Вирок від 06 січня 2026 р. у справі №564/4661/24 — Костопільський районний суд Рівненської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/4661/24

07 січня 2026 року м. Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, м. Костопіль, в режимі відеоконференції, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62024240030000813 від 19 червня 2024 року по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Целіноград, Республіки Казахстан, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової служби за призовом по мобілізації, який на момент вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат»,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, -

за участю сторін та учасників кримінального провадження: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем за призовом по мобілізації, проходячи службу на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ч.1 ст.1, ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою назавжди ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, за відсутності причин поважного характеру, 27 травня 2024 року не пізніше 23 год 55 хв. (точний час в ході досудового розслідування не встановлено) самовільно залишив місце розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ), після чого перебував поза її межами, проводив час на власний розсуд та обов`язки військової служби не виконував, а отже останній у такий спосіб незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності.

За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 обов`язки військової служби за посадою не виконував, перебуваючи поза межами військової частини правоохоронні органи або органи державної влади про свою належність до військової служби, про вчинене ним дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби у військовій частині та його причини не повідомив та проводив час на власний розсуд, не пов`язаний із виконання військових обов`язків.

Зазначні дії ОСОБА_3 , які виразились в самовільному залишенні військової частини з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто дезертирстві, суд кваліфікує за ч.4 ст.408 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , винним себе у пред`явленому йому обвинуваченні не визнав повністю. Закрема, заперечував факт загальної мобілізації, оскільки стороною обвинувачення не було надано суду указ президента «Про загальну моблізацію» № 69/2022, а в указі, який було долучено стороною захисту відстунє повне ім`я президента, печатка президента і підпис президента. Вказав, що матеріали справи не містять доказів про належне його повідомлення та вручення йому повістки, військовий білет оформлено з порушеннями. Окрім того, вказав, що він не проходив ВЛК і матеріали справи містять факт відмови проходження ним ВЛК. Вказав, також, що з жодним наказом про зарахування його до списків особового складу військової частини , чи з наказами про його призов, він не ознайомлювався. Зазначив, що його як у ІНФОРМАЦІЯ_2 , так і на військовому полігоні утримували протий його волі, про що він неодноразово повідомляв, і телефонував на лінію «102». Окрім того, зауважив, що матеріали справи містять лист, де вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_2 з кодом ЄДРПОУ НОМЕР_2 відсутній в єдиному реєстрі. Також, зазначив, що покази свідка ОСОБА_6 , ОСОБА_7 мають суперечності. Повідомив, що він не погоджується з характеристикою, яка міститься у матеріалах справи, оскільки остання складена ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , які особисто його, ОСОБА_3 не знали. Вказав, також, на суперчності у показах свідка ОСОБА_10 , який у судовому засіданні показав, що ОСОБА_3 був присутній на вечірній перевірці 27.05.2024 року о 21:00, в той час як він, ОСОБА_3 , о 21:00 год. вів бесіду з військовослужбовцями ВСП. Також, просив суд врахувати, що покази деяких свідків грунтувалися лише на тих даних, які їм були відомі із матеріалів службового розслідування, особисто із ним, обвинуваченим, вони знайомі не були. Також, ОСОБА_3 просив суд звернути увагу на невідповідності в зазначених адресах місця його реєстрації у матеріалах кримінального провадження. Заперечував, також, щодо того, що свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , вказали, що обвинуваченим є ОСОБА_3 , оскільки останні жодних доказів цього суду не надали. Окрім того, наголосив, що особової справи на ім`я ОСОБА_3 так надано йому на ознайомлення і не було.

Таким чином, обвинувачений зауважив, що обвинувачення щодо нього не має документального підтвердження, є безпідставиним, а тому кримінальне провадження підлягає закриттю, його вина у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України не доведена, а тому він підлягає негайному звільненню з-під варти у залі суду.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_3 , свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав, його вина повністю підтверджується показами свідків та письмовими доказами зібраними по справі.

Так, свідок ОСОБА_13 , в судовому засіданні повідомив, що обвинуваченого ОСОБА_3 , знає лише по службі. Так, він, свідок, 22.05.2024 року перебував на посаді офіцера відділення призову ІНФОРМАЦІЯ_2 і в цей день здійснив оповіщення громадянина України, військовозобо`язаного ОСОБА_3 про призов. Вказав, що після ознайомлення з документами, які були присутні при ОСОБА_3 , точно не пам`ятає, але вказав, що це був паспорт, останнього було направлено на ВЛК. Повідомив, що ОСОБА_3 відмовився від проходження ВЛК, про що було складено відповідний акт про відмову. Зазначив, що на підставі цього акту та відповідно до медичних баз, систем, як це передбачено законом, головою ВЛК було зроблено висновок, що ОСОБА_3 придатний для проходження військової служби. Вподальшому, він, свідок, виписав ОСОБА_3 повістку про відправку останнього до навчального центру, після чого ОСОБА_3 був направлений у відділ обліку та бронювання для того, щоб йому виписали військовий квиток, після отримання нового військового квитка ОСОБА_3 вибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 до навчального центру для проходження військової служби по мобілізації.

Свідок ОСОБА_14 , в судовому засіданні повідомив, що він військовослужбовець і проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 24.01.2023 року. Вказав, що обвинуваченого ОСОБА_3 особисто не знає, з ним не контактував. Зазначив, що з матеріалів службового розслідування йому відомо, що ОСОБА_3 27.05.2024 року був призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 , а 28.05.2024 року самовільно залишив військову частину, згідно з матеріалами службового розслідування поважних причин залишення військової частини ОСОБА_3 не встановлено.

Свідок ОСОБА_15 , в судовому засіданні показав, що він з 29.04.2024 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Вказав, що особисто обвинуваченого він не знає, з матеріалів службового розслідування йому, свідку, відомо, що ОСОБА_3 27.05.2024 року прибув до військової частини НОМЕР_1 , а самовільно залишив військову частину 28.05.2024, підстави залишення військової частини не відомі.

Свідок ОСОБА_16 , повідомив, що він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , офіцер групи психологічного супроводу та відновлення. Вказав, що особисто з обвинуваченим ОСОБА_3 не знайомий. З матеріалів службового розслідування, йому, свідку, відомо, що ОСОБА_3 прибув до військової частини НОМЕР_1 - 27.05.2024 року, а 28.05.2024 року - самовільно залишив військову частину.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні повідомив, що він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Вказав, що особисто з обвинуваченим ОСОБА_3 не знайомий. Повідомив, що ОСОБА_3 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка дислокується у АДРЕСА_3 , з 27.05.2024 року по 28.05.2024 року. 28.05.2024 року ОСОБА_3 вчинив СЗЧ. Відсутність ОСОБА_3 була виявлена 28.05.2024 року під час шикування, одразу були вжиті заходи щодо розшуку ОСОБА_3 , однак позитивного результату вони не дали. Вказав, що ОСОБА_3 на службу не повернувся, поважних причин для залишення ним військової частини не встановлено. Про факт залишення ОСОБА_3 військової частини йому, свідку, відомо в силу його службових обов`язків, а дані відомі з матеріалів службового розслідування.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні повідомив, що він з лютого 2023 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , командир навчальної роти. Вказав, що особисто з ОСОБА_3 не знайомий, про факт залишення останнім 28.05.2024 року військової частини дізнався після доповіді інструктора ОСОБА_10 , останній доповів, що під час ранкового шикування, вказаного дня, було виявлено відсутність ОСОБА_3 . Повідомив, що були вжиті розшукові заходи, однак позитивного результату вони не дали. Зазначив, що про факт залишення ОСОБА_3 військової частини він, свідок, доповів ОСОБА_19 , який і склав рапорт про СЗЧ. Повідомив, що ОСОБА_3 прибув до військової частини 27.05.2024 року.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні повідомив, що він є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 . Вказав, що обвинуваченого ОСОБА_3 особисто не знає. Зазначив, що ОСОБА_3 27.05.2024 року був розподілений до 1 навчальної роти 2 навчального батальйону індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , а 28.05.2024 року на ранковому шикуванні ОСОБА_3 вже був відсутній. Про факт відустності ОСОБА_3 , йому, свідку, стало відомо з усної доповіді ОСОБА_18 та ОСОБА_10 , останній проводив перевірку. Зазначив, що одразу була сформрована розшукова група та були вжиті відповідні розшукові заходи. По вказаному факту, він, свідок написав рапорт і зробив довідку-доповідь.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні повідомив, що він є військовослужбовцем і проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Вказав, що обвинуваченого ОСОБА_3 візуально знає, однак особисто не знайомий. Зазначив, що 28.05.2024 року він особисто врані, під час шикування, здійснював перевірку особового складу, і виявив відсутність ОСОБА_3 , який у загальному спику осіб зазначений був, але фактично його не було. Продовжуючи зазначив, що були вжиті пошукові заходи, щодо пошуку ОСОБА_3 , однак позитивного результату вони не дали. Повідомив, що ввечері 27.05.2024 року ОСОБА_3 при перевірці був, перевірка здійснювалася за списком з прийому.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні повідомив, що з 22.03.2023 року він є військовослужбовцем, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Повідомив, що обвинуваченого ОСОБА_3 він особисто знає, останній служив у їхній частині. Вказав, що 27.05.2024 року, він, свідок, був серед осіб, які здійснювали оформлення, прийом осіб, які прибули на службу. Повідомив, що ОСОБА_3 прибув у навчальний батальйон як курсант, після оформлення, останній був направлений в розташування підрозділу, проживав в наметі. Зауважив, що ОСОБА_3 прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з поіменним списком. Повідомив, що 28.05.2024 року на ранковій перекличці, на якій особисто був присутній він, свідок, було виявлено відсутність ОСОБА_3 . Було організовано пошукові заходи, однак, він, свідок участі у них не брав. Також зауважив, що до медпункту ОСОБА_3 не звертався, щодо необхідності у наданні медичної допомоги рапортів не надходило. Зазначив, що на пункті особового складу, під час прийому надаються брошури, де зазначено про кримінальну відповідальність за ст. 407 та 408 КК України, це є стандартною процедурою.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні показала, що вона проживає у с. Баглайки, Хмельницької області. Вказала, що обвинуваченим дійсно є ОСОБА_3 , уточнила, що вони знайомі з 2023 року. Повідомила, що вона виконувала обов`язки старости у Веселівському старостинському окрузі, у її обов`язки, зокрема, входило здійснення оповіщення військовозобов`язаних у ввіреному їй окрузі. Повідомила, що оскільки ОСОБА_3 числився у списках військовозобов`язаних, вона направила йому через месенджер «Viber» повістку. Вказала, що брала участь у слідчій дії, а саме пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, де впізнала ОСОБА_3 . Також, зазначила, що зі слів людей їй було відомо, що ОСОБА_3 мобілізований, а у літку 2024 року бачила його на відео біля ставка.

Свідок ОСОБА_23 , в судовому засіданні повідомила, що вона проживає в с. Пашутинці, Хмельницької області, працювала діловодом у старостаті. Вказала, що обвинувачений це дійсно ОСОБА_3 , якого знає давно. Вказала, що останній десь у 1995 - 1996 роках з бабусею приїхали у с. Веселівка, Хмельницької області з Казахстану, з того часу вона і знає ОСОБА_3 . Повідомила, що з жовтня місяця 2023 року по квітень 2024 року ОСОБА_3 майже щотижня приходив до сільської ради, де вона працювала, з різними запитами. Підтвердила, що за її участі проводили слідчі дії, а саме пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, де їй показали 4 фото, на одному з них, вона, свідок, впізнала обвинуваченого ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні показав, що він є командиром військової частини НОМЕР_1 . Повідомив, що особисто обвинуваченого ОСОБА_3 не знає. Повідомив, що наказ про зарахування ОСОБА_3 до списків особового складу частини був виданий після того, як останній був доставлений з ІНФОРМАЦІЯ_2 і був поставлений на всі види забезпечення. Вказав, що ОСОБА_3 був знятий з усіх видів забезпечення на підставі рапорту про вчинення останнім самовільного залишення військової частини, про що було видано відповідний наказ. Зауважив, що після доповіді про самовільне залишення обвинуваченим військової частини, були проведені розшукові дії, розслідування на території військової частини, результати розшуку зафіксовані у відповідній доповіді. Повідомив, що на КПП дійсно є встановлені камери, однак відео зберігається лише упродовж 10 днів. Повідомив, що у зв`язку з терміновими відрядженнями накази одного дня можуть бути підписані ним, і відповідно особою, яка тимчасово виконує його обов`язки. Також, вказав, що витяги з наказів, їх копії командир військової частини не завіряє.

Також, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, повністю підтверджується письмовими доказами дослідженими під час розгляду справи, а саме:

- витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з основної діяльності) № 126 від 27.05.2024 року «Про призов на військову службу під час мобілізації», відповідно до якого солдата запасу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8., призвано по мобілізації до військової частини НОМЕР_1 (а.с.34);

- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 152 від 27.05.2024 року, згідно з яким солдата ОСОБА_3 , призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти ІНФОРМАЦІЯ_7 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 27 травня 2024 року зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення, і вважається таким, що з 27 травня 2024 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків (а.с.18, т.1);

- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 153 від 28.05.2024 року, згідно з яким солдат ОСОБА_3 , курсант ІНФОРМАЦІЯ_7 , вважається таким, що 28 травня 2024 року самовільно залишив частину, останнього виключено з усіх видів забезпечення з 28 травня 2024 року (а.с.18, на звороті, т.1);

- повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_2 про виявлене кримінальне правопорушення за № 72/5/3/202/5764 від 19.06.2024 року, де зазначено, що ОСОБА_3 вчинив самовільне залишення військової частини в умовах особливого періоду та воєнного стану, безпідставно відсутній на військовій службі з 28.05.2024 по теперішній час (а.с.7, т.1);

- матеріалами перевірки за фактом самовільного залишення військової частини військовослужбовцем військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_3 , зокрема:

- доповіддю про факт самовільного залишення військової частини (без зброї) військовослужбовцем по мобілізації військової частини НОМЕР_1 , солдатом ОСОБА_3 № 1216 від 28.05.2024 року, згідно з якою попередньо встановлено, що 28.05.2024 р. о 08 год. 00 хв. солдат ОСОБА_3 був відсутній на перевірці особового складу (а.с.11, т.1);

- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 3883 від 04.06.2024 «Про призначення службового розслідування» (а.с.12, т. 1);

- рапортом тимчасово виконуючого обов`язки командира 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , майора ОСОБА_25 , згідно з яким останній доповідає, що 28 травня 2024 року під час перевірки особового складу у ІНФОРМАЦІЯ_7 , був відсутній військовослужбовець, курсант 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 (а.с.12, на звороті, т.1);

- актом службового розслідування, де зокрема зазначено, що курсант 1 навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 , самовільно залишив межі 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 (а.с.13-15, т.1);

- наказом командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування» № 4420 від 13.06.2024 року (а.с.16, т.1);

- листом № 1435113 від 09.07.2024 р. за підписом командира військової частини НОМЕР_3 , підполковника медичної частини ОСОБА_26 , згідно з яким, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8., у період з 28.05.2024 по теперішній час на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_3 та у закладах Міністерства охорони здоров`я України, які розташовані в адміністративно-територіальній зоні відповідальності військової частини НОМЕР_3 , не перебував (а.с.36, т.1);

- листом № 1684 від 16.07.2024 року, за підписом командира військової частини НОМЕР_4 , полковника медичної служби ОСОБА_27 , згідно з яким військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на стаціонарному та амбулаторному лікуванні у військовій частині НОМЕР_4 не перебував, за медичною допомогою не звертався (а.с.32, т.1);

- листом КНП «Красилівська багатопрофільна лікарня» Красилівської міської ради Хмельницького району Хмельницької області № 1335 від 16.07.2024 року, відповідно до якого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , в період часу з 17.01.2024 року по теперішній час на амбулаторному та стаціонарному лікуванні в КНП «Красилівська багатопрофільна лікарня» не перебував. Записи в електронній медичній системі відсутні (а.с.43, т.1);

- листом Департаменту охорони здоров`я Хмельницької обласної військової адміністрації за № 02-02/1685 від 26.07.2024 року, відповідно до якого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у період з 28.05.2024 року по даний час в заклади охорони здоров`я Хмельницької області не звертався (відповідно до оперативної інформації, наданої керівниками закладів охорони здоров`я області) (а.с.50, т.1);

- листом КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради за № 4482 від 19.07.2024 року, відповідно до якого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , в період з 01.01.2019 р. по теперішній час на стаціонарне лікування у заклад не поступав (а.с.95, т.1);

- листом № 1727 від 22.07.2024 року, за підписом командира військової частини НОМЕР_4 , полковника медичної служби ОСОБА_27 , відповідно до якого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у період з 27.05.2024 по теперішній час на стаціонарному та амбулаторному лікуванні у військовій частині НОМЕР_4 не перебував, ВЛК не проходив, за медичною допомогою не звертався. З цивільних лікувальних закладів охорони здоров`я адміністративно-територіальної зони відповідальності повідомлень про госпіталізацію до військової частини НОМЕР_4 не надходило (а.с.97, т. 1);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.10.2024 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_12 впізнала особу під номером 3, а саме, що ця особа є ОСОБА_3 (а.с. 205-209, т.1);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.10.2024 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_23 впізнала особу під номером 3, а саме, що ця особа є ОСОБА_3 (а.с. 210-214, т.1);

- протоколом огляду від 30.10.2024 року, предметом огляду були відеофайли, які розміщенні на відеохостингу «YouTube», зокрема обліковому записі з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_9 » ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , автор ІНФОРМАЦІЯ_10 ), де ОСОБА_3 підтверджує те, що він був призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 , відправлений на полігон, однак він звідти пішов, і тепер на волі (а.с.227-229, т. 1);

- листом ФОП ОСОБА_28 , відповідно до якого ОСОБА_29 заселявся разом з ОСОБА_30 у хостел «Full House Capsule hostel» за адресою м. Рівне, вул. Київська, 10, 27 травня 2024 року о 23:55 та разом виселилися 28 травня о 08:36 (а.с.233, т.1), що підтверджує той факт, що ОСОБА_3 , уже вночі 27 травня 2024 року о 23 год. 55 хв. був відстуній на території військової частини НОМЕР_1 , вказаний факт обвинуваченим не заперечувався;

- стенограмою (аудіозаписом) телефонних розмов, які надійшли 27.05.2024 р. на спецлінію «102» ГУНП в Рівненській області, які підтверджують перебування ОСОБА_3 27.05.2024 року до 22 год. 00 хв. на території ІНФОРМАЦІЯ_12 , що за адресою: АДРЕСА_5 (а.с.236-239, т.1).

Приймаючи до уваги, що покази свідків, щодо обставин кримінального правопорушення у якому обвинувачується ОСОБА_3 , є послідовними, логічними, однаковими, і повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи, суд зазначені покази свідків визнає правдивими і кладе їх в основу вироку.

Аналізуючи вказані вище докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для підтвердження вчинення ОСОБА_3 інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Частиною 4 ст. 408 КК України передбачена відповідальність за дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез`явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

Об`єктом злочину, передбаченого ст. 408 КК України, є порядок проходження військової служби.

З об`єктивної сторони дезертирство полягає у діях або бездіяльності, які мають дві відповідні форми: 1) самовільне залишення військової частини або місця служби; 2) нез`явлення на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу. У першій формі дезертирство є закінченим злочином з моменту, коли суб`єкт фактично залишив розташування військової частини (місця служби), а у другій - коли він не з`явився в частину (до місця служби) в установлений строк.

Фактичний термін відсутності військовослужбовця в місці служби при дезертирстві може не перевищувати навіть і однієї доби, але це має значення лише для призначення покарання.

Від злочину, передбаченого ст. 407 КК України, злочин, передбачений ст. 408 КК України, відрізняється в основному за своєю суб`єктивною стороною. Обов`язковою ознакою дезертирства є мета: військовослужбовець має намір ухилятися від військової служби протягом не трьох діб, місяця, двох місяців тощо, тобто не тимчасово, а ухилитися від військової служби взагалі, назавжди. При цьому військовослужбовець може заявляти про свій намір ухилитися від військової служби взагалі або ухилятися від неї протягом невизначеного часу (наприклад, доки його не затримають).

Для наявності складу дезертирства не має значення, в який момент у особи виник намір ухилитися від служби - безпосередньо в момент самовільного залишення частини або вже в період незаконного перебування за її межами. Коли військовослужбовець після самовільного залишення частини приймає рішення ухилитися від військової служби, його дії слід кваліфікувати як дезертирство, оскільки будь-яке за способом самовільне залишення частини може виступати і способом дезертирства, а отже, поглинається останнім і не утворює множинності злочинів.

Судом встановлено, що самовільне ухилення обвинуваченого від військової служби було припинено внаслідок саме затримання обвинуваченого, яке відбулося 02.10.2024 року, а саме старшим оперуповноваженим Управління Служби безпеки України в Хмельницькій області капітаном ОСОБА_31 , на прибудинковій території, що за адресою: АДРЕСА_4 , тобто протиправні дії ОСОБА_3 щодо дезертирства були припинені поза його волею.

В судовому засіданні ОСОБА_3 , також, не заявляв про намір продовження проходженням ним військової служби.

Сукупність наведених обставин безумовно доводить той факт, що обвинувачений мав не меті саме повністю ухилитися від військової служби.

Вказані обставини на думку суду спростовують заперечення захисту, що в діях обвинуваченого ОСОБА_3 відсутній склад кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.

Щодо заперечень обвинуваченого та захисту, щодо того, що ОСОБА_3 не є суб`єктом кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 408 КК України, суд вважає за правильне зазначити таке.

Суб`єктом кримінального правопорушення передбаченого ст. 408 КК України може бути лише військовослужбовець, тобто той, хто проходить військову службу.

Як встановлено у п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Оскільки, відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з основної діяльності) № 126 від 27.05.2024 року «Про призов на військову службу під час мобілізації», солдата запасу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8., призвано по мобілізації до військової частини НОМЕР_1 , і відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 152 від 27.05.2024 року, солдата ОСОБА_3 , призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти ІНФОРМАЦІЯ_7 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 27 травня 2024 року зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення, і останній з 27 травня 2024 року вважався таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків, то відповідно саме з 27 травня 2024 року ОСОБА_3 вважається військовослужбовцем, а тому на момент вчинення інкримінованого йому діяння був суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.

Щодо доводів сторони захисту про те, що ОСОБА_3 не проходив медичний огляд, військово-лікарську комісію, а тому не міг бути мобілізований, то суд виходить з наступного.

Придатність чи непридатність особи до військової служби визначається медичною (військово-лікарською) комісією у відповідності до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МО України від 14.08.2008 року № 402.

У матеріалах справи міститься довідка військово-лікарської комісії № 110/66 від 22.05.2024 року (а.с.33), де зазначено, що ОСОБА_3 здоровий та придатний до військової служби.

Встановлено, що захисник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 звертався зі скаргою № 88 від 13.03.2025, на постанову Хмельницької територіальної позаштатної постійно діючої ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 № 110/66 від 22.05.2024, де просив постанову (довідку) Хмельницької територіальної позаштатної постійно діючої ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 № 110/66 від 22.02.2024 щодо ОСОБА_3 - переглянути (скасувати) (а.с.48-52, т. 2 обвинувального акту).

З відповіді, за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , полковника ОСОБА_32 за № 12/790 від 16.04.2025 року, встановлено, що скарга від 13.03.2025 року № 88, розглянута та вивчена в повному обсязі та повідомлено, що оскільки ОСОБА_3 є військовослужбовцем, згідно пункту 1.4 глави 1 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого наказом МОУ від 14.08.2008 № 402 (зі змінами) для повторного або контрольного проходження ВЛК з метою встановлення придатності до військової служби йому потрібно звернутись до медичної служби його військової частини для отримання направлення на гарнізонну (госпітальну) військово-лікарську комісію (а.с.187, т.2 обвинувального акту).

Однак, протягом вказаного часу ОСОБА_3 не звертався і з заявою про проведення повторного або контрольного проходження ВЛК з метою встановлення придатності до військової служби

Також, варто зазначити, що вказане вище рішення (довідка) ВЛК ОСОБА_3 до суду з травня 2024 року і до моменту розгляду справи не оскаржував.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів, що довідка військово-лікарської комісії № 110/66 від 22.05.2024 року, де зазначено, що ОСОБА_3 здоровий та придатний до військової служби, скасована.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає непереконливими посилання сторони захисту на порушення порядку проведення мобілізації ОСОБА_3 .

Щодо невизнання обвинуваченим ОСОБА_3 . Указу президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію», суд розцінює це як спосіб захисту, однак не приймає до уваги, оскільки викладені обвинуваченим доводи є необґрунтованими та безпідставними.

Також, обвинувачений вказував на наявність двох наказів ІНФОРМАЦІЯ_2 «Про призов на військову службу під час мобілізації» ОСОБА_3 № 121 від 21.05.2024 року та « 126 від 27.05.2024 року.

Однак, з листа ІНФОРМАЦІЯ_2 № 5035 від 21.04.2025 року встановлено, що наказ № 121 від 21.05.2024 року, який був виданий ІНФОРМАЦІЯ_2 , є таким як не реалізований (а.с.137, т.2 обвинувального акту). Також, у листі № 6917 від 26.05.2025 року додатково зазначено, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 121 від 21.05.2024 року не реалізований, оскільки відбулися зміни в поставці військовозобов`язаних громадян до навчальних центрів Збройних сил України (а.с. 8, т. 3 обвинувального акту).

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європрейський суд з прав людин неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноваженні оцінювати наданні ним докази ( параграв 54 рішення у справі «Шабельніка проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правом, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (ст.5,8 Конвенції).

Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішенні «Коробов проти України» від 27.10.2011 року- «що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумні сумніви», така доведеність може випливати із співіснування достатньо пекреконлових, чітких і узгоджених між собою висновків.

Суд, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.408 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена поза розумні сумніви.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до вимог ст.65 КК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", суд, призначає покарання, яке є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно зі ст. 66 КК України, не встановлені.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, не встановлені.

При вирішенні питання призначення ОСОБА_3 міри покарання, суд враховує тяжкість скоєного кримінального правопорушення, яке згідно до ст. 12 КК України віднесено до особливо тяжких злочинів, відсутність обставин, що пом`якшує покарання та обставин, що його обтяжує, особу обвинуваченого, який на диспансерному нагляді у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, його відношення до скоєного кримінального правопорушення, та те, що останній раніше не притягувався до кримінальної відповідальності та вважає, що з метою виправлення обвинуваченого, попередження з його боку вчинення нових кримінальних правопорушень, слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 408 КК України, саме таке покарання відповідатиме принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Також, суд враховує суспільну небезпеку та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та те, що кримінальне правопорушення вчинено в умовах воєнного стану, коли необхідні максимальна чіткість, стійкість та дисциплінованість усіх військовослужбовців.

Вказане свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, оскільки може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.

При цьому суд врахував те, що в Україні продовжує діяти правовий режим воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації, при цьому оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності є конституційним обов`язком кожного громадянина.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 , неможливе без ізоляції від суспільства.

Саме такий вид покарання військовослужбовцю за дезертирство в умовах воєнного стану сприятиме запобіганню вчиненню не лише ним нових кримінальних правопорушень, а й іншими особами.

Відповідно до ухвали Костопільського районного суду Рівненської області від 29 грудня 2025 року ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 26 лютого 2026 року, без визначення розміру застави.

Цивільний позов - відсутній.

Судові витрати - відсутні.

Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.

Відповідно до п. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі викладеного та керуючись ст.374,376,395, 615 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з 14 год. 29 хв. 02 жовтня 2024 року.

До набрання вироком законної сили, залишити засудженому ОСОБА_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, але не довше 60 (шістдесяти) днів з дня проголошення цього вироку.

Речові докази по справі, а саме:

- карту-пам`яті «Micro SD Good RAM 16 Gb.», на якій містяться відеофайли з допитом підозрюваного ОСОБА_3 від 29.10.2024, залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження № 62024240030000813 від 19.06.2024;

- карту-пам`яті «Micro SD Good RAM 16 Gb.», на якій містяться відеофайли з відеохостингу «YouTubу», які розміщені на сторінці з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_9 » ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , автор ІНФОРМАЦІЯ_10 ), залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження № 62024240030000813 від 19.06.2024.

- мобільний телефон моделі Redmi 9 imei - НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , після набрання вироком законної сили, повернути власнику ОСОБА_3 ;

- CD диск з 13 аудіофайлами за 27.05.2024 - залишити зберігати при матеріалах справи № 564/4661/24.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційною інстанцією.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.

СуддяОСОБА_1