (ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів»).

За змістом ч. 1, ч. 3ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», для формування бази даних Реєстру Центральна виборча комісія, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, подають шляхом електронної взаємодії Держателю Реєстру відомості, передбачені статтею 7цього Закону, стосовно усіх громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік (приписці до призовних дільниць) відповідно до статті 14Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», віком до 60 років. До Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.

Відповідно до ч. 3ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Таким чином, судом встановлено, що положеннями Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», держатель реєстру має право отримати інформацію про військовозобов`язаного шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП положення ст. 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Водночас, за змістом спірної постанови суть порушення, яке, на думку відповідача, вчинив позивач, полягає у непред`явленні військово-облікового документа.

При цьому, під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки мав здійснювати фото - і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото - та відеофіксації, відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів.

Отже, маючи можливість отримати інформацію про позивача як військовозобов`язаного з інших відомчих реєстрів (примітка до ст. 210 КУпАП), службовими особами відповідача її не використано, що доводить відсутність всебічного та повного встановлення всіх обставин справи.

За таких умов, підстав вважати, що позивач не мав при собі військово-обліковий документ, який може бути в електронному вигляді, у суду немає.

Тому посилання відповідача в оскаржуваній постанові на порушення позивачем ч.6 ст. 22 ст. Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якого у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, є необгрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

При цьому, на обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа №201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження порушення позивачем приписів ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому постанова підлягає скасуванню.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Інші наявні в матеріалах справи докази висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 77, 242-246, 262, 286 КАС України, суд-

УХАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову №3134 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 30.07.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. за скоєння правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП .

Провадження у адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП згідно постанови №3134 від 30.07.2025 року - закрити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі його оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя: І.А.Галась