Вирок від 06 січня 2026 р. у справі №752/15947/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/15947/25

Провадження №: 1-кп/752/1337/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.01.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

провівши в приміщенні суду у місті Києві відкрите судове засідання з розгляду кримінального провадження № 12025100010001943, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.06.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Олександрія Кіровоградської області, українця, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , неодружений, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Судом визнано доведеним, що 01.06.2025 у нічний час доби ОСОБА_7 перебув у салоні автомобіля марки "Audi" моделі "А6", державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керувала його дівчина - ОСОБА_9 , яка близько 00 год 46 хв зупинилася на блок посту по АДРЕСА_3, де службу несли службові особи Національної поліції та Національної гвардії України, зокрема старший стрілець Військової частини № НОМЕР_3 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Під час перебування на блок пості у кермувальниці ОСОБА_10 працівниками Національної поліції виявлено ознаки сп`яніння, щодо неї було оформлено матеріали справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 347735.

Правоохоронна діяльність працівників Національної поліції щодо виявлення події та складу адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП у близької для ОСОБА_7 особи та правоохоронна діяльність із забезпечення правопорядку військовослужбовцями Національної Гвардії України у період дії воєнного стану та під час комендантської години викликала у нього безпідставне обурення та зумовило появу умислу на заподіяння працівникові правоохоронного органу легкого тілесного ушкодження.

У зв`язку з цим ОСОБА_7 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, вийшов з вищевказаного автомобіля, почав поводити себе неадекватно та агресивно, що не відповідало обстановці довкола, при цьому, активно виявляв своє зневажливе ставлення до норм закону та моралі, підійшов впритул до працівників Національної гвардії України та Національної поліції, заважаючи їм виконувати службові обов`язки, чим створював перешкоди у забезпеченні нормального функціонування блок-поста в умовах воєнного стану.

Надалі, о 01 год 13 хв, перебуваючи в межах блок-посту за адресою: АДРЕСА_4, під час розмови зі старшим стрільцем військової частини Національної гвардії України № НОМЕР_3 ОСОБА_6 , який ніс службу на вказаному блок-посту та виконував свої службові обов`язки, зокрема, правоохоронні функції, ОСОБА_7 , реалізовуючи свій раптово виниклий протиправний умисел, маючи достатній рівень фізичної підготовки та володіння бойовими мистецтвами, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , стиснув кисть лівої руки в кулак та наніс нею один удар в ліву частину обличчя ОСОБА_6 , який від удару не втримав рівновагу та впав на асфальт.

Кримінально-протиправними діями ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_6 заподіяно легке тілесне ушкодження у вигляді садна верхньої губи у зв`язку з виконання ним службових обов`язків.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Національну гвардію України" № 876-VII від 13.03.2014 (зі змінами) Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

У розумінні приписів Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" № 3781-ХІІ від 22.12.1993 (зі змінами) до правоохоронних органів відносяться органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції (ст. 2).

Відповідно до Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

У подальшому неодноразово відбувалися продовження строку дії воєнного стану та, зокрема 01.06.2025 воєнний стан діяв.

Згідно з наказом Київської міської військової адміністрації від 20.03.2023 за № 1 "Про запровадження комендантської години на території міста Києва" встановлено, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про Правовий режим воєнного стану", Указу Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 за № 2102-ІХ, Указу Президента України від 24.02.2022 за № 68/2022 "Про утворення військових адміністрацій", Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 за № 573, враховуючи клопотання Коменданта міста Києва № 825/2313 від 20.03.2023 та з метою забезпечення здійснення заходів правового режиму воєнного стану вирішено запровадити комендантську годину на території міста Києва щоденно з 00 години 00 хвилин до 05 години 00 хвилин, починаючи з 26.03.2023.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573 ("Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану") затверджено порядок здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан.

Так, відповідно до п. 8 згаданого вище Порядку під час дії комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування Збройні Сили, Держспецтрансслужба, Національна гвардія, Держприкордонслужба, Національна поліція, СБУ, ДФС, ДМС, ДСНС продовжують виконання своїх завдань відповідно до призначення та специфіки діяльності. На території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.

Таким чином, своїми умисними протиправними діями обвинувачений ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 345 КК України - заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконання цим працівником службових обов`язків.

Вказаних висновків суд дійшов також і з огляду на те, що обвинувачений не оспорював фактичні обставини, які викладені в обвинувальному акті та повністю визнав свою вину, отримавши згоду сторін,суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням документів, що характеризують його особу й інших, які дозволяють встановити наявність фактів та обставин, що мають значення для цього кримінального провадження.

У ході допиту ОСОБА_7 свою вину у заподіянні працівникові правоохоронного органу, зокрема військовослужбовцю Національної гвардії України ОСОБА_6 , легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків визнав повністю, надав показання, за змістом яких він 01.06.2025 вночі їхав у машині зі своєю дівчиною з гостей, де він випивав алкоголь, сидів на пасажирському сидінні. Вважає, що був у невеличкому стані афекту, адже посварився зі своєю дівчиною. На блок-посту по АДРЕСА_4 вийшов з машини, підійшов до ОСОБА_6 , спілкувався з ним, вдарив лівою рукою в область голови. Після оформлення події, не пам`ятав того, що сталося. Коли вже за допомогою захисника поспілкувався з потерпілим, останній розказав йому про ситуацію і це змусило його вибачитися. Відчуває сором за вчинене. Зі ОСОБА_6 примирилися, сплатив йому грошове відшкодування завданої шкоди у розмірі, якій визначив сам потерпілий (60 000,00 грн). Також зі ОСОБА_6 було укладено мирову угоду, проте суд відмовив у її затвердженні.

Під час розгляду справи та в ході допиту обвинувачений свідомо і добровільно підтвердив, що всі обставини, відображені в обвинувальному акті, відповідають дійсності, до свого вчинку ставиться негативно, засуджує власну поведінку.

При цьому ОСОБА_11 щиро розкаявся та виразив готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини, засуджує власний вчинок, шкодує про вчинене, почав товаришувати з потерпілим, який тепер у нього тренується.

Скарг на правоохоронців, дії чи бездіяльність слідчого, слідчого судді, прокурора від обвинуваченого не надходило.

Покази обвинуваченого в судовому засіданні чіткі, послідовні, не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.

Отже, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд доходить висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

Підстав для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Як пояснив потерпілий, претензій до ОСОБА_7 він не має.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд враховує позицію сторін, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (нетяжкий злочин проти авторитету органів влади), обставини вчинення злочину та ті, що йому передували, особу винного (має позитивну характеристику, не перебуває на профілактичних обліках, має вищу освіту та зайнятість за фахом (тренерська діяльність), має сталі соціальні зв`язку, зокрема в особистісній сфері (перебуває у стосунках з дівчиною, з якою проживає однією сімє`ю, опікується її близькими), соціально інтегрований, долучений до волонтерської та суспільно-корисної діяльності (організовує збори грошей для потреб Збройних Сил України, безкоштовно надає тренерські послуги військовослужбовцям), раніше не судимий), а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, є визнання вини, щире каяття у вчиненому, особисте негативне ставлення до свого вчинку, добровільне відшкодування шкоди (стверджується відомостями, отриманими від потерпілого та угодою про визнання примирення).

Обставиною, що обтяжує покарання за ст. 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

З огляду на викладене, відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у межах санкції ч. 2 ст. 345 КК України у виді обмеження волі на строк 3 роки. На переконання суду покарання у виді обмеження волі узгоджується з вчиненим з огляду на кількість та характер удару, спричиненими ушкодженнями (одне садно, однієї ділянки обличчя) та нестиме, поряд з виховною та превентивними функціями, ще й компенсаторну у частині основного об`єкту злочину - нормальної діяльності правоохоронних органів, їх авторитету. При цьому суд знаходить можливість звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням у порядку ст. 75 КК України та з покладенням на нього обов`язків за п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України. На думку суду виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства з огляду на описані вище дані про його особу, обставини, які пом`якшують покарання.

Призначаючи покарання, суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого положень ст. 69 КК України та враховує при цьому, що метою покарання цього має стати перевиховання та виправлення, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід у кримінальному провадженні після надходження до суду обвинувального акта не застосовувався і підстави для його застосування не вбачаються.

Доля речових доказів вирішується відповідно до правил, передбачених ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати не заявлені.

Керуючись ст. 349, 368-371, 373-374, 394, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, і призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк, тривалістю 2 (два) роки.

Згідно з приписами ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, місця роботи (у разі офіційного працевлаштування).

Речові докази: два лазерні компакт-диски DVD-R з відеозаписами нагрудних камер працівників поліції та стаціонарними камерами блок-посту, які знаходяться в матеріалах досудового розслідування, зберігати за правилами зберігання речових доказів.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Голосіївський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення за винятком підстав, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України (щодо обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційноїскарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1