Рішення від 16 грудня 2025 р. у справі №570/3724/25 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/3724/25

Номер провадження 2/570/1838/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

17 грудня 2025 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Штогуна О.С.

за участю секретаря судового засідання Соломицької Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області, в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

29 липня 2025 року ТОВ "Юніт Капітал" звернулось у Рівненський районний суд з позовом до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором №661191217 від 08 серпня 2021 року у розмірі 20230 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до кредитного договору №661191217 від 08 серпня 2021 року, укладеного в електронній формі з ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", відповідачка отримала кредит в розмір 5 000 грн. на умовах строковості, зворотності та платності. У вказаному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки.

08 серпня 2021 року ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" перерахувало грошові кошти в сумі 5000 грн. на банківську карту відповідачки, що свідчить про прийняття пропозиції кредитодавця.

Вказує, що 28 листопада 2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого, з урахуванням додаткових угод, було продовжено. Зазначає, що з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №163 від 07 грудня 2021 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, ТОВ "Таліон Плюс" отримало право вимоги до відповідачки за кредитним договором №661191217 від 08 серпня 2021 року.

05 серпня 2020 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" було укладено договір факторингу №05/0820-01, строк дії якого, з урахуванням додаткових угод, було продовжено, всі інші умови залишились без змін. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 10 від 31 липня 2023 року до договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" перейшло право вимоги до відповідачки за кредитним договором №661191217 від 08 серпня 2021 року.

В подальшому, 04 червня 2025 року між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та ТОВ "Юніт Капітал" укладено договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого на користь ТОВ "Юніт Капітал" було відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №661191217 від 08 серпня 2021 року.

Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу №04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року від ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" до ТОВ "Юніт Капітал" перейшло право вимоги до відповідачки за кредитним договором №661191217 від 08 серпня 2021 року на загальну суму 20230 грн. 00 коп.

Вказує, що ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та ТОВ "Юніт Капітал" не здійснювали нарахувань за кредитним договором, тому загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачки за кредитним договором №661191217 від 08 серпня 2021 року, становить 20230 грн. 00 коп., з яких: 5000 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 15230 грн. 00 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитними коштами.

Зазначає, що первісний кредитор зобов`язання за вищевказаним договором виконав у повному обсязі та надав відповідачці кредитні кошти у розмірі, передбаченому умовами договору.

У порушення умов укладеного договору відповідачка зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала та допустила виникнення заборгованості, загальний розмір якої станом на час звернення до суду становить 20230 грн. 00 коп.

За наведених обставин позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість у вищевказаному розмірі, а також судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 15 серпня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідачці встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в поданому до суду клопотанні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив розгляд справи здійснювати у його відсутності.

Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, заяву про відкладення розгляду справи чи розгляд справи без її участі не подала, відзив на позов не подала.

Згідно вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідачка будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов не подала та приймаючи до уваги, що позивач не заперечує щодо винесення заочного рішення, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, із застосуванням аналізу вимог чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов до наступних висновків.

З матеріалів справи судом встановлено, що 08 серпня 2021 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачкою ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №293309943 у формі електронного документа з використанням відповідачкою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За вказаним договором кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 5000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі (п.1.1 договору).

Згідно з п.1.7 договору, кредитна лінія надається строком 30 днів від дати отримання кредиту позичальником. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.

Відповідно до п.1.8. договору сторони погодили, що встановлений в п.1.7 договору строк дисконтного періоду та, відповідно строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.

Згідно п. 1.9.1 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 0,01 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.7 цього договору (а.с. 13-16).

На виконання умов кредитного договору первісний кредитор ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" 08 серпня 2021 року ініціювало переказ кредитних коштів на користь відповідачки через банк провайдер АТ КБ "ПриватБанк" на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

З платіжного доручення від 08 серпня 2021 року, виписки по рахунку відповідачки від 20 листопада 2025 року вбачається, що АТ "ПриватБанк" за дорученням ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" здійснив платіж на карту відповідачки, за реквізитами зазначеними нею в заявці на отримання грошових коштів, в сумі 5000 грн. (а.с. 34, 106).

Згідно довідки АТ КБ "ПриватБанк" від 20 листопада 2025 року встановлено, що платіжну картку № НОМЕР_1 емітовано на ім`я ОСОБА_1 (а.с.105).

Відповідачка прийняла умови кредитного договору та підписала зазначений кредитний договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Згідно п.5 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію". Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію").

Вищенаведене узгоджується з правовими позиціями, які викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

Відповідно до ч.13 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно ЦПК України.

Згідно ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні заявки-анкети для отримання кредиту, зробленої під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту позивача) вказується особа, яка створила таку заявку-анкету.

Судом встановлено, що вищевказаний кредитний договір підписаний відповідачкою електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового пароля-ідентифікатора. Укладення між сторонами вищевказаного правочину відповідачкою в порядку передбаченому законом не оспорюється та підтверджується належними та допустимими доказами.

Враховуючи, що згідно положень кредитного договору, з його укладенням сторони домовились, що укладення такого договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню первісним кредитором ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, а відтак сторонами дотримано вимоги щодо укладення правочину, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про виникнення договірних відносин між сторонами вищевказаного правочину з приводу отримання відповідачкою кредиту у ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога".

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.628ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Поряд з цим, 28 листопада 2018 року. між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (клієнт) та ТОВ "Таліон Плюс" (фактор) укладено договір факторингу №28/1118-01, зі строком дії до 28 листопада 2019 року (а.с. 43-46).

Згідно укладених між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" додаткових угод №26 від 31 грудня 2020 року, №27 від 31 грудня 2021 року, №31 від31 грудня 2022 року, №32 від 31 грудня 2023 року, було продовжено строк дії договору факторингу до 31 грудня 2024 року (а.с. 49-55).

Предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 р. є відступлення права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Згідно п.2.1 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 р. визначено, що згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.3 вищевказаного договору факторингу визначено, що право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

У пункті 1.5 вищевказаного договору факторингу зазначено, що реєстр прав вимог означає перелік прав вимог до боржників, що відступається за цим договором. Форма реєстру прав вимог наведена в додатку №1 до цього договору.

Пунктом 4.1 договору факторингу встановлено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №163 від 07 грудня 2021 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, ТОВ "Таліон Плюс" отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №661191217 від 08 серпня 2021 року на загальну суму 13560 грн. 00 коп. (а.с. 56, 57).

05 серпня 2020 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" укладено договір факторингу №05/0820-01 (а.с. 59-63).

Згідно укладених між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" додаткових угод №2 від 05 серпня 2021 року та №3 від 05 серпня 2020 року, строк дії договору факторингу було продовжено до 31 грудня 2024 року (а.с. 63 на звороті, 64).

Згідно п.2.1 договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року визначено, що згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Предметом даного договору факторингу є відступлення права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, встановленому у відповідному додатку договору (п.п.2.1, 4.1 договору факторингу)

Пунктом 1.3 вищевказаного договору факторингу визначено, що право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (а.с.48-53).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №10 від 31 липня 2023 року до договору факторингу №05/0820-01, ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №661191217 від 08 серпня 2021 року на загальну суму 20230 грн. 00 коп. (а.с. 64, 65).

04 червня 2025 року між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та ТОВ "Юніт Капітал" укладено договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" відступило на користь ТОВ "Юніт Капітал" право грошової вимоги до боржників, в тому числі щодо ОСОБА_1 за кредитним договором №661191217 від 08 серпня 2021 року на суму 20230 грн. 00 коп., з яких : 5000 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту та 15230 грн. 00 коп. заборгованість за процентами, що підтверджується договором факторингу та реєстром боржників від 04 червня 2025 року (а.с. 68-75).

Водночас, згідно умов п.1.1 договору факторингу встановлено, що за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту.

Згідно ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений законом спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредиторові, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту.

При вирішенні спору судом взято до уваги, що відповідачка в порушення взятих на себе зобов`язань своєчасно не здійснила повне погашення основної суми заборгованості та не повернула грошові кошти, отримані в кредит.

З огляду на те, що ОСОБА_1 згідно укладеного кредитного договору взяла на себе зобов`язання погашати кредит у визначений договором строк, та вказаний обов`язок нею був порушений, що підтверджується розрахунком заборгованості за вищевказаним договором, а відтак у позивача як нового кредитора виникло право вимагати повернення кредиту.

Отже, заборгованість відповідачки за кредитним договором №661191217 від 08 серпня 2021 року за основною сумою боргу становить 5000 грн. 00 коп.

Відповідачка не надала суду доказів, які б спростовували розмір заборгованості за основною сумою боргу, а відтак наданий позивачем розрахунок заборгованості в цій частині, за відсутності заперечень щодо такого розрахунку від відповідачки, приймається судом як достовірний.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачкою було порушено обов`язок з повернення кредитних коштів та вказана обставина в ході судового розгляду відповідачкою не спростована, а відтак у позивача виникло право вимагати повернення основної суми кредиту у вищевказаному розмірі.

При вирішенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачки відсотків за користування кредитними коштами суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору/договору позики проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Позивач, звертаючись до суду з вимогами про погашення заборгованості, просив стягнути, окрім заборгованості за основною сумою заборгованості, також заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Отримавши кредитні кошти, відповідачка погодилася сплатити проценти за користування ними у розмірі визначеному договором, що обумовлено кредитним договором та відповідає вимогам ст.ст.1054, 1056-1 ЦК України.

Судом встановлено, що при укладенні кредитного договору №661191217 від 08 серпня 2021 року сторони договору дійшли спільної згоди та встановили, що розмір процентів за користування кредитом становить 0,01 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.7 цього договору.

Згідно з п.1.7 договору, строк дії договору починається з моменту його укладення та становить 30 днів.

Таким чином, розмір відсотків протягом строку кредитування становить 15 грн. 00 коп. (5000 грн. х 0,01 % х 30 днів = 15 грн.).

При цьому суд враховує, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів щодо підстав нарахування відсотків поза межами строку кредитування, подальшої пролонгації строку кредитування відповідно до умов кредитного договору та доказів складання та доведення до відповідачки оновлених графіків платежів та в матеріалах справи такі докази, подані в порядку ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, відсутні.

Отже, кредитором здійснювалось нарахування процентів за користування кредитними коштами після закінчення строку кредитування, передбаченого кредитним договором.

Одночасно суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, згідно якої після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та пеню за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за "користування кредитом" (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за "користування кредитом", до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Такий правовий висновок підтверджено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

Позивачем вимог в порядку ч.2 ст.625 ЦК України не заявлялось.

Отже, враховуючи узгоджений сторонами строк кредитування, а також враховуючи відсутність належних та допустимих доказів щодо подальшої пролонгації строку кредитування, позовні вимоги про стягнення з відповідачки відсотків за користування кредитними коштами підлягають частковому задоволенню, в межах строку дії кредитного договору.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та умов кредитування суд приходить до висновку, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами за кредитним договором №661191217 від 08 серпня 2021 року в розмірі 15 грн. 00 коп.

Водночас при вирішенні спору судом взято до уваги, що відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, та при цьому суд враховує, що відповідач належних доказів повернення грошових коштів за кредитним договором суду не надала.

Контррозрахунку, який би спростовував неправильність розрахунку, поданого позивачем, відповідачкою також не надано.

Окрім того, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).

Як встановлено судом, укладений відповідачкою вищевказаний кредитний договір нею не оспорювався та не визнавався судом недійсними.

У разі не спростування презумпції правомірності договорів всі права, набуті сторонами правочинів за ними, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

При цьому суд враховує, що фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, що свідчить про порушення прав позивача, а відтак суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав у судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування, право вимоги яких перейшло від первісного кредитора до позивача на підставі договорів про відступлення прав вимоги.

З врахуванням наведеного, сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачки за кредитним договором №661191217 від 08 серпня 2021 року становить 5015 грн. 00 коп., в тому числі: 5000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 15 грн. 00 коп. сума заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами.

При вирішенні вимоги позивача про стягнення з відповідачки судових витрат суд виходить з наступного.

За змістом ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача також слід стягнути понесені останнім витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог (5015 грн. від 20230 грн. становить 24,79%).

При поданні позову позивач сплатив судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп., що підтверджено платіжною інструкцією №20079 від 18 липня 2025 року. За таких умов з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 600 грн. 51 коп. (2422,4 * 24,79% = 600,51).

Частиною другою статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Заявлені позивачем до стягнення витрати на правову допомогу у зв`язку з розглядом вищезазначеної справи становлять 7 000 грн.

Відповідно до ч.1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

До матеріалів справи представником позивача долучено договір про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05 червня 2025 року, додаткову угоду №25770533090 від 05 червня 2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 25 червня 2025 року (а.с.84-87). За таких умов з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1735 грн. 30 коп. (7000 * 24,79% = 1735,30 грн).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 76, 81, 83, 89, 141, 247, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" заборгованість за кредитним договором №661191217 від 08 серпня 2021 року в розмірі 5015 (п`ять тисяч п`ятнадцять) грн. 00 коп., в тому числі: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 15 грн. 00 коп. - сума заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 600 грн. 51 коп. та витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 1735 грн. 30 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Позивач, на рішення може подати апеляційну скаргу безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ", місцезнаходження: м.Київ, вул.Рогнідинська, буд. 4 А, оф. 10, ЄДРПОУ 43541163.

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Штогун О.С.